вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" серпня 2021 р. Справа№ 910/3784/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від скаржника: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"
на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2021 (повний текст підписано 17.05.2021)
у справі № 910/3784/21 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Україна"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 290 971,00 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 290 971,00 грн. з яких: 273 309,12 грн - основний борг, 11 610,43 грн - інфляційних збитків, 6 051,45 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання товару № 53-122-01-20-09375 від 25.03.2020 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3784/21 позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» основний борг у розмірі 257 493,12 грн, 3% річних в розмірі 6 049,34 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 11 610,43 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 364,57 грн, витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Закрито провадження у справі № 910/3784/21 в частині стягнення частини основного боргу в розмірі 15 816,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що провадження у даній справі щодо стягнення частини основного боргу в розмірі 15 816,00 грн підлягає закриттю, з огляду на те, що вказані грошові кошти були сплачені відповідачем після звернення позивача за захистом його порушеного права до суду. В іншій частині суд матеріалами справи підтверджено розмір основного боргу відповідача в сумі 257 493,12 грн з огляду на відсутність доказів виконання відповідачем його зобов'язань перед позивачем у цій частині.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів, позиція інших учасників справи.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2021, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення в частині стягнення суми основної заборгованості, зменшивши її на 60 681, 60 грн, а в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, а також витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Зокрема, скаржник зазначає, що матеріали справи містять копію платіжного доручення № 4160 від 14.04.2021, за яким відповідачем було сплачено на користь 60681, 60 грн в якості часткової оплати основної заборгованості.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги стосовно скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційної складової боргу, 3 % річних, витрат на професійну правничу допомогу, а також витрат по сплаті судового збору, залишивши в цій частині судове рішення без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач підтверджує сплату відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції частини боргу у розмірі 60 681, 60 грн та визнає в цій частині апеляційну скаргу обґрунтованою.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2021 справу № 910/3784/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3784/21 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 04.08.2021.
У судове засідання 04.08.2021 представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення учасникам справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору № 53-122-01-20-09375 від 25.03.2020, укладеного між ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Спецсервіс Україна», останнє взяло на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити і передати у власність відповідача певну продукцію, а відповідач як замовник - оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).
Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом поставки по даному договору є 24950000-8 мастила вітчизняні, які передбачені специфікацією № 1 до даного договору.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, складає 251 226,00 грн, крім того ПДВ - 50 245,20 грн. Загальна сума договору складає 301 471,20 грн.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС».
За положеннями п. 6.2 договору про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Пунктом 12.1 договору передбачено,що останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів, які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором, - до спливу гарантійних строків.
Додатком № 1 до договору сторони погодили специфікацію № 1, за якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар згідно з переліком загальною вартістю 301 471,20 грн.
На виконання умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 299 029,92 грн, що підтверджується видатковими накладними № 294 від 15.04.2020 та № 311 від 22.04.2020, підписаними представниками обох сторін.
Крім того, позивач склав податкову накладну № 41 від 15.04.2020, яка була зареєстрована у ЄРПН 27.04.2020, та податкову накладну № 57 від 22.04.2020, яка була зареєстрована у ЄРПН 30.04.2020.
Листом № 6816/041 від 06.05.2020 відповідач повідомив позивача про те, що товар, поставлений ним за вказаними видатковими накладними № 294 від 15.04.2020 та № 311 від 22.04.2020, пройшов вхідний контроль, а відповідачем складений ярлик на придатну продукцію № 1-3-57 від 04.05.2020.
Проте, в порушення умов укладеного сторонами договору відповідач товар, поставлений позивачем за видатковими накладними № 294 від 15.04.2020 та № 311 від 22.04.2020, оплатив частково, а саме в сумі 25 720,80 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за січень 2020 року - лютий 2021 року, що і стало підставою для звернення з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, статтею 655, частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця (стаття 664 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Матеріалами справи підтверджено, що товар, поставлений позивачем за видатковими накладними № 294 від 15.04.2020 та № 311 від 22.04.2020 відповідачем оплачено частково, а саме в сумі 25 720,80 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за січень 2020 року - лютий 2021 року.
При цьому після порушення провадження у даній справі відповідачем сплачено на користь позивача 15 816,00 грн. - 26.03.2021, у зв'язку з чим судом обґрунтовано закрито провадження у справі в цій частині.
В той же час, місцевим господарським судом помилково не враховано те, що до ухвалення рішення у справі відповідачем також було сплачено в рахунок відшкодування боргу перед позивачем 60 681, 60 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 14.04.2021 № 4160 (а.с.99).
За таких обставин провадження у справі в частині стягнення з відповідача 60 681, 60 грн також підлягало закриттю з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а відтак, рішення місцевого господарського суду в цій частині є помилковим.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням зазначеного вище, апеляційний господарський суд погоджується з правомірністю стягнення з відповідача 11 610, 43 грн - інфляційних втрат та 6 049, 34 грн - 3 % річних.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що за відсутності вимоги позивача оплатити поставлений товар у відповідача відсутнє прострочення такої оплати спростовується п. 6.1 договору, згідно із яким оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС».
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, ярлик на придатну продукцію № 1-3-57 щодо товару, поставленого позивачем за видатковими накладними № 294 від 15.04.2020 та № 311 від 22.04.2020, було складено відповідачем 04.05.2020, а відтак, останнім днем строку оплати поставленого товару було 18.06.2020, відповідно, порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 19.06.2020.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу апеляційний господарський суд зважає на наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Місцевий господарський суд дослідив надані стороною докази понесених витрат на правову допомогу, зокрема договір про надання професійної правничої допомоги № 24/02/21-01 від 24.02.2021, рахунок на оплату № 10 від 07.04.2021 на суму 25 000,00 грн; акт виконаних робіт від 07.04.2021 з зазначенням переліку виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 25 000,00 грн; платіжне доручення № 1505 від 08.04.2021 на суму 25 000,00 грн, на підтвердження оплати позивачем послуг адвоката.
Апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд, правомірно надавши оцінку поданим заявником доказів та виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих послуг,дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 10 000 грн в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З врахуванням зазначеного вище, оскарежене судове рішення підлягає зміні.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3784/21 змінити.
Пункти 2, 3 резолютивної частини господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/3784/21 викласти в такій редакції:
«2. Закрити провадження у справі № 910/3784/21 в частині стягнення частини основного боргу в розмірі 76 497, 60 грн (сімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто сім гривень шістдесят копійок).
3. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 9, ідентифікаційний код 41599113) основний борг у розмірі 196 811, 52 грн (сто дев'яносто шість тисяч вісімсот одинадцять гривень п'ятдесят дві копійки), 3 % річних в розмірі 6 049,34 грн (шість тисяч сорок дев'ять гривень тридцять чотири копійки), інфляційну складову боргу в розмірі 11 610, 43 грн (одинадцять тисяч шістсот десять гривень сорок три копійки), витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 364, 57 грн (чотири тисячі триста шістдесят чотири гривні п'ятдесят сім копійок), витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень нуль копійок).».
В решті рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/3784/21 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 9, ідентифікаційний код 41599113) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., місто Вараш, ідентифікаційний код 05425046) 2 637, 51 грн (дві тисячі шістсот тридцять сім гривень п'ятдесят одна копійка) судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/3784/21 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено - 09.08.2021.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко