29.07.2021 Справа № 908/671/18 (908/1715/21)
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “Палівенерго”, код ЄДРПОУ 38563752 (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 180, адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 9А) до Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, код ЄДРПОУ 32025623 (69095, м. Запоріжжя,вул. Українська, 50) про стягнення заборгованості у розмірі 119 629,40 грн.
в межах розгляду справи про банкрутство №908/671/18
боржник - Дочірнє підприємство “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, код ЄДРПОУ 32025623 (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095)
розпорядник майна - Усачов Олег Миколайович, 51931, м. Кам'янське Дніпропетровської області, вул. Ковалевича, 3, офіс 1
В провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа № 908/671/18 про банкрутство Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
11.06.2021. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “Палівенерго” до Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заборгованості у розмірі 119 629,40 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2021 № 908/671/18 (908/1715/21) прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “Палівенерго” про стягнення заборгованості у розмірі 119 629,40 грн. в межах розгляду справи про банкрутство №908/671/18. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу згідно з вимогами ч. 1 ст. 251 ГПК України строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу №5/1 від 09.09.2020., що призвело до утворення у останнього заборгованості за отримані послуги. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, позивач посилаючись на приписи на ст. ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 57,58 Закону України “Про ринок електричні енергії” нарахував та просить суд стягнути з відповідача 114 427,95 грн. основного боргу, 3 931,77 грн. інфляційних втрат, 1 269, 68 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відтак, 17.06.2021. на адресу суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
01.07.2021. ухвалою господарського суду Запорізької області за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “Палівенерго” справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін на "13" липня 2021 року.
13.07.2021. на адресу суду від Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не згоден із нарахуванням 3 931,77 грн. інфляційних втрат та 1 269, 68 грн. 3% річних, оскільки вважає ці вимоги штрафними санкціями, які не підлягають нарахуванню в період дії мораторію. Крім того, від відповідача надійшло клопотання про розстрочку або відстрочення виконання рішення щодо сплати основного боргу.
В судове засідання 13.07.2021. з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2021. підтримали позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні. В свою чергу, представник відповідача підтримала відзив та надала пояснення щодо причин пропуску процесуального строку на його подачу, просила прийняти та долучити його до матеріалів справи. Крім того, представник відповідача підтримала клопотання про розстрочку або відстрочення виконання рішення щодо сплати основного боргу.
Представник позивача в судовому надала усні заперечення щодо клопотання відповідача про розстрочку або відстрочення виконання рішення щодо сплати основного боргу та не заперечувала проти прийняття відзиву та долучення його до матеріалів справи.
Як встановлено судом, ухвала про відкриття провадження по справі отримана уповноваженою особою Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 16.06.2021., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
Таким чином, Відповідач повинен подати відзив на позовну заяву у строк до 01.07.2021.
За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Як зазначалось раніше, відзив на позовну заяву від відповідача надійшов до суду 13.07.2021., з пропущеним процесуального строку на його подачу.
Враховуючи приписи ст.ст. 118, 165 ГПК України, заслухавши думку представника позивача, суд вирішив прийняти відзив та долучити його до матеріалів справи.
В судовому засіданні 13.07.2021. оголошено перерву до 29.07.2021. о 12:20 без винесення процесуального документу суду, про що був складений протокол та запропоновано позивачу надати письмову позицію стосовно клопотання відповідача про розстрочку або відстрочення виконання рішення щодо сплати основного боргу.
21.07.2021. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “Палівенерго” надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про надання відстрочки або розстрочки боргу, в яких зазначено, що у відповідача відсутні підстави, які істотно ускладнюють виконання рішення, в свою чергу встановлення розстрочки або відстрочки виконання рішення призведе до надання переваги фінансовим інтересам боржника та може призвести до невиконання рішення в цілому.
В судовому засіданні по суті 29.07.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
Відносно Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 07.06.2018. відкрито провадження у справі №908/671/18 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії процедури розпорядження майном боржника.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими 240 Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
09.09.2020. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “Палівенерго” (позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (відповідач, споживач) укладений Договір на постачання електричної енергії споживачу № 5/1 (Договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору (п.2.1. Договору).
Згідно п. 3.1 Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві - приєднання, яка є Додатком 1 до Договору.
Відповідно до заяви приєднання датою початку постачання електричної енергії Споживачу є 01.10.2020 р.
П. 5.1. передбачає, що Договору умови оплати та розрахунків за Договором зазначаються Сторонами у комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до цього Договору.
У відповідності до п. 4.3. розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018. № 312, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів таабо наданих послуг.
П. 4.12. Правил роздрібного ринку електричної енергії, передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.
З отриманих від ОСР ПраТ “Запоріжжяобленерго” даних, Позивачем поставлено Відповідачу, а останнім спожито за Договором з 01.10.2020. по 31.12.2020. включно електричну енергію в загальній кількості 235754 квт*год на загальну суму 697 505,01 грн., проте Відповідачем здійснено часткову оплату електричної енергії в сумі 583 077,06 грн., в тому числі за місяцями постачання.
Факт постачання електричної енергії у вищезазначеному розмірі підтверджується актами-рахунками купівлі продажу електричної енергії, а саме: актом № 5/1/3236 від 31.10.2020. за жовтень 2020.; актом № 5/1/3613 від 30.11.2020. за листопад 2020.; актом № 5/1/3802 від 31.12.2020. за грудень 2020.
У відповідності до акту № 5/1/3802 від 31.12.2020. за грудень 2020., відповідачем частково сплачено послуги електропостачання. Відтак, сума боргу за вказаним актом складає 114 427,95 грн.
Вищезазначені акти - рахунки купівлі-продажу електричної енергії є одночасно рахунками на підтвердження остаточного розрахунку та первинним документом (актом), що підтверджує факт отримання електричної енергії в повному обсязі.
Крім того, факт постачання Позивачем електричної енергії Відповідачу за період з 01.10.2020. по 31.12.2020. також підтверджується листом ОСР ПраТ “Запоріжжяобленерго” № 007-66/2483 від 27.04.2020.
П. 4.12. Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018. плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місця якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка не побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Абзац 3 п. 3 Комерційної пропозиції Додатку 2 до Договору остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію з 21 по останній день розрахункового місяця здійснюється в строк до 11 числа по фактичній Црдн, яка склалася у розрахунковому місяці.
Відповідно до п. 5.7. Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів від дати, зазначеної в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.
У відповідності до положень пп. 1 п.6.2. Договору, Споживач зобов'язувався забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно умовами цього Договору.
Згідно з пп. 3 п.1 ст. 57 Закону України “Про ринок електричної енергії” від 13.04.2017. № 2019-VIII, пп. 5.2.1. п. 5.2.Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018. № 32, Позивач, як електропостачальник по Договору, має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
В свою чергу, пп.1 п. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», пп. 5.5.5., п. 5.5.Правил № 312, Відповідач, як споживач електричної енергії по Договору, зобов'язаний сплатити електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Позивач неодноразово звертався до Відповідача із вимогами щодо сплати існуючої заборгованості (лист № 2771 від 01.12.2020., № 3035 від 11.12.2020., № 398 від 25.01.2021.) претензії №13/131, однак вимоги щодо погашення заборгованості залишилися без виконання і належного реагування.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містять чч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підставою виникнення у відповідача обов'язку оплати отриманих послуг, а у позивача право вимоги оплати наданих послуг, є факт виконання послуг у відповідності до Договору, підтверджений відповідними Актами-рахунками купівлі продажу електричної енергії.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу 114 427, 95 грн. заборгованості за Договором № 5/1 про постачання електричної енергії споживачу підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 1 269, 68 грн. 3% річних за період з 21.01.2021. по 04.06.2021. та суму 3 931, 77 грн. інфляційних втрат згідно з розрахунком за період з грудня 2020. по березень 2021. включно.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Порушення Відповідачем умов, укладених із Позивачем договору, підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з Відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, суд зазначає, що він є обґрунтованим та підтверджується у заявлених сумах: інфляційних втрат у розмірі 3 931,77 грн.
Дослідивши розрахунок трьох відсотків річних, виконаний позивачем, суд дійшов висновку про здійснення їх перерахунку у зв'язку з тим, що позивачем здійснений розрахунок в більшому розмірі. До стягнення з відповідача належить сума 1260, 27 грн. 3% річних за заявлений позивачем період.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується тверджень Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” стосовно, заборони на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, суд зазначає наступне:
Згідно ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Згідно ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.
Класифікація кредиторів законодавцем здійснена залежно від часу або періоду виникнення грошового зобов'язання у боржника. Тобто, поточними є кредитори з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі (ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Заборгованість Відповідача за поставлену електричну енергію в грудні 2020 р. перед Позивачем є поточною, оскільки виникла після відкриття провадження у справі про банкрутство № 908/671/18 (після 07.06.2018 р.).
Окрім того, Відповідач помилково визначає 3 % річних та інфляційну складову (індекс інфляції) як штрафні санкції.
Так, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки, зокрема, в постановах від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Стосовно клопотання відповідача про надання відстрочення або розстрочити виконання рішення щодо сплати основного боргу на 18 місяців, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадку, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
В обґрунтування клопотання Відповідач зазначає, що на даний час підприємство знаходиться у скрутному становищі, необхідни для сплати зобов'язань коштів Дочірнє підприємство “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” не має.
Суд вважає, наведені відповідачем обставини не є тими виключними обставинами, які надають суду право на відстрочення виконання рішення суду. Доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання рішення, відповідачем не надано, згоди позивача на відстрочення виконання рішення суду відповідачем не отримано.
Крім того, стаття 331 ГПК України передбачає надання розстрочки або відстрочки виконання рішення, яке вже набрало законної сили.
Таким чином, клопотання відповідача про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення на 18 місяців задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 129, 231, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, код ЄДРПОУ 32025623 (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “Палівенерго”, код ЄДРПОУ 38563752 (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 180, адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 9А) 114 427, 95 грн. (сто чотирнадцять тисяч чотириста двадцять сім грн. 95 коп.) основного боргу, 1260, 27 грн. (одна тисяча двісті шістдесят грн. 27 коп.) 3% річних, 3 931, 77 грн. (три тисячі дев'ятсот тридцять одна грн. 77 коп.) інфляційних витрат, 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору.
У задоволення клопотання відповідача про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення на 18 місяців відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03.08.2021
Суддя Л.М. Сушко