ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.08.2021Справа №922/2386/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кучеренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про розподіл судових витрат у справі №922/2386/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"
до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
та Міністерства юстиції України
про визнання противоправним та скасування наказу
Представники учасників справи:
від позивача: Романченко О.М.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Міністерства юстиції України про визнання противоправним та скасування наказу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерством юстиції України, а саме Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, не дотримано положення про Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації та приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при розгляді скарги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ, у зв'язку з чим безпідставно видано наказ № 2184/5 від 24.06.2020 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 №5151084, прийняте державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Гамлетом Аветіковичем, та про анулювання доступу державному реєстратору Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряну Гамлету Аветіковичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №922/2386/20 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.
При цьому, у поданому Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю відзиві на позовну заяву, у відповідності до приписів пункту 8 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу та вказано, що відповідні докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення.
15.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла додаткова заява, в якій зазначено, що відповідно до умов укладеного договору про надання правничої допомоги №04/А/Г-21 від 17.02.2021, акт виконаних робіт із зазначенням обсягу наданої правової допомоги складається протягом 5 днів після закінчення кожного етапу надання правової допомоги. Тому, з урахуванням умов укладеного договору, що відповідають приписам частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, належним чином засвідчена копія акту виконаних робіт буде надана протягом 5 днів після ухвалення судом рішення.
В судовому засіданні 20.07.2021 суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на 03.08.2021.
27.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу разом з документальним підтвердженням їх понесення.
02.03.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Подане клопотання обґрунтовано тим, що з наданого адвокатом відповідача-1 акту виконаних робіт не можливо встановити вартість наданих послуг та їх складових (вартість кожної послуги окремо) з метою встановлення пропорційності суми витрат з предметом та складністю спору, як і не можливо встановити обсяг витраченого адвокатом часу на виконання конкретного виду робіт або хоча б загальну кількість витрачених годин, що впливає на критерій визначення складності справи та кваліфікаційного рівня адвоката. В аспекті цього, звертає увагу на постанову Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, в якій зазначено, що «інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема, перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. При цьому звертає увагу, що акт містить посилання на надання послуг, які за своїм характером є складовими послуг або є їх етапами («склав-подав», «дослідив-проаналізував»), тому не можуть тарифікуватися як окремі; що спір немайнового характеру є спором незначної складності, не передбачає необхідності вивчення та аналізу великої кількості підзаконних нормативно-правових актів/судової практики; відноситься до категорії спорів, що мають приватноправовий характер, не викликає публічного резонансу.
В судовому засіданні 03.08.2021 представник позивача підтримав подане клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу зв'язку з їх не співмірністю та завищеним розміром. Відповідачі у судове засідання не з'явилися, втім подали клопотання про розгляд вказаної заяви за їх відсутності.
Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачі подали заяви (клопотання) про розподіл судових витрат без їх участі, суд на місці постановив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №922/2386/20 проводити за їх відсутності.
Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №922/2386/20 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем-1 під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник відповідача-1 скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з поданої заяви про розподіл судових витрат, відповідач-1 просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» понесені судові витрати у розмірі 50000,00 грн на професійну правничу допомогу.
Згідно частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем-1 надано копію договору про надання правничої допомоги №04/А/Г-21 від 17.02.2021 (далі - договір), укладений між Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - клієнт) та адвокатом Орловим Олександром Олександровичем (далі - адвокат), додатку №1 від 17.02.2021 до договору (далі - додаток), видаткового касового ордеру від 10.03.2021, що виписаний Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на отримання готівкових коштів адвокатом Орловим О.О., акту виконаних робіт від 21.07.2021 на суму 50000,00 грн, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2168 серії ХВ №000465, виданого Радою адвокатів Харківської області 22.11.2017, а також оригінал довіреності №б/н від 28.12.2020, виданої Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на представлення її інтересів адвокатом Орловим О.О.
Згідно пункту 1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати клієнту за винагороду необхідну правничу допомогу щодо представництва інтересів клієнта в судах першої, другої та третьої інстанцій у справі №922/2386/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Міністерства юстиції України про визнання противоправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2184/5 від 24.06.2020.
При наданні правничої допомоги клієнту адвокат вивчає документи, готує відзив на позовну заяву та подає її до суду з відповідними доказами, надає суду докази, за необхідності готує та подає заперечення на відповідь; за необхідності готує та подає апеляційну скаргу або відзив на апеляційну скаргу, за необхідності готує та подає відповідь на відзив на апеляційну скаргу, або заперечення на відповідь; за необхідності готує та подає касаційну скаргу або відзив на касаційну скаргу, за необхідності готує та подає відповідь на відзив на касаційну скаргу, або заперечення на відповідь. За необхідності готує та подає інші заяви та клопотання, заперечення проти заяв, клопотань, інші документи, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, які необхідні для розгляду справи та отримання судового рішення на користь клієнта. Крім того, адвокат представляє інтереси клієнта у суді першої, другої та третьої інстанцій. При розгляді справи адвокат висловлює свої доводи, міркування, правову позицію та належним чином використовує надані стороні у справі права відповідно до статей 42 та 46 ГПК України для досягнення позитивного результату (пункт 1.2 договору).
У пункті 2.6 договору сторони погодили, що адвокат користується усіма процесуальними правами сторони у справі та має право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватись з протоком судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
За умовами пункту 3.1 договору умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорару), який сплачується клієнтом на користь адвоката, сторони узгоджують у додатку №1 до цього договору, який складається в двох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін, які є ідентичними, мають однакову юридичну силу та є невід'ємною частиною цього договору.
У пункті 4.1 договору сторони домовились розподілити загальний обсяг правничої допомоги, що надається за укладеним договором на три основні етапи: представництво клієнта в суді першої інстанції; представництво клієнта в суді другої (апеляційної) інстанції; представництво клієнта в суді третьої (касаційної) інстанції.
Зокрема, перший етап починається з моменту підписання цього договору та закінчується підписанням судом першої інстанції судового рішення про вирішення спору по суті, залишення позовних вимог без розгляду або закриття провадження у справі (пункт 4.2 договору).
Пунктом 4.5 укладеного договору сторони погодили, що після закінчення кожного етапу надання правничої допомоги сторони протягом 5 днів складають акт виконаних робіт, у якому зазначають обсяг наданої правничої допомоги.
Пунктом 1 додатку №1 сторони домовились, що гонорар адвоката за представництво інтересів клієнта у справі №922/2386/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Міністерства юстиції України про визнання противоправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2184/5 від 24.06.2020 у суді першої інстанції складає 50000,00 грн у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта. Надання адвокатом правничої допомоги при розгляді справи в суді першої інстанції включає: вивчення документів, підготовку, формування та подання до суду відзиву на позов з відповідними доказами, за необхідності підготовку та подання заперечень на відповідь, інших заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань, або заперечень на заяви та клопотання, підготовку та подання інших документів, передбачених ГПК України, які необхідні для розгляду справи та отримання судового рішення на користь клієнта, а також представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.
За видатковим касовим ордером від 10.03.2021 від Азово-Чорноморської інвестиційної компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю адвокатом Орловим О.О. були отримані готівкові кошти у розмірі 50000,00 грн.
На виконання умов пункту 4.5 договору, між сторонами підписано акт виконаних робіт від 21.07.2021 до договору про надання правничої допомоги №04/А/Г-21 від 17.02.2021.
Відповідно до підписаного між сторонами акту виконаних робіт від 21.07.2021, адвокат надав клієнту необхідну правничу допомогу щодо представництва інтересів клієнта у справі №922/2386/20 в суді першої інстанції, а саме: дослідив та ретельно проаналізував позовну заяву; склав та подав відзив на позовну заяву разом з копіями доказів у справі; дослідив та проаналізував відповідь на відзив на позовну заяву, пояснення, надані іншими учасниками справи; склав та подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву; склав та подав додаткові пояснення від 29.04.2021 щодо судових спорів з ТОВ «ФК «Женева»; склав та подав додаткові пояснення від 12.05.2021 щодо судових спорів з ТОВ «ФК «Женева»; склав та подав додаткові пояснення від 31.05.2021 щодо якості документів, завантажених до Державного реєстру прав державним реєстратором Гаспаряном Г.А., на підставі яких проведено державну реєстрацію права; склав та подав клопотання від 25.06.2021 про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів; склав та подав заяву від 14.06.2021 у порядку частини 8 статті 129 ГПК України; брав участь у судових засіданнях Господарського суду міста Києва у справі №922/2386/20, які відбулися 30.04.2021, 13.05.2021, 18.06.2021, 29.06.2021, 15.07.2021 та 20.07.2021, де здійснював представництво інтересів клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань щодо питань, які виникли під час судового розгляду справи; брав участь у судових дебатах.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Позивач, у поданому клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, заперечив проти визначеного відповідачем-1 розміру, з підстав його не співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами; часом, витраченим на виконання відповідних робіт та обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Так, позивач зазначає, що акт містить посилання на надання послуг, які за своїм характером є складовими послуг або є їх етапами («склав-подав», «дослідив-проаналізував»), тому не можуть тарифікуватися як окремі; що спір немайнового характеру є спором незначної складності, не передбачає необхідності вивчення та аналізу великої кількості підзаконних нормативно-правових актів/судової практики; відноситься до категорії спорів, що мають приватноправовий характер, не викликає публічного резонансу.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем-1 документів, їх значення для вирішення спору (часткова обґрунтованість та повторюваність доводів у поданих поясненнях), з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, а також те, що на момент розгляду даної справи у Господарському суду міста Києва представником Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Орловим О.О. вже предметно досліджувались, аналізувалися спірні правовідносини, збирались докази, формувалась правова позиція, пов'язана з оскарженням наказу Міністерства юстиції України від 24.06.2020 №2184/5 (свідчить додаткова угода від 17.02.2021 до договору №21/А/А-20 про надання правничої допомоги від 10.07.2020, укладеного між Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та адвокатом Орловим О.О.) та беручи до уваги клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам справедливості, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обставин даної справи та не є розумним та виправданим в даних правовідносинах.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на позивача витрат відповідача-1 на правову допомогу у загальному розмірі 20000,00 грн, що є пропорційним предмету спору та значенням справи для сторін.
При цьому, суд відхиляє твердження позивача про те, що наданий відповідачем-1 акт виконаних робіт не є детальним описом робіт, як того вимагають приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить витрат часу та вартість по кожній наданій послузі, оскільки розмір гонорару адвоката встановлений сторонами у договорі про надання правничої допомоги №04/А/Г-21 від 17.02.2021 у фіксованому розмірі. Аналогічна правова позиція щодо фіксованого розміру гонорару викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №357/11023/18, а тому суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, оскільки в означеній постанові, на відмінну від обставин даної справи, сторонами у договорі про надання правничої допомоги не було погоджено фіксований розмір гонорару.
Керуючись статтями 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 62В, оф. 211; ідентифікаційний код 40888017) на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96; ідентифікаційний код 23915446) 20000 грн (двадцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
2. Видати наказ відповідачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 09.08.2021.
Суддя Т.В. Васильченко