04 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 462/2455/21 пров. № А/857/13535/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу поліцейського роти № 2 БПП в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Рябенького Устима Юрійовича на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 2 БПП в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Рябенького Устима Юрійовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
суддя у І інстанції Постигач О.Б.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 27 травня 2021 року,
12 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії поліцейського роти № 2 БПП в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Рябенького У.Ю. (далі - Поліцейський) при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та скасувати постанову серії ЕАН № 4002279 від 01 квітня 2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 травня 2021 року у справі № 462/2455/21 вказаний позов задоволено частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4002279 від 01 квітня 2021 року скасовано. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП закрито. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Поліцейським, який у своїй скарзі просив таке скасувати у частині задоволення позовних вимог та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Правилами дорожнього руху встановлено, що дія знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті. Як видно з фотокопії карти м. Кременчука, місце, де здійснював розвантаження позивач, не знаходиться у зоні дії дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» Правил дорожнього руху. Під'їзди до вказаного місця та виїзди від нього для вантажних транспортних засобів можливі по вул. В. Пугачова з обох боків. Більш того, на перехресті вул. В. Пугачова та просп. Свободи з обох боків встановлено дорожні знаки 4.1 «Рух прямо» з табличкою 7.5.1 «Вид транспортного засобу», які додаткового інформують водіїв вантажних ТЗ про дозвіл руху на перехресті тільки прямо. Незважаючи на це позивач здійснив рух в порушення вимог дорожнього знаку 3.3 та був зупинений працівниками поліції.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом, 01 квітня 2021 року Поліцейським винесено постанову серії ЕАН № 4002279 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн за те, що той о 01 год 29 хв, керуючи вантажним транспортним засобом DAF ХF 95.430 д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Кременчук на проспекті Свободи, 172 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.3 (рух вантажних ТЗ заборонено) та здійснив рух в зоні дії знаку, чим допустив порушення пункту 33 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як визначено статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із пунктом 8.4 «в» ПДР заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», забороняються рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.
Як слідує з матеріалів справи, позивач керував вантажним транспортним засобом DAF ХF 95.430 д.н.з. НОМЕР_1 , що сторонами не заперечується. При цьому позивач не погоджується із порушенням ним вимог дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», оскільки вважає, що дія знаків 3.1 - 3.8, 3.11 на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні, не поширюється.
Апеляційний суд зазначає, що дійсно дія дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні.
Разом із тим, у таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що позивач, здійснюючи рух на вантажному транспортному засобі, мав змогу дістатись до місця розвантаження ( проспект Свободи, 172) без порушень вимог встановлених дорожніх знаків.
Як слідує з наданої відповідачем фотокопії карти м. Кременчука, під'їзди до вказаного місця та виїзди від нього для вантажних транспортних засобів можливі по вул. В.Пугачова з обох боків.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із приписами частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного адміністративно-правового спору допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу поліцейського роти № 2 БПП в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Рябенького Устима Юрійовича задовольнити.
Скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 травня 2021 року у справі № 462/2455 та прийняти постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Постанова у повному обсязі складена 06 серпня 2021 року.