04 серпня 2021 р.Справа № 440/5205/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2021, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 28.05.21 року по справі № 440/5205/21
за позовом ОСОБА_1
до Коломацької сільської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Коломацької сільської ради, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Коломацької сільської ради від 24 грудня 2020 року в частині затвердження акта про визначення розміру збитків.
В обґрунтування позову зазначає, що Коломацькою сільською радою прийнято спірне рішення, відповідно до якого позивачу заявлено вимогу про сплату збитків на суму 884088,14 грн. На переконання позивача, спірне рішення є незаконним у зв'язку з тим, що розрахунок суми збитків здійснено комісією з урахуванням недостовірних вихідних даних.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради про скасування рішення відмовлено. Роз'яснено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відмова у відкритті провадження у справі, в рівній мірі як і відмова у прийнятті позовної заяви, порушуює конституційні права фізичних та юридичних осіб на судовий захист.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачу на правах приватної власності належать нежитлові приміщення, що розташовані на земельній ділянці сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Коломацької сільської ради.
18 грудня 2020 року комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам за участю позивача проведено огляд земельної ділянки за кадастровим номером 5324082701:01:001:0280 та визначено розмір завданих збитків, які ОСОБА_1 належить відшкодувати за період з 01 червня 2017 року по листопад 2020 року, про що складено Акт про визначення розміру збитків від 18 грудня 2020 року.
Рішенням Коломацької сільської ради від 24 грудня 2020 року затверджено вищевказаний Акт про визначення розміру збитків.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення не створює жодних правових наслідків для позивача, а тому не може порушувати його права чи інтереси, що в розумінні частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з урахуванням наступного.
Приписами пункту 4 частини першої статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Матеріалами справи встанволено, що позивач обґрунтував свої вимоги незгодою з алгоритмом обчислення суми збитків та невідповідністю застосованих вихідних даних фактичним обставинам.
У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 157 ЗК України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам установлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом пункту 2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідач, вважаючи, що позивач завдав власнику земельної ділянки (територіальній громаді) збитки у вигляді неодержаних доходів, мав право та повноваження скласти акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.
Спірним рішенням відповідача, зокрема, затверджено акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яким визначено розмір збитків, завданих ОСОБА_1 внаслідок користування земельною ділянкою.
Таким чином, повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку, а стосовно відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення відповідача, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
З урахуванням наведеного. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення не створює жодних правових наслідків для позивача, а тому не може порушувати його права чи інтереси, що в розумінні частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 501/463/15-а (провадження № 11-1154апп18), від 23 січня 2019 року у справі № 822/3345/17 (провадження № 11-985апп18), від 03 липня 2019 року у справі № 823/2491/18 (провадження № 11-331апп19), від 11 вересня 2019 року у справі № 826/1773/18 (провадження № 11-68апп19).
За правилами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 171, 242, 243, 250, 229, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 по справі № 440/5205/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова
Повний текст постанови складено 06.08.2021 року