03 червня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3437/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2021 (суддя Бойченко Ю.П..) в адміністративній справі №280/3437/20 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом,-
У травні 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 , в якій позивач просив суд стягнути з відповідача податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 6 876,90 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2021 адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 4 584 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 60 копійок, яку перерахувати на р/р UA338999980314090699000008023, отримувач: УК у Якимів.р-ні/Новоданилівка./18050400, код ЄДРПОУ 37997243, банк - Казначейство України (ЕАП), код платежу 18050400. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив прийняти нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за відповідачем обліковується заборгованість, яка виникла в результаті несплати єдиного податку, нарахованого на підставі самостійно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, а також донарахованих контролюючим органом штрафних санкцій. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг відповідачем не сплачено, а тому він підлягає примусовому стягненню у судовому порядку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 13.06.2017 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця.
Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків, за відповідачем рахується податкова заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 6 876,90 грн., яка виникла на підставі наступного.
Так, позивач є платником єдиного податку другої групи, що підтверджується копією заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 19.06.2017.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривні.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3723 гривні.
Протягом 2017 року позивач, як платник єдиного податку другої групи, мав сплачувати єдиний податок у розмірі 640,00 грн. щомісяця (3200,00 грн.х20%), а протягом 2018 року - 744,60 грн. щомісяця (3723,00 грн.х20%), до 20 числа (включно) поточного місяця.
Водночас, ним не сплачено єдиний податок за липень 2017 року - січень 2018 року, що підтверджується інтегрованою карткою платника податку та довідкою про заборгованість.
У зазначені строки податкове зобов'язання не сплачено, а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 4 584,60 грн. ((640,00 грн.х6)+744,60 грн.)) вважається податковим боргом.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У силу пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20, ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, якій має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи,
Згідно із статті 36 цього ж Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3 статті 37 Податкового кодексу України, зокрема: підставами для припинення податкового обов'язку, є ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2 статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що податковий борг виникає у разі несплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлений законом термін.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Абзацем другим пункту 45.1 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Судом встановлено, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 23.01.2018.
Пунктами 97.3, 97.4 статті 97 ПК України визначено, що, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, зокрема, стосовно фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.
Абзацом 2 п. 65.10.8. ст. 65 ПК України передбачено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Таким чином, у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності), платник податків залишається на обліку як фізична особа для можливості проведення взаєморозрахунків за платежами, податками та зборами.
З урахуванням викладеного, податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 4 584,60 грн. підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Що ж до податкового повідомлення-рішення від 19.02.2020 №0015755705, яким відповідача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2 292,30 грн. за платежем "єдиний податок з фізичних осіб", суд зазначає наступне.
Позивачем не надано доказів надіслання (вручення) відповідачу податкового повідомлення-рішення від 19.02.2020 №0015755705; так, додані до позову копії рекомендованих повідомлень про вручення містять відмітки про отримання поштових відправлень 01.02.2020 та 18.02.2020 відповідно, тобто до прийняття податкового повідомлення-рішення. Також, додані до позову копії фіскальних чеків підтверджують направлення поштової кореспонденції 25.01.2020 та 15.02.2020, тобто до прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.02.2020 №0015755705.
Щодо наданої до суду первої інстанції копії повідомлення про вручення від 26.02.20р. суд зазначає, що дане повідомлення до суду першої інстанції не надавалося та не досліджувалося, в звя'зку з чим суд апеляційної інстанції не приймає до уваги дане повідомлення.
Крім того, доводи позивача щодо великого навантаження на спеціалістів в зв'зку з чим своєчасно до суду не наданно дане повідомлення, не є підставою для скасування рішення , оскільки суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції, а на час розгляду справи данний доказ був відсутній.
Також, в інтегрованій картці платника податків - відповідача міститься посилання на податкове повідомлення-рішення від 24.01.2020 №0015755705 (тобто на ППР за тим же номером, однак прийняте іншою датою), проте його копії до матеріалів справи не надано.
Отже, судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено в даній частині позивних вимог.
Таким чином,суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2021 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова