Справа №751/7321/20
Провадження №2/751/438/21
29 липня 2021 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.
секретаря судового засідання Гармаш-Лящинська М.В.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Алексієнко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Чернігівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Територіальної громади в особі Чернігівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що з 1979 року позивач разом з чоловіком працювали в ДП «Київське спеціалізоване управління №21 Стальконструкція» ВАТ «Центростальконструкція». У 1986 році вони отримали службову квартиру АДРЕСА_1 . 12.01.1986 року позивач зареєструвала своє місце постійного проживання за вказаною адресою, де і проживає по теперішній час. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача і з того часу позивач сама продовжує безперервно, відкрито, добросовісно володіти та користуватись нерухомим майном, тобто понад 10 років. Свого часу ДП «Київське спеціалізоване управління №21 Стальконструкція» ВАТ «Центростальконструкція» не заперечувало щодо приватизації вищевказаного житла, на підтвердження чого мається довідка.
25.11.2020 року відповідачем надано відзив на позов, в якому останній заперечує проти позовних вимог і просить у позові відмовити.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог і просить у позові відмовити.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, письмових пояснень, заяв та клопотань не направила, про дату та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно довідки ДП «Київське спеціалізоване управління №21 Стальконструкція» ВАТ «Центростальконструкція», підприємство дозволяє приватизувати ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.6)
В матеріалах справи міститься технічний паспорт на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.9-10)
Відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради №16987 від 04.09.2020 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 12.08.1986 року по теперішній час. (а.с.13)
Відомості про державну реєстрацію спірного нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 17.09.2020 року. (а.с.15)
Згідно листа Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» №790 від 27.11.2020 року документи про прийняття будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в експлуатацію відсутні. (а.с.53)
У відповідності до листа Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» №791 від 27.11.2020 року, станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , не зареєстровано. (а.с.54)
З листа господарського суду міста Києва №04-11/52/21 від 25.01.2021 року вбачається, що за результатами перевірки матеріалів справи №43/466 встановлено, що квартира АДРЕСА_1 до ліквідаційного балансу банкрута - ДП «Київське спеціалізоване управління №21 Стальконструкція» ВАТ «Центростальконструкція», не входила. (а.с.84)
Згідно листа Публічного акціонерного товариства «Центростальконструкція» №1/03 від 16.03.2021 року, дані щодо статусу квартири АДРЕСА_1 відсутні.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина перша статті 344 ЦК України).
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності. Тобто, це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше, або, незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме:
- наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт;
- законність об'єкта володіння;
- добросовісність заволодіння чужим майном;
- відкритість володіння;
- безперервність володіння;
- сплив установлених строків володіння;
- відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто, на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси йдеться про добросовісне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст. 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2017 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
У відповідності до п.13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав», можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч.4 ст.344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Як передбачено п.14 цієї ж Постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).
Відповідно до п. 9 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації прав.
Враховуючи, що позивач ОСОБА_2 добросовісно заволоділа чужим майном, тобто відсутності в матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів володіння позивачкою спірним майном за договором, що опосередковує передання особі майна виключно у володіння та користування, а не у власність, і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно проживати у квартирі АДРЕСА_1 , суд вважає за можливе визнати за нею право власності за набувальною давністю на вказане нерухоме майно.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Чернігівської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду через Ново заводський районний суд м. Чернігова.
Повний текст рішення суду виготовлений 06.08.2021 року.
Головуючий - суддя О. Г. Деркач