Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2152/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС", 03117, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 65
до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63
простягнення 106 242, 03 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" звернулось до Господарського суду Харківської області зі позовом до Приватне акціонерне товариство "Харківська муніципальна страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 100 000, 00 грн., пеню у сумі 3 156, 16 грн., 3 % річних у розмірі 673, 97 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 411, 90 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн.
Ухвалою суду від 07.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2152/21. Розгляд справи № 922/2152/21 призначенозаяву до розгляду та відкрити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 07.06.2021 року про відкриття провадження у справі № 922/2152/21 відповідачем отримано 10.06.2021 року, про що свідчить поштове повідомлення, яке судом долучено до матеріалів справи.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, між Приватним акціонерним товариство "Страхова Група "ТАС" (страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник), ОСОБА_2 (вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № FO - 00540850 від 10.10.2019 року (а.с. 11).
Згідно пункту 1.13. договір діє з 11.10.2019 року по 10.10.2020 року.
Предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням ЗТЗ та ЗДО, встановлений на ньому (пункту 7.2. а.с. 12-21).
Відповідно до пункту 1 договору, застрахований транспортний засіб: марка, модель: Audi Q3, держаний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску (а.с. 11).
16.03.2020 року у м. Києві по вулиці Сім'ї Кульженків, на регульованому перехресті з вулиці Полярна Коломієць О.І., керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21134» д.н.з. НОМЕР_2 при повороті ліворуч, не надав перевагу у русі транспортному засобу Audi Q3 д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що спричинило пошкодження транспортних засобів (а.с. 30-34).
Постановою Оболонського районного суду міста Києва Коломійця О.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 36-38).
30.04.2020 року було надано заяву на виплату страхового відшкодування (а.с. 29).
Як зазначає позивач, останній на виконання умов договору сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 239 953, 00 грн. відповідно до страхового акту № 11016/58/920 від 22.08.2020 року та платіжного доручення №100668 від 26.05.2020 року (а.с.138-144).
Також зазначає, що 01.06.2021 року позивачем було сплачено витрати на експлуатацію транспортного засобу Audi Q3 д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 1 650, 00 грн. відповідно до платіжного доручення № 101730 від 01.0.2020 року (а.с. 145).
Проте, ОСОБА_2 - вигодонабувач, яка має право на отримання страхового відшкодування, звернулася до суду з позовом до позивача про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі № 761/22005/20 позов задоволено частково. Стягнуто з позивача суму у розмірі 126 494, 67 грн. (а.с. 51-56).
Відповідно до страхового акту № 12303/58/921 від 27.04.2021 року та платіжного доручення № 178768 від 27.04.2020 року позивачем було сплачено страхове відшкодування у розмірі 122 776, 76 грн. (а.с. 142-146).
Як зазначає позивач, цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди на момент настання страхової події була застрахована у відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", згідно полісу № АО 004147498, діючий поліс станом на 16.03.2020 року.
За яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн. (а.с. 152).
04.06.2020 року позивачем направлено на адресу відповідача заяву вих. № 01101/9220 про страхове відшкодування у розмірі 241 603, 00 грн. (а.с. 147).
Вищевказана вимога позивача, відповідачем залишена без відповіді та задовлення.
За твердженнями позивача, оскільки відповідач здійснював страхування цивільно-правової відповідальності законного користувача транспортного засобу «ВАЗ 21134» д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до полісу № АО 004147498, позивач має право вимоги до відповідача, в межах виплаченого страхового відшкодування у розмірі встановленого ліміту, а саме 100 000,00 грн. у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення 100 000,00 грн. страхового відшкодування.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з частиною 1 статті 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) - частина 2 статті 352 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 355 Господарського кодексу України встановлено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В силу положень частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з абзацу 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Матеріали справи свідчать, що в результаті настання події, що має ознаки страхового випадку позивачем складено страхові акти № 11016/58/920 від 25.05.2020 року, № 11395/58/90 від 29.05.2020року, № 12303/58/921 від 27.04.2021 року до договору страхування транспортного засобу № FO - 540850 від 10.10.2019 року та сплачено страхове відшкодування у розмірі 364 379, 76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 100668 від 26.05.2020 року на суму 239 953,00 грн., № 101730 від 01.06.2020 на суму 1 650,00 грн. та № 178768 від 27.04.2021 року на суму 122 776, 76 грн. (а.с. 138-146).
Згідно приписів статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У цьому випадку існує основне зобов'язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою, відповідальною за збитки, - з іншого. Однак, в даному разі відбувається заміна осіб у зобов'язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особи на підставі закону: страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому, права вимоги передаються в тому ж обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником. Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, на підставі вищезазначеного, до позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як зазначено в пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. А тому при визначенні розміру страхового відшкодування слід використовувати дані, які узгоджені сторонами в страховому полісі.
Згідно статті 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до лімітів полісу № АО 004147498 ліміт за шкоду, завдану майну в результаті ДТП становить 100 000,00 грн., розмір франшизи становить 0,00 грн. (а.с. 152).
Враховуючи вищевикладене, за розрахунком позивача, відповідно до лімітів полісу № АО 004147498, сума страхового відшкодування складає суму у розмірі 100 000, 00 грн. (а.с. 2).
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Як вже було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, 04.06.2020 року в порядку досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування, проте вказана заява з боку відповідача залишилася без відповіді та задоволення, що свідчить про те, що відповідач у встановлений законом строк заявлену суму страхового відшкодування позивачу не сплатив. (а.с. 147-148).
Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування у розмірі 100 000, 00 грн. (франшиза 0, 00 грн., ліміт за шкоду, завдану майну в результаті ДТП становить 100 000,00 грн. а.с. 152).
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 100 000, 00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення із відповідача пеню у сумі 3 156, 16 грн., 3 % річних у розмірі 673, 97 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 411, 90 грн. (відповідно до наведеного розрахунку викладеного у позовній заяві (а.с. 3-5).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач з заявою про виплату страхового відшкодування звернувся до відповідача 04.06.2020 року (а.с. 147).
Як зазначає позивач, та не спростовано відповідачем, останній заяву про виплату страхового відшкодування отримав 08.12.2020 року (а.с. 148)
З огляду на вказані обставини, виходячи зі змісту пункту 36.2 статті 36 Закону, відповідач мав виплати страхове відшкодування в строк по 07.03.2021 року включно (90 днів з дати звернення), а відтак, з 08.03.2021 року вказане зобов'язання є порушеним.
Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних за період з 08.03.2021 року по 28.05.2021 року у розмірі 373,97 грн. та інфляційні втрати у сумі 2 411,90 грн. нарахованих на суму 100 000, 00 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку викладеного у позовній заяві (а.с. 3-5) в онлайн системі «ЛігаЗакон», судом встановлено, що такі нарахування здійснено вірно, та підлягають до задоволення.
Щодо нарахованої позивачем суми пені у розмірі 3 156,16 грн. суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу статті 230 Господарського процесуального кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з виплати страхового відшкодування за наслідками спірного ДТП, є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
За приписами пункту 36.5. статті 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені за період з 08.03.2021 року по 28.03.2021 року у розмірі 3 156, 16 грн. нарахованої на суму - 100 000, 00 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку викладено у позовній заяві (а.с. 3-5) в онлайн системі «ЛігаЗакон» судом встановлено, що такі нарахування здійснено вірно, та підлягають до задоволення.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, відповідач доказів оплати страхового відшкодування позивачу до суду не надав, наявності заборгованості перед позивачем не спростував.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме про стягнення із відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 100 000, 00 грн., пеню у сумі 3 156, 16 грн., 3 % річних у розмірі 673, 97 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 411, 90 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2 270,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 86, 123, 126, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63, ЄДРПОУ 21186813) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група "Тас" (03117, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 65, ЄДРПОУ 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 100 000, 00 грн., пеню у сумі 3 156, 16 грн., 3 % річних у розмірі 673, 97 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 411, 90 грн. та судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
позивач: Приватне акціонерне товариство “Страхова група «Тас” (03117, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 65, ЄДРПОУ 30115243);
відповідач: Приватне акціонерне товариство "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63, ЄДРПОУ 21186813).
Повне рішення складено "06" серпня 2021 р.
Суддя О.О. Ємельянова