ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.07.2021Справа № 910/6325/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави
в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Рапід"
про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії
Представники:
Прокурор: Биховцова О.А.
від позивача: Сімак Я.К.
від відповідача: не з'явився
Керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Рапід" у якому просить суд:
- розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована на вул. Деснянській у Деснянському районі міста Києва, площею 3,4005 га (кадастровий номер 8000000000:62:202:0104), укладений між Київською міською та Товариством з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "РАПІД", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.04.2005 за № 62-6-00217, з урахуванням редакції угоди від 24.12.2008 № 62-6-00513 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "РАПІД" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 3,4005 га, яка розташована на вул. Деснянській у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:202:0104) у стані, придатному для її подальшого використання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 суд ухвалив: позовну заяву залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання документа (документів), що підтверджують повноваження А. Єфімова як керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва.
06.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, зважаючи на категорію та складність спору, суд дійшов висновку про розгляд справи № 910/6325/21 в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 15.06.2021.
03.06.2021 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
08.06.2021 до відділу діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення.
У підготовче засідання 15.06.2021 прибули прокурор, представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не прибув, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
У підготовчому засіданні 15.06.2021 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 29.06.2021.
16.06.2021 до відділу діловодства від прокурора надійшла відповідь на відзив.
У підготовче засідання 29.06.2021 прибули прокурор, представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не прибув,
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.07.2021.
У підготовче засідання 13.07.2021 прибули прокурор, представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не прибув.
У підготовчому засіданні 13.07.2021 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2021.
26.07.2021 до відділу діловодства суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка обґрунтована тим, що відповідачу потрібен додатковий строк для подання доказів та заперечень на відповідь на відзив, а також тим, що єдиний представник відповідача - керівник - 26.07.2021 почав себе погано почувати і записався на прийом до лікаря на 27.07.2021 на 16:30, що унеможливлює участь у засіданні, призначеному на цю ж дату о 16:45 год.
У судове засідання 27.07.2021 прибули прокурор та представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Суд зазначає, що викладені у клопотанні причини неявки не можуть вважатись судом поважними з огляду на таке.
За наслідками підготовчого засідання 13.07.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, а тому, відповідно, відповідач не вправі подавати нові докази, а також заперечення на відповідь на відзив в процесі розгляду справи по суті, оскільки докази та заяви по суті справи учасники подають в процесі підготовчого провадження у відповідні строки (ст. 177, 182, 184 ГПК України), тоді-як зі спливом процесуального строку втрачається і право на вчинення відповідних дій (ст. 118 ГПК України). Більше того, представник відповідача і не зазначив будь-яких обставин, які перешкоджали подати йому відповідні докази та заперечення на відповідь на відзив, що була надіслана відповідачу ще 14.06.2021, в процесі підготовчого провадження.
Окрім того, зазначаючи про раптове погане самопочуття 26.07.2021 та запис до лікаря на 27.07.2021 саме на час, що охоплює час призначеного судового засідання у справі, представник відповідача не надав жодних доказів на підтвердження неможливості явки у судове засідання саме з цих причин, а не з будь-яких інших. В той же час, датоване 26.07.2021 клопотання відповідача про відкладення було 26.07.2021 подане особисто до відділу діловодства суду, імовірно, керівником відповідача, оскільки, як зазначає останній, він є єдиним представником відповідача.
До того ж суд враховує, що ухвалою суду від 13.07.2021, якою відповідача повідомлено про дату та час судового засідання, явку учасників визнано необов'язковою.
За наведених обставин в сукупності, враховуючи також, що неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено.
У судовому засіданні 27.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та дослідивши докази, суд
Рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 №903/2313 вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Київська виробнича компанія «Рапід» для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку на вул. Деснянській у Деснянському районі м. Києва; передати Закритому акціонерному товариству «Київська виробнича компанія «Рапід» за умови виконання п. 4 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку загальною площею 3,40 га для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку на вул. Деснянській у Деснянському районі м. Києва, в тому числі площею 2,50 га за рахунок земель запасу рекреаційного призначення, площею 0,90 га за рахунок земель міської забудови.
Судом встановлено, що 06.04.2005 між Київською міською радою як орендодавцем та Закритим акціонерним товариством «Київська виробнича компанія «Рапід» як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 №903/2313, за актом приймання-передання передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором. Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 14.04.2005 за № 62-6-00217 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що об'єктом оренди є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування - вул. Деснянська у Деснянському районі м. Києва; розмір 3,4005 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку; кадастровий номер - 8000000000:62:202:0104.
Згідно з п. 3.1. Договору, останній укладено на 25 років.
Відповідно до п. 4.2. Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки.
Згідно з витягом технічної документації №Ю-32530/2005 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 14.03.2005 за №108 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1489197,51 грн. (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.
Відповідно до п. 7.1. Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Як передбачено п. 8.4. Договору, орендар зобов'язаний зокрема приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору; повернути земельну ділянку в стані, придатному для її подальшого використання, після припинення дії договору.
Пунктом 11.5. Договору встановлено, що договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначений у п. 5.1. та 8.4. цього договору.
Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди землі.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ст. 4 Закону України «Про оренду землі»).
Судом встановлено, що 14.04.2005 орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку: місце розташування - вул. Деснянська у Деснянському районі м. Києва; розмір 3,4005 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку; кадастровий номер - 8000000000:62:202:0104.
Судом встановлено, що між Київською міською радою як орендодавцем, Закритим акціонерним товариством «Київська виробнича компанія «Рапід» (орендар 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Рапід» як орендарем укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 14.04.2005 за №62-6-00217, яким викладено преамбулу Договору в новій редакції, а також передбачено, що всі права та обов'язки переходять від Закритого акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» до Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Рапід». Вказана угода зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 24.12.2008 за № 62-6-00513 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Судом встановлено, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки та складено акт обстеження земельної ділянки від 25.01.2021 № 21-0057-03.
В ході обстеження земельної ділянки встановлено, що згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 3,4005 га на вул. Деснянській у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:202:0104) на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 №903/2313 передано Товариству з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Рапід» в оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку (договір оренди земельної ділянки від 14.04.2005 №62-6-00217, термін дії договору до 14.04.2030). В результаті обстеження встановлено, що земельна ділянка огороджена бетонним парканом та вільна від будівель; будівництво бази відпочинку не ведеться та не розпочато.
Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідач не здійснив забудову земельної ділянки площею 3,4005 га на вул. Деснянській у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:202:0104), передану йому позивачем за Договором, в обумовлені ним строки (протягом трьох років), у зв'язку з чим прокурор просить суд:
- розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована на вул. Деснянській у Деснянському районі міста Києва, площею 3,4005 га (кадастровий номер 8000000000:62:202:0104), укладений між Київською міською та Товариством з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "РАПІД", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.04.2005 за № 62-6-00217, з урахуванням редакції угоди від 24.12.2008 № 62-6-00513 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "РАПІД" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 3,4005 га, яка розташована на вул. Деснянській у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:202:0104) у стані, придатному для її подальшого використання.
Позивач підтримує позовні вимоги прокурора та просить їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає таке:
- 12.11.2008 Боярським лінійно-виробничим управлінням магістральних газопроводів УМГ «Київтрансгаз» було складено акт-заборону на основі того, що будівництво бази відпочинку згідно з затвердженим проектом будівництва підпадає під охоронну зону (200 метрів з обох сторін від осі газопроводу) на ділянці магістрального трубопроводу «Тула-Шостка-Київ», де заборонено взагалі виконувати будь-які будівельно-монтажні та земельні роботи, тоді-як жодних застережень та обмежень щодо забудови земельної ділянки наявні у відповідача документи про містобудівні умови та обмеження не містили;
- з огляду на вказані обставини відповідач змушений був повторно звертатись до служб позивача задля отримання нових правильних містобудівних умов і обмежень, щоб замовити розробку нового проекту забудови та погодити цей проект будівництва з урахуванням обмежень. Після отримання нових містобудівних умов і обмежень відповідач отримав нові технічні умови на підключення до електропостачання та почав розробку нового проекту будівництва бази відпочинку. Відповідач проводить роботу, проте неможливість закінчити забудову викликана лише неналежним виконанням позивачем своїх обов'язків за Договором та законодавством України;
- після початку розробки відповідачем нової проектної документації виявились і інші, раніше приховані від відповідача деталі, зокрема те, що земельна ділянка, яка є предметом Договору, не належить позивачу, а відноситься до земель Броварського району Київської області, про що свідчать численні позовні заяви Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до позивача і відповідача (справи №№911/1618/18, 910/14816/18, 910/6029/19);
- відповідач нещодавно помітив, що на Публічній кадастровій карті з'явились інші земельні ділянки, які накладаються а земельну ділянку позивача, передану відповідачу за Договором, а тому будівництво відповідачем бази відпочинку може порушити майнові права власників інших земельних ділянок, які накладаються на земельну ділянку за Договором;
- дострокове розірвання Договору призведе до нерівного становища сторін, де відповідач постійно сплачує орендну плату, а позивач лише отримує її та завдає збитків відповідачу через неналежне виконання своїх обов'язків та хоче унеможливити реалізацію інвестиційного проекту відповідача, в який вкладено дуже великі кошти. Дострокове розірвання договору оренди порушує співвідношення майнових інтересів сторін; призводить до вкрай невигідного становища відповідача; порушить принципи справедливості, добросовісності та розумності як категорії, що віднесені до загальних засад цивільного законодавства, що пред'являються до зобов'язання; порушує законні права та інтереси відповідача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
За змістом ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Положеннями ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Судом встановлено, що листом №10.33-59-22ВИХ-21 від 05.01.2021, адресованому Київській міській раді, а також повторно листом №10.53-59-26ВИХ-21 від 17.03.2021 Київська місцева прокуратура №3 (Деснянська окружна прокуратура міста Києва) зазначила про намір вживати заходів цивільно-правового реагування, тому просила Київську міську раду поінформувати стосовно вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо розірвання Договору з підстав порушення умов Договором щодо завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені в проектній документації, а також стосовно наявності у Київської міської ради намірів вживати відповідні заходи; проінформувати про причини невжиття відповідних заходів.
Листом №05716-6149 від 23.03.2021 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Деснянську окружну прокуратуру міста Києва про те, що Київською міською радою заходи цивільно-правового характеру щодо розірвання Договору не вживались.
Листом №10.53-59-334ВИХ-21 від 29.03.2021 Деснянська окружна прокуратура міста Києва повідомила Київську міську раду про те, що прокуратурою вживаються заходи, спрямовані на пред'явлення позову в інтересах Київської міської ради до ТОВ «База відпочинку «Рапід» про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки Київській міській раді.
Таким чином, з огляду на те, що прокуратурою було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», враховуючи, що матеріали справи не містять доказів звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави, в тому числі після отримання повідомлення прокурора, суд доходить висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.
Зважаючи на підстави поданого прокурором позову про розірвання Договору та зобов'язання повернути ділянку - невиконання обов'язку зі здійснення забудови земельної ділянки, до предмету доказування у справі входять обставини щодо настання строку здійснення відповідачем забудови земельної ділянки за Договором та обставини щодо фактичного здійснення чи нездійснення відповідачем забудови земельної ділянки у відповідний строк. В подальшому на підставі встановлених обставин суд оцінюватиме їх на предмет наявності чи відсутності підстав для розірвання Договору та, відповідно, зобов'язання повернути земельну ділянку.
Як встановлено судом, відповідно до п. 8.4. Договору, орендар зобов'язаний зокрема завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору.
Як встановлено судом, Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 14.04.2005 за № 62-6-00217 у книзі записів державної реєстрації договорів.
При цьому, судом також враховано, що між позивачем як орендодавцем, Закритим акціонерним товариством «Київська виробнича компанія «Рапід» (орендар 1) та відповідачем як орендарем укладено угоду про внесення змін до Договору, яким передбачено, що всі права та обов'язки переходять від Закритого акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» до Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Рапід». Вказана угода зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 24.12.2008 за № 62-6-00513 у книзі записів державної реєстрації договорів.
З огляду на викладене, оскільки відповідач, до якого перейшли права та обов'язки орендаря за Договором, зобов'язаний був завершити забудову земельної ділянки у строк протягом трьох років з дати реєстрації договору, станом на дату звернення прокурором з даним позовом до суду вказаний строк є таким, що настав.
Прокурор стверджує, що відповідач не лише не здійснив забудову земельної ділянки за адресою вул. Деснянська у Деснянському районі (кадастровий номер 8000000000:62:202:0104) у строк, визначений Договором, а й будівельні роботи на вказаній земельній ділянці не були навіть ним розпочаті.
Як встановлено судом, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки та складено акт обстеження земельної ділянки від 25.01.2021 № 21-0057-03, в результаті якого встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:62:202:0104 огороджена бетонним парканом та вільна від будівель; будівництво бази відпочинку не ведеться та не розпочато.
За змістом ст. 2 Закону України «Про охорону земель» об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.
За змістом Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року N 16/890, самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватись систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель передбачає постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу. Усі землі в межах міста Києва є об'єктами самоврядного контролю та охорони.
Листом від 02.04.2019 №055-3770 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив про те, що ТОВ «База відпочинку «Рапід» надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №396/15/12/009-15 від 26.06.2015 на вул. Деснянській для будівництва бази відпочинку. Архітектурне рішення проекту будівництва бази відпочинку на вул. Деснянській було розглянуте та схвалене на засіданні секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.08.2007, погоджене листом-погодженням проектної документації від 25.07.2008 №15-9428. Копії вказаних документів долучено до позову.
Листом від 14.01.2021 №073-161 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив про те, що Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою вул. Деснянська у Деснянському районі (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:202:0104).
Власне, відповідач не заперечує факту нездійснення ним забудови земельної ділянки, переданої йому за Договором.
В той же час, відповідач вказує на те, що він не міг здійснити забудову земельної ділянки у визначений строк зокрема через те, що 12.11.2008 Боярським лінійно-виробничим управлінням магістральних газопроводів УМГ «Київтрансгаз» було складено акт-заборону на основі того, що будівництво бази відпочинку згідно з затвердженим проектом будівництва підпадає під охоронну зону (200 метрів з обох сторін від осі газопроводу) на ділянці магістрального трубопроводу «Тула-Шостка-Київ», де заборонено взагалі виконувати будь-які будівельно-монтажні та земельні роботи, тоді-як жодних застережень та обмежень щодо забудови земельної ділянки наявні у відповідача документи про містобудівні умови та обмеження не містили. З огляду на вказані обставини відповідач вказує, що він змушений був повторно звертатись до служб позивача задля отримання нових правильних містобудівних умов і обмежень, щоб замовити розробку нового проекту забудови та погодити цей проект будівництва з урахуванням обмежень. Після отримання нових містобудівних умов і обмежень відповідач отримав нові технічні умови на підключення до електропостачання та почав розробку нового проекту будівництва бази відпочинку та проводить роботу, проте неможливість закінчити забудову викликана лише неналежним виконанням позивачем своїх обов'язків за Договором та законодавством України.
З цього приводу суд зазначає таке.
Як встановлено судом, відповідачу надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №396/15/12/009-15 від 26.06.2015 на вул. Деснянській для будівництва бази відпочинку, а архітектурне рішення проекту будівництва бази відпочинку на вул. Деснянській було розглянуте та схвалене на засіданні секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.08.2007, погоджене листом-погодженням проектної документації від 25.07.2008 №15-9428.
При цьому, як встановлено судом, будь-яких документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт за адресою вул. Деснянська у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:202:0104) не видавалось.
Наведені обставини, а також обставини, встановлені при проведенні Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обстеження земельної ділянки, що зафіксовані в акті обстеження земельної ділянки від 25.01.2021 № 21-0057-03, спростовують доводи відповідача про те, що роботи ним проводяться.
Більше того, відповідач, який стверджує, що йому стало відомо вже після укладання Договору про те, що частина земельної ділянки, переданої йому за Договором, підпадає під охоронну зону, що унеможливлює будівництво на вказаній частині та унеможливлює виконання забудови земельної ділянки загалом у встановлений строк через необхідність отримання додаткових погоджень, вправі був звернутись до позивача (в тому числі в судовому порядку) з вимогою про зміну (чи розірвання) Договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладанні Договору (ст. 652 ЦК України).
Крім того, відповідно до ст. 36 Закону України «Про оренду землі» орендодавець несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. У разі виявлення таких недоліків орендар має право вимагати: зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків; відрахування з орендної плати певної суми своїх витрат на усунення таких недоліків з попереднім повідомленням про це орендодавця; дострокового розірвання договору.
Проте, будь-яких доказів звернення з вимогами щодо зміни (зокрема щодо строку забудови) чи розірвання Договору у зв'язку з істотною зміною обставин відповідачем суду не надано, тоді-як в силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, з огляду на що доводи відповідача про неможливість здійснення ним забудови в обумовлений строк в цій частині не приймаються судом.
Твердження відповідача про те, земельна ділянка, яка є предметом Договору, не належить позивачу, а відноситься до земель Броварського району Київської області, про що свідчать численні позовні заяви Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до позивача і відповідача (справи №№911/1618/18, 910/14816/18, 910/6029/19), не приймаються судом з огляду на те, що відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження вказаних обставин, а у справах, які відповідач наводить, позовні заяви Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області повернуті без розгляду або залишені без розгляду.
Твердження відповідача, якими він обґрунтовує нездійснення забудови земельної ділянки через можливе порушення майнових прав власників інших земельних ділянок, які накладаються на спірну земельну ділянку на Публічній кадастровій карті, також не може прийматись судом як обґрунтована підстава нездійснення забудови протягом встановленого в Договорі строку з огляду на те, що сам відповідач зазначає, що йому про ці обставини стало відомо нещодавно. При цьому, суд в межах розгляду даної справи не досліджує та не встановлює обставини щодо накладення на ділянку, передану відповідачу за Договором, інших ділянок, оскільки це виходить за межі предмету доказування з урахуванням предмету та підстав заявленого позову.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом використовувати водний об'єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт; виконувати встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки. Орендар земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом зобов'язаний не створювати перешкод у здійсненні права загального водокористування (крім випадків, визначених законом) та у здійсненні спеціального водокористування відповідно до виданих дозволів.
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як передбачено п. 8.4. Договору, орендар зобов'язаний зокрема приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору.
Пунктом 11.5. Договору встановлено, що договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначений у п. 5.1. та 8.4. цього договору.
З огляду на невиконання відповідачем обов'язку зі здійснення забудови земельної ділянки за Договором у строк не пізніше ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору, суд доходить висновку про наявність істотного порушення умов Договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків за Договором (п. 8.4.), зважаючи на що наявні передбачені законодавством та Договором підстави для його розірвання у судовому порядку.
За наведених обставин, позов Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в частині вимог про розірвання Договору (з урахуванням угоди від 24.12.2008 № 62-6-00513 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки) підлягають задоволенню.
Як встановлено судом, відповідно до п. 7.1. Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду; як передбачено п. 8.4. Договору, орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку в стані, придатному для її подальшого використання, після припинення дії договору.
Так, розірвання Договору в силу ст. 653 Цивільного кодексу України має наслідком припинення зобов'язань, які становлять предмет Договору, у зв'язку з чим відповідач, якому за Договором передана земельна ділянка, повинен повернути її позивачеві в стані, придатному для її подальшого використання, у зв'язку з припиненням Договору шляхом його розірвання.
Відтак, обраний прокурором спосіб захисту щодо зобов'язання відповідача як орендаря повернути позивачеві як орендодавцю земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:202:0104) у стані, придатному для її подальшого використання, є належним, таким, що відповідає суті порушеного права, яким обґрунтовано позов, відповідає умовам Договору та нормам законодавства, з огляду на що позов Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в цій частині також підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована на вул. Деснянській у Деснянському районі міста Києва, площею 3,4005 га (кадастровий номер 8000000000:62:202:0104), укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код: 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Рапід» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, будинок 7; ідентифікаційний код: 35995972), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.04.2005 за № 62-6-00217, з урахуванням угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, що зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 24.12.2008 № 62-6-00513.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Рапід» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, будинок 7; ідентифікаційний код: 35995972) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код: 22883141) земельну ділянку площею 3,4005 га, яка розташована на вул. Деснянській у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:202:0104) у стані, придатному для її подальшого використання.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Рапід» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, будинок 7; ідентифікаційний код: 35995972) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код: 02910019) судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.08.2021
Суддя Ю.В. Картавцева