Справа № 161/9820/21
Провадження № 2-а/161/238/21
02 серпня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Кирилюк В.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
31 травня 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а також відсутність у відповідачів доказів, що підтверджують вчинення позивачем цих правопорушень.
Просить суд скасувати постанову відповідача від 26 травня 2021 року серія ЕАН №4261195.
У письмовому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.
Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на вищевикладене, а також відсутність від сторін клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, суд здійснює розгляд у порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 26 травня 2021 року о 08 год. 15 хв. у м.Луцьку по вул. Ковельська, 57, інспектором старшим сержантом поліції УПП у Волинській області Васютою В.М. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №4261195, в якій встановлено, що ОСОБА_1 26 травня 2021 року о 06 год. 15 хв. у м. Луцьку по вул. Ковельська, 57, керував автомобілем Toyota Camry, НОМЕР_1 , та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п.18.1 Правил дорожнього руху. Такі дії кваліфіковані поліцейським як вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, за яке накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Вказану постанову позивач отримав на руки безпосередньо в день її винесення, а до суду звернувся 31 травня 2021 року, тобто з дотримання десятиденного строку на її оскарження, з врахування правил, встановлених у ч.6 ст.120 КАС України.
Надаючи правову оцінку спірній постанові, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, відповідач, Управління патрульної поліції у Волинській області, підтверджуючи правомірність свого рішення про притягнення позивача до відповідальності, повинен був надати суду всі наявні у нього докази, що свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Переглянувши наданий відповідачем відеозапис події з реєстратора поліцейського автомобіля, суд дійшов висновку, що на ньому міститься безпосередній доказ порушення позивачем положень п.18.4 ПДР.
З відеозапису слідує, що пішоходи ступили на нерегульований пішохідний перехід задовго до того, як до нього під'їхав автомобіль позивача. Фактично позивач виконав випередження автомобіля, який зупинився перед пішохідним переходом пропускаючи пішоходів, та не надав перевагу руху останнім, які вже пройшли декілька метрів по пішохідному переходу, проїхав повз них.
При цьому швидкість руху автомобіля позивача, на переконання суду, дозволяла йому вчасно зреагувати на зміну дорожньої обстановки, однак здійснив порушення, яке зафіксоване поліцейськими.
Таким чином, на думку суду, відповідач довів суду факт порушення позивачем приписів п.18.1 ПДР та вчинення ним порушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Доводи позивача про те, що йому не роз'яснено його права та не відібрані пояснення, спростовується наданим відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, з якого видно, що права позивачу були роз'яснені, а сам він надавав усні пояснення стосовно події правопорушення.
Також невірними є доводи позивача про те, що у постанові не наведені відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, оскільки такі відомості наведені у п.7 оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, суд дійшов висновку, що слід залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ст.286 КАС України, суд, -
Постанову інспектора старшого сержанта поліції Управління патрульної поліції у Волинській області Васюти Володимира Миколайовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26 травня 2021 року серії ЕАН №4261195 залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Позивачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачами у справі є Головне управління Національної поліції у Волинській області, адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Винниченка, 1
Управління патрульної поліції у Волинській області, адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Залізнична, 15.
Повне судове рішення складено та підписано 02 серпня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Ф. Кирилюк