Номер провадження: 22-ц/813/409/21
Номер справи місцевого суду: 498/46/18
Головуючий у першій інстанції Ткачук О.Л
Доповідач Вадовська Л. М.
09.08.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
переглянувши справу №498/46/18 за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30 травня 2018 року у складі судді Ткачук О.Л., -
Позивач АТ КБ «ПриватБанк», звернувшись 9 січня 2018 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Договір №б/н від 21 січня 2011 року, за яким отримано кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Посилаючись на порушення зобов'язань за договором, позивач АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 за Договором №б/н від 21 січня 2011 року заборгованість станом 30 вересня 2017 року в загальній сумі 20219,08 грн. та судові витрати (т.1 а.с.1-2).
Ухвалою судді Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12 лютого 2018 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.47-48).
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, зазначивши у відзиві, що Договір та додані до нього Тарифи на обслуговування платіжних карток не містять детальний розпис сукупної вартості кредиту в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, графік платежів. Позивач не вказує строк дії виданої платіжної картки та не надає з цього питання відповідні докази. Встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності сплив не пізніше 21 січня 2015 року, а позивач звернувся до суду з позовом у грудні 2017 року, за приписами частини 4 статті 267 ЦК України пропуск позовної давності є підставою для відмови в позові. Позивач в п.1.1.7.31 Умов і правил надання банківських послуг встановив позовну давність в 50 років, але Умови, в яких установлено збільшену позовну давність, не містять підпису позичальника, а відтак, ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності. Відповідно до пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. В задоволенні позову належить відмовити за наслідками спливу строку позовної давності (т.1 а.с.57-58).
Відповідач ОСОБА_1 , звернувшись 19 березня 2018 року до суду із зустрічним позовом, просив визнати укладений 21 січня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитний договір у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом шляхом підписання документа під назвою «Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку» за №0508050500193743453. Вимоги обґрунтував тим, що на день підписання договору йому не було 18 років, він був неповнолітнім, тому за приписами статей 31 та 32 ЦК України кредитний договір як такий, що виходить за межі дрібного побутового правочину, з огляду на що міг бути укладений лише за згодою батьків, проте його мати, з якою він проживав та був на її утриманні, не проінформована про укладення договору та, відповідно, згоди на його вчинення не надавала (т.1 а.с.60).
Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 березня 2018 року зустрічний позов прийнято до спільного провадження з первісним позовом (т.1 а.с.67-68).
Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь на відзив, в якому обґрунтовано форму договору, ознайомлення з умовами кредитування, строк дії договору та кредитної картки, підтвердження укладення кредитного договору, перевипуск карти, а також не поширення Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини, дотримання строку позовної давності станом на дату звернення до суду з позовом 9 січня 2018 року, оскільки строк випущеної картки по грудень 2017 року включно (т.1 а.с.86-92, 106-162).
Відповідачем ОСОБА_1 надано заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких банком не надано доказів його звернення 22 січня 2013 року з заявою про перевипуск картки, тобто надання картки з новим строком дії (т.1 а.с.129).
Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь на заперечення щодо перевипуску картки (т.1 а.с.136-138).
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30 травня 2018 року в задоволенні первісного позову відмовлено за недоведеністю вимог, зустрічний позов задоволено, визнано недійсним укладений 21 січня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом шляхом підписання документа під назвою Анкета-заява; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 1762,00 грн. (т.1 а.с.145-150).
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30 травня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості, відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати на сплату за подання апеляційної скарги судового збору в сумі 1321,50 грн. (т.1 а.с.192-196).
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково; постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.1 а.с.221-227).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 1 грудня 2020 року справу прийнято до провадження.
В ході нового апеляційного розгляду справи в частині вимог первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримав.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить, зокрема, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні вимог первісного позову і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі (т.1 а.с.159-163).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що визнання кредитного договору недійсним тягне за собою відмову в задоволенні первісного позову, оскільки за відсутності такого договору відповідач не приймав на себе зобов'язання зі сплати на користь позивача процентів за користування кредитом та штрафів за його несвоєчасне повернення. Незважаючи на даний висновок, суд також відмовив в задоволенні первісного позову й з підстав недоведеності вимог. Суд зазначив, що позивачем не були надані належні та достовірні докази щодо факту отримання відповідачем кредитних карток та строку їх дії, оскільки надані ним з цього питання довідки не відповідають вимогам статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо форми та змісту первинного документу та не містять відомостей про зміст та обсяг господарської операції, посади відповідальних за її здійснення осіб, а також особистий підпис відповідача. Надані позивачем фотознімки відповідача з карткою у руці суд також не прийняв як належні докази, пославшись на те, що невідома дата та місце проведення фотозйомки, а також що на них неможливо розрізнити номер картки та строк її дії. Наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписка по рахунку не надають можливості встановити суму фактично отриманих відповідачем від позивача грошових коштів та наявність або відсутність перевищення розміру отриманих відповідачем від позивача коштів проти зазначеного позивачем розміру повернутих ним коштів в сумі 46550 грн.
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у суперечливості висновків суду, помилковості висновку суду про недійсність договору, яка тягне за собою відмову в первісному позові. Згідно укладеного договору банком відкрито відповідачу банківський рахунок з встановленням дебетово-кредитної схеми, з початковим встановленим кредитним лімітом в розмірі 0,00 грн. З виписки по картковому рахунку вбачається, що використання кредитних коштів за допомогою кредитної картки відповідачем розпочато з 28 січня 2013 року, відповідач вперше почав користуватися кредитними коштами 28 січня 2013 року (перше зняття готівки), коли вже був повнолітнім і мав повну цивільну дієздатність (ч.1 ст.34 ЦК України). За змістом статей 1046, 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту. Відповідач почав користуватися кредитними коштами вже маючи повну цивільну дієздатність, тому висновок суду про відсутність підстав для стягнення боргу з ОСОБА_1 через не надання згоди батьків на укладення правочину є помилковим та незаконним. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, а надані до суду документи належним чином не досліджені. Здійснюючи погашення заборгованості відповідач додатково підтвердив згоду за всіма умовами договору. Позивачем доведено законність позовних вимог, кредитний договір є дійсним, а тому підлягає виконанню, докази погашення заборгованості за договором відсутні.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, в ході апеляційного провадження подано докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечив щодо змісту і вимог апеляційної скарги фактичним підтриманням своєї позиції в суді першої інстанції щодо недійсності договору (а.с.178-179).
Після перегляду справи в касаційному порядку ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу доповнив поясненнями, за змістом яких при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Відповідач вважає, що застосуванню підлягають висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17, у сенсі яких кредитор-банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку по поверненню фактично отриманої суми кредитних коштів, яким у даній справі є непогашене тіло кредиту в розмірі 1970,80 грн.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в оскаржуваній частині, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині вимог первісного позову та ухвалення нового рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог з огляду на наступне.
Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.
21 січня 2011 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в АТ КБ «ПриватБанк» підписав анкету-заяву, в якій зазначив про свою згоду з тим, що анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають Договір, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку у письмовому вигляді. Згідно анкети-заяви ОСОБА_1 зобов'язався в подальшому самостійно знайомитися зі змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку на сайті (www.privatbank/ua) (т.1 а.с.5, 77).
На підставі укладеного у такий спосіб Договору №б/н від 21 січня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останнім отримано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.
Згідно інформації з Єдиної клієнтської бази ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 видано 21 січня 2011 року платіжну картку №5211 .… …. 7726 строком дії 07/16, тобто липня 2016 року включно, видано 28 лютого 2014 року платіжну картку №5168 …. …. 5902 строком дії 12/17, тобто грудень 2017 року включно (т.1 а.с.73, 1177).
При видачі 21 січня 2011 року платіжної картки №5211 …. …. 7726 строком дії 07/16 та видачі 28 лютого 2014 року платіжної картки №5168 …. …. 5902 строком дії 12/17 здійснювалась фотофіксація (т.1 а.с.115, 116).
Виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 відображає рух коштів із зазначенням дати, деталей, суми грошових операцій, тобто містить деталізацію усіх дебетних та кредитних платежів по платіжних картках в період їх дії (т.1 а.с.74-75, 113-114).
Згідно розрахунку за Договором №б/н від 21 січня 2011 року заборгованість станом на 30 вересня 2017 року склала 20219,08 грн., з них: 1970,80 грн. заборгованість за кредитом; 16809,28 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 939,00 грн. штраф (процентна складова) (а.с.4).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). З підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, виникають зобов'язання (ч.2 ст.509 ЦК України). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
На підставі укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Договору №б/н від 21 січня 2011 року виникло грошове зобов'язання, що мало сторонами договору виконуватись належним чином, проте, фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуто, що мало наслідком звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову банку та, відповідно, приймає частково доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо частини вимог з огляду на наступне.
Відповідно до Договору №б/н від 21 січня 2011 року ОСОБА_1 отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування коштами з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_1 видано 21 січня 2011 року платіжну картку №5211 .… …. 7726 строком дії 07/16, тобто липня 2016 року включно, видано 28 лютого 2014 року платіжну картку №5168 …. …. 5902 строком дії 12/17, тобто грудень 2017 року включно. Під перевипуском картки розуміється випуск та приєднання картки з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, з огляду на що, вся сума заборгованості за кредитним лімітом відображається та враховується в тому числі й на перевипущеній картці.
З виписки по картрахунку вбачається, що використання кредитних коштів за допомогою кредитної картки ОСОБА_1 розпочато з 28 січня 2013 року (вперше зняття готівки відповідачем мало місце 28 січня 2013 року, коли він вже був повнолітнім та відповідно до положень частини 1 статті 34 ЦК України мав повну цивільну дієздатність).
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, баланс станом на дату укладення договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції).
ОСОБА_1 користувався вказаними картками, зокрема, знімав кошти у банкоматі, користувався терміналом, сплачував за товари в торговій мережі тощо.
За змістом статей 1046, 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідальність клієнта наступає з моменту використання кредитного ліміту (коли клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), оскільки саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові).
ОСОБА_1 почав користуватися кредитними коштами після досягнення повноліття, тобто маючи повну цивільну дієздатність.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які аналогічні правовим висновкам Верховного Суду України, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України).
Строк дії виданої ОСОБА_1 виданої 28 лютого 2014 року платіжної картки №5168 …. …. 5902 встановлено до 12/17, тобто грудень 2017 року включно, з позовом до суду АТ КБ «ПриватБанк» звернувся 9 січня 2018 року (позовну заяву направлено поштою 9 січня 2018 року, зареєстровано в суді 29 січня 2018 року), тобто в межах строку загальної позовної давності тривалістю у три роки.
Таким чином, апеляційний суд виходить з того, що АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду в межах строку загальної позовної давності, зокрема, щодо вимоги про повернення отриманих у користування коштів в повному обсязі, користування коштами отриманими в межах встановленого на платіжну картку кредитного ліміту не спростовано, тому, висновок суду першої інстанції в частині щодо відмови у задоволенні вимоги про повернення тіла кредиту не відповідає обставинам справи, суперечить наявним в справі доказам.
3 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) прийнято постанову щодо стягнення грошових коштів по договору приєднання, за змістом якої банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, з огляду на дотримання АТ КБ «ПриватБанк» при звернені до суду строку позовної давності, перебіг якого слід відраховувати зі спливу останнього дня місяця дії платіжної картки, тобто в даному випадку з 31 грудня 2017 року, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 фактично отриманих, використаних та в добровільному порядку не повернутих грошових коштів (тіла кредиту) в сумі 1970,80 грн.
Із аналізу прийнятої Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) постанови від 3 липня 2019 року, висновки якої щодо застосування відповідних норм права в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню, встановлено, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених раніше у рішеннях Верховного Суду України, та орієнтувала судову практику у справах, де банк звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, укладеним шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на те, що на підставі норм матеріального права, які застосовуються до стандартної (типової) форми кредитного договору, не підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами та застосуванню відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
В справі відсутні належні та допустимі докази того, що 21 січня 2011 року сторони Договору обумовили в письмовому вигляді порядок погашення заборгованості, оскільки крім Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, підписаної ОСОБА_1 21 січня 2011 року у віці 17 років, інших підписаних ним документів, які б свідчили про ознайомлення під підпис з Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умовами та Правилами надання банківських послуг тощо суду не надано.
За таких обставин, враховуючи вищевказаний правовий висновок, суд констатує відсутність підстав для задоволення із заявлених банком правових підстав вимог в частині стягнення процентів в сумі 16809,28 грн., штрафів в загальній сумі 1439,00 грн.
Оскільки суб'єктивне право, враховуючи правовий висновок, в частині стягнення процентів, неустойки тощо із заявлених АТ КБ «ПриватБанк» правових підстав відсутнє, то в цій частині позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю.
В порядку статті 141 ЦПК України понесені та документально підтверджені витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 1762,00 грн. підлягають покладенню на ОСОБА_1 .
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Учасники справи в судове засідання 17 червня 2021 року завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; клопотань про відкладення розгляду справи не подали; справа в провадженні суду з грудня 2020 року після перегляду справи в касаційному порядку; учасники справи мали процесуальний час для надання письмового обґрунтування власних позицій та, відповідно, виклали таке. Отже, розгляд справи завершується за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи у сенсі положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30 травня 2018 року в частині позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати.
Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРОПУ 14360570) за Договором №б/н від 21 січня 2011 року заборгованість станом на 30 вересня 2017 року в сумі 1970 грн. 80 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 1970 грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРОПУ 14360570) витрати на сплату за подання позовної заяви судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 9 серпня 2021 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Г.Я.Колесніков
Є.С.Сєвєрова