ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 серпня 2021 року Справа № 924/1415/15
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.
при секретарі судового засідання Кужель Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Полонської міської ради на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2021р. у справі №924/1415/15 (суддя Вибодовський О.Д.)
за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, м.Хмельницький
до Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, м.Полонне Хмельницької області
про визнання банкрутом (заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності)
за участі представників:
апелянта - Герасимчук О.О., довіреність №126 від 20.01.2021р.;
арбітражний керуючий Коляда В.І., свідоцтво №1581 від 24.07.2013р.;
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2021р. у справі №924/1415/15 задоволено заяву ліквідатора Коляди В.І. №1/06 від 19.06.2019р. про покладення на власника Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства субсидіарної відповідальності. Стягнуто солідарно з Полонської міської ради та Виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади на користь Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства 1678340,68 грн.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Полонська міська рада звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№1735/21 від 21.04.2021р.; т.10, арк.справи 2-8).
Посилаючись на положення ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, ст.ст.610, 614 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" скаржник зазначає, що лише при встановленні наявності факту доведення до банкрутства та вини, ліквідатор має право звертатися до суду із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності. Проте, висновок ліквідатора про наявність вини міської ради у доведенні підприємства до банкрутства ґрунтується лише на переліку рішень міської ради, якими встановлювалися тарифи на водопостачання та водовідведення, як доказу того, що тарифи є нижчими від економічно обґрунтованих витрат на виробництво цих послуг та не відповідали рівню витрат Полонського ПВКГ на виробництво і наданню послуг з водокористуванню, а оскільки такі тарифи затверджувалися виконкомом міської ради, то останній своїми діями навмисно приймала такі рішення для доведення підприємства до банкрутства.
Скаржник зазначає, що для підтвердження стійкої неплатоспроможності боржника та доведення його до банкрутства ліквідатору необхідно було надати документи, які б свідчили про те, що: 1) тарифи є нижчими від економічно обґрунтованих витрат на виробництво цих послуг та не відповідали рівню витрат Полонського ПВКГ на виробництво і наданню послуг з водокористуванню, а не просто прийняті рішення виконком міської ради; 2) висновок органу з питань банкрутства, який би підтвердив факт доведення до банкрутства; 3) висновок ліквідатора про наявність факту доведення до банкрутства та вини Полонської міської ради і її виконавчого комітету; 4) висновок експерта, в якому було б визначено про наявність причинно-наслідкового зв'язку між прийняттям виконкомом Полонської міської ради рішень про встановлення тарифу на водовідведення та водопостачання та банкрутством Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.
Надання вищевказаних документів (висновків) підтвердило або спростувало факт доведення Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до банкрутства та наявності вини у доведенні до банкрутства Полонської міської ради і її виконавчого комітету.
Проте, будь-які відомості щодо відсутності перерахованих вище ознак доведення до банкрутства, ліквідатором до суду не надано та в заяві не вказується, а при винесенні ухвали суду взагалі не взято до уваги.
Також скаржник зазначає, що будь-яка вина щодо доведення до банкрутства Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства виконкомом Полонської міської ради чи самою міською радою та виникнення заборгованості різниці в тарифах при прийнятті таких рішень відсутня, так як такі рішення і встановлення тарифів базувалися виключно на конкретно визначених розрахунках керівниками боржника.
Стверджує, що ліквідатором будь-яких дій для здійснення відшкодування різниці з тарифів з Державного бюджету здійснено не було, не надано копії документів, які свідчать про звернення для узгодження обсягів заборгованості з різниці в тарифах до Територіальної комісії, до місцевих фінансових органів, не надано і відмову вищевказаних органів від прийняття документів та не вчинення інших дій передбачених вищевказаними нормативними актами, які б дали змогу здійснити повернення невідшкодованих сум з різниці в тарифах. Отже, по причинні невиконання обов'язків ліквідатором заборгованість по різниці в тарифах на яку посилається ліквідатор не була зареєстрована у встановленому законодавством порядку, стягнута не була, що є порушенням ст.41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та дає підстави вважати про відсутність такої заборгованості взагалі.
Скаржник стверджує, що із урахуванням відсутності прямої норми, яка б передбачала повну субсидіарну відповідальність територіальної громади за зобов'язаннями створеної неї юридичної особи, заява ліквідатора не підлягає задоволенню.
Ліквідатор, надаючи звіт як доказ наявності вини міської ради, сам констатує факт, що у відповідальних осіб боржника, відсутні неправомірні дії, що призвели до фінансової неспроможності боржника.
Також скаржник стверджує, що засновником боржника не є Полонська міська рада, і не Виконавчий комітет Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади (який створений 18.01.2016р.) який в свою чергу не є правонаступником виконавчого комітету (рішення яким приймалися в 2001-2016 роках), а тим більше Полонської міської ради, а тому ні Полонська міська рада, ні Виконавчий комітет Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади не може нести субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями підприємства, засновником якого не являється та прийняття рішень яким не здійснювалось.
На підставі викладеного скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2021р. у справі №924/1415/15 та ухвалити нове судове рішення яким відмовити в задоволенні заяви ліквідатора Полонського підприємства водопровідно- каналізаційного господарства Коляди В.І. про стягнення солідарно з Полонської міської ради та виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади 1678340,68 грн.
Апеляційна скарга надійшла безпосередньо на адресу суду апеляційної інстанції 21.04.2021р. (вх.№1735/21).
Листом від 22.04.2021р. №924/1415/15/2655/21 матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.
Належним чином оформлені матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 14.05.2021р. (вх.№3888/21).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021р. апеляційну скаргу Полонської міської ради на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2021р. у справі №924/1415/15 залишено без руху. Запропоновано апелянту - протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору та докази надсилання копії скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, сторонам у справі.
01.06.2021р. на адресу суду від скаржника надійшов лист від 28.05.2021р., до якого долучено платіжне доручення №352 від 21.05.2021р. про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн. та докази надсилання копії скарги і доданих до неї документів ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Полонського РЕМ.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021р. поновлено Полонській міській раді строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2021р. у справі №924/1415/15, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 04 серпня 2021р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.
29.06.2021р. (вх.№5103/21) на адресу суду від Арбітражного керуючого Коляди В.І. надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (т.10, арк.справи 50-53).
У відзиві зазначає, що саме внаслідок рішення власника, яким було затверджено тарифи, що не відповідали рівню витрат на послуги водопостачання та водовідведення було доведено Полонське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства до банкрутства.
Як на докази зазначеного посилається на: рішення Виконавчого комітету Полонської міської ради; Звіт за результатами аналізу бухгалтерського та податкового обліку боржника станом на 27.10.2015р.; довідку комісії Полонської міської ради від 02.06.2016р.; розрахунки обсягу заборгованості в різниці в тарифах та щоквартальний розрахунок різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення за період часу з 2011р. по 2 квартал 2016р. включно; протокол №19/375-913/2015 від 10.11.2015р. засідання Хмельницької обласної ліквідаційної комісії з узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах; Договір №12/375-913 про організацію взаєморозрахунків; фінансові звіти Полонського ПВКГ в період 2001-2016рр.; Постанову КМУ від 04.06.2015р. №375.
Обґрунтовуючи відзив посилається на норми ч.ч.1, 5 ст.24, ст.76, ст.211 Господарського кодексу України, ст.92 Цивільного кодексу України, ст.ст.13, 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ч.4 ст.30, ч.4 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.17, 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також позиції викладені у постановах Верховного Суду від 10.12.2020р. у справі №922/1067/17, від 12.11.2020р. у справі №916/1105/16, від 16.06.2020р. у справі №910/21232/16, від 14.07.2020р. у справі №904/6379/16, від 30.01.2018р. у справі №923/862/15, від 28.08.2018р. у справі №927/1099/13, від 18.10.2018р. у справі №923/1297/14, від 05.02.2019р. у справі №923/1432/15, від 03.09.2019р. у справі №923/1494/15.
На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2021р. залишити в силі, а в задоволенні апеляційної скарги Полонської міської ради - відмовити.
У судове засідання суду апеляційної інстанції 04.08.2021р. з'явилися Арбітражний керуючий Коляда В.І. та представник Полонської міської ради, інші учасники провадження не з'явилися, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку.
Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також те, що судом належно повідомлено всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.
У судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просила суд скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2021р. у справі №924/1415/15 та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні заяви ліквідатора Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Коляди В.І. про стягнення солідарно з Полонської міської ради та Виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади 1678340,68 грн.
Арбітражний керуючий заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019р., з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Згідно із витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Полонське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства зареєстроване 17.01.1995р. Дата запису: 09.02.2008 Номер запису: 16631200000000347 Полонською міською радою за адресою 30500, Хмельницька обл., Полонський р-н, місто Полонне, Вул. Шевченка, будинок 10, є комунальним підприємством, засновником являється Полонська міська рада.
Господарським судом Хмельницької області в 2013р. було порушено справу про банкрутство Полонського ПВКГ за заявою Управління ПФУ у Полонському районі. Укладено мирову угоду між Полонським ПВКГ та Управлінням ПФУ у Полонському районі, однак умови Мирової угоди не були виконані Полонським ПВКГ. У зв'язку з чим, Управління ПФУ у Полонському районі звернулось до Господарського суду Хмельницької області в 2015 році про порушення провадження у справі про банкрутство відносно боржника. Даний факт був відомий Полонській міській раді, однак не було вчинено заходів щодо недопущення банкрутства Полонського ПВКГ.
Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов'язаннями у випадках, передбачених, зокрема, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 21.10.2019р. та Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019р.
Положеннями ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено аналогічне, з ч.5 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правове регулювання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020р. у справі №916/1105/16).
Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам, є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов'язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (КУзПБ) притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення (висновки сформульовані Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30.01.2018р. у справі №923/862/15, від 28.08.2018р. у справі №927/1099/13, від 18.10.2018р. у справі №923/1297/14, від 05.02.2019р. у справі №923/1432/15, від 03.09.2019р. у справі №923/1494/15).
Суб'єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб'єктом (суб'єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
Кодекс України з процедур банкрутства, так само, як і Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб'єктивна сторона).
Зазначена правова позиція наведена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 16.06.2020р. у справі №910/21232/16, від 14.07.2020р. у справі №904/6379/16.
Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина друга статті 61 КУзПБ (частина п'ята статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019р.) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…". Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника
Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 30.01.2018р. у справі №923/862/15, від 05.02.2019р. у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020р. у справі №902/318/16, від 16.06.2020р. у справі №910/21232/16, від 10.12.2020р. у справі №922/1067/17.
Згідно з ч.1 ст.619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Так, відповідно до приписів ст.215 Господарського кодексу України встановлено підстави відповідальності за порушення законодавства про банкрутство, у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Згідно ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
Відповідно до Розділу II ст.4 Статуту Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, підприємство створено на підставі наказу Хмельницького облжитлокомунуправління №4 від 22.10.1976 року.
Відповідно до ст.1 Статуту підприємства боржник є самостійний господарюючий суб'єкт який має право юридичної особи та здійснює виробничу діяльність з метою отримання відповідного прибутку.
Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні активи, а також цінності вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, які належать йому на праві господарського відання (ст.9 Статуту).
Як передбачено ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Статтею 62 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
З огляду на викладене вище, здійснення господарської діяльності комунальним комерційним підприємством, на основі матеріальної бази, яка прирівнюється до права власності та включається до ліквідаційної маси в разі банкрутства такого підприємства, захищається в частині майнових прав також від власника.
Крім цього, статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.
Європейський суд з прав людини також висловив позицію і щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов'язаннями муніципального підприємства. Так, у пункті 62 рішення у справі “Єршова проти Російської Федерації” ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади.
Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями Виконавчого комітету Полонської міської ради Хмельницької області затверджувалися тарифи на водопостачання та водовідведення, а саме:
- рішенням Виконавчого комітету Полонської міської ради від 17 січня 2001 року №583 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, водопостачання та водовідведення”, затверджено тарифи на постачання та водовідведення в слідуючих розмірах: підприємствам: водопостачання - 0,581 грн., водовідведення - 0,546 грн., населенню: водопостачання -0,441 грн., водовідведення - 0,415 грн.;
- рішенням Виконавчого комітету Полонської міської ради від 20 березня 2003 року “Про тарифи на водопостачання та водовідведення”, затверджено тарифи на постачання та водовідведення в наступних розмірах: підприємствам та організаціям: водопостачання -1,03 грн., водовідведення - 0,95 грн.;
- рішенням Виконавчого комітету Полонської міської ради від 15 грудня 2004 року № 786 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, водопостачання та водовідведення”, затверджено тарифи на постачання та водовідведення в наступних розмірах: підприємствам: водопостачання - 1,388 грн., водовідведення - 1,279 грн., населенню: водопостачання --1,068 грн., водовідведення - 0,984 грн.;
- рішенням Виконавчого комітету Полонської міської ради від 18 грудня 2006 року №1348 “Про надання дозволу Полонському підприємству водопровідно-каналізаційного господарства на округлення затверджених тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення”, надано дозвіл на округлення з тарифів на постачання та водовідведення;
- рішенням Виконавчого комітету Полонської міської ради від 18 липня 2008 року №1786 “Про затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення Полонському підприємству водопровідно-каналізаційного господарства”, затверджено тарифи на постачання та водовідведення в розмірах зазначених в даному рішенні, а саме, з 25.07.2008р. тариф для споживачів госпрозрахункової сфери: водопостачання - 6,13 грн., водовідведення 6,28 грн.; для споживачів бюджетної сфери: водопостачання 5,36 грн., водовідведення 5,38 грн.; з 01.08.2008 року для населення: водопостачання - 4,48 грн., водовідведення - 4.48 грн., з 25.07.2008 року тариф для споживачів смт.Понінка: водопостачання - 4,7 грн.;
- рішенням Виконавчого комітету Полонської міської ради від 31 березня 2011 року №98 “Про затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення”, затверджено тарифи на постачання та водовідведення з 01 квітня 2011 року в розмірах зазначеного в даному рішенні, а саме, для споживачів бюджетної сфери: водопостачання - 8,22 грн., водовідведення - 6,62 грн., для споживачів госпрозрахункової сфери: водопостачання - 8,22 грн., водовідведення - 6,62 грн., для споживачів смт.Понінка: водопостачання -7,15 грн.;
- рішенням Виконавчого комітету Полонської міської ради від 31 травня 2011 року №161 “Про затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення”, затверджено тарифи на постачання та водовідведення з 01 червня 2011 року для споживачів госпрозрахункової сфери: водопостачання - 9,04 грн., водовідведення - 7,28 грн.;
- рішенням Виконавчого комітету Полонської міської ради від 31 серпня 2011 року №217 “Про затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення”, затверджено тарифи на постачання та водовідведення з 01 вересня 2011 року для споживачів госпрозрахункової сфери: водопостачання - 10,73 грн., водовідведення - 8,64 грн.;
- рішенням Виконавчого комітету Полонської міської ради від 30 травня 2012 року №439 “Про затвердження тарифів та введення в дію нових тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення”, затверджено тарифи на постачання та водовідведення з 01 липня 2012 року: водопостачання - 5,20 грн., водовідведення - 5,00 грн.; з 01 вересня 2012 року: водопостачання - 6,00 грн., водовідведення - 5,50 грн.; з 01 листопада 2012 року: водопостачання -7,15 грн., водовідведення - 5,76 грн.
Згідно з положеннями статей 13, 32 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, статті 28 Закону України “Про місцеве самоврядування” встановлення тарифів на послуги питного водопостачання та водовідведення віднесене до компетенції орану місцевого самоврядування. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.
Пунктом 4 статті 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Зазначені тарифи, що діяли протягом 2001-2016рр. в м.Полонне на послуги з водопостачання та водовідведення затверджені відповідними рішеннями виконавчого комітету Полонської міської ради, є нижчими від економічно обґрунтованих витрат на виробництво цих послуг та не відповідають рівню витрат позивача на виробництво і наданні послуг з водокористування.
Зокрема, згідно з розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на водопостачання та водовідведення надані населенню Полонським підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, погодженого Виконавчим комітетом Полонської міської ради та Управлінням фінансів Полонської райдержадміністрації, заборгованість з різниці в тарифах за період з 2001 по 2 квартал 2016 років включно становить 2 575 090,93 грн.
Зазначена сума заборгованості в різниці тарифів Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства не сплачена, що фактично привело підприємство до банкрутства.
При цьому заборгованість перед кредиторами відповідно реєстру вимог кредиторів складає 2517947,68 грн.
Вартість майна підприємства банкрута, згідно інвентаризації складає 7327991 грн., при цьому більша частина вищезазначеного майна було відповідно до рішення комітету кредиторів безоплатно передано Полонській міській Раді як інфраструктура водопровідно - каналізаційного господарства, а саме на загальну суму 6488584 грн. Таким чином ліквідаційна маса, майно що підлягає продажу склало 839407 грн. Сума кредиторський вимог склала 2517947,68 грн., що становить значно більше за ліквідаційну масу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок рішення власника, яким було затверджено тарифи, що не відповідали рівню витрат на послуги водопостачання та водовідведення було доведено Полонське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства до банкрутства.
Ліквідатор боржника 02.04.2019р. звернувся до Полонської міської ради та Виконавчого комітету з претензією, протягом 10 днів з моменту отримання претензії погасити заборгованість перед кредиторами в розмірі 1678540,68 грн., кошти перерахувати на розрахунковий рахунок Полонського ПВКГ.
Однак, вищезазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч.4 ст.30 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Сума обсягу заборгованості в різниці тарифів за минулі роки за водопостачання та водовідведення фіксувались щоквартально та щорічно в актах-розрахунках, де зазначено, що діяльність підприємства збиткова за рахунок різниці між фактичними витратами на водопостачання та водовідведення та фактичними тарифами затвердженими Полонською міською радою.
Як вбачається зі Звіту за результатами аналізу бухгалтерського та податкового обліку боржника станом на 27.10.2015р., проведеного арбітражним керуючим Колядою В.І., протягом періоду, що аналізується, підприємство працювало збитково, ознак фіктивного банкрутства або скритого банкрутства в діяльності підприємства не виявлено, коефіцієнт покриття на початок 2012 року становить 0,35, а на 01.07.2015р. - 0,18, що складає менше за нормативне значення 1,0 і підприємство не отримувало прибутку, такий фінансовий стан характеризується ознаками неплатоспроможності.
У такому разі задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе лише шляхом ліквідаційної процедури.
Відповідні дії арбітражного керуючого по фінансовому оздоровленню підприємства відображені в довідці комісії Полонської міської ради від 02.06.2016р. Різниця між доходами та видатками (сума непокритих витрат підприємства) за 2015 рік склала 1582,9 тис.грн при цьому середньомісячна - 131,9 тис.грн. Різниця між доходами та видатками (сума непокритих затрат підприємства) за 5 місяців 2016р. склала 406,8 тис.грн, що в середньому за місяць становить 81,3 тис.грн. Сума різниці за місяць між 2015р. та 2016р. складає 50,6 тис.грн.
В результаті прийнятих ліквідатором заходів вдалось покращити фінансово-економічний стан підприємства, зменшити збитковість на 50,6 тис.грн. або на 38% в місяць. Зазначений факт був відображений у довідці комісії Полонської міської ради.
Ліквідатором було долучено до матеріалів справи розрахунки обсягу заборгованості в різниці в тарифах та щоквартальний розрахунок різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення за період часу з 2011 року по 2 квартал 2016 року включно.
Відповідно до Протоколу №19/375-913/2015 від 10.11.2015р. засідання Хмельницької обласної комісії з узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах під головуванням першого заступника голови Хмельницької ОДА, за участю заступників ГУ ДФС у Хмельницькій області, МКП "Хмельницькводоканал", МКП "Хмельницьктеплоенерго", ВАТ "Хмельницькобленерго", представника УСБУ у Хмельницькій області та інших, згідно якого після заслуховування інформації Полонського ПВКГ та ознайомлення з відповідними документами, постановили узгодити обсяги заборгованості з різниці в тарифах на комунальні послуги, що виникли у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості тарифом затвердженим НКРЕКП та виконавчим комітетом міських рад станом на 01.10.2015р. на суму 3240447грн. 34коп. відповідно поданого розрахунку.
На підставі вищезазначеного рішення щодо обсягу заборгованості в сумі 3240447 грн. 34 коп. було складено та підписано Договір №12/375 про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови КМУ від 04.06.2015р. №375, згідно якої було проведено взаємозалік щодо погашення заборгованості в сумі 807540 грн. Полонського ПВКГ перед ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго".
Також було складено та підписано Договір №12/375-913 про організацію взаєморозрахунків.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 04.06.2015р. №375 про погашення заборгованості Полонського ПВКГ перед держбюджетом з сплати ПДВ в сумі 76642 грн. 56 коп. за рахунок коштів обсягу заборгованості з різниці в тарифах в сумі 3240447грн. 84коп. проведено взаєморозрахунки по заборгованості Полонського ПВКГ, перед бюджетом та ВАТ "Хмельницькобленерго", що підтверджує факт того, що встановлені тарифи є нижчими від економічно обґрунтованих на виробництво цих послуг та не відповідали рівню витрат Полонського ПВКГ на виробництво і надання послуг з водокористування та водовідведення.
Як вірно відмічено судом першої інстанції, доказом, що підтверджує факт, що встановлені тарифи на водопостачання та водовідведення є нижчими від економічно обґрунтованих витрат на виробництво зазначених послуг та не відповідають рівню витрат Полонського ПВКГ на виробництво та надання послуг з водопостачання та водовідведення, являються фінансові звіти Полонського ПВКГ в період 2001-2016рр.
Згідно ч.ч.1-4 ст.73 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник є комунальним підприємством, яке утворене Полонською міською радою. Таким чином підприємство входить до сфери управління Полонської міської ради, яка є представником власника територіальної громади м.Полонне і виконує його функції у межах, визначених законами України.
Як встановлено ч.10 ст.76 Господарського кодексу України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог встановленим цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств а також інших вимог передбачених законом.
Статтею 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб'єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки на підставах, у межах і порядку, визначених законом (ч.5).
Щодо відповідальності засновників та керівників суб'єктів господарювання встановлено наступне.
Відповідно до ст.211 Господарського кодексу України засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.
Згідно ст.92 Цивільного кодексу України дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Таким чином, обов'язок здійснення контролю за діяльністю виконавчих органів та товариства, положеннями Закону та Статуту покладено саме на учасників (засновників) цього товариства, з метою запобігання порушень їх прав.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком про необґрунтованість доводів представника Полонської міської ради про необізнаність останнього як засновника боржника щодо його фінансового та майнового стану.
Господарський суд Хмельницької області дійшов вірного висновку, що сукупність зазначених обставин, дій та бездіяльності Полонської міської ради як засновника боржника, попри обов'язок як власника (засновника) боржника та як органу управління майном боржника передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків та вчинити передбачені Законом про банкрутство заходи щодо запобігання банкрутству боржника, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що в подальшому створили умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі 924/1076/17, від 10.12.2020р. у справі №922/1067/17.
Відсутність в матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення засновника та керівника боржника від субсидіарної відповідальності.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.06.2020р. у справі 924/1076/17, від 12.11.2020р. у справі №916/1105/16.
Водночас, ст.22 Бюджетного кодексу України до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Колегія суддів погоджується з висновком, що оскільки предметом субсидіарної відповідальності є грошові кошти місцевого бюджету, обов'язок Полонської міської ради та Виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади є неподільним, має виконуватися ними солідарно.
Відповідно до ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
А тому, виходячи з норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заяви ліквідатора №1/06 від 19.06.2019р., яку в результаті правомірно задоволив з покладенням субсидіарної відповідальності на власника боржника - Полонську міську раду та Виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади, у зв'язку з доведенням до банкрутства Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, та стягнуто з них солідарно суми зобов'язань Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства в розмірі 1678340,68 грн.
В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України”, “Пронін проти України”, “Кузнєцов та інші проти Російської Федерації” одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії”).
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2021р. у справі №924/1415/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Полонської міської ради - без задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Полонської міської ради на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2021р. у справі №924/1415/15 - залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 09.08.2021р.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Дужич С.П.