06 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/13017/13-а
адміністративне провадження № К/9901/30310/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Я., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 липня 2020 року (головуюча суддя Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Бєлова Л.В., судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу,
установив:
У серпні 2013 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 163446,96 грн, в тому числі: податок на додану вартість 87808,75 грн, податок з доходів фізичних осіб - 75638,22 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, позов задоволено в повному обсязі. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року означені рішення залишено без змін.
В подальшому позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2013 року у справі №826/13017/13-а за нововиявленими обставинами.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2014 року заяву ФОП ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього ж суду від 4 жовтня 2013 року задоволено: скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2013 року та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві до ФОП ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року означене вище рішення суду скасовано та прийнято нове, яким позов ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві задоволено частково: стягнуто з ФОП ОСОБА_1 суму податкового боргу з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 33673,35 грн, в тому числі заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 21046,25 грн, заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 12627,10 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 16 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, справу направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 8 липня 2020 року відмовив у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами та залишив в силі означене рішення.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 жовтня 2020 року залишив без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 липня 2020 року. Окрім того, з огляду на те, що 19 лютого 2019 року позивачем припинено підприємницьку діяльність, апеляційний суд замінив сторону відповідача у справі, а саме: ФОП ОСОБА_1 на правонаступника, - фізичну особу ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 липня 2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, позивач, ОСОБА_1 , звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й прийняти нове, яким задовольнити подану ним заяву.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами має одноразовий характер й вона не може бути розглянута повторно. Відтак, після повернення справи на новий розгляд, не заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами мала бути переглянута судом першої інстанції, а справа в цілому. Також, відповідач вказує, що за результатами розгляду справи мало бути прийнято рішення, а не ухвала, а також зазначає, що податкові повідомлення-рішення, які стали підставою для винесення вимоги про наявність податкового боргу, вже не є чинними, і вважаються відкликаними в силу Податкового кодексу України (далі - ПК України), що є підставою для відмови у задоволенні позову податкового органу.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що на підставі висновків акта перевірки №8877/17-2-2118539556 від 13 грудня 2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року: №0000081702, яким нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87808,75 грн; №0000071702, яким нараховано податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 75638,21 грн.
На виконання вимог статті 59 ПК України контролюючим органом направлено відповідачу податкову вимогу від 11 червня 2013 року №28-17 про сплату податкового боргу на суму 163446,96 грн.
У зв'язку із несплатою ФОП ОСОБА_1 податкового боргу Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення податкового боргу у розмірі 163446,96 грн. Як вже зазначалося вище, за наслідками розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2013 року у справі №826/13017/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року, позов ДПІ у Солом'янському районі міста Києва задоволено повністю.
Поряд із тим, позивачем оскаржено в судовому порядку податкові повідомлення-рішення, на підставі яких утворилась сума заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 квітня 2014 року у справі №826/3835/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року №0000081702 та №0000071702.
Набрання законної сили рішенням суду від 8 квітня 2014 року, яким скасовано податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник спірний податковий борг, обумовило звернення ФОП ОСОБА_1 із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2013 року у справі № 826/13017/13-а на підставі пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2013 року та залишаючи її в силі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що сума податкового боргу, заявлена до стягнення на підставі податкової вимоги від 11 червня 2013 року №28-17, є узгодженою, а підстава, яка слугувала зверненню відповідача із заявою про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, - відсутня.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до частини першої, пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України (у редакції, що діяла станом на час подання ФОП ОСОБА_1 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, серед іншого, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Аналогічні положення містяться й у відповідних частинах статті 361 КАС України у чинній редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу слугувала несплата останнім податкового зобов'язання, нарахованого згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 25 січня 2013 року №0000081702 та №0000071702.
Своєю чергою, правомірність винесення означених податкових повідомлень-рішень була предметом розгляду в межах адміністративної справи №826/3853/14.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 квітня 2014 року у справі №826/3853/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року №0000081702 та №0000071702 було скасовано.
Разом із тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі №826/3835/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року позов знову задоволено, податкові повідомлення-рішення №0000081702 та №0000071702 скасовано.
Втім, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року: позов задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року №0000081702 скасовано в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 53410 грн за основним платежем та 13352,50 грн за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року №0000071702, - в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 63011,11 грн; в задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі №826/3835/14, відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року №0000071702; в решті справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25 січня 2013 року № 0000081702 та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даної позовної вимоги відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 29 січня 2019 року, яка є остаточною, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі №826/3835/14 залишено без змін.
Отже, як з'ясували суди попередніх інстанцій, за наслідками декількох розглядів адміністративної справи №826/3853/14 судами в кінцевому результаті було встановлено правомірність податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2013 року №0000081702 та №0000071702, на підставі яких виник спірний в цій справі податковий борг.
Більш того, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 квітня 2014 року у справі №826/3835/14, яку відповідач зазначив як підставу до перегляду за нововиявленими обставинами постанови цього ж суду від 4 жовтня 2013 року, скасована судом вищої інстанції й наразі не має юридичної сили.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що підстава, якою відповідач обґрунтовував свою заяву про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2013 року суду за нововиявленими обставинами, - відсутня.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що після направлення ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2016 року справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції Окружний адміністративний суд міста Києва мав прийняти рішення, а не ухвалу, суд апеляційної інстанції визнав їх такими, що не узгоджуються з положеннями КАС України, й не встановив порушень норм процесуального права з боку суду першої інстанції в цій частині.
Судом апеляційної інстанції також було зазначено, що оскільки справу №826/13017/13-а, яка переглядалась за нововиявленими обставинами, було направлено касаційним судом на новий розгляд до суду першої інстанції, то після надходження справи та прийняття її до провадження Окружний адміністративний суд міста Києва правомірно здійснював розгляд саме відповідної заяви ФОП ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у межах висловленій у ній підстав і доводів, а не справи в цілому, як на цьому помилкового наголошує відповідач.
Аналізуючи доводи відповідача про те, що податкові повідомлення-рішення, які стали підставою для винесення вимоги про наявність податкового боргу від 11 червня 2013 року №28-17, наразі не є чинними, що є підставою для відмови у задоволенні позову, суд апеляційної обґрунтовано виходив з того, що, оскільки у межах справи №826/3835/14 було встановлено правомірність податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2013 року №0000081702 та №0000071702, то сума податкового боргу, заявлена до стягнення за означеною податковою вимогою, є узгодженою, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми податкового боргу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій жодним чином не спростовують. Інших аргументів, ніж ті, що вже були наведені відповідачем в судах попередніх інстанцій та яким вже не надавалась правова оцінка, касаційна скарга не містить.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
У зв'язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
постановив:
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська