вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1453/21
Розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий Стіль»
прo стягнення 363 866,11 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засідання: Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Мінченко Я.В.
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий Стіль» (надалі - відповідач) прo стягнення 363 866,11 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2021 року відкрито провадження у справі №911/1453/21 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 08.07.2021 року (з урахуванням ухвали суду 22.06.2021 року про виправлення описки).
До канцелярії Господарського суду Київської області 07.07.2021 року від позивача надійшло клопотання № ню-1/2300 від 05.07.2021 року про відкладення судового засідання, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.07.2021 року.
У судовому засіданні 08.07.2021 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 08.07.2021 року не з'явився. Розгляд справи відкладався на 22.07.2021 року.
В судове засіданні 22.07.2021 року представник позивача не прибув, представник відповідача в судовому засіданні 22.07.2021 року проти позову заперечував.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 22.07.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 03.03.2020 року за результатами проведення відкритих торгів між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (Покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий Стіль» (Постачальник) укладено Договір №Л/НХ-20114/НЮ (далі-Договір), згідно з умовами якого, постачальник зобов'язався у 2020-2021 роках поставити покупцеві товар, а саме: Жилет сигнальний Код ДК 021:2015 - 18230000-0 (Верхній одяг різний) у кількості 24 936 шт. на суму 2 183 109,12 грн. (визначається в Специфікації №1 (Додаток №1) та в Специфікації №2 (Додаток №3).
Згідно із п.6.3.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
Згідно з п. 5.2. Договору поставка товару проводиться протягом не більше 15 днів з дати відправлення заявки покупцем (структурний підрозділ «Служба організації та проведення закупівель» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця»), електронна адреса покупця (ІНФОРМАЦІЯ_2) на електронну адресу постачальника (ІНФОРМАЦІЯ_1).
Пунктом 5.4., розділом XIV Договору та Специфікацією №1 та №2 до Договору визначено місце поставки товару: 79025, м. Львів, вул. Широка, 2.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п. 5.5. Договору).
Позивач в позові зазначає, що 12.05.2020 року на електронну адресу Постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_1 відправлено заявку №НХ Льв-1/2694 на поставку товару, а саме: Жилет сигнальний у кількості 3 000 шт. за адресою: м.Львів, вул.Широка, 2, Служба організації та проведення закупівель (НХ), що підтверджується скріншотом направлення заявки з електронної адреси позивача.
- 30.07.2020 року на електронну адресу Постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_1 відправлено заявку №НХ Льв-1/4686 на поставку товару, а саме: Жилет сигнальний у кількості 6 000 шт. за адресою: м.Львів, вул.Широка, 2, Служба організації та проведення закупівель (НХ), що підтверджується скріншотом направлення заявки з електронної адреси позивача.
- 17.09.2020 року на електронну адресу Постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_1 відправлено заявку №НХ Льв-1/6036 на поставку товару, а саме: Жилет сигнальний у кількості 15 936 шт. за адресою: м.Львів, вул.Широка, 2, Служба організації та проведення закупівель (НХ), що підтверджується скріншотом направлення заявки з електронної адреси позивача.
Відповідно до п.5.2 Договору поставка товару здійснюється протягом 15 днів, таким чином, строк поставки:
- згідно заявки №НХ Льв-1/2694 від 12.05.2020 року - закінчився 27.05.2020 року.
- згідно заявки №НХ Льв-1/4686 від 30.07.2020 року - закінчився 14.08.2020 року.
- згідно заявки №НХ Льв-1/6036 від 17.09.2020 року - закінчився 02.10.2020 року.
Також позивач повідомив суду, що 25.09.2020 року згідно з Актом приймання-передачі №654 відповідно до заявки №НХ Льв-1/2694 від 12.05.2020 року ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий стіль» було поставлено товар, а саме Жилет сигнальний в кількості 1 500 шт. на суму 109 440,00 грн.
- 25.09.2020 року згідно з Актом приймання-передачі №661 відповідно до заявки №НХ Льв-1/4686 від 30.07.2020 ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий стіль» було поставлено товар, а саме Жилет сигнальний в кількості 3 000 шт. на суму 218 880,00 грн.
- 05.11.2020 року згідно з Актом приймання-передачі №776 відповідно до заявки №НХ Льв-1/6036 від 17.09.2020 року ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий стіль» було поставлено товар, а саме Жилет сигнальний в кількості 7 910 шт. на суму 577 113,60 грн.
- 11.12.2020 року згідно з Актом приймання-передачі №885 відповідно до заявки №НХ Льв-1/6036 від 17.09.2020 року ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий стіль» було поставлено товар, а саме Жилет сигнальний в кількості 1 665 шт. на суму 121 478,40 грн.
З огляду на викладені обставини позивач в позові зазначає, що по всім заявкам відповідачем було прострочено поставку товару, чим порушено п.5.2 Договору.
Згідно з п.7.2 Договору за прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.
З урахуванням визначеної пунктом 3.1. Договору та Специфікації №1 до Договору ціни товару, розмір штрафних санкцій за невиконання п. 5.2 Договору складає:
- за заявкою № НХ Льв-1/2694 вартість партії товару складає 218 880,00грн., відповідно 20% штрафу становить 43 776,00 грн.;
- за зявкою №НХ Льв-1/4686 вартість партії товару складає 437 760,00грн., відповідно 20% штрафу становить 87 552,00 грн.;
- за заявкою № НХ Льв-1/6036 вартість партії товару складає 1 162 690,56грн. відповідно 20% штрафу становить 232 538,11 грн.;
Всього позивачем за прострочення поставки товару за наведеними в позові заявками нараховано 363 866,11 грн. штрафу (43 776,00 грн. + 87 552,00 грн. + 232 538,11 грн.).
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що виконання зобов'язань за договором про закупівлю нерозривно пов'язане із встановленням сторонами порядку та строку надання Рознарядки Покупцем.
В Договорі унормовано порядок поставки товарів на підставі рознарядки Покупця, що направляється засобами електронного зв'язку. Однак, відповідна умова Договору невірно тлумачиться позивачем, оскільки законодавством України передбачені спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють листування електронною поштою, а саме Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закон України «Про електронний цифровий підпис». Першим передбачено визначення електронного документа - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, а також те, що електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора. Другий безпосередньо визначає правовий статус електронного цифрового підпису (ЕЦП) та регулює відносини, що виникають при використанні ЕЦП.
Відтак, надання позивачем електронних доказів у паперовій формі в даному випадку не відповідає принципу належності та допустимості доказів через неналежніеть їх форми - відсутності електронного підпису, як обов'язкового реквізиту.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.12.2019 року у справі № 922/788/19, від 11.06.2019 року у справі № 904/2882/18 та від 24.09.2019 року у справі № 922/1151/18.
Таким чином, положення п. 5.2, 5.3 Договору підрозуміває надіслання заявки з електронної адреси покупця на електронну адресу постачальника, з дотриманням правил та вимог електронного документообігу, до яких застосовуються вимоги Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
У зв'язку з чим, відповідач зазначає, що позивачем не доведено фактів надіслання заявок (рознарядок) на поставку товару у наведені в позові строки, що виключає підстави для висновків про прострочення відповідачем термінів поставок.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 15.04.2021 року у справі №910/8554/20, в якій розглядався аналогічний спір, визначив, що на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Разом з тим статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
На підставі зазначеного та з огляду на умови пункту 5.2 договору щодо поставки товару за наявності заявки покупця, відправленої на електронну адресу постачальника, та вимоги до електронного документа, встановлені положеннями Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що матеріалами справи підтверджується відправлення позивачем відповідачу заявки на поставку товару в електронному вигляді.
Поряд з цим, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі № 9901/43/19 зазначено, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом подання електронного документа. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним.
Ураховуючи викладене, матеріали зазначеного електронного листування (скриншрти), які не містять електронних підписів, не можуть бути прийнятими та дослідженими судом в якості належних та допустимих доказів.
З огляду на наведені норми законодавства та враховуючи правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену, зокрема, в постанові від 15.04.2021 року у справі №910/8554/20, надані позивачем паперові копії скріншоту веб-сторінки електронної пошти про відправку заявок на електронну адресу відповідача не є належними доказами направлення позивачем відповідачу заявок на поставку товару у спосіб, передбачений умовами договору та чинним законодавством.
Таким чином, спростовуються твердження позивача щодо порушення відповідачем строків поставки товару, у зв'язку з чим, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій, що вказує на безпідставність позовних вимог.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем заперечені та спростовані, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий Стіль» прo стягнення 363 866,11 грн. відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 06.08.2021 року