Справа№ 953/8120/20
н/п 2/953/297/21
"28" липня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Божко В.В.,
за участю секретаря - Пастушенко К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
25.05.2020 р. до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в розмірі 71738,41 грн, моральну шкоду в розмірі 50000 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Постановою Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Так, ОСОБА_2 30.11.2019 р. приблизно об 11 годині 10 хвилин в м. Харків, на а/д Київ-Харків-Довжанський, 494 км + 150 м., керуючи автомобілем Volkswagen Passat, не вибрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Venza, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , який зупинився попереду, від чого транспортним засобам завдано механічні пошкодження та матеріальні збитки.
12.12.2019 позивач звернувся до СТО «Автодент» для ремонту та відновлення пошкоджень автомобіля, спричинених відповідачем внаслідок ДТП від 30.11.2019.
Актом здачі-приймання виконаних робіт було зазначено, що за вищевказаним транспортним засобом було проведено ремонтні роботи.
Відновлювальний ремонт автомобіля становив 119 900,00 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок), що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.03.2020, із яких ПАТ «ХМСК» сплатили 48 161, 59 грн (сорок вісім тисяч сто шістдесят одна гривня п'ятдесят дев'ять копійок), а залишок 71 738,41 грн (сімдесят одну тисячу сімсот тридцять вісім гривень сорок одну копійку) сплатив за ремонт автомобіля позивач.
Київським районним судом міста Харкова прийнято постанову від 27.01.2020 у справі № 953/24914/19, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen Passat», яким керував ОСОБА_2 була застрахована ПАТ «ХМСК».
Відповідно до рішення ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» було прийняте відповідне рішення про виплату 02.03.2020 в сумі 48161, 59 грн. ( сорок вісім тисяч сто шістдесят одна гривня 59 коп.)
Також позивачем заявлено вимогу щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав на підставі ст. 23 ЦК України, розмір якої нею оцінено у 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень та судових витрат.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.06.2020 відкрито провадження по даній справі та призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Тарасенком І.О. до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про необхідність залишення позовної заяви без задоволення з посиланням на те, що шкода заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу повинна відшкодовуватися страховою компанією в межах ліміта відповідальності.
На підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2020 закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та призначити справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача адвокат Мельниченко Є.О. не з'явився, надав заяву, в якій позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що досудове врегулювання спору сторонами не відбулося, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, враховуючи, що відповідач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки; позивач не заперечує проти вирішення справи в порядку заочного розгляду справи, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 30.11.2019 р. приблизно об 11 годині 10 хвилин в м. Харків, на а/д Київ-Харків-Довжанський, 494 км + 150 м., керуючи автомобілем Volkswagen Passat, не вибрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Venza, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу, ОСОБА_1 , який зупинився попереду, від чого транспортним засобам завдано механічні пошкодження та матеріальні збитки.
Київським районним судом міста Харкова прийнято постанову від 27.01.2020 у справі № 953/24914/19, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно п. 6. ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, наслідком якого стало пошкодження належного позивачеві транспортного засобу Toyota Venza, д.н.з. НОМЕР_1 , встановлена на підставі постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набула законної сили, тому та не підлягає доказуванню відповідно до положень ст. 82 ЦПК України.
Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц визначено, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіть ФОП ОСОБА_3 (АВТОДЕНТ) вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача Toyota Venza, д.н.з. НОМЕР_1 складає 119 900, 00 грн.
Судом встановлено, що 12.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до СТО «Автодент» для ремонту та відновлення пошкоджень автомобіля, спричинених відповідачем внаслідок ДТП яке мало місце 30.11.2019.
Актом здачі-приймання виконаних робіт було зазначено, що за вищевказаним транспортним засобом було проведено ремонтні роботи.
Відновлювальний ремонт автомобіля становив 119 900,00 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок), що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.03.2020, із яких ПАТ «ХМСК» сплатили 48 161, 59 грн (сорок вісім тисяч сто шістдесят одна гривня п'ятдесят дев'ять копійок), а залишок 71 738,41 грн. сплатив за ремонт автомобіля позивач.
Відповідно до положень ч. ч.1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього кодексу, серед яких зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором, а тим більше його не одержання, не припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди (або воно взагалі може бути відсутнє, як в даному випадку) й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок щодо страхового відшкодування.
В даному випадку, страховик свій обов'язок за укладеним договором на користь третьої особи - потерпілого виконав.
У зв'язку з чим, у позивача є право вимагати відшкодування завданої шкоди в деліктному зобов'язанні в повному обсязі, шляхом звернення вимоги до особи, яка завдала шкоди.
В свою чергу особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В даному випадку, страхове відшкодування страховиком здійснено частково, у зв'язку із чим, у заподіювача шкоди виникає обов'язок відповідно до вимог ст. ст. 1166, 1187 ЦК України щодо відшкодування невідшкодованої завданої ним шкоди, яка встановлена на підставі акту здачі-приймання виконаних робіть ФОП ОСОБА_3 (АВТОДЕНТ) де зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача Toyota Venza, д.н.з. НОМЕР_1 складає 119 900, 00 грн.
Крім того, згідно вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, тощо. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до вимог ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральна шкода потерпілому виплачується страховиком лише у випадках, коли потерпілий зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів, зокрема першої інстанції. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.
Спричинення моральної шкоди є оціночним критерієм, побудованим на загально прийнятих уявленнях про негативні події, які вносять дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладати зусиль для його відновлення та супутні цьому моральні переживання.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 січня 1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За роз'ясненнями, що містяться в п. 5 зазначеної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Входячи з наданих позивачем належних та допустимих доказів, що підтверджують завдану їй моральну шкоду, враховуючи глибину і тривалість страждань, яких зазнав позивач, вимоги справедливості, добросовісності та розумності, а також конкретні обставини справи, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у цій частині та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Статтею 264 ЦПК України визначені питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення, в тому числі - як розподілити між сторонами судові витрати (п.6 ч.1 цієї статті).
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (п. 1, 2 цієї статті).
Згідно вимог Закону України «Про судовий збір» за подання до суду даної позовної заяви про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1217,38 грн. ( одна тисяча двісті сімнадцять гривень тридцять вісім коп.), який підлягає стягненню з відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідного клопотання від відповідача або його представника не надходило.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано адвокатський договір між позивачем ОСОБА_1 і адвокатом Мельниченком Є.О., однак інших документів на підтвердження сплати позивачем адвокату за послуги не надано.
З огляду на викладені обставини, обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає не доведеним розмір витрат, понесених позивачем на надання правової допомоги, а тому в цій частині сума не підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 16, 22, 81, 82, 141, 223, 263 - 265, 280 ЦПК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст. ст. 509, 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду в розмірі 71 738,41 грн (сімдесят одну тисячу сімсот тридцять вісім гривень сорок одну копійку).
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ), місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя - Божко В.В.