про залишення позовної заяви без руху
06 серпня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7768/21
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Ковальчук В.Д., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи “Ковельська виховна колонія” про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи “Ковельська виховна колонія” про визнання бездіяльності протиправною щодо своєчасного повного розрахунку при звільненні (невиплати компенсації за неотримане речове майно) та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 01 серпня 2018 року по 23 червня 2021 року.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, та місить такі недоліки.
Відповідно до пункту 8 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як зазначає позивач у позовній заяві, в період з 21 листопада 2005 року по 31 липня 2018 року проходив службу в Державній установі “Ковельська виховна колонія”. Наказом відповідача від 23 липня 2018 року № 55/ОС-18 позивача звільнено зі служби, однак не здійснено виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
24 червня 2021 року позивачу було перераховано на наданий ним особистий рахунок вказану грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 17129,27 грн., однак на підтвердження вказаних обставин не додав до позову доказів отримання (зарахування на особистий рахунок) вказаних коштів. При цьому, предметом спору є невчасна компенсація (виплата) позивачу коштів за неотримане речове майно, а тому обставини щодо дати отримання позивачем вказаних коштів саме 24 червня 2021 року є істотними та підлягають встановленню судом.
Крім того, необхідність подання таких доказів суду нерозривно пов'язане з перевіркою дотримання позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як визначено частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За загальним правилом початком перебігу строку є день, коли особа дізналась або повинна була (могла) дізнатись про порушення свого права.
Таким чином, для визначення моменту виникнення права на звернення до суду важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники, що свідчать про презумпцію можливості та обов'язку особи цікавитись та бути обізнаною про свої права та стан їх дотримання з боку інших осіб.
Спірні правовідносини виникли з приводу невчасної виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно.
Позивач проходив саме публічну службу, оскільки відповідно до частини другої статті 14 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Як зазначає позивач у позові, 24 червня 2021 року відповідач перерахував на наданий ним особистий рахунок грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 17129,27 грн., тобто з цього часу почався перебіг строку звернення до суду.
Однак до суду позивач звернувся лише 28 липня 2021 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 802/1677/16-а грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою).
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду з питання строку звернення до суду у спорах за вимогами про виплату середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, викладеної у постанові від 22.01.2020 у справі № 620/1982/19, такі вимоги у сфері публічної служби мають заявлятись у строк відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, адже у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 01 серпня 2018 року по 23 червня 2021 року заявлені поза межами строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду належним чином завірених доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме доказів отримання (зарахування на особистий рахунок) грошової компенсації за неотримане речове майно, а також заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи “Ковельська виховна колонія” про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.Д. Ковальчук