вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2794/20
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський рудоремонтний завод»
до Акціонерного товариства «Київметробуд»
про стягнення 769 108,11 грн. за Договором поставки № 17П від 19.06.2018 року
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засідання: Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Починок В.В.
відповідача: Кир'ян Д.І.
Обставини справи:
Господарський судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський рудоремонтний завод» до Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення 769 108,11 грн. заборгованості за Договором поставки № 17П від 19.06.2018 року (суддя Шевчук Н.Г.).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2794/20 та призначено справу для розгляду по суті.
25.02.2021 року суддею Шевчук Н.Г. заявлено самовідвід у справі № 911/2794/20. Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2021 року задоволено заяву судді Шевчук Н.Г. про самовідвід у справі № 911/2794/20. Справу №911/2794/20 передано на розподіл у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2794/20 визначено суддю Кошика А.Ю.
Згідно з ч.14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Враховуючи складність справи та обсяг питань, що входять до предмета доказування у справі, суд дійшов висновку про необхідність повторного проведення підготовчого засідання у справі № 911/2794/20.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2021 року справу № 911/2794/20 прийнято до провадження судді Кошика А.Ю. за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 15.03.2021 року від позивача надійшло клопотання б/н від 15.03.2021 року про відкладення підготовчого засідання.
До канцелярії Господарського суду Київської області 17.03.2021 року представником відповідача подано клопотання б/н від 17.03.2021 року про призначення судової експертизи, клопотання б/н від 16.03.2021 року про долучення письмових доказів та заяву б/н від 18.03.2021 року про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2021 року підготовче засідання відкладено на 01.04.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 18.03.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 18.03.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 01.04.2021 року представником позивача подано заперечення проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи б/н від 01.04.2021 року, заперечення проти клопотання про зупинення розгляду справи б/н від 01.04.2021 року, заперечення проти клопотання про долучення до справи додаткових письмових доказів б/н від 01.04.2021 року та заяву б/н від 01.04.2021 року про зловживання представником відповідача процесуальними правами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2021 року підготовче засідання відкладено на 15.04.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 12.04.2021 від представника позивача надійшла заява б/н від 29.03.2021 року про збільшення розміру позовних вимог.
До канцелярії Господарського суду Київської області 14.04.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 08.04.2021 року.
У підготовчому засіданні 15.04.2021 року оголошено перерву на 11.05.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 15.04.2021 представником відповідача подано клопотання б/н від 12.04.2021 року про приєднання доказів та клопотання б/н від 15.04.2021 року про приєднання документів до матеріалів справи.
До канцелярії Господарського суду Київської області 11.05.2021 року від позивача надійшли пояснення б/н від 30.04.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 27.05.2021 року. Витребувано у позивача оригінали для огляду у судовому засіданні та належним чином завірені копії доказів на підтвердження вказаних у відповіді на відзив обставин.
До канцелярії Господарського суду Київської області 27.05.2021 року представником позивача подано клопотання б/н від 27.05.2021 року про приєднання доказів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 27.05.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів, яке відхилене судом як необґрунтоване та безпідставне.
Крім того, судом розглянуто заяву позивача б/н від 29.03.2021 року про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач з тих же підстав, що викладені в позові, просить суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» 830 491,61 грн. заборгованості, в тому числі 663 665,56 грн. боргу, 49 325,81 грн. інфляційних втрат, 28 634,00 грн. трьох відсотків річних та 88 866,24 грн. пені.
Враховуючи, що заява позивача б/н від 29.03.2021 року про збільшення позовних вимог подана з дотриманням вимог п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, вона прийнята судом.
Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 27.05.2021 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2794/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 10.06.2021 року представником відповідача подано клопотання б/н від 09.06.2021 року про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 10.06.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 10.06.2021 року не з'явився. Розгляд справи відкладався на 24.06.2021 року.
В судовому засіданні 24.06.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 24.06.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» та Публічним акціонерним товариством «КИЇВМЕТРОБУД» був укладений Договір поставки № 17П від 19.06.2018 року (надалі - Договір поставки).
Згідно умов вищевказаного Договору поставки, позивач, як Постачальник зобов'язується поставити Товар, а відповідач, як Покупець прийняти та сплатити вартість Товару, по найменуванню, кількості, якості, вартості відповідно до специфікацій (Додатків) до цього Договору.
Крім, того позивачем та відповідачем було укладено Специфікацію №1 від 19.06.2018 року на поставку Товару загальною вартістю разом з ПДВ - 6 131 486,40 грн., а саме:
-металоконструкції згідно креслення 10-04237-2590.4-КМ, кількістю - 108,37т, вартість Товару з доставкою без ПДВ 4 204 756,00 грн.;
-металоконструкції згідно креслення 10-04237-2590.2-КМ1*, кількістю - 23,32т, вартість Товару з доставкою без ПДВ 904 816,00 грн.
Специфікацію №2 від 11.09.2018 року на поставку Товару загальною вартістю разом з ПДВ - 2 014 651,20 грн., а саме:
-металоконструкції згідно креслення 10-04237-2501-КМ3, кількістю - 43,27т, вартість Товару з доставкою без ІІДВ 1 678 876,00 грн.
Специфікацію №3 від 01.10.2018 року на поставку Товару загальною вартістю разом з ПДВ - 368 708,64 грн., а саме:
-металоконструкції згідно креслення 10-04237-2578-КМ4, кількістю - 7,919т, вартість Товару з доставкою без ПДВ 307 257,20 грн.
Пунктом 3.1 Договору поставки передбачено, що Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем, тобто відповідачем, на підставі отриманого рахунку-фактури на умовах згідно зі Специфікаціями до даного Договору.
Пунктом 4 Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору поставки передбачає, що оплата Товару здійснюється на наступних умовах: передплата в розмірі 50% протягом 5-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку, залишок суми, а саме 50%, сплачується Покупцем протягом 15-ти календарних днів з моменту письмового сповіщення про готовність Товару до відвантаження.
Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору поставки здійснив поставку Товару, в свою чергу відповідач порушив умови даного Договору поставки, а саме порушив строки сплати вартості Товару. Поставка Товару підтверджується Видатковою накладною №96 від 14.11.2019 року, яка підписана представниками позивача і відповідача, та товаро-транспортною накладною №68 від 14.11.2019 року, копії яких додано до матеріалів справи.
Також, позивач зазначає, що 15.05.2020 року відповідач здійснив перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника в сумі 95 076,20 грн. Тобто на дату подання позовної заяви за відповідачем залишилась заборгованість в загальній сумі 663 665,56 грн.
Згідно з п. 4.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.
Керуючись нормами чинного законодавства України та розділом 4 Договору поставки, де сторони передбачили відповідальність за порушення умов Договору поставки, а саме ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми, а також передбачену в п. 4.3. Договору пеню, на дату подання позовної заяви позивачем нараховано відповідачу за порушення термінів оплати Товару пеню, 3% річних, інфляційні.
Також, позивач зазначає, що відповідно до ст. 222 ГК України та п. 7.1. Договору 03.07.2020 року надсилав відповідачу Претензію від 01.07.2020 року, в якій вказав на порушення відповідачем умов Договору поставки, вказав суму заборгованості, що підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та поштовою квитанцією. 07.07.2020 року відповідачем була отримана зазначена Претензія, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, але була залишена без відповіді та задоволення.
За розрахунком позивача граничний строк оплати за поставку Товару сплинув 01.01.2020 року, прострочення з оплати Товару на дату звернення до суду складає 264 календарних дні.
У зв'язку з чим, на заборгованість з оплати поставленного Товару на суму 663 665,56 грн., позивачем нараховано 83 094,56 грн. пені, 14 401,00 грн. 3% річних та 7 946,99 грн. інфляційних, які заявлені в позові.
В подальшому позивач в заяві б/н від 29.03.2021 року про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач з тих же підстав, що викладені в позові, просить суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» 830 491,61 грн. заборгованості, в тому числі 663 665,56 грн. боргу, 49 325,81 грн. інфляційних втрат, 28 634,00 грн. трьох відсотків річних та 88 866,24 грн. пені.
В ході розгляду спору відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність належних доказів поставки йому товару за Договором, про оплату якого заявлено позов.
Зокрема, відповідач зазначає, що видаткова накладна №96 від 14.11.2019 року, на підставі якої ґрунтуються позовні вимоги, підписана не уповноваженою та невідомою особою Литвинчук, без зазначення посади та повноважень, печатка на накладній не належить підприємству відповідача чи його відокремленого підрозділу.
Також, в спростування факту поставки металоконструкцій, відповідач посилається на обставини щодо монтажу металоконструкцій, які мали місце до спірної поставки, а саме за актом №39 прийняття-здачі робіт від 01.07.2019 року, щодо якого невідповідність полягає, як у кількості металоконструкцій, так і у даті монтажу.
Також, відповідач у відзиві стверджує про фальсифікацію видаткової накладної №96 від 14.11.2019 року та акту №39 прийняття-здачі робіт від 01.07.2019 року, оскільки вони підписані невідомими та неуповноваженими особами.
Зокрема, відповідач надав пояснення, що Договором була передбачена поставка і монтаж металоконструкцій на 12 000 000,00грн. (п.3.3. Договору) в термін до 31.12.2018 року. Договір був укладений Начальником Тунельного загону №7 ПАТ «Київметробуд», яку на той момент займав ОСОБА_1 , який з займаної посади звільнився 30.06.2020 року. Після чого, внутрішньою перевіркою по КМБ 15.02.2020 року було встановлено, що Договір № 17П на поставку металоконструкцій був укладений одночасно з Договором на виконання монтажних робіт №18У від 19.06.2018 року, згідно із Специфікацією №1 від 19.06.2018 року до якого, мали бути змонтовані металоконструкції згідно креслення 10-0423 7-2590.4-КМД у кількості 108,37т і металоконструкції згідно креслення 10-04237-25902-КМД1 у кількості 23,32 т, а всього в кількості 131,69 тонн в термін з 14.08.2018 року по 15.11.2018 року.
В ході розгляду спору відповідач зазначав, що питання стягнення заборгованості за виконані позивачем монтажні роботи по монтажу 60 тон металоконструкцій, прийнятих відповідачем згідно з актом здачі-прийняття виконаних робіт №39 від 01.07.2019 року за Договором №18У від 19.06.2018 року та специфікацією №1 від 19.06.2018 року є предметом позовних вимог у справі №911/3313/20.
У зв'язку з чим, відповідач просив зупинити провадження у справі №911/2794/20 про стягнення заборгованості за поставлені позивачем металоконструкції до розгляду справи №911/3313/20 про стягнення заборгованості за монтаж таких металоконструкцій, що на думку відповідача, підтвердить чи спростує факт поставки (оскільки не можливо змонтувати непоставлені металоконструкції).
Судом було відмовлено в зупиненні провадження у справі, оскільки відповідний Договір №18У від 19.06.2018 року не містить посилання на монтаж металоконструкцій, поставлених саме за Договором17П від 19.06.2018 року.
Крім того, суд критично оцінює припущення відповідача щодо неможливості здійснити монтаж металоконструкцій до їх поставки, оскільки в акті № 39 мова йде про монтаж 60т. металоконструкцій (з 108,37т), а накладна №96 за листопад 2019 року стосується поставки лише 16,296 т.
Отже, у справах №911/2794/20 і №911/3313/20 мова йде про різні партії металоконструкцій, різні договори, різні предмети договорів, різні предмет позовних вимог.
Також, суд звертає увагу, що Договір було укладено на поставку металоконструкцій на 12 000 000,00 грн. (п.3.3. Договору) в термін до 31.12.2018 року і продовжено додатковою угодою № 1 від 20.12.20218 року до 31.12.2019 року. Тобто, поставка за накладною №96 в листопаді 2019 року відбувалась в межах строку Договору.
Крім того, в ході розгляду спору відповідач просив призначити у справі судову комплексну будівельно-технічну та технічну експертизи документів. Однак, з огляду на питання, які відповідач просить винести на вирішення експертизи, судом встановлено, що відповідні питання не потребують спеціальних знань, оскільки відносяться до правових питань. Щодо підпису на спірній видатковій накладній, поставлені відповідачем питання не можуть бути вирішені, оскільки за його твердження видаткова накладна підписана невідомою особою, чиї підписи не можливо відібрати. Стосовно печатки на спірній видатковій накладній, суд зазначає, що встановлення факту її підроблення не спростовує господарської операції.
В сукупності наведених обставин, оскільки відповідач зазначає що фальсифікація мала місце саме щодо його сторони (підписано невідомою не уповноваженою особою Покупця/Замовника), відповідні питання відносяться до компетенції правоохоронних органів, які, на відміну від суду, мають достатньо процесуальних засобів для перевірки наведених фактів, в тому числі і щодо поставки та використання на об'єкті відповідача металоконструкцій за Договором.
Однак, відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів з приводу фальсифікації первинних документів, що ставить під обґрунтований сумнів його твердження про відсутність наміру та факту спірної господарської операції.
Крім того, відповідач сам пояснив у відзиві, що ОСОБА_1 звільнився з роботи разом з усіма підлеглими працівниками очолюваного ним відокремленого підрозділу (близько 130 осіб) і не передав відповідачу всієї виконавчої документації, в тому числі і спірної видаткової накладної. Зокрема, відповідач пояснив причину відсутності у нього оригіналу спірної видаткової накладної, а саме: начальник Тунельного загону №7 Парінов В.С., який підписав Договір про поставку металоконструкцій №17П від 19.06.2018 року від імені ПАТ «Київметробуд», звільнився 30.06.2020 року «зі скандалом», разом з усіма працівниками відокремленого підрозділу, і всі документи і печатки відокремленого підрозділу забрав з собою, не передав ПАТ «Київметробуд» при звільненні ні вищевказаного договору поставки, ні жодних документів, що стосуються його виконання.
При цьому, відповідач заперечує факт поставки лише з підстав відсутності належних доказів, в той же час, обґрунтованих та підтверджених пояснень з приводу неотримання його структурним підрозділом спірного товару та його невикористання під час будівництва, відповідач не надає.
Крім того, відповідач, стверджуючи про непоставку металоконструкцій, зокрема, за спірною накладною, не надав суду доказів вжиття заходів, пов'язаний з порушенням зобов'язання, а саме звернення до позивача з вимогами про поставку товару, відмови від Договору, стягнення збитків, завданих не поставкою, тощо.
Як пояснив позивач у відповіді на відзив, та надав докази, крім видаткової накладної №96 від 14.11.2019 року, факт здійснення поставки металоконструкцій позивачем, та їх прийняття відповідачем на виконання договору №17П від 19.06.2018 року та специфікації №1 до нього, підтверджується також товарно-транспортною накладною №68 від 14.11.2019 року, з якої вбачається перевезення металоконструкцій, в тому числі спірних в кількості 16,296 тон14.11.2019 року автомобілем DAF НОМЕР_1 до м. Кривий Ріг.
Як вбачається з наданої позивачем відповіді на вдокатський запит від ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» від 11.02.2021 року № 14/802, 14.11.2019 року через КПП №3 ПрАТ «ІНГЗК» здійснювався заїзд на територію підприємства транспортного засобу - автомобілю ДАФ НОМЕР_1 з причіпом НОМЕР_2 відповідно до заявки ТОВ «Метробуд» з метою ввезення ТМЦ відповідно до договоррпу субпідряду № 278/15 від 06.12.2013 року.
Відповідач заперечував відповідний доказ, оскільки він стосується іншого договору. Однак, суд не вважає такі заперечення обґрунтованими, оскільки відповідачем не надано пояснень та доказів, що відповідний автомобіль перевозив інші ТМЦ (які саме), відмінні від тих, що наведені в ТТН позивача.
Крім того, позивач зазначає, що про існування відносин з відповідачем щодо поставки товару за Договором свідчить факт часткової передплати відповідачем поставленого товару за платіжним дорученням №1069 від 15.05.2020 року на підставі рахунку № 81 від 28.10.2019 року.
Судом досліджено відповідні докази та встановлено їх недостатність, оскільки в рахунку № 81 від 28.10.2019 року мова йде лише про 2,042т металоконструкцій, в той час, як на оплату наведеної в накладній кількості металоконструкцій виставлявся рахунок № 90 від 14.11.2019 року, доказів оплати якого не надано.
В той же час, про здійснення господарської операції за видатковою накладною №96 на суму 758 741,76 грн. свідчить податкова накладна №3 від 14.11.2019 року, зареєстрована позивачем після поставки товару за правилом «першої події» згідно з вимогами Податкового кодексу України, а також квитанції про її прийняття податковою службою та відповідачем. Відповідачем не надано пояснень та доказів в спростування відповідного доказу.
За наведених обставин в їх сукупності, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надана позивачем видаткова накладна містить: назву та дату її складення; назву підприємств, від імені яких складено такі накладні; зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру; особистий підпис осіб, які брали участь у здійснені господарської операції.
Щодо відсутності на видатковій накладній посади особи, відповідальної за здійснення відповідних господарських операцій від імені відповідача, як визначено ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Як визначено ч.ч. 3, 4 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Порушення в організації та веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності є підставою для відповідальності осіб, які відповідні дії здійснюють, однак, не визначенні як підстава звільнення від виконання господарських зобов'язань, за умови встановлення факту їх виникнення.
Як визначено ч. ст.581 ГК України, суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки; використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
В силу ч.3 такої норми, наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
З урахуванням зазначеного, оцінивши вищевказані докази кожний окремо та у їх сукупності, суд вважає доведеним факт передачі позивачем на користь відповідача спірного товару в межах укладеного між сторонами Договору. При цьому, внутрішні обставини та неузгодженості в господарській діяльності відповідача не можуть бути покладені в основу заперечень проти факту отримання Товару та звільнення від обов'язку оплати.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити поставлений товар - металоконструкції в об'ємі 16,296 тон., за видатковою накладною №96 від 04.11.2019 року в межах Договору №1711 від 19.06.2018 року, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов'язань.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому, суд також враховує, що між сторонами мали місце правовідносини з поставки товару, тому до відповідних правовідносин застосовується норма ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, яка визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 663 665,56 грн. основного боргу, що відповідачем не спростовано. Відтак, позовні вимоги є правомірними, доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у відповідній частині.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В останній заяві від 29.03.2021 року про уточнення позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги у зв'язку з нарахуванням штрафних санкцій за більший період, який включає перебування спору на вирішенні суду, зокрема, по 29.03.2021 року.
Згідно з уточненими позовними вимогами позивач просить стягнути 28 634,00 грн. 3% річних та 49 325,81 грн. інфляційних за період з 15.11.2019 року по 20.03.2021 року, 88 866,24 грн. пені за період з 15.11.2019 року по 14.05.2020 року (позов подано у вересні 2020 року, тобто з дотриманням строку давності) з дотриманням шестимісячного періоду для нарахування пені.
Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 28 634,00 грн. 3% річних, 49 325,81 грн. інфляційних та 88 866,24 грн. пені правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, враховуючи, що надані позивачем докази та пояснення в їх сукупності є бульш переконливими і вірогідними, ніж пояснення та докази, надаі відповідачем в спростування позовних вимог.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі, що з заявлених позовних вимог складає 12 457,37 грн. Зайво сплачені суми судового збору можуть бкти повернуті позивачу з державного бюджету за його заявою.
Також, позивачем надано суду підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, надану Адвокатським бюро «Віктора Починка» в загальній сумі 57 000,00 грн. на підставі Договору № 10/812/20 від 10.12.2020 року, додаткової угоди № 2 від 04.01.2021 року, актів наданих послуг, рахунків та платіжних документів за період з січня 2021 року по червень 2021 року.
Як визначено ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З огляду на ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи фактичні обставини розгляду справи, необхідність дослідження великої кількості документів та підготовки обґрунтованих відповідаей на численні безпідставні (які не мають відношення до спору) зауваження відповідача, необхідність надсилання адвокатських запитів, суд дійшов висновку про співмірність відповідних адвокатських витрат, тому їх відшкодування у відповідності до ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача в повному обсязі. З загальної суми позовних вимог 830491,61 грн. адвокатські витрати складають менше 7% і відповідачем не подано обґрунтованого клопотання про їх зменшення.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський рудоремонтний завод» до Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення 769 108,11 грн. заборгованості за Договором поставки № 17П від 19.06.2018 року задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» (03065, м. Київ, вул. Світлогірська, буд. 2/25, код ЄДРПОУ 01387432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» (61013, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, 142, код ЄДРПОУ 39477984) 663 665,56 грн. основного боргу, 28 634,00 грн. 3% річних, 49 325,81 грн. інфляційних, 88 866,24 грн. пені, 12 457,37 грн. витрат по сплаті судового збору та 57 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
повне рішення складено 05.08.2021 року
Суддя А.Ю. Кошик