вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" серпня 2021 р. Справа№ 910/20822/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Царюк В.В.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"
на рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2021 (повний текст підписано 30.04.2021)
у справі № 910/20822/20 (суддя Данилова М.В.)
за позовом Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод"
до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"
про стягнення грошових коштів
Короткий зміст позовних вимог.
В грудні 2020 року Державне підприємство "Миколаївський суднобудівний завод" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" про стягнення 340 747, 17 грн, з яких 169 336, 00 грн. пені, 58 705, 57 грн. 3% річних, 112 705, 60 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 61/1858 від 20.09.2019 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/20822/20 позов задоволено та стягнуто з Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» на користь Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» 169 336, 00 грн. пені, 58 705, 57 грн. 3% річних, 112 705, 60 грн. інфляційних втрат та 5 111, 22 грн. судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що приватне акціонерне товариство «Завод «Кузня на Рибальському» не виконало свої договірні зобов'язання в частині здійснення оплати за поставлений за договором товар у строки обумовлені договором, в зв'язку з чим, рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/4704/20 від 14.09.2020 з відповідача було стягнуто 2 776 000, 00 грн заборгованості за спірним договором.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2021, ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальскому» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом не враховано те, що відповідачем не визнається факт поставки спірного товару, а подані позивачем акти приймання - передачі не мають відношення до поданих специфікацій.
Також, скаржник просить застосувати позовну давність.
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін. При цьому позивач посилається на те, що факт наявності заборгованості відповідача встановлено рішенням господарського суду від 14.09.2020 у справі № 910/4704/20. Стосовно заявленого скаржником строку позовної давності, заявник вказує на відсутність підстав для її застосування.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 справу № 910/20822/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 за клопотанням Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2021, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20822/20 та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 04.08.2021.
У судове засідання 04.08.2021 з'явився представник позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
У судове засідання 04.08.2021 представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення учаснику справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору № 61/1858 від 20.09.2019, укладеного між Державним підприємством «Миколаївський суднобудівний завод» та Приватним акціонерним товариством «Завод «Кузня на Рибальському», останнім придбано виріб 67К-1, строк поставки, кількість та ціна якого визначається у специфікації (додаток 1 до цього договору).
Згідно з п. 1.2 договору всі майнові права на продукцію переходять від продавця до вантажоодержувача, визначеного в специфікації № 1 до цього договору в день підписання сторонами акту приймання-передачі продукції (додаток № 3)
Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна продукції визначена протоколом погодження ціни і становить 3 470 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 578 333,33 грн.
Пунктами 2.2, 2.3 договору визначено, що покупець проводить попередню оплату продукції у розмірі 80% ціни продукції, зазначеної у п. 2.1 даного договору, по виставленому продавцем рахунку впродовж трьох банківських днів з моменту його отримання.
Покупець проводить остаточну оплату продукції у розмірі 20% від ціни продукції, зазначеної у п. 2.1 даного договору, по виставленому продавцем рахунку впродовж 30 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі продукції (додаток № 3).
За положеннями п. 2.4 договору оплата продукції за цим договором здійснюється в національній валюті України - гривні. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі, дотримуючись, установлених згідно з чинним законодавством, умов та строків отримання податкових накладних. Розрахункові реквізити продавця, зазначені в рахунку превалюють над розрахунковими реквізитами цього договору.
В п. 3.1 договору визначено, що постачання продукції здійснюється на умовах EXW - м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, відповідно до Інкотермс-2010, із врахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.
Пунктами 3.3, 3.4 договору встановлено, що продавець надає вантажоодержувачу разом із продукцією наступні товаросупроводжувальні документи:
- видаткову накладну на продукцію (складається у двох примірниках - по одному кожній зі сторін);
- формуляр та інструкцію з експлуатації на продукцію.
Передавання продукції здійснюється на території продавця за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38.
Згідно з п. 4.3 договору покупець зобов'язаний забезпечити прийняття продукції вантажоодержувачем, підписання акту приймання-передачі продукції, видаткової накладної (в двох примірниках) та повернути примірник видаткової накладної на продукцію продавцю разом з оригіналом довіреності представника вантажоодержувача, що отримав продукцію та здійснити оплату продукції в порядку та на умовах визначених цим Договором.
Відповідно до п. 5.4 договору у разі порушення продавцем терміну реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець вправі, без звернення до господарського суду, зменшити оплату вартості продукції на 20%.
Строк дії договору - з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін і до повного його виконання сторонами (п. 8.1 Договору).
Додатками № 1, 2, 3 сторонами узгоджено специфікацію № 1, протокол № 1 погодження ціни на поставку виробу № 67К-1 та акт приймання-передачі продукції.
На виконання умов зазначеного вище договору позивачем поставлено, а відповідачем - прийнято товар вартістю 3 470 000,00 грн. відповідно до видаткової накладної № 61 від 09.10.2019.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 3 470 000,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/4704/20 від 14.09.2020 року з відповідача на користь позивача стягнуто 2 776 000, 00 грн. основного боргу, а також пеню, інфляційні втрати та 3 % пічних. Вказані кошти, зокрема, 2 776 000, 00 грн. основного боргу були сплачені відповідачем на виконання цього рішення 01.12.2020, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача.
Позов у даній справі заявлено у зв'язку з нарахуванням позивачем пені, інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зазначеного вище грошового зобов'язання за періоди, відмінні від заявлених у вказаній вище справі до фактичної сплати грошових коштів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, статтею 655, частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця (стаття 664 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем за видатковою накладною № 61 від 09.10.2019 поставлено, а відповідачем - прийнято товар вартістю 3 470 000,00 грн. У визначений договором № 61/1858 від 20.09.2019 строк відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав. Зазначені обставини встановлено рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/4704/20 від 14.09.2020, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 2 776 000, 00 грн. основного боргу, а також пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
Вказані кошти, зокрема, 2 776 000, 00 грн. основного боргу були сплачені відповідачем на виконання цього рішення 01.12.2020, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Частиною 2 цієї статті установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 910/8829/17.
З врахуванням зазначеного вище, правомірним є висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 58 705, 57 грн. 3% річних, 112 705, 60 грн. інфляційних втрат.
За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Відтак пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення.
У відповідності до п. 5.2.1 договору у випадку несвоєчасної сплати покупцем за поставлену продукцію, покупець за письмовою вимогою продавця сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості продукції, визначеній у специфікації, за кожний день прострочення. При цьому строк відвантаження продукції продавцем визначений в відповідній специфікації відтерміновується на строк прострочення оплати.
Згідно з п. 2.3 договору покупець проводить остаточну оплату продукції у розмірі 20% від ціни продукції, зазначеної у п. 2.1 даного договору, по виставленому продавцем рахунку впродовж 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі продукції (додаток № 3).
09.10.2019 на виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 61-0000271 на суму 3 470 000,00 грн., а відтак, 30 банківських днів сплили 20.11.2019.
З врахуванням викладеного, того факту, що рішенням у справі № 910/4704/20 було стягнуто пеню за період з 21.11.2020 по 17.03.2020, а також 6-місячний строк від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, місцевий господарський суд, правомірно стягнув пеню у розмірі 0,1 % за період з 18.03.2020 по 21.05.2020 в розмірі 169 336 грн.
Зобов'язання зі сплати суми основної заборгованості виконано відповідачем 01.12.2020.
Отже, строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені спливав 18.03.2021, а з позовом у даній справі позивач звернувся 09.12.2020, тобто в межах річного строку, а відтак, заява відповідача про застосування строку позовної давності є безпідставною.
Також, скаржник посилається на право суду на зменшення штафних санкцій.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
При цьому питання можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Апеляційний господарський суд зважає на те, що відповідачем не доведено виняткових обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/20822/20 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Завод "Кузня на Рибальському".
Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі № 910/20822/20.
Матеріали справи № 910/20822/20 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено - 09.08.2021.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко