вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1591/21
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Житлово-комунального підприємства "Немішаєве" про стягнення 346633,89 грн
без виклику учасників процессу
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) подало до суду позов до Житлово-комунального підприємства "Немішаєве" (далі - відповідач) про стягнення 346633,89 грн, з яких 310000,00 грн - основного боргу, 2055,89 грн - пені, 9219,43 грн - 3% річних, 25358,57 грн - інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань, відповідно до Договору №5222/1920-БО-17 постачання природного газу від 30.09.2019.
Ухвалою від 07.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 11.07.2021 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 23.07.2021 (включно).
Копія відповідної ухвали отримана позивачем - 10.06.2021, відповідачем - 30.06.2021, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103278218540.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
30.09.2019 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Постачальник) та Житлово-комунальним підприємством «НЕМІШАЄВЕ» (далі - Споживач) укладено договір № 5222/1920-БО-17 постачання природного газу (далі - Договір).
У відповідності до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживастися бюджетними установами/ організаціями. За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 90 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України (п. 1.2-1.3 Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 268,00 тис. куб. метрів (Двісті шістдесят вісім тисяч куб. метрів), в тому числі по місяцях.
Згідно з п.п. 2.2.- 2.4. Договору, Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені у п. 3.1 цього договору повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб визначених пунктом 1.2 цього Договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення. Підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику для включення його до Реєстру споживачів Постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) відповідно до вимог Кодексу ГТС, за умови дотримання Споживачем пункту 3.3 цього Договору. Перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку П надалі по тексту Договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС), але не пізніше останнього робочого дня розрахункового періоду. Для цього Споживач зобов'язаний своєчасно надати Постачальнику два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим Договором.
Відповідно до п. 2.8. Договору, за розрахункову одиницю газу приймається один метр кубічний (м3), приведений до стандартних умов: температура (t) 293,18 К (20°С), тиск газу (Р) 101,325 кПа (760 мм рт.ст.).
У п. 3.1. Договору зазначено, що Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Пункт 3.7. Договору зазначає, що Споживач зобов'язаний щодобово не пізніше 13:00 годин надавати Постачальнику па електронну адресу Dispngu@naftogaz.com дані про використання природного газу за попередню газову добу. Зазначена інформація використовується Постачальником виключно для виконання умов абзацу другого підпункту 18 пункту 5 Розділу II Правил постачання природного газу і не використовується при документальному оформленні фактично використаних Споживачем обсягів газу, не використовується для співставлення із замовленими обсягами газу, а також не використовується для будь-яких інших цілей.
Згідно з п. 3.8. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується Споживачем з акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору).
Відповідно до п. 4.1. ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 293 (із змінами) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» під час виконання Компанією обов'язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» (далі - Прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов'язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Пункти 4.2. - 4.4. Договору зазначають, що ціна за 1000 куб. м природного газу визначається Сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту. Ціни на природник газ, зазначені в Прейскуранті, є обов'язковими за цим Договором з моменту введення їх а дію (з дати, зазначеної у відповідному Прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті Постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу Споживача (зазначену в п.12 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо. Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
У п. 5.3. Договору зазначено що, оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2. пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 2) в будь-якому випадку, Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору; 3) з поточного рахунка Споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2. пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; Кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 5.4. Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.
Згідно з п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У п. 10.3. Договору зазначено що, сторони погодили такий порядок внесення змін до цього Договору: 1) усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.4 та 10.5 цього Договору; 2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 10.4 та 10.5 цього договору.
Відповідно до п. 11.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
До договору було укладено додаткові угоди №1 від 31.10.2019, №2 від 12.11.2019, №3 від 09.12.2019, №4 від 28.12.2019, №5 від 28.01.2020, №6 від 24.02.2020, №7 від 23.03.2020, №8 від 23.04.2020, якими змінювалися періоди постачання природного газу, обсяги газу, порядок та умови передачі природного газу, ціна газу, пролонгувався строк дії договору відповідно до періодів передачі газу, тощо.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив протягом жовтня-2019, січня-квітня 2020 року, а відповідач прийняв природний газ на підставі актів приймання - передачі природного газу від 31.10.2019 на суму 69665,56 грн, 30.11.2019 на суму 222184,12 грн, 31.12.2019 на суму 223956,18 грн, 31.01.2020 на суму 261049,20 грн, 29.02.2020 на суму 203807,48 грн, 31.03.2020 на суму 131529,30 грн, 30.04.2020 на суму 13396,44 грн.
Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані представниками позивача та відповідача, а також скріплені їх печатками.
Як зазначає позивач, станом на 31.03.2021 року Відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати вартості використаного природного газу, сума боргу становить 310000,00 грн.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача вартості поставленного позивачем за договором природного газу та застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого природного газу у строки та в порядку, передбаченому договором, не виконав, чим заборгував позивачу 310000,00 грн вартості спожитого газу.
Оскільки відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого природного газу, що відповідачем не спростовано шляхом подання доказів зворотного, суд вважає заявлені вимоги в частині основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі .
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 9219,43 грн - 3% річних та 25358,57 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За положеннями зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає, що здійснені позивачем розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку з чим вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2055,89 грн - пені.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2 Договору сторонами погоджено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних (14.2 % з 01.01.2020 ДУ № 5), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що він є арифметично вірним, відповідає положенням ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та здійснений у межах строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.
Відповідно до п. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Пунктами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 5199,51 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Житлово-комунального підприємства "Немішаєве" про стягнення 346633,89 грн задовольнити.
2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства "Немішаєве" (07853, Київська обл., Бородянський район, смт Немішаєве, вул. Чкалова, буд. 42, код ЄДРПОУ 23579528) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 310 000,00 грн (триста десять тисяч грн 00 коп) основного боргу, 2 055,89 грн (дві тисячі п'ятдесят п'ять грн 89 коп) пені, 9 219,43 (дев'ять тисяч двісті дев'ятнадцять грн 43 коп) 3% річних, 25 358,57 грн (двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім грн 57 коп) інфляційних втрат та 5 199,51 (п'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять грн 51 коп) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова