04.08.2021 м. Дніпро Справа № 908/837/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 (повний текст складено 04.06.2021, суддя Зінченко Н.Г.) у справі № 908/837/21
За позовом Акціонерного товариства “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат” (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, буд. 11)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Акваль-7” (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Космічна, буд. 34)
про стягнення 203 909, 11 грн.
1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.
Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваль-7" про стягнення 203 909, 11 грн. штрафних санкцій за договором про надання послуг № У867/03 від 09.04.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 226, 525, 526, 530, 611, 629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 199, 216, 218, 224, 230 ГК України та договором про надання послуг № У867/03 від 09.04.2020, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з ТОВ «Акваль-7» штрафні санкції 203 909, 11 грн. за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" відмовлено повністю.
Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що передбачена п. 9.4 договору відповідальність виконавця не пов'язана з виконанням ним своїх зобов'язань щодо виконання робіт, оскільки виникає в разі невиконання виконавцем вимог податкового законодавства.
Встановлюючи відповідальність постачальника у виді штрафу в розмірі 0,1 % від загальної суми з ПДВ, не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних електронної податкової накладної, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної і неможливості отримання позивачем у зв'язку з цим податкового кредиту.
Договір, який є підставою даного позову, передбачає в п. 9.4 зобов'язання, яке виникає у відповідача не перед позивачем, а з податкових правовідносин. Невиконання або неналежне виконання платника податків своїх обов'язків, передбачених Податковим кодексом України, не може бути підставою для покладення господарської відповідальності за договором про надання послуг на виконавця у вигляді сплати штрафу за порушення податкового зобов'язання платником податків.
Зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.
2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 у справі № 908/837/21 скасувати; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що оскільки відповідач погодився з умовами договору, зокрема, з п. 7.1, 9.4, то зобов'язання відповідача є господарськими, тому невиконання ТОВ «Акваль-7» зобов'язань, передбачених п. 7.1 договору, є правопорушенням в сфері господарювання та є підставою для застосування санкцій, передбачених п. 9.1 договору.
Та обставина, що нормами Податкового кодексу України передбачено обов'язок постачальника/продавця послуг зареєструвати податкову накладну в ЄРПН у строк, передбачений законодавством, та направити її покупцю, не спростовує обставину, що у випадку укладення господарського договору з умовою щодо обов'язку контрагента зареєструвати податкову накладну в ЄРПН в установлений законодавством строк та направити її покупцеві, вказане зобов'язання є господарським.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на практику Господарського суду міста Києва у справі № 910/15114/19, Господарського суду Київської області у справі №911/3725/16, Господарського суду Запорізької області у справі №908/3176/21.
3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 у справі № 908/837/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 04.08.2021 о 14:30 год.
У судовому засіданні представники позивача надали пояснення у справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.
04.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення слід залишити без змін з таких підстав.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
09.04.2020 між Акціонерним товариством «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акваль-7» (виконавець, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг №У867/03 (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати послуги «Заміна компонентів будівлі закритого плав басейну інв.№914», а замовник зобов'язується оплатити надані послуги за Актом здавання-приймання наданих послуг, згідно з договором. Код робіт (послуг) за державним класифікатором продукції та послуг 43.29.
Загальна вартість робіт 4 031 725,68 грн., ПДВ 806 345,14 грн., всього вартість робіт з ПДВ складає 4 838 070,82 грн. Розрахунки здійснюються в національній валюті України. Умови оплати - передплата 15% (725 710,62 грн. з ПДВ) після підписання договору та після перебазування техніки і обладнання для виконання робіт на об'єкт замовника (Додаток 10), передплата 35% (1 693324,79 грн. з ПДВ) проти надання банківської гарантії повернення авансового платежу у тому ж обсязі протягом 20 календарних днів з моменту початку робіт, залишок поетапно, до факту виконання робіт з відстрочкою платежу 20 календарних днів. (п. п. 2.1, 2.6 договору).
Згідно з п. 4.1 договору здавання-приймання робіт проводиться відповідно до діючих норм і правил та оформлюється актом здавання приймання-наданих послуг (КБ-2В).
Згідно з п. 4.3 договору при завершенні робіт виконавець надає замовнику акт приймання - здачі виконаних робіт (КБ-2В). Замовник зобов'язаний виконати приймання і направити виконавцю його примірник акту або вмотивовану відмову від приймання робіт.
Відповідно до п. 7.1 договору протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виникнення у виконавця податкових зобов'язань з ПДВ за операціями, які здійснюються на виконання цього договору, виконавець зобов'язаний скласти електронну податкову накладну відповідно до вимог чинного законодавства, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та направити замовнику через систему електронного документообігу.
Пунктом 9.4 договору сторони обумовили, що за кожний день прострочення надання належним чином складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних електронної податкової накладної за виконані роботи виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1 % від загальної суми з ПДВ такої податкової накладної. Штраф нараховується за кожен день періоду від дати виникнення порушення строку, вказаного у п. 7.1. договору, до дати реєстрації виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних електронної податкової накладної, складеної відповідно до вимог чинного законодавства.
Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Датою укладання договору вважається: при укладанні договору в електронному вигляді остання з дат підписання сторонами договору, при укладанні договору на паперовому носії з моменту підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2020, але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін на тих же умовах, підписавши відповідну додаткову угоду до цього договору (п. 12.1 договору).
15.04.2020 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату в розмірі 15% - 725 710,62 грн., що підтверджується банківською випискою за 15.04.2020.
13.11.2020 відповідачем надана коригувальна податкова накладна.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору відповідач надав послуги на загальну суму 825 872, 64 грн., що підтверджується актами приймання-виконаних будівельних робіт, а саме:
- Акт приймання виконання будівельних робіт від 08.05.2020 на загальну суму 169 388,96 грн. (29.07.2020 відповідач зареєстрував податкову накладну на загальну суму 169 388,96 грн. з простроченням у 76 к/д);
- Акт приймання виконання будівельних робіт від 08.05.2020 на загальну суму 157 952,41 грн. (29.07.2020 відповідач зареєстрував податкову накладну на загальну суму 157 952,41 грн. з простроченням у 76 к/д);
- Акт приймання виконання будівельних робіт 08.05.2020 на загальну суму 157 763,62 грн. (29.07.2020 відповідач зареєстрував податкову накладну на загальну суму 157 763,62 грн. з простроченням у 75 к/д);
- Акт приймання виконання будівельних робіт від 08.05.2020 на загальну суму 1 991,68 грн. (11.06.2020 відповідач зареєстрував податкову накладну на загальну суму 1 991,68 грн. грн. з простроченням у 28 к/д);
- Акт приймання виконання будівельних робіт 10.12.2020 на загальну суму 148 866,77 грн. (19.01.2021 відповідач зареєстрував податкову накладну на загальну суму 148 866,77 грн. з простроченням у 34 к/д);
- Акт приймання виконання будівельних робіт від 14.12.2020 на загальну суму 141 476,23 грн. (19.01.2021 відповідач зареєстрував податкову накладну на загальну суму 141 476,23 грн. з простроченням у 30 к/д);
- Акт приймання виконання будівельних робіт від 29.12.2020 на загальну суму 38 027,72 грн. (19.01.2021 відповідач зареєстрував податкову накладну на загальну суму 38 027,72 грн. з простроченням у 46 к/д);
- Акт приймання виконання будівельних робіт від 29.12.2020 на загальну суму 10 405,26 грн. (19.01.2021 відповідач зареєстрував податкову накладну на загальну суму 10 405,26 грн. з простроченням у 46 к/д).
Зазначені акти скріплені підписами уповноважених осіб та печатками сторін, без жодних зауважень і заперечень.
На думку позивача, несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо належного оформлення реєстрації податкових накладних призвело до порушення зобов'язань за договором, що зумовлює підставу для відповідальності відповідача згідно з п. 9.4 договору у вигляді сплати штрафу в розмірі 203 909, 11 грн.
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Право сторін укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір), передбачено ст. 628 ЦК України. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як правильно визначив господарський суд першої інстанції, спірний договір про надання послуг № У867/03 від 09.04.2020 має ознаки договору про надання послуг та договору підряду, оскільки даний договір породжує зобов'язання сторін, що підпорядковуються різним інститутам цивільного права.
У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Поняття санкцій у господарських правовідносинах визначено в Господарському кодексі України, згідно якого (частина перша статті 216 ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 9.4 договору сторони передбачили сплату виконавцем замовникові штрафу в розмірі 0,1 % від загальної суми з ПДВ такої податкової накладної за кожний день прострочення надання належним чином складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних електронної податкової накладної за виконані роботи. Штраф нараховується за кожен день періоду від дати виникнення порушення строку, вказаного в п. 7.1 договору, до дати реєстрації виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних електронної податкової накладної, складеної відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 201.1, абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку на додану вартість зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлюючи відповідальність постачальника у виді штрафу в розмірі 0,1 % від загальної суми з ПДВ не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних електронної податкової накладної, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв'язку з цим податкового кредиту.
Тобто, передбачена п. 9.4 договору відповідальність виконавця не пов'язана з виконанням ним своїх зобов'язань щодо виконання робіт, оскільки виникає в разі невиконання виконавцем вимог податкового законодавства.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За умовами договору, який є підставою цього позову, у п. 9.4 передбачено зобов'язання, яке виникає у відповідача не перед позивачем, а з податкових правовідносин. Невиконання або неналежне виконання платника податків своїх обов'язків, передбачених Податковим кодексом України, не може бути підставою для покладення господарської відповідальності за договором про надання послуг на виконавця у вигляді сплати штрафу за порушення податкового зобов'язання платником податків.
Зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 904/5949/18, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Запорізької області про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення штрафу в сумі 203 909, 11 грн.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Під час апеляційного перегляду справи апеляційним господарським судом встановлено, що доводи скаржника зводяться до аналогічних, викладених у позовній заяві, тверджень, яким було надано відповідну оцінку господарським судом під час розгляду справи в першій інстанції.
Аргументи апеляційної скарги позивача не спростовують обґрунтованого висновку місцевого господарського суду, тому, враховуючи докази та пояснення сторін у справі, обґрунтування доводів апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і відхиляє доводи скаржника з підстав, наведених у пункті 6 цієї постанови.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права та інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду.
Право скаржника не порушено.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, ухваленого на підставі всебічного дослідження обставин справи з урахуванням висновків Верховного Суду, як це передбачено ст. 236 ГПК України.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 у справі № 908/837/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 у справі № 908/837/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи апеляційним господарським судом покласти на позивача.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09.08.2021
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков