Єдиний унікальний номер 317/1484/21
Провадження номер 1-в/317/158/2021
03.08.2021 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області
у складі: головуючого ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника адміністрації БВК №99 ОСОБА_4 ,
Захисника ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжі в режимі відеоконференції клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .
Раніше судимого: 22.11.2016 року Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст.309 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75; ст.76 Кримінального кодексу України, від відбування призначеного судом покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.
Засуджений: 10.10.2018 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 Кримінального кодексу України частково приєднати не відбуту частину строку покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.11.2016 року, та остаточно призначити покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
У травні 2021 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшло клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 .
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 . Та його захисник адвокат Козар підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Представник адміністрації державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» клопотання засудженого не підтримав. Зазначив що на його думку засуджений хоча і став на шлях виправлення, але не в повній мірі її довів.
Прокурор висловив думку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника адміністрації колонії, засудженого та прокурора, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від покарання можливо при обов'язковій та одночасній наявності в їх сукупності підстав та умов. При цьому головним та вирішальним є не факт відбування певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Водночас, суд звертає увагу на те, що під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що само по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду клопотання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намаганням своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.
Згідно наданої суду характеристики, підписаної начальником відділення СПС Біленьківської ВК № 99, узгодженої з заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи і затвердженої начальником установи, засуджений ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі знаходиться з 13.12.2018 року.
Під час тримання в УВП № 3 характеризувався посередньо, порушень вимог режиму тримання не допускав, стягнень та заохочень не мав.
З 16.01.2019 року відбував покарання у державній установі «Жовтоводська виправна колонія (№ 26)», характеризувався позитивно, порушень вимог режиму відбування покарання не допускав, стягнень не мав. За виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки має три заохочення правами начальника установи.
З 12.11.2020 року відбуває покарання в державній установі «Біленьківська виправна колонія (№ 99)», характеризується посередньо, порушень вимог режиму відбування покарання не допускає, стягнень та заохочень не має. На даний час на виробництві установи не працевлаштований. Із засудженими підтримує рівні взаємовідносини. У відношенні до персоналу установи дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, заради отримання поблажливості та пільг. Дотримується вимог санітарії та гігієни частково, спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку не завжди, має не завжди охайний зовнішній вигляд. Виконує роботи із самообслуговування під контролем, має посередній рівень необхідних навичок. Посередньо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює не завжди належний догляд. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться без ініціативи, чим надає негативний приклад іншим засудженим. Намагається не допускати порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України не приймає участі у реалізації програм диференційованого виховного впливу. Відповідно до статті 126 Кримінально-виконавчого кодексу України прагнув до підвищення наявного загальноосвітнього та професійного рівня, у 2020 році закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Жовтоводський навчальний центр № 26» і здобув професію «Електрогазозварник 3-го розряду». Засуджений під час відбування покарання на профілактичному обліку не перебуває, підстав для постановки на профілактичний облік не має. За вироком суду має позов 1716, 00 грн., але в установі виконавчі листи на стягнення боргу відсутні. У скоєному злочини провину визнає, але не щиро.
13.02.2020 року комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми передбаченої ст. 100, 101 Кримінально-виконавчого кодексу України, у вигляді зміни умов тримання, а саме переведення до дільниці соціальної реабілітації.
17.09.2020 року комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми передбаченої ст. 82 Кримінального кодексу України у вигляді заміни не відбутої частини покарання більш м'яким.
29.04.2021 року комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми передбаченої ст. 81 Кримінального кодексу України у вигляді умовно-дострокового звільнення.
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення засуджений має три заохочення правами начальника установи. Стягнень немає.
Також суд враховує, що згідно довідки засуджений на виробництві колонії не працює.
Жодних дій направлених на погашення позову на суму 1716, 00 грн. не здійснює.
Суд констатує, що засуджений не у повній мірі виконує обов'язки, визначені у ч. 3 ст. 107, ст.118КВК України та розділі ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, а його поведінка протягом часу відбування покарання не була стабільно позитивною та активною.
Наразі суд вважає, що необхідні корективи як у поведінку засудженого, так і у його соціально-психологічні властивості у достатній мірі ще не внесені, готовності до самокерованої правослухняної поведінки на теперішній час суд не вбачає, натомість вбачає необхідність у подальшому виховному впливі на засудженого в умовах ізоляції від суспільства.
Керуючись ст. 81 КК України, п. 2 ч. 1 ст.537, п. 1 ч. 2 ст.539 КПК України, суд,-
В задоволені клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
У разі подання апеляції прокурором, виконання зупиняється.
Суддя ОСОБА_1