15 липня 2021 року Справа № 160/1681/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОлійника В. М.
за участі секретаря судового засіданняБороди І.В.
за участі:
позивача представника позивача Сушкової Л.І. Скалецького В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та стягнення заробітної плати, -
03 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за вислугу років за період березень - квітень 2010 року у розмірі 30 % до посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;.
стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 57, к.301, ЄДРПОУ 26239738) на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату за період березень-квітень 2010 року у розмірі 1573,46 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят три гривні 46 копійок);
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2010 року по 31.12.2019 року та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 року по 03.03.2020 року у меншому розмірі, ніж встановлено діючим законодавством;
стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2010 року по 31.12.2019 року у розмірі 4058962,54 (чотири мільйона п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні 54 копійки);
стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 57, к.301, ЄДРПОУ 26239738) на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 року по 03.03.2020 року у розмірі 86661,82 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят одна гривня 82 копійки);
стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 57, к.301, ЄДРПОУ 26239738) на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, спричинену його протиправними діями, в розмірі 2500000 (два мільйони п'ятсот тисяч гривень).
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила наступне.
Постановою Верховної Ради України №2111-ІІІ від 16.11.2000 року позивач обрана суддею Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області безстроково.
26 травня 2010 року Вища рада юстиції прийняла рішення №413/0/15-10, яким підтримала пропозицію члена Вищої ради юстиції ОСОБА_3 про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Постановою Верховної Ради України від 17.06.2010 року №2352-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Наказом голови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області №42-к від 26 липня 2010 року ОСОБА_1 було відраховано зі штату суду у зв'язку зі звільненням з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 23.12.2010 року №2867-УІ ОСОБА_1 повторно звільнено з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2011 року позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування постанови Верховної Ради України від 23.12.2010 року № 2867-УІ про звільнення її з посади судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
20 березня 2011 року та 31 травня 2011 року позивач подала до Європейського суду з прав людини заяви проти України, в якій скаржилася на порушення державою Україна її прав, гарантованих статтями 6,8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, зазначивши, що провадження щодо її звільнення було несправедливим, суперечило принципу незалежного і безстороннього суду, а звільнення суттєво вплинуло на її приватне життя.
19 січня 2017 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема, і за заявою позивача №20554/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно неї пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності та статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
В подальшому постановою від 07.08.2017 року Верховний Суд України скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 31.05.2011, а справу передав на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №800/345/17 (9991/116/11), адміністративне провадження №П/9901/45/18, частково задоволено адміністративний позов та скасовано Постанову Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 23.12.2010 року №2867-УІ в частині звільнення позивача з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020. року у справі №800/345/17, провадження №11-196заі19, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2019 року залишено без змін.
Наказом голови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області №22-к від 04.03.2020 року було скасовано наказ № 11-к від 03.02.2011 року про відрахування позивача зі штату суду, та згідно з цим же наказом остання приступила до виконання обов'язків судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Оскільки у період з 26 липня 2010 року по 03 березня 2020 року позивач не виконувала обов'язки судді у зв'язку з незаконним звільненням, то цей період є вимушеним прогулом, а відповідно остання має право на виплату заробітної плати за вказаний період.
В березні 2020 року відповідачем було виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 по 04.03.2020 року в розмірі 261608,51 грн.
Однак, заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2010 року по 31.12.2019 року так і не була виплачена відповідачем.
Враховуючи викладене, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати доплати за вислугу років за період березень-квітень 2010 року у розмірі 30% до посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; невиплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26.07.2010 року по 31.12.2019 року; виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 року по 03.03.2020 року у меншому розмірі, ніж це встановлено діючим законодавством.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
19 березня 2021 року на адресу суду від представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вх.№4527/21-ел, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію наступним.
Щодо вимог в частині нарахування та виплати доплати за вислугу років за період березень - квітень 2010 року у розмірі 30% (а не 40%) до посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, представник зазначила, що на виконання вимог статті 24 Закону України «Про статус суддів» наказом начальника ТУ ДСА в Дніпропетровській області №51-з від 22.11.2004 року «Про передачу документації щодо ведення обліку кадрів та кадрового діловодства» кадрове діловодство передано до районних, міських та міськрайонних судів області, в тому числі і особові справі суддів Заводського районного суду м. Дніпродзержинська.
Відповідно до ст.ст.145,148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ТУ ДСА України в Дніпропетровській області здійснює організаційне забезпечення та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, а також виконує функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, проте не наділена повноваженнями видавати накази та здійснювати нарахування та виплату будь-яких виплат суддям.
Отже, всі нарахування та виплати працівникам місцевих загальних судів Дніпропетровської області відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності територіального управління здійснюються лише на підставі наказів, виданих судами.
Наказ Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області про встановлення судді цього ж суду ОСОБА_1 щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 40% на адресу територіального управління не надходив, а тому відділ планово-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області не має правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу, адже вказані нарахування проводяться на підставі наказу голови суду.
Щодо вимог в частині визнання дій ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2010 року по 31.12.2019 рік протиправними, посилаються на наступне.
Порядок призначення на посаду судді, звільнення з посади судді встановлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким визначено організацію судової влади.
Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності регулює Кодекс законів про працю України. У тому числі працівників, правовий статус яких регулюється Конституцією України та спеціальними законами.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Проте, у резолютивній частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2019 по справі № 800/345/19 (9991/116/11) не міститься посилання про зобов'язання ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо виплати позивачу суддівської винагороди за час вимушеного прогулу.
Звертаючись з позовними вимогами ОСОБА_1 посилається на необхідність здійснення розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу на підставі п.8 Порядку №100 з урахуванням підвищення посадових окладів.
Крім того, позивач надає власний розрахунок, з яким відповідач не може погодитися, оскільки останньою невірно розрахований розмір середньоденної заробітної плати - протягом всього часу вимушеного прогулу (з 26.07.2010 по 31.12.2019), так як позивач враховувала собі надбавку за вислугу років 40%.
Відповідно довідки відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області від 19.11.2020 №Б-с-1803, виданій ОСОБА_4 про розмір середньоденної заробітної плати (суддівської винагороди) із зазначенням у ній її алгоритму (детального) розрахунку, здійсненого згідно з вимогами Порядку обчислення середньоденної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, загальна сума суддівської винагороди позивача за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2010 року по 31.12.2019 рік складає 3 434 722,63 грн., з урахуванням податків та зборів.
Зазначена довідка розрахована на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний період, а також враховуючи доплату за вислугу років.
Щодо позовних вимог в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 року по 03.03.2020 рік у меншому розмірі, ніж це встановлено діючим законодавством, представник відповідача посилається на таке.
Так, у березні 2020 року відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, з урахуванням наказу Голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області №22-к від 04 березня 2020 року, яким судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 з 04 березня 2020 року встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 80% від посадового окладу відповідно до штатного розпису, згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснено нарахування та сплачено позивачу суддівську винагороду за період з 01.01.2020 по 03.03.2020 рік, відповідно до розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді в зазначений період, та щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 80% від посадового окладу відповідно до штатного розпису.
Так, у березні 2020 року ОСОБА_4 було сплачено у добровільному порядку за період з 01.01.2020 року по 03.03.2020 року кошти у розмірі 261 608,91 грн., із них сума податків, а саме: військового збору (1,5%) - 3 924,13 грн., сума прибуткового податку (18%) - 47 089,60 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року провадження у справі 160/1681/21 зупинено до одужання ОСОБА_1 та зобов'язано позивача повідомити суд про одужання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року клопотання позивача про поновлення провадження у справі задоволено та поновлено провадження у справі №160/1681/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та призначено дату судового засідання.
Останнє судове засідання у справі відбулось 15 липня 2021 року.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, адміністративний позов просили задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Представник відповідача просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника ТУ ДСА України в Дніпропетровській області у зв'язку із великою завантаженістю, а позивачу просив відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримавши доводи викладені у відзиві.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_5 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 26 лютого 1985 року по 26 липня 2010 року працювала на посаді судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Постановою Верховної Ради України №2111-ІІІ від 16.11.2000 року обрана суддею Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області безстроково.
26.05.2010 року Вища рада юстиції прийняла рішення № 413/0/15-10, яким підтримала пропозицію члена Вищої ради юстиції ОСОБА_3 про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Постановою Верховної Ради України від 17.06.2010 року №2352-VI позивача було звільнено з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Наказом голови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області №42-к від 26.07.2010 року позивача відраховано зі штату суду у зв'язку зі звільненням з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково: визнано незаконною постанову Верховної Ради України від 17.06.2010 року №2352-УІ у частині звільнення її з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення Вищої ради юстиції України від 26.05.2010 року в частині підтримання подання члена Вищої ради юстиції України ОСОБА_3 та внесення подання про звільнення позивача з посади за порушення присяги судді відмовлено.
Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 23.12.2010 року №2867-УІ ОСОБА_1 повторно звільнено з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування постанови Верховної Ради України від 23.12.2010 року №2867-УІ про звільнення позивача з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
20 березня 2011 року та 31 травня 2011 року ОСОБА_1 подала до Європейського суду з прав людини заяви проти України, в якій скаржилася на порушення державою Україна її прав, гарантованих статтями 6,8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зазначивши, що провадження щодо її звільнення було несправедливим, суперечило принципу незалежного і безстороннього суду, а звільнення суттєво вплинуло на її приватне життя.
19 січня 2017 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема, і за заявою позивача №20554/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно неї пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності та статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
В подальшому постановою від 07.08.2017 року Верховний Суд України скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 31.05.2011, а справу передав на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2018 скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 23.09.2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення ВРЮ від 26 травня 2010 року в частині підтримання подання члена ВРЮ ОСОБА_3 , а справу в цій частині передано на новий судовий розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №П-93/10, П-156/10 частково задоволено адміністративний позов, визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції України від 26.05.2010 в частині підтримання подання члена Вищої ради юстиції України ОСОБА_3 . Передано на повторний розгляд Вищої ради правосудця вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена Вищої Ради юстиції України ОСОБА_3 .
Постановою від 13.12.2018 року Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 року.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі № 800/345/17 (9991/116/11), адміністративне провадження №П/9901/45/18, частково задоволено адміністративний позов та скасовано Постанову Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 23.12.2010 року №2867-УІ в частині звільнення позивача з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020. року у справі №800/345/17, провадження № 11-196заі19, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2019 року залишено без змін.
Наказом голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області №22-к від 04.03.2020 року було скасовано наказ №11-к від 03.02.2011 року про відрахування позивача зі штату суду, та згідно з цим же наказом з 04.03.2020 року остання приступила до виконання посадових обов'язків судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Позивач зверталась до ТУ ДСА України в Дніпропетровській області з проханням виплатити їй заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26 липня 2010 року по 03 березня 2020 року у зв'язку з незаконним звільненням позивача.
У березні 2020 року відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, з урахуванням наказу Голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області №22-к від 04 березня 2020 року, яким судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 з 04 березня 2020 року встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 80% від посадового окладу відповідно до штатного розпису, згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснено нарахування та сплачено позивачу суддівську винагороду за період з 01.01.2020 по 03.03.2020 рік, відповідно до розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді в зазначений період, та щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 80% від посадового окладу відповідно до штатного розпису.
Так, 18 березня 2020 року ОСОБА_4 на підставі довідки ТУ ДСА України в Дніпропетровській області №Б-с-487 сплачено у добровільному порядку за період з 01.01.2020 року по 03.03.2020 року кошти у розмірі 261 608,91 грн., із них сума податків, а саме: військового збору (1,5%) - 3 924,13 грн., сума прибуткового податку (18%) - 47 089,60 грн.
Січень 2020 (21 р.д.) - оклад 69 366,00 грн. + вислуга років (80%) 55492,80грн. = 124 858,80 грн.
Лютий 2020 (20 р.д.) - оклад 69 366,00 грн. + вислуга років (80%) 55492,80грн. = 124 858,80грн.
Березень 2020 (2 р.д.) - оклад 6 606,28грн. + вислуга років (80%) 5285,03грн. = 11 891,31грн.
Всього: 261 608,91грн.
На звернення позивача про виплату їй заробітної плати за час вимушеного прогулу, відповідач надав довідку №Б-с-1803 від 19 листопада 2020 року, в якій відповідач провів детальний розрахунок належної до виплати заробітної плати з 26 липня 2020 року по 03 березня 2020 року, згідно з якою загальна сума суддівської винагороди позивача за час вимушеного прогулу з 28.07.2010 р. по 31.12.2019 р. складає 3 434 722, 63 грн., з урахуванням податків та зборів.
Згідно інформації наданої ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, розрахунку суми суддівської винагороди (заробітної плати) відповідно до вимог Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, який зазначено у довідці №Б-с-1803 від 19 листопада 2020 року, останній виглядає наступним чином.
За 2010 рік нараховано суддівської винагороди:
липень - 4 р.д. - 1082,56 грн.
серпень - 21 р.д. - 5683,44 грн.
вересень - 22 р.д. - 5954,089 грн.
жовтень - 21 р.д. - 5683,44 грн.
листопад - 22 р.д. - 5954,08 грн.
грудень - 23 р.д. - 6224,72 грн.
всього за 113 р.д. - 30582,32 грн.
За 2011 рік нараховано суддівської винагороди:
січень - 19 р.д. - 5142,16 грн.
лютий - 20 р.д. - 5412,80 грн.
березень - 22 р.д. - 5954,08 грн.
квітень - 20 р.д. - 5412,80 грн.
травень - 19 р.д. - 5142,16 грн.
червень - 20 р.д. - 5412,80 грн.
липень - 21 р.д. - 5683,44 грн.
серпень - 22 р.д. - 5954,08 грн.
вересень - 22 р.д. - 5954,08 грн.
жовтень - 21 р.д. - 5683,44 грн.
листопад - 22 р.д. - 5954,08 грн.
грудень - 22 р.д. - 5954,08 грн.
всього за 250 р.д. - 67660,00 грн.
За 2012 рік нараховано суддівської винагороди:
січень - 20 р.д. - 18660,00 грн.
лютий - 21 р.д. - 19593,00 грн.
березень - 21 р.д. - 19593,00 грн.
квітень - 20 р.д. - 19025,20 грн.
травень - 20 р.д. - 19025,20 грн.
червень - 19 р.д. - 18073,94 грн.
липень - 22 р.д. - 21080,62 грн.
серпень - 22 р.д. - 20927,72 грн.
вересень - 20 р.д. - 19164,20 грн.
жовтень - 23 р.д. - 22358,76 грн.
листопад - 22 р.д. - 21386,44 грн.
грудень - 21 р.д. - 20706,63 грн.
всього за 251 р.д. - 239594,91 грн.
За 2013 рік нараховано суддівської винагороди:
січень - 21 р.д. - 26180,07 грн.
лютий - 20 р.д. - 24933,40 грн.
березень - 20 р.д. - 24933,40 грн.
квітень - 22 р.д. - 27426,74 грн.
травень - 18 р.д. - 22440,06 грн.
червень - 19 р.д. - 23686,73 грн.
липень - 23 р.д. - 28673,41 грн.
серпень - 21 р.д. - 26180,07 грн.
вересень - 21 р.д. - 26180,07 грн.
жовтень - 23 р.д. - 28673,41 грн.
листопад - 21 р.д. - 26180,07 грн.
грудень - 22 р.д. - 29124,48 грн.
всього за 251 р.д. - 314611,90 грн.
За 2014 рік нараховано суддівської винагороди:
січень - 20 р.д. - 26476,80 грн.
лютий - 21 р.д. - 27800,64 грн.
березень - 20 р.д. - 26476,80 грн.
квітень - 21 р.д. - 27800,64 грн.
травень - 19 р.д. - 25152,96 грн.
червень - 19 р.д. - 25152,96 грн.
липень - 23 р.д. - 30448,32 грн.
серпень - 20 р.д. - 26476,80 грн.
вересень - 22 р.д. - 29124,48 грн.
жовтень - 23 р.д. - 30448,32 грн.
листопад - 20 р.д. - 26476,80 грн.
грудень - 23 р.д. - 30448,32 грн.
всього за 251 р.д. - 332283,84 грн.
За 2015 рік нараховано суддівської винагороди:
січень - 20 р.д. - 26476,80 грн.
лютий - 20 р.д. - 26476,80 грн.
березень - 21 р.д. - 27800,64 грн.
квітень - 21 р.д. - 27800,64 грн.
травень - 18 р.д. - 23829,12 грн.
червень - 20 р.д. - 26476,80 грн.
липень - 23 р.д. - 30448,32 грн.
серпень - 20 р.д. - 26476,80 грн.
вересень - 22 р.д. - 32950,28 грн.
жовтень - 21 р.д. - 31452,54 грн.
листопад - 21 р.д. - 31452,54 грн.
грудень - 23 р.д. - 34448,02 грн.
всього за 250 р.д. - 346089,30 грн.
За 2016 рік нараховано суддівської винагороди:
січень - 19 р.д. - 28457,06 грн.
лютий - 21 р.д. - 31452,54 грн.
березень - 22 р.д. - 32950,28 грн.
квітень - 21 р.д. - 31452,54 грн.
травень - 19 р.д. - 29944,00 грн.
червень - 19 р.д. - 29944,00 грн.
липень - 22 р.д. - 34672,00 грн.
серпень - 22 р.д. - 34672,00 грн.
вересень - 22 р.д. - 34672,00 грн.
жовтень - 20 р.д. - 31520,00 грн.
листопад - 22 р.д. - 34672,00 грн.
грудень - 22 р.д. - 38258,88 грн.
всього за 251 р.д. - 392667,30 грн.
За 2017 рік нараховано суддівської винагороди:
січень - 20 р.д. - 34780,80 грн.
лютий - 20 р.д. - 34780,80 грн.
березень - 22 р.д. - 38258,88 грн.
квітень - 19 р.д. - 33041,76 грн.
травень - 20 р.д. - 34780,80 грн.
червень - 20 р.д. - 34780,80 грн.
липень - 21 р.д. - 36519,84 грн.
серпень - 22 р.д. - 38258,88 грн.
вересень - 21 р.д. - 36519,84 грн.
жовтень - 21 р.д. - 36519,84 грн.
листопад - 22 р.д. - 38258,88 грн.
грудень - 20 р.д. - 34780,80 грн.
всього за 248 р.д. - 431281,92 грн.
За 2018 рік нараховано суддівської винагороди:
січень - 21 р.д. - 40217,52 грн.
лютий - 20 р.д. - 38302,40 грн.
березень - 21 р.д. - 40217,52 грн.
квітень - 19 р.д. - 36387,28 грн.
травень - 21 р.д. - 40217,52 грн.
червень - 20 р.д. - 38302,40 грн.
липень - 22 р.д. - 42132,64 грн.
серпень - 22 р.д. - 42132,64 грн.
вересень - 20 р.д. - 38302,40 грн.
жовтень - 22 р.д. - 42132,64 грн.
листопад - 22 р.д. - 42132,64 грн.
грудень - 1 р.д. - 1915,12 грн.
грудень - 19 р.д. - 54580,92 грн.
всього за 250 р.д. - 496973,64 грн.
За 2019 рік нараховано суддівської винагороди:
січень - 21 р.д. - 65700,11 грн.
лютий - 20 р.д. - 62638,20 грн.
березень - 20 р.д. - 62638,20 грн.
квітень - 20 р.д. - 62638,20 грн.
травень - 22 р.д. - 68902,02 грн.
червень - 18 р.д. - 56374,38 грн.
липень - 23 р.д. - 72033,93 грн.
серпень - 21 р.д. - 65700,11 грн.
вересень - 21 р.д. - 65700,11 грн.
жовтень - 22 р.д. - 68902,02 грн.
листопад - 21 р.д. - 65700,11 грн.
грудень - 21 р.д. - 65700,11 грн.
всього за 250 р.д. - 782977,50 грн.
Отже, разом з 26 липня 2010 року по 31 грудня 2019 року нараховано:
26.07.2010 - 31.12.2010 - за 113 р.д. - 30582,32 грн.,
2011 - 250 р.д. - 67660,00 грн.,
2012 - 251 р.д. - 239594,91 грн.,
2013 - 251 р.д. - 314611,90 грн.,
2014 - 251 р.д. - 332283,84 грн.,
2015 - 250 р.д. - 3469089,30 грн.,
2016 - 251 р.д. - 392667,30 грн.,
2017 - 248 р.д. - 431281,92 грн.,
2018 - 250 р.д. - 496973,64 грн.,
2019 - 250 р.д.- 782977,50 грн.
Разом - 2365 р.д. - 3434722,63 грн.
Однак, позивач не погоджується із відзивом відповідача та детальним розрахунком викладеним у довідці ТУ ДСА України в Дніпропетровській області №Б-с-1803 від 19 листопада 2020 року та вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати доплати за вислугу років за період березень-квітень 2010 року у розмірі 30% до посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; невиплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26.07.2010 року по 31.12.2019 року та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 року по 03.03.2020 року на підставі довідки №Б-с-487 від 18 березня 2021 року у меншому розмірі, ніж це встановлено діючим законодавством, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовною заявою.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Положеннями статті 10 Закону України «Про державну службу» визначено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
Відповідно до ст.ст.145,148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ТУ ДСА України в Дніпропетровській області здійснює організаційне забезпечення та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, а також виконує функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, проте не наділена повноваженнями видавати накази та здійснювати нарахування та виплату будь-яких виплат суддям.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Рішенням Конституційного Суду України ви 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 справа №1- 28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до ст.44 Закону України «Про статус суддів».
Таким чином, зміни до абзацу другого частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», втратили чинність 22 травня 2008 року.
Тобто, з 1 січня до 22 травня 2008 року (дати винесення Рішення КСУ № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року №19 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865», (яка набрала чинності з 01 березня 2008 року) останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки -10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Так, положеннями ст.148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому за кожним видом та спеціалізацією щодо місцевих та апеляційних судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Після 22.05.2008 - дати винесення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008 - Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 за №2862-ХІІІ, постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.
Судом встановлено, що відділом планово-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА в Дніпропетровській області правомірно нараховано позивачу за березень-квітень 2010 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу, адже вказані нарахування проводились на підставі наказу голови суду, а для здійснення щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу не має правових підстав, оскільки на адресу ТУ ДСА в Дніпропетровській області не надходив наказ голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області про встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 40%.
Порядок призначення на посаду судді, звільнення з посади судді встановлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким визначено організацію судової влади.
Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності регулює Кодекс законів про працю України. У тому числі працівників, правовий статус яких регулюється Конституцією України та спеціальними законами.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесені рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заробітна плата за час вимушеного прогулу розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р.№100.
Згідно з абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Крім того, положеннями розділу III Порядку №100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Зокрема не підлягають урахуванню відпускні та лікарняні.
Якщо впродовж останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і впродовж цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (останній абзац п.4 Порядку).
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до абз.7-8 п.2 Розділу II Порядку №100, у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
Відповідно до п.10 Порядку №100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Коефіцієнт, на який слід коригувати виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6,7,8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Таким чином, після визначення середньоденної заробітної плати, з якої починається розрахунок, коефіцієнт підвищення заробітної плати застосовується тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Отже, згідно з вимогами п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із фактичних виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що довідка про розмір середньоденної заробітної плати (суддівської винагороди), яка видана ОСОБА_1 відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області 19.11.2020р. №Б-с-1803, повністю відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в частині несплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2010 року по 31.12.2019 року.
Також, суд вбачає за необхідне, стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2010 року по 31.12.2019 року у розмірі 3434722,63 грн., з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за вислугу років за період березень - квітень 2010 року у розмірі 30 % до посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 57, к.301, ЄДРПОУ 26239738) на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату за період березень-квітень 2010 року у розмірі 1573,46 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят три гривні 46 копійок); визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 року по 03.03.2020 року у меншому розмірі, ніж встановлено діючим законодавством; стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 57, к.301, ЄДРПОУ 26239738) на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 року по 03.03.2020 року у розмірі 86661,82 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят одна гривня 82 копійки), суд вважає за необхідне відмовити, так як з урахуванням вищенаведених обставин справи та норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку про правомірність дій та рішень відповідача в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 57, к.301, ЄДРПОУ 26239738) на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, спричинену його протиправними діями, в розмірі 2500000 (два мільйони п'ятсот тисяч гривень), суд вважає за необхідне також відмовити у задоволенні позову в цій частині, так як позивачем протягом судового розгляду справи не підтверджено належними доказами сам факт заподіяння моральної шкоди діями, рішеннями чи бездіяльністю відповідача та не обґрунтовано заявлену суму компенсації.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо несплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2010 року по 31.12.2019 року.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2010 року по 31.12.2019 року у розмірі 3434722,63 грн. (три мільйона чотириста тридцять чотири тисячі сімсот двадцять дві гривні шістдесят три копійки), з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 16 липня 2021 року.
Суддя В.М. Олійник