Ухвала
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 703/3207/17
провадження № 61-12839ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про встановлення факту, зобов'язання вчинити дії, відшкодування майнової та моральної шкоди,
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії Одеської залізниці Публічного акціонерного товариства(далі - ПАТ) «Українська залізниця» про встановлення факту одержання травми на робочому місці таким, що пов'язаний з виробництвом, визнання незаконним та скасування акту форми Н-5 про розслідування нещасного випадку, що не пов'язаний з виробництвом, зобов'язання скласти акт форми Н-5 та форми Н-1 за фактом одержання травми, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 06 травня 2015 року по 24 травня 2017 року він працював на посаді муляра 3 розряду у господарсько-побутовому цеху (№ 13) в «Локомотивному депо ім. Т. Шевченка» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
07 березня 2017 року під час перебування на робочому місці ним було одержано виробничу травму. Наказом виконуючого обов'язки керівника РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 09 березня 2017 № 66 Н/од «Про створення комісії з розслідування нещасного випадку» було утворено відповідну комісію. Внаслідок проведеного розслідування нещасного випадку комісією було складено акт за формою Н-5 від 23 березня 2017 року, та зроблено висновок про те, що нещасний випадок, який трапився з позивачем є таким, що не пов'язаний з виробництвом.
Внаслідок оскарження до Головного Управління Держпраці у Київській області проведеного відповідачем розслідування нещасного випадку, контролюючим органом було видано припис, яким зобов'язано зокрема провести повторне розслідування нещасного випадку, скласти акти за формою Н- 5, затвердити акт за формою Н-1.
На виконання припису директором РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Залізниця України» 21 червня 2017 року було видано наказ про створення комісії з повторного розслідування нещасного випадку № 173 н/од.
За результатами проведення повторного розслідування нещасного випадку, комісія повторно, всупереч вимог припису ГУ Держпраці у Київській області склала акт форми Н-5 про нещасний випадок який стався з позивачем 07 березня 2017 року та визнала його таким, що не пов'язаний із виробництвом.
Позивач вважав, що зазначений акт форми Н-5 від 13 липня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з охорони праці, оскільки обставини травмування, зазначені у ньому, не відповідають дійсним, а травма, одержана позивачем є такою, що пов'язана із виробництвом.
На виконання робіт на деревообробному верстаті позивача направив його безпосередній керівник ОСОБА_2 , водночас в акті зазначено, що останнім такі вказівки позивачу не надавалися.
Долучені до матеріалів розслідування пояснення працівників локомотивного депо є суперечливими.
Роботодавець незаконно не виконав вимоги розділу Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві щодо проведення спеціального розслідування за фактом травмування ОСОБА_1 , оскільки отримана ним травма відноситься до категорії тяжких та підлягає спеціальному розслідуванню.
Повторне розслідування комісією нещасного випадку відбулося з порушенням строків, встановлених Порядком.
Комісія невірно трактувала положення Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2011 року за № 1232, оскільки отримання травми в стані сп'яніння не визнається виробничою травмою лише за відсутності інших причин.
В порушення вимог статті 5 Закону України «Про охорону праці» при прийнятті на роботу позивачу жодних повідомлень про наявність на робочих місцях факторів, небезпечних для здоров'я, роботодавцем не надавалося.
Під час роботи комісії з розслідування нещасного випадку не враховано наявність наступних організаційних причин одержання позивачем травми, а саме: незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці.
При проведенні розслідування випадку одержання позивачем виробничої травми, комісією умисно в акті Н-5 не зазначено технічні та організаційні причини настання виробничої травми, що навіть за доведеності факту сп'яніння не може вказувати на відсутність організаційних та технічних причин настання травмування таких як залучення до роботи працівників не за спеціальністю професією, порушення технологічного процесу.
Незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці полягає в тому, що ОСОБА_1 допущено до виконання робіт на деревообробному верстаті без проведення відповідного навчання та будь-яких інструктажів.
Твердження про стан алкогольного сп'яніння, наведене у акті Н-5 не підтверджене у визначеному порядку, що виключає можливість посилатися на такий факт як на встановлений.
Внаслідок одержання травми, позивачем було понесено значні витрати на лікування, які підлягають до відшкодування відповідачем.
В результаті травми, окрім значного фізичного болю ОСОБА_1 також зазнав значних моральних страждань.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року замінено первісного відповідача у справі з локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на Акціонерне товариство (далі - АТ) «Укрзалізниця».
У лютому 2018 року, у зв'язку зі зміною первісного відповідача на належного, позивачем було подано заяву про часткову зміну предмету позову, яка обґрунтована також тим, що йому стало відомо, що за результатами розгляду скарги ГУ Держпраці в Київській області повторно видано припис про проведення розслідування нещасного випадку, який мав місце 07 березня 2017 року.
На підставі зазначеного припису 17 листопада 2017 року РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» видано повторний наказ про проведення розслідування нещасного випадку та 4 грудня 2017 року повторно складено акт про розслідування нещасного випадку, що не пов'язаний з виробництвом форми Н-5.
На підставі викладеного, позивач остаточно просив суд визнати факт одержання позивачем травми на робочому місці в Локомотивному депо ім. Т. Шевченка регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» 07 березня 2017 року таким, що пов'язаний з виробництвом.
Визнати незаконним та скасувати акт форми Н - 5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року у виробничому підрозділі Локомотивне депо ім. Т. Шевченка служби локомотивного депо регіональної філії ПАТ «Українська залізниця». Зобов'язати ПАТ «Українська залізниця» скласти акт форми Н-5 та форми Н-1 за фактом одержання позивачем травми 07 березня 2017 року. Стягнути з ПАТ «Українська залізниця» матеріальну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки в сумі 1016, 76 гривень. Стягнути з ПАТ «Українська залізниця» 300 000 (триста тисяч) гривень компенсації моральної шкоди.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2021 року у задоволенні зазначеного вище позову відмовлено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2021 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано акт форми Н-5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року у виробничому підрозділі Локомотивне депо ім. Т. Шевченка служби локомотивного депо регіональної філії ПАТ «Українська залізниця». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 31 липня 2021 року звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у вищевказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Крім того, 02 серпня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав уточнену редакцію касаційної скарги, яку просить прийняти її до розгляду.
Як у первісній редакції касаційної скарги, так і у виправленій, ОСОБА_1 зазначає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що повний текст оскаржуваної постанови отримав засобами поштового зв'язку 02 липня 2021 року, на підтвердження чого надає копію конверта апеляційного суду з трек-номером 1800210797955.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надані заявником докази, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки встановлені обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є згідно із статтею 390 ЦПК України підставою для його поновлення.
Відповідно до частини першої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Оскільки заявник звернувся з уточненою редакцією касаційної скарги в межах поновленого строку на касаційне оскарження, Суд приймає до розгляду уточнену редакцію касаційної скарги.
Як підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 186/1034/18-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 210/84/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 227/1187/17, від 29 жовтня 2020 року у справі № 210/4342/18, від 04 червня 2021 року у справі № 235/3191/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 235/3192/19, від 28 березня 2018 року у справі № 212/4531/16-ц, від 04 квітня 2018 року у справі № 212/2362/16-ц, від 03 грудня 2018 року у справі № 210/1036/17, від 22 квітня 2020 року у справі № 212/6607/18, від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18, від 16 травня 2018 року у справі № 219/5196/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 219/9368/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 219/1044/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається, на те що суд порушив норми процесуального права, оскільки не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.
Враховуючи, що судом не встановлено підстав для залишення касаційної скарги без руху, відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги містять посилання на передбачені законом підстави касаційного оскарження судових рішень, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребування матеріалів указаної вище справи.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року.
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про встановлення факту, зобов'язання вчинити дії, відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року.
Витребувати зі Смілянського міськрайонного суду Черкаської області матеріали вищезазначеної цивільної справи № 703/3207/17.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик