Постанова
Іменем України
04 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 711/3032/19
провадження № 61-6118св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом про поділ в натурі спільного майна подружжя.
Позов мотивований тим, що з 24 квітня 1999 року по 12 листопада 2012 року позивач перебувала у шлюбі з відповідачем. Сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з батьком у спірній квартирі. За час перебування з відповідачем у шлюбі ними була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 , щодо поділу якої між сторонами виник спір. Спірна квартира зареєстрована за відповідачем, хоча придбавалась за спільні кошти подружжя. Крім того, подружжям за спільні кошти здійснювався у квартирі капітальний ремонт. Тому, вона претендує на визнання за нею права власності на половину спірної квартири. На цей час їй стало відомо, що відповідач став зловживати азартними іграми, що на її думку породжує ризик неочікуваного продажу відповідачем вказаної спільної квартири за борги.
ОСОБА_1 , з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог та уточненої позовної заяви, просила спільне майно подружжя поділити наступним чином:
виділити відповідачу ОСОБА_2 у користування квартиру АДРЕСА_1 , яка є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 458 000 грн як компенсацію вартості Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 14 червня 2019 року становить 916 000,00 грн, що підтверджується Звітом про проведення незалежної оцінки житлового приміщення трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Проти такої оцінки вартості квартири відповідач не заперечував. Таким чином, що ОСОБА_1 має право на компенсацію вартості Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , розмір якої складає 458 000,00 грн ОСОБА_1 ще в період шлюбу було відомо про те, що правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 були складені саме на ОСОБА_2 , а відповідно і те, що право власності буде також зареєстроване саме на його ім'я.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачка вказує, що сторони спільно вносили кошти на придбання та реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , тоді як із нею жодних договорів на придбання чи реконструкцію вказаної квартири не укладалося і відповідних квитанцій про сплату коштів на їх виконання їй не видавалося, що вказує на її обізнаність про те, що відповідні договори були укладені саме з відповідачем. Право власності на вказану квартиру, як на об'єкт незавершеного будівництва, було зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі ухвали Черкаського районного суду від 22 жовтня 2007 року, ще 13 грудня 2007 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Свідоцтво про право власності на вказану квартиру було видане відповідачу ОСОБА_2 07 листопада 2014 року та в цей же день була проведена державна реєстрація вказаної квартири за відповідачем, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із заперечень позивачки на заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності від 13 лютого 2020 року навпаки вбачається, що на момент розірвання шлюбу позивачка була обізнана про оформлення на той час правовстановлюючих документів на спірну квартиру на відповідача ОСОБА_2 , оскільки позивачка вказує про те, що на той час між ними (сторонами) було досягнуто домовленості, згідно якої відповідач погодився спірну квартиру (в якій їм належить по Ѕ частині) зареєструвати на їх сина - ОСОБА_3 після того, як йому виповниться 18 років (тобто у 2018 році). Позивачкою не доведено належними доказами, що між сторонами існувала домовленість про реєстрацію спірної квартири на їх сина ОСОБА_3 , якої, як вказує позивачка, не дотримався відповідач.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира є спільним майном подружжя. вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, зокрема неподільних речей, суди мають застосовувати положення частини четвертої та п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статті 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Апеляційний суд зазначив, що позовна вимога про поділ спільної квартири підлягає задоволенню в частині визнання права власності на Ѕ частку за кожним із співвласників. Спір між сторонами щодо поділу квартири виник у 2018 році, коли позивачці стало відомо про захоплення відповідачем азартними іграми, а також не виділення останнім частки квартири сину, якому виповнилося 18 років. Тому слід вважати, що з цього часу починається перебіг позовної давності, який позивачем не пропущено.
Аргументи учасників справи
07 квітня 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, в якій просив: оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; залишити в силі рішення суду першої інстанції; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові допустив неправильне застосування норм матеріального права та неправомірно, поза межами розумності посягнув на власність відповідача, поділивши майно, якого на момент розірвання шлюбу не існувало в природі. В оскаженій постанові, апеляційний суд не об'єктивно дослідив обґрунтування позивача щодо моменту виникнення порушення її права, неправильно застосував норми матеріального права.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року: відкрито касаційне провадження в справі; у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 травня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 589/2272/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 454/1678/16-ц (провадження № 61-1309св18), від 27 грудня 2019 року у справі № 641/6191/17, від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що з 24 квітня 1999 року по 12 листопада 2012 року сторони перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Черкаського міськвиконкому 24 квітня 1999 року та заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2012 року
Між ТОВ «Фонд захисту житла та його реконструкції» (Підрядник) та ОСОБА_2 (Замовник) був укладений Договір підряду від 14 липня 2003 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати всі будівельні роботи з переобладнання та реконструкції житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до проектно-кошторисної документації на індивідуально житлову квартиру НОМЕР_2 і передати її замовнику у власність після закінчення робіт в терміни і на умовах, визначених в цьому Договорі. Ціна будівельних робіт з переобладнання та реконструкції житлового приміщення на індивідуальну квартиру НОМЕР_2 складає 22 000,00 грн і на момент укладення вказаного Договору вартість квартири в сумі 22000,00 грн, витрати за проектно-кошторисну документацію в сумі 1080,00 грн та витрати за архітектуру в розмірі 1500,00 грн сплачені в повністю.
13 грудня 2007 року право власності на незавершену будівництвом квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 ..
07 листопада 2014 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (частина друга статті 70 СК України).
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частина третя статті 70 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2021 року в справі № 595/970/20 (провадження № 61-4017св21) вказано, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог (пункт 1 частини п'ятої статті 265 ЦПК України).
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2021 року в справі № 755/3293/16-ц (провадження № 61-7580св20) зазначено, що «межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені статтею 367 ЦПК України, згідно з положеннями якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції був позбавлений процесуальної можливості вирішувати вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції при вирішенні справи по суті».
У справі, що переглядається:
в суді першої предметом розгляду були дві позовні вимоги: про виділення відповідачу спірної квартири; про стягнення з відповідача на користь позивача грошових кошті в сумі 458 000,00 грн як компенсації вартості Ѕ частки спірної квартири;
апеляційний суд не врахував, що позовні вимоги про визнання права на частку в суді першої предметом розгляду не були та позивач таких вимог не заявляла;
за таких обставин, апеляційний суд по суті не здійснив апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, а тому зробив передчасний висновок про його скасування.
Згідно частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення не відповідають висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2021 року в справі № 755/3293/16-ц (провадження № 61-7580св20) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2021 року в справі № 595/970/20 (провадження № 61-4017св21). Колегія суддів вважає, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційних скарг, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2021 року скасувати.
Передати справу № 711/3032/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2021 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов