28 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5648/20 пров. № А/857/9478/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Судової-Хомюк Н. М.,
за участю секретаря судового засідання - Вовка А. Ю.,
розглянувши у відкритому судового засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року (ухвалене головуючим суддею Гуликом А. Г. о 17:12 год у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
20.07.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якому просить визнати протиправними дії відповідача, пов'язані із відмовою у задоволенні запиту на інформацію, зобов'язати відповідача надати йому належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_2 , яка зареєстрована в Управлінні за вх.№28324/0/1-19/02.2-14 від 12.11.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на його звернення до відповідача із запитом про надання публічної інформації на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме, надання належним чином засвідченої копії заяви ОСОБА_2 , яка зареєстрована в Управлінні за вх.№28324/0/1-19/02.2-14 від 12.11.2019, було відмовлено з підстав наявності у запитуваній заяві конфіденційної інформації, що не відповідає дійсним обставинам та призвело до порушення його права на доступ до публічної інформації.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що відповідач не мав фізичної можливості надати мені запитувану інформацію, оскільки відповідна заява відсутня в матеріалах зведеного виконавчого провадження № 58836569 та виконавчого провадження № 50060605, яке об'єднано до зведеного, як і відсутній супровідний лист Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області про повернення відповідачу оригіналу заяви ОСОБА_2 від 12.11.2019 № 28324/0/1-19/02.2-14. Більше того, відмова в наданні публічної інформації відповідача обґрунтована її конфіденційністю, натомість, суд першої інстанції спростував таку підставу для відмови та встановив правомірність відмови з самостійно визначених підстав.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити її без змін.
В судове засідання з апеляційного розгляду справи учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд справи здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.04.2020, 13.04.2020 та 01.05.2020 ОСОБА_1 звертався до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із запитом на інформацію, в якому просив надати йому для ознайомлення заяву ОСОБА_2 від 12.11.2019, зареєстровану управлінням за №28324/0/1-19/02.2-14.
Листом від 10.04.2020 №45/0/3-20/03.2 Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) відмовило позивачу в наданні запитуваної інформації у зв'язку з тим, що заява ОСОБА_2 від 12.11.2019 №28324/0/1-19/02.2-14 містить персональні дані заявниці, які є конфіденційними і можуть поширюватись лише за згодою особи, якої стосується інформація, а згоди ОСОБА_2 не надавала. Додатково повідомлено, що запитувана заява скерована для подальшого розгляду до Сколівського РВ ДВС і позивач як сторона виконавчого провадження вправі ознайомитися із заявою ОСОБА_2 від 12.11.2019 у Сколівському РВ ДВС.
За зверненням позивача 30.06.2020 Сколівський РВ ДВС надав ОСОБА_1 копію заяви ОСОБА_2 від 12.11.2019 з відбитком штампу вхідної кореспонденції Сколівського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) за вх. №4040.
Вважаючи протиправною відмову відповідача в наданні йому належним чином засвідченої копії заяви ОСОБА_2 від 12.11.2019 №28324/0/1-19/02.2-14 позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні для ознайомлення заяви ОСОБА_2 від 12.11.2019 №28324/0/1-19/02.2-14 з посиланням на наявність у ній персональних даних заявниці, оскільки зобов'язаний був знеособити персональні дані заявниці та надати таку заяву для ознайомлення позивачу. Разом з тим, на момент звернення позивача 02.04.2020 до відповідача із запитом про доступ до публічної інформації, відповідач не володів вказаною інформацією, а тому не мав фізичної можливості надати таку інформацію.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Зазначена норма кореспондується із статтею 34 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно з статтею 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 цього Закону).
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема, запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень (пункт 1 частини першої статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Згідно з частинами першою, другою статті 19 даного Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
В силу частини четвертої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Згідно з частиною першою, четвертою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації в межах встановленого Законом строку зобов'язані надавати та оприлюднювати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто.
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надати інформацію на поданий позивачем запит на інформацію - належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_2 від 12.11.2019, зареєстрованої управлінням за №28324/0/1-19/02.2-14.
Відтак, для встановлення правомірності відмови відповідачем у наданні запитуваної позивачем інформації необхідно з'ясувати чи є запитувана інформація публічною у розумінні вказаного Закону № 2939-VI, визначити особливості порядку її надання та наявність такої інформації у відповідача.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно із частинами першою та другою статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційною є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
За приписами частини другої статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частинами першою, четвертою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Отже, фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці. Воля цієї особи виражається у формі надання згоди.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, запитувана позивачем заява ОСОБА_2 містить адресу реєстрації її місця проживання, що є персональними даними заявниці, які не підлягають розголошенню без згоди заявниці.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов:
1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";
2) фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";
3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом;
4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.
Частиною сьомою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у наданні для ознайомлення заяви ОСОБА_2 від 12.11.2019 №28324/0/1-19/02.2-14 з покликанням на наявність у ній персональних даних заявниці, оскільки така заява є публічною інформацією та підлягає наданню для ознайомлення на запит на публічну інформації із знеособленням лише наявних в ній персональних даних.
Що стосується доводів відповідача про відсутність у нього запитуваної інформації на момент звернення ОСОБА_1 із запитами на публічну інформацію, слід зазначити наступне.
Так, заява ОСОБА_2 від 12.11.2019 щодо оплати оцінки вартості нерухомого майна боржника у ВП №50060605 адресована керівнику Відділу контролю за виконанням рішень - Управління Державної виконавчої служби ОСОБА_3 та керівнику Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Баб'як Л. В., відповідно, першим адресатом, зареєстрована за вх.№28324/0/1-19/02.2-14, а другим за вх. №4040.
Апеляційний суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази надіслання заяви ОСОБА_2 від 12.11.2019 вх.№28324/0/1-19/02.2-14 відповідачем Сколівському районному відділу державної виконавчої служби, що не спростовує і доручення заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 15.11.2019 №28324/0/1-19, за відсутності при цьому супровідного листа із відповідними додатками.
Що стосується відповіді начальника відділу ДВС Сколівського РУЮ від 27.11.2019 №41096/15.28/10540, згідно з якою до Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області 14.11.2019 надійшла заява ОСОБА_2 від 12.11.2019, то слід зазначити, що сторонами визнається надіслання ОСОБА_2 такої заяви до Сколівського РУЮ, однак, предметом запиту на публічну інформація була заява, скерована до відповідача та зареєстрована ним за вх.№28324/0/1-19/02.2-14.
Вказані обставини дають підстави для висновку про безпідставність доводів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про відсутність у нього запитуваної позивачем заяви ОСОБА_2 від 12.11.2019 вх.№28324/0/1-19/02.2-14, що свідчить про протиправність відмови у наданні публічної інформації із знеособленням персональних даних.
Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що ненадавши можливість позивачу отримати запитувану інформацію, Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Львів) було допущено протиправні дії, відтак, порушене право ОСОБА_1 на отримання інформації підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його надати запитувану інформацію.
За наведених обставин, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 380/5648/20 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 на інформацію.
Зобов'язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) надати ОСОБА_1 належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_2 , яка зареєстрована в Управлінні за вх.№28324/0/1-19/02.2-14 від 12.11.2019.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 06.08.2021