ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 серпня 2021 року м. Київ № 640/4005/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Котон Трейд» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «Котон Трейд» з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 20.01.2021 № UA100300/2021/000245/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA100300/2021/00021.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів товариством були надані всі необхідні документи, проте висновки митного органу про наявність підстав для коригування митної вартості, ґрунтуються на неповному дослідженні наданих документів, в зв'язку із чим рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2019/00315 підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09.04.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що при наданні декларантом документів для митного оформлення товарів, не було підтверджено дійсну митну вартість товару, подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, декларація відправника надана без урахування ст. 254 МК України, в страховому полісі йде посилання на проформу (замовлення), однак, його не надано до митного оформлення, у платіжному документі в графі призначення платежу містить посилання лише на контракт.
05.05.2021 до суду від Приватного підприємства «Котон Трейд» надійшла відповідь на відзив, у якому на спростування викладених у відзиві на позовну заяву доводів, сторона позивача вказує на те, що посилання відповідача на неможливість ідентифікації банківського документа є безпідставними та необґрунтованими, в тому числі з тих підстав, що позивач подавав документи, що підтверджують призначення платежу до митного органу із заявою про надання додаткових документів, тому, зазначений платіж можна ідентифікувати за партією товару за інвойсом. Крім того, наголошено на тому, що надані до митного оформлення документи не містять ознак підробки, розбіжностей, неповноти даних щодо складових митної вартості, тому, відповідачем було безпідставно витребувано проформу (замовлення). Також, позивач наголошує на тому, що подана експортна митна декларація складена англійською мовою, тому і відсутні підстави у відповідача вимагати її перекладу, адже англійська мова є офіційною мовою митних союзів, що також відповідає і вимогам МК України.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, ПП «Котон Трейд» 21.01.2021 подано митну декларацію № UА100300/2021/001002 для митного оформлення в режимі імпорт товару, а саме: Тканина вибивана, різних дизайнерів, полотняного переплетення, яка виготовлена з синтетичних штапельних волокон з поліефіру (поліестр) 52+/-2% та волокон бавовни 48+/-2%, з паперовою вкладкою. Загальна ширина 220 см (без кромки). Торговельна марка: відсутня. Країна виробництва: РК. Виробник: BEST EXPORTS (РVT) LIMITED.
До митної декларації № UA100300/2021/001002, ПП «КОТОН ТРЕЙД» було подано наступні документи: контракт від 20.01.2020 № ВЕ/6876/20, доповнення до контракту від 22.04.2020 №2 2/04-1 та від 03.08.2020 № 03/08-1; інвойс від 24.11.2020 № ЕХР/ВЕ/8818/20; автотранспортна накладна від 16.01.2021 № 396; коносамент від 08.12.2020 № HLCUKHI201203489; сертифікат про походження товару від 13.01.2021 № РТЕА/СС/21-05171; висновки за результатами дослідження експертного від 17.11.2020; банківський платіжний документ від 04.01.2021; акт зважування від 18.01.2021 № 375005; прайс-лист від 01.11.2020 №б/н; пакувальний лист від 24.11.2020 № ЕХР/ВЕ/8818/20, сертифікат якості від 24.11.2020 №б/н, копія митної декларації країни відправлення від 03.12.2020 № KPEX-SB-73792.
ПП «Котон Трейд» згідно з контрактом від 20.01.2020 № ВЕ/6876/20 та інвойсом від 24.11.2020 № ЕХР/ВЕ/8818/20 було задекларовано загальну вартість товару у розмірі 112207,87 дол. США (1 (один) метр товару за 1,09 дол. СІНА) за першим методом (ціною контракту).
Однак, карткою відмови в прийнятті митної декларації № UA100300/2021/001002, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.01.2021 № UA100300/2021/00021, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: «Прийняття рішення про коригування митної вартості від 20.01.2021 № UA100300/2021/000245/2: п. 6 ст. 54, ст. 256, п. 11 ст. 264 МКУ, потреба внесення змін до гр. 12, 45, 46, 43, 47, В, 44 МД. Рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути оскаржено у митному органу вищого рівня відповідно до ст. 25 МКУ або до суду».
У рішенні від 20.01.2021 № UA100300/2021/000245/2 про коригування митної вартості товарів митний орган зазначає наступне: «в поданому декларантом документах, зокрема, в страховому полісі йде посилання на проформу (замовлення) № ВЕ/6876/20. Такий документ до митного оформлення не надано. У платіжному документі від 04.01.2021 графа. «Призначення платежу» містить посилання лише на контракт, але не містить посилання на інвойс.
Для визначенням митної вартості за шостим резервним методом, митним органом використано інформації з МД від 17.11.2020 № UA500050/20207212908 та МД від 16.01.2021 № UA500050/2021/000717 товар № 1-5,86 USD/кг.»
З метою випущення товару у вільний обіг на митну територію України - декларантом було подано митну декларацію від 20.01.2021 № UA100300/2021/001101 та сплачено митні платежі згідно коригованої митної вартості.
У подальшому, керуючись приписами ч. 8 ст. 55 МК України, позивач у межах 80 днів з дня випуску товарів, 05.02.2021 подав засобами поштового зв'язку митному органу заяву про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості від 05.02.2021 № 7 з документами, а саме: належним чином засвідчена копія листа ПП «Котон Трейд» від 22.01.2021 про зміну призначення платежу; належним чином засвідчена копія листа ZAFAR FABRICS (PVT) LTD від 23.01.2021 про підтвердження зарахування коштів за відповідним призначенням платежу.
Відповідач надіслав 11.02.2021 на електронну пошту представника позивача (лист від 11.02.2021 № 7.8-5/15/11/2945) про відмову у задоволенні заяви позивача про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Не погоджуючись з вказаними вище діями та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Згідно з нормами п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України).
Так, частинами 1- 3 ст. 57 МК України, передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58- 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. ст. 64 МК України).
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У силу норм ч. ч. 1- 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).
Відповідно до положень ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У той же час, частиною 6 зазначеної статті, передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).
З наведеного слідує, що, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом), однак, витребувати від декларанта додаткові документи має лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
При цьому, суд наголошує на тому, що надані повноваження митного органу на витебування додаткових документів не є абсолютними та мають бути обґрунтованими та не базуватись на припущеннях.
Зі змісту наявних у матеріалах справи документів, вбачається, що митним органом було сформовано висновок про неможливість визначення митної вартості товарів за поданими документами за першим (основним) методом.
Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору/контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару, позивач надав митному органу копії наступних документів: контракт від 20.01.2020 № ВЕ/6876/20, доповнення до контракту від 22.04.2020 №2 2/04-1 та від 03.08.2020 № 03/08-1; інвойс від 24.11.2020 № ЕХР/ВЕ/8818/20; автотранспортна накладна від 16.01.2021 № 396; коносамент від 08.12.2020 № HLCUKHI201203489; сертифікат про походження товару від 13.01.2021 № РТЕА/СС/21-05171; висновки за результатами дослідження експертного від 17.11.2020; банківський платіжний документ від 04.01.2021; акт зважування від 18.01.2021 № 375005; прайс-лист від 01.11.2020 №б/н; пакувальний лист від 24.11.2020 № ЕХР/ВЕ/8818/20, сертифікат якості від 24.11.2020 №б/н, копія митної декларації країни відправлення від 03.12.2020 № KPEX-SB-73792.
Додатково було надано: копія листа ПП «Котон Трейд» від 22.01.2021 про зміну призначення платежу; копія листа від 23.01.2021 про підтвердження зарахування коштів за відповідним призначенням платежу.
Однак, митний орган вважає, що подані позивачем документи щодо товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проаналізувавши оскаржувані рішення, з урахуванням наданих пояснень позивача та відповідача, а також наявних у справі документів що стосуються ввезеного товару, суд вважає прийняті рішення незаконним та необґрунтованими з наступних підстав.
У оскаржуваному рішенні від 20.01.2021 № UA100300/2021/000245/2, відповідач зазначив, що у платіжному документі від 04.01.2021, графа «Призначення платежу» містить посилання лише на контракт, але не містить посилання на інвойс.
Однак, суд враховує, що до заяви про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості від 05.02.2021 № 7, позивач надав листи про зміни призначення платежу, яким підтверджується оплата товару по заявленій митній вартості, проте, відповідачем дані листи про зміну призначення платежу не були враховані.
Крім того, жодних вимог щодо обов'язковості зазначення у графі «Призначення платежу» реквізитів інвойсу чинним законодавством не встановлено, в той же час, головним є можливість ідентифікації платіжного документу до конкретного товару, а подане позивачем платіжне доручення свідчить про сплату коштів саме в сумі 112207,87 доларів США та містить посилання на зовнішньоекономічний контракт від 20.01.2020 № ВЕ/6876/20. Також, важливим для врахування є й те, що сам постачальник товару та ПП «Котон Трейд» домовились про зміну призначення платежу та підтвердження оплати товару за інвойсом № ЕХР/ВЕ/8818/20.
Відповідач у оскаржуваному рішенні також вказав на те, що в поданих документах, зокрема, в страховому полісі йде посилання на проформу (замовлення) № ВЕ/6876/20, однак, декларантом такий документ до митного оформлення не надано.
Згідно ч. 5. ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні тих, що зазначені в ст. 53 МК України.
З аналізу ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом України, передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення.
Так, частиною 3 ст. 318 МК України, встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Суд вважає, що всі надані позивачем для митного оформлення документи не містять ознак підробки, розбіжностей, неповноти даних щодо складових митної вартості, а тому, відповідачем було безпідставно витребувано додатковий документ - проформу (замовлення).
Також, митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначив, що декларація відправника надана без врахування ст. 254 МК України.
Відповідно до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Тобто, наведеною нормою МК України прямо встановлено обов'язок декларанта, на вимогу митного органу, надати документи з перекладом українською мовою, проте, виключно у тому випадку, коли документ складено іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів.
За даних обставин, подана позивачем експортна митна декларація була складена англійською мовою, з огляду на що, у митного органу були відсутні підстави вимагати її перекладу, оскільки англійська мова є офіційною мовою митних союзів, що повністю відповідає вимогам МК України. У зв'язку з викладеним, зазначена відповідачем обставина не відповідає вимогам ст. 254 МК України та не може бути прийнята судом до уваги.
Тож, всі надані декларантом документи давали можливість митному органу їх прийняти та застосувати перший (основний) метод - за ціною контракту, а витребування додаткових документів у позивача та наведені у рішенні зауваження, жодним чином не можуть впливати на ціну товару за укладеним контрактом.
Крім того, сплата позивачем заявленої у декларації митному органу ціни товару за першим (основним) методом підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Суд вважає також за необхідне наголосити на тому, що твердження в оскаржуваному рішенні про неможливість застосування інших методів визначення митної вартості товарів, окрім резервного, у зв'язку з відсутністю необхідної для цього інформації, не є та не може бути беззаперечним та достатнім доказом опрацювання митним органом джерел інформації з метою пошуку необхідної інформації.
В оскаржуваному рішенні, митний орган не надав докладну та аргументовану інформацію стосовно того, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, а лише констатував числове значення.
У той же час, відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої товариством вартості товару.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Доводи митного органу не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже варто враховувати й те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах свободи договору, при цьому, безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Водночас, оскільки судом зроблено висновок про надання позивачем достатніх документів для визначення митної вартості товару, а рішення про коригування митної вартості визнано протиправними, скасуванню підлягає і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, заповнена на підставі оскаржуваного рішення.
Згідно з ч. ч. 1- 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення - скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 24014,96 грн., згідно платіжного доручення № 1071 від 01.03.2021. Відтак, на користь позивача підлягають стягненню вказані судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Приватного підприємства «Котон Трейд» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 20.01.2021 № UA100300/2021/000245/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA100300/2021/00021.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Котон Трейд» (ЄДРПОУ 32664731, м. Київ, пров. Лабораторний, 24, кв. 20) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 24014,96 грн. (двадцять чотири тисячі чотирнадцять гривень 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда