ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.08.2021справа №910/13781/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/13781/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2; ідентифікаційний код 32794511)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, офіс 111; ідентифікаційний код 41264766) та
публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1; ідентифікаційний код 26549700),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код 21708016),
про визнання припиненими зобов'язань,
за участю представників:
позивача - Косминіна О.В. (довіреність від 01.03.2019 №ДСА/Д/Юр/КАВ/44);
відповідача-1 - Тімка К.І. (ордер від 26.03.2021 серія СЕ №1020697);
відповідача-2 - Кібця Р.Р. (довіреність від 24.12.2020 №60-16210/20);
третьої особи-1 - не з'явився;
третьої особи-2 - Кібця Р.Р. (довіреність від 24.12.2020 №60-16210/20).
1.Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - Компанія) та публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (далі - Банк) про визнання припиненими зобов'язань Товариства за укладеним Товариством та Банком кредитним договором від 01.09.2014 №804-02-2014 (далі - Кредитний договір) у зв'язку з його виконанням.
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- 01.09.2014 позивачем та Банком було укладено Кредитний договір, відповідно до якого Банк зобов'язується надати Товариству грошові кошти у сумі 37 539 689,84 грн., а позивач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (14,0% річних); період кредитування становить з 01.09.2014 по 24.04.2015 (дата повернення кредиту);
- 11.09.2014 Банк з метою погашення заборгованості за Кредитним договором здійснив звернення стягнення на заставне майно шляхом списання грошових коштів, розміщених на вкладних рахунках майнових поручителів;
- грошові зобов'язання позивача за Кредитним договором відповідно до рішення Приморського районного суду мі. Маріуполя Донецької області від 07.11.2017 у справі №266/2501/17 є припиненими;
- 18.07.2018 рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію Банку визнано нікчемними правочини щодо погашення заборгованості позивача, зокрема, за Кредитним договорам перед Банком;
- вказані дії Фонду є вчиненими із перевищенням повноважень та з порушенням норм статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- 30.01.2020 Банком та Компанією укладено договір відступлення права вимоги №23 (далі - Договір №23), зокрема, за Кредитним договором; 17.06.2020 позивач отримав від відповідача-1 повідомлення від 01.06.2020 №б/н, яким Товариству повідомлялося про відступлення права вимоги, зокрема, за Кредитним договором та вимагалося сплатити заборгованість, зокрема, за Кредитним договором;
- 08.07.2020 господарським судом Донецької області порушено провадження у справі №905/1120/20 за позовом Компанії до Товариства про стягнення 485 875,18 доларів США та 5 962 408,66 грн. за кредитними договорами від 25.04.2013 №743/01-2013, від 17.03.2014 793/02-2014, від 19.03.2014 №794/03-2014, від 20.03.2014 №795/04-2014, Кредитним договором;
- у Компанії відсутні будь-які права вимоги за вказаними кредитними договорами, оскільки вчинені відповідачами-1,2 дії порушують інтереси та майнові права позивача.
2. Стислий виклад заперечень Компанії
19.10.2020 відповідач-1 подав суду відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що:
- 19.08.2014 правлінням Національного банку України (далі - НБУ) прийнято постанову №510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» шляхом призначення куратора»; постановою правління НБУ від 25.09.2014 № 603/БТ прийнято рішення про віднесення Банку до категорії проблемних; постановою правління НБУ від 04.12.2014 №782 прийнято рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних; на виконання вказаної постанови того ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №140 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Камбіо»; постановою Правління НБУ від 27.02.2015 №144 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку, а виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 №46 «Про початок ліквідації ГІАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію банку»;
- у період, коли Банк переживав дефіцит ліквідності, були виявленні факти здійснення Банком ризикової діяльності, порушень банківського законодавства, та коли виникла реальна загроза невиконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками Банку, під час, коли за діяльністю Банку встановлено особливий режим контролю шляхом призначення куратора, 09.09.2014 Банком та фізичними особами укладено договори застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти);
- договори застави майновий прав та відступлення прав вимоги, укладені з фізичними особами 09.09.2014, є нікчемними в силу пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- не має значення на якій стадії ліквідації Банку Фондом виявлено нікчемні правочини, оскільки нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону, а не документу, прийнятого Фондом за результатами перевірки;
- проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті; проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок НБУ;
- оскільки постановою правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» шляхом призначення куратора» введено певні обмеження для Банку, при укладенні договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги, а також при проведенні правочинів (транзакцій) з перерахування коштів у директорів відділення ПАТ «Банк Камбіо» були відсутні належні повноваження для здійснення таких операцій, оскільки цивільна дієздатність була обмежена приписами Закону України «Про банки та банківську діяльність», положенням про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ від 17.08.2012 №346 та постановою правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ, відповідно до яких на вчинення таких дій необхідно погодження НБУ/куратора;
- реальне надходження коштів на рахунок Банку на виконання умов договорів застави та відступлення прав вимоги не відбулось, адже Банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам Банк; крім того, сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним, в даному випадку навіть за наявності відмітки Банку про проведення банківської операції без належного урахування наведеного вище; тому не можна вважати заборгованість за Кредитним договором погашеною за рахунок коштів банківського вкладу; належного повернення коштів за Кредитним договором здійснено не було, а отже, фактичного відступлення прав вимоги не відбулося;
- станом на 09.09.2014 у Банка, який не має змоги виплатити вклади своїм кредиторам, не було підстав укладати договори застави майнових прав та відступлення права вимоги за депозитними договорами в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, окрім як з ціллю відступити право вимоги за кредитними договорами на вкладників (кредиторів Банку) в рахунок погашення заборгованості за вкладами, чим було надано переваги, прямо не встановлені законом для таких вкладників, а саме можливість повернення банківського вкладу в повному обсязі, підтвердженням чого є рішення суду від 05.02.2019 у справі №266/2325/18 та рішення від 07.11.2017 у справі №266/2501/17, які не оскаржувалися Товариством;
- щодо посилань позивача на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області про стягнення на користь поручителя заборгованості з Товариства, а саме ОСОБА_1 , то дані рішення не стосуються спору у даній справі та не спростовують нікчемність укладених правочинів, оскільки в рамках спорів в межах справ №266/2325/18 та №266/2501/17 судом не надавалася оцінка щодо нікчемності правочинів з погашення кредиторської заборгованості;
- господарський суд Донецької області має можливість самостійно встановити обставини, на які посилається Товариство у позовній заяві, поданій до господарського суду міста Києва; крім того, підстави та докази, наведені позивачем у позовній заяві, поданій до господарського суду міста Києва, вже були предметом дослідження у справі № 905/1120/20, до розгляду справи залучено Фонд та ОСОБА_1 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, для надання своїх пояснень з даного питання.
3. Стислий виклад відповіді позивача на відзив Компанії
Позивач 23.11.2020 подав суду відповідь на відзив відповідача-1, в якій зазначив, що оскільки заборгованість за Кредитним договором з урахуванням відсотків за користування кредитними коштами була повністю погашена, то зобов'язання за Кредитним договором є припиненими, а тому всі твердження та заперечення відповідача-1 суперечать нормам чинного законодавства України та не відповідають дійсності.
4. Стислий виклад заперечень Фонду
04.02.2021 Фонд подав суду письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що:
- визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації Банку здійснюються Фондом безпосередньо;
- після запровадження процедури тимчасової адміністрації банку на Фонд або його уповноважену особу покладається обов'язок вжити заходів щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, передбачених статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- першочерговою метою Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є захист прав і законних інтересів вкладників та інших кредиторів банків, що в даному випадку є тим «суспільним інтересом», що підлягає захисту Державою (в особі Фонду) відповідно до вказаного Закону; досягнення зазначеної мети здійснюється шляхом реалізації обов'язків, закріплених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - повернення майна та активів банку, забезпечення збереження і запобігання втрати майна та збитків банку; одним з таких заходів є здійснення перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними; зокрема, за наслідками проведеної перевірки та прийнятих рішень, відбувається втручання і в приватно - правові інтереси кредиторів банку та третіх осіб - позбавлення таких осіб права на позачергове задоволення своїх вимог або уникнення виконання зобов'язань перед Банком; переслідуючи «суспільний інтерес», який захищається державою, на предмет його відповідності досягнутим результатам і розумності (пропорційності, домірності), втручання Фонду у майнові права особи під час виконання обов'язків, визначених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є виправданим і відповідає вказаному Закону;
- на Фонд покладено обов'язок відчужити майно (активи), включені до ліквідаційної маси банку; на виконання та у відповідності до зазначених приписів спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, в межах процедури ліквідації Банку Фонд здійснив організацію відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможних банків; організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку є однією з найголовніших функцій Фонду (обов'язком) під час виведення банку з ринку, оскільки кошти, одержані в результаті продажу майна (активів) банку, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів банку у черговості, визначеній частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- відповідно до положень цивільного законодавства, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора;
- Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти відповідності до Кредитного договору у сумі 37 539 689,84 грн., що підтверджується операціями здійсненими по рахунках позичальника; проте позичальник свої обов'язки за Кредитним договором щодо повернення кредиту та сплатити процентів та інших платежів не виконав, у зв'язку із чим у позичальника виникла заборгованість;
- відповідно до Договору № 23 та додатків до нього до Компанії перейшли права вимоги за Кредитними договорами від 25.04.2013 №743/01-2013, від 17.03.2014 №793/02-2014, від 19.03.2014 №794/03-2014, від 20.03.2014 №795/04-2014, від 01.09.2014 № 804/02-2014, укладеними Банком та Товариством, та договорами забезпечення до них.
5. Стислий виклад пояснень ОСОБА_1 щодо предмета позову
15.12.2020 ОСОБА_1 подав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що:
- ОСОБА_1 належали права кредитора за Кредитним договором у сумі 70 890 євро та 5 3645 доларів США;
- 09.09.2014 Банком та ОСОБА_1 укладено договори застави майнових прав та відступлення прав вимоги; 11.09.2014 ОСОБА_1 надіслав вимоги про виконання обов'язків боржника, які було отримано Товариством, але зобов'язання останнім не було виконано, про причини невиконання в добровільному порядку повідомлено не було, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів;
- відповідно до рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 07.11.2017 у справі №266/2501/17 стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 3 626 922,55 грн. та судовий збір у сумі 8 000 грн.;
- у травні 2019 року Товариство звернулося до суду про перегляд заочного рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі № 266/2501/17;
- в ухвалі Приморського районного суду м. Маріуполя від 28.02.2020 у №266/2501/17 вказано, що «Рішенням суду від 07.11.2017 р. у справі №266/2501/17, яким за кредитним договором №804/02-2014 від 01.09.2014 р. стягнуто заборгованість на користь ОСОБА_1 обставин нікчемності договору не встановлено, рішення набрало законної сили та виконано в повному обсязі. Суд не бере до уваги повідомлення ФГВФО обставин нікчемності правочинів (договорів) та застосування наслідків нікчемності, оскільки саме судовою інстанцією ознак нікчемності не встановлено»;
- у зв'язку із невиконанням вказаного рішення ОСОБА_1 подано позов до Товариства про стягнення 158 496,49 грн. втрат від інфляції та 42 330,65 грн. 3% річних;
- рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05.02.2019 у справі №266/2325/18 стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 заборгованість станом на 28.03.2018, а саме 41 734 грн. 3% річних, 200 083,83 грн. втрат від інфляції та 2 008,27 грн. судового збору;
- Товариство подавало заяву про перегляд вказаного рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, проте позивачу у всіх інстанціях було відмовлено;
- станом на 14.12.2020 (дата підпису письмових пояснень) рішення суду у справах №266/2501/17 та № 266/2325/18 набрали законної сили та виконані в повному обсязі.
6. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2020 позовну заяву Товариства залишено без руху та встановлено позивачу семиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
21.09.2020 позивачем подано суду документи на виконання ухвали суду від 16.09.2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.10.2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2020 підготовче засідання відкладено на 23.11.2020; залучено до участі у справі ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.
04.11.2020 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання ОСОБА_1 позовної заяви з доданими до неї документами.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 21.12.2020.
11.12.2020 та 16.12.2020 відповідач-1 подав суду заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких фактично виклав доводи відзиву на позовну заяву.
Разом з тим, у запереченнях Компанія просила суд поновити процесуальний строк на подання суду заперечень на відповідь на відзив.
Судом поновлено пропущений процесуальний строк на подання відповідачем-1 заперечень на відповідь на відзив та долучено їх до матеріалів справи.
15.12.2020 ОСОБА_1 подав суду письмові пояснення, в яких просив поновити процесуальний строк на їх подання.
Суд поновив пропущений процесуальний строк на подання третьою особою письмових пояснень та долучив їх до матеріалів справи.
21.12.2020 позивач подав суду пояснення/заперечення, в яких зазначив, що: помилковим є посилання на нікчемність договорів застави і про застосування статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для спірних правовідносин, оскільки заборгованість за Кредитним договором з урахуванням процентів за користування кредитним коштами була повністю погашена, правильним є висновок про припинення зобов'язань за вказаним договором.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2020 відкладено підготовче засідання з розгляду справи №910/13781/20 на 25.01.2021; залучено до участі у справі Фонд як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Банку.
25.01.2021 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання Фонду позовної заяви з доданими до неї документами.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2021 відкладено підготовче засідання з розгляду справи №910/13781/20 на 22.02.2021.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2021 підготовче засідання відкладено на 29.03.2021; зобов'язано Фонд подати суду до необхідні документи.
26.03.2021 Фонд подав суду копії: актів від 29.08.2019 №1 та від 29.04.2020 №2 про приймання-передавання документів (справ) на архівне зберігання до Національного банку України (далі - НБУ), рішення від 28.11.2019 №3037 про затвердження умов продажу з додатками та протоколу засідання малого комітету з управління активами Банку від 13.11.2019 №317 та лист від 23.03.2021 №60-4131/21, в якому зазначив, що:
- рішення кредитного комітету Банку, на підставі яких було прийнято рішення про надання кредиту Товариству та укладено з останнім Кредитний договорів, у Фонду відсутнє;
- відповідно до інформації, що знаходиться в розпряженні Фонду, документи Банку, що підлягають архівному зберіганню, передані Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку на зберігання до НБУ, відповідно до приписів статті 52-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- оскільки договори за результатами продажу лоту №GL19N614456 від імені Банку укладала Уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку, вказані документи у Фонду відсутні;
- відповідно до інформації, що знаходиться в розпряженні Фонду, протокол торгів, публічний паспорт пулу активів, договори купівлі-продажу та повідомлення про розрахунки Банку та Компанії можна знайти на порталі системи «ProZorro».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2021 підготовче засідання відкладено на 11.05.2021.
19.04.2021 Фонд подав суду додаткові пояснення, в яких фактично виклав доводи письмових пояснень, поданих суду 04.02.2021.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.06.2021.
12.05.2021 відповідач-1 подав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що:
- в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують погашення заборгованості за Кредитним договором та зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 , за яким обліковується кредит, та на рахунок № НОМЕР_2 , за яким обліковуються проценти (рахунки визначені згідно з пунктом 2.1 Кредитного договору);
- надані позивачем виписки по особових рахунках депозитних вкладів фізичних осіб, які виступали поручителями Товариства, не підтверджують виконання зобов'язань позивача або інших осіб за Кредитним Договором перед Банком, оскільки списані кошти не були перераховані на рахунки, визначені умовами Кредитного договору; виписки по банківських рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 позивачем не надано;
- надані Товариством виписки не є первинними бухгалтерськими документами, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами підтвердження факту повернення кредитних коштів;
- у своїх заявах по суті справи позивач наполягав на відсутності нікчемності договорів застави майнових прав та відступлення права вимоги, укладених Банком та фізичними особами як поручителями Товариства за Кредитним договором; однак попередня поведінка позивача не відповідає вказаним обставинам, оскільки у справах № 266/2501/17 та 266/2325/18 Товариство наполягало на нікчемності зазначених договорів; такі дії позивача суперечать його попередній поведінці, тому їх не можна вважати добросовісними.
Представник третьої особи-1 у судове засідання 02.08.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений телефонограмою 12.07.2021 секретарем судового засідання.
Представник позивача у судовому засіданні 02.08.2021 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача-1 оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник відповідача-2 оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи-2 надав пояснення щодо предмета спору та заперечив проти задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представники учасників справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні 02.08.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» шляхом призначення куратора» (далі - Постанова Правління НБУ № 510/БТ) Банку заборонено використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов'язано Банк здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ «Розрахунковий Центр»), у зв'язку з цим перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків Банку, відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.
01.09.2014 Банком та Товариством (позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами пунктів 1.1 - 1.5 якого Банк зобов'язується надати грошові кошти (далі - кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених Кредитним договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти; сума кредиту становить 37 539 689,84 грн.; дата видачі кредиту - 01.09.2014; дата повернення кредиту - 24.04.2015; проценти за користування кредитом - 14% річних.
Відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору Банк відкриває рахунок № НОМЕР_1 для обліку кредиту та № НОМЕР_14 для обліку процентів.
На забезпечення виконання зобов'язань Товариства за Кредитним договором 09.09.2014 Банком було укладено договори застави майнових прав та відступлення прав вимоги з фізичними особами (заставодавцями), а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (далі - Договори застави).
Листом від 10.09.2014 № 10/09-8 Банк повідомив позивача, що у зв'язку із загостренням ситуації в зоні АТО та відновленням військових дій, враховуючи неможливість Товариства виконати кредитні зобов'язання перед Банком, останнім буде здійснено погашення зобов'язань позивача, зокрема, за Кредитним договором за рахунок договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги, укладених 09.09.2014, шляхом списання грошових коштів з депозитних рахунків заставодавців.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що 11.09.2014 Банк з метою погашення заборгованості позивача за Кредитним договором здійснив звернення стягнення на заставлене майно шляхом списання грошових коштів у загальній сумі 37 535 648,92 грн., розміщених на рахунках майнових поручителів.
На підтвердження вказаних обставин позивачем подано довідки Банку, а саме:
- довідку від 15.09.2014 № 15/09-5, в якій зазначено, що заборгованість за Кредитним договором у сумі 621 742,97 грн. погашена за рахунок грошових коштів ОСОБА_2 згідно з договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги за договором на відкриття та обслуговування рахунку № НОМЕР_3 у доларах США від 26.06.2012 з Банком у сумі 48 004,39 долари США;
- довідку від 15.09.2014 № 15/09-7, в якій зазначено, що заборгованість за Кредитним договором у сумі 251 569,17 грн. погашена за рахунок грошових коштів ОСОБА_3 згідно з договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги за договором на відкриття та обслуговування рахунку № 26209300100017 у доларах США від 18.04.2014 з Банком у сумі 19 423,50 доларів США;
- довідку від 15.09.2014 № 15/09-1, в якій зазначено, що заборгованість за Кредитним договором у сумі 79 845,09 грн. погашена за рахунок грошових коштів ОСОБА_5 згідно з договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги за договором на відкриття та обслуговування рахунку № 26200300100016 у доларах США від 18.04.2014 з Банком у сумі 6 164,79 доларів США;
- довідку від 15.09.2014 № 15/09-8, в якій зазначено, що заборгованість за Кредитним договором у сумі 665 801,35 грн. погашена за рахунок грошових коштів ОСОБА_6 згідно з договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_4 у доларах США від 06.07.2012 з Банком у сумі 51 406,11 доларів США;
- довідку від 15.09.2014 № 15/09-3, в якій зазначено, що заборгованість за Кредитним договором у сумі 660 541,49 грн. погашена за рахунок грошових коштів ОСОБА_7 згідно з договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги за договором на відкриття та обслуговування рахунку № 26207300100729 у доларах США від 03.03.2014 з Банком у сумі 51 000 доларів США;
- від 30.03.2017 № 22/500, відповідно до якої за рахунок коштів ОСОБА_1 у сумі 53 645 доларів США, що знаходилися на рахунку № НОМЕР_5 , було частково погашено заборгованість Товариства перед Банком за Кредитним договором;
- від 30.03.2017 № 22/501, відповідно до якої за рахунок коштів ОСОБА_1 у сумі 14 890 євро, що знаходилися на рахунку № НОМЕР_5 , було частково погашено заборгованість Товариства перед Банком за Кредитним договором;
- від 30.03.2017 № 22/503, відповідно до якої за рахунок коштів ОСОБА_10 у сумі 7 000 євро, що знаходилися на рахунку № НОМЕР_6 , було частково погашено заборгованість Товариства перед Банком за Кредитним договором;
- від 30.03.2017 № 22/507, відповідно до якої за рахунок коштів ОСОБА_11 у сумі 7 000 євро, що знаходилися на рахунку № НОМЕР_7 , було частково погашено заборгованість Товариства перед Банком за Кредитним договором;
- від 30.03.2017 № 22/510, відповідно до якої за рахунок коштів ОСОБА_12 у сумі 7 000 євро, що знаходилися на рахунку № НОМЕР_8 , було частково погашено заборгованість Товариства перед Банком за Кредитним договором;
- від 30.03.2017 № 22/505, відповідно до якої за рахунок коштів ОСОБА_13 у сумі 7 000 євро, що знаходилися на рахунку № НОМЕР_9 , було частково погашено заборгованість Товариства перед Банком за Кредитним договором;
- від 30.03.2017 № 22/506, відповідно до якої за рахунок коштів ОСОБА_14 у сумі 7 000 євро, що знаходилися на рахунку № НОМЕР_10 , було частково погашено заборгованість Товариства перед Банком за Кредитним договором;
- від 30.03.2017 № 22/509, відповідно до якої за рахунок коштів ОСОБА_15 у сумі 7 000 євро, що знаходилися на рахунку № НОМЕР_11 , було частково погашено заборгованість Товариства перед Банком за Кредитним договором;
- від 30.03.2017 № 22/508, відповідно до якої за рахунок коштів ОСОБА_16 у сумі 7 000 євро, що знаходилися на рахунку № НОМЕР_12 , було частково погашено заборгованість Товариства перед Банком за Кредитним договором;
- від 30.03.2017 № 22/504, відповідно до якої за рахунок коштів ОСОБА_17 у сумі 7 000 євро, що знаходилися на рахунку № НОМЕР_13 , було частково погашено заборгованість Товариства перед Банком за Кредитним договором.
Окрім того, в матеріалах справи містяться виписки з особових рахунків ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , якими також підтверджується факт списання Банком 11.09.2014 грошових коштів у відповідних сумах в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.
Відповідно до повідомлень Банку щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок забезпеченого кредитного зобов'язання у зв'язку з порушенням Товариством умов Кредитного договору 11.09.2014 Банком здійснено договірне списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості позичальника:
- у сумі 450 000 доларів США, еквівалент у гривні - 5 828 307,30 грн.; заборгованість перед Банком за Кредитним договором погашена частково у сумі 5 828 307,30 грн. за рахунок грошових коштів ОСОБА_4 згідно з договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» від 30.10.2013 № KP_62/2_USD, від 21.11.2013 № KP_62/3_USD та від 27.12.2013 № KP_62/4_USD;
- у сумі 285 445 доларів США, еквівалент у гривні - 3 697 024,84 грн.; заборгованість перед Банком за Кредитним договором погашена частково у сумі 3 697 024,84 грн. за рахунок грошових коштів ОСОБА_8 згідно з договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» від 30.12.2013;
- у сумі 430 000 доларів США, еквівалент у гривні - 5 569 271,42 грн.; заборгованість перед Банком за Кредитним договором погашена частково у сумі 5 569 271,42 грн. за рахунок грошових коштів ОСОБА_9 згідно з договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» від 19.02.2013;
- у сумі 10 000 доларів США, еквівалент у гривні - 129 517,94 грн.; заборгованість перед Банком за Кредитним договором погашена частково у сумі 129 517,94 грн. за рахунок грошових коштів ОСОБА_18 згідно з договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» від 13.08.2014;
- заборгованість перед Банком за Кредитним договором погашена частково у сумі 11 676 730,71 грн. за рахунок грошових коштів ОСОБА_19 згідно з договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) від 21.08.2014.
04.12.2014 Правління Національного банку України прийняло постанову № 782 «Про віднесення ПАТ «БАНК КАМБІО» до категорії неплатоспроможних». Того ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК КАМБІО», згідно з яким в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію з 05.12.2014.
На виконання постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
Банк листом від 22.02.2017 № 22/272 (підписаним уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку) повідомив позивачу, що заборгованість Товариства, зокрема, за Кредитним договором погашена у повному обсязі.
Позивачем та ОСОБА_19 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 було укладено договори про врегулювання заборгованості, в яких сторони погодили порядок погашення Товариством заборгованості, яка випливає з договорів застави від 09.09.2014 та Кредитного договору.
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 07.11.2017 у справі № 266/2501/17 за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Товариства заборгованості у сумі 70 890 євро та 53 645 доларів США, яке набрало законної сили, встановлено, зокрема, такі обставини:
- Банком та ОСОБА_1 було укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 09.09.2014 шляхом списання коштів з рахунку № НОМЕР_5 за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_5 від 13.01.2012 для забезпечення виконання зобов'язань Товариства перед Банком, у тому числі за Кредитним договором;
- 09.09.2014 Банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 було укладено договори застави майнових прав та відступлення прав вимоги;
- ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 на адресу Товариства було направлено вимоги-повідомлення про виконання заставодавцем обов'язку боржника, які було отримано 16.10.2014 року працівником Товариства; в добровільному порядку зобовязання не виконано;
- 04.04.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 було укладено договори про відступлення права вимоги.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 75 ГПК України вказані обставини не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.
Зазначеним рішенням суду позов ОСОБА_1 до Товариства про стягнення заборгованості задоволено повністю.
Листом від 11.02.2019 № 22/144 Банк повідомив позивача, що уповноваженою особою Фонду відповідно до статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснюється реалізація майна банку, у тому числі права вимоги за Кредитним договором.
У відповідь на вказаний лист Товариство направило уповноваженій особі Фонду на ліквідацію Банку лист від 04.03.2019 № 04/03-05-юр, в якому зазначило, що заборгованість Товариства перед Банком за Кредитним договором була погашена у повному обсязі 11.09.2014.
Банк листом від 04.04.2019 №04/385 повідомив позивача, що наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку від 18.07.2018 №109 затверджено акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в правочинах щодо погашення заборгованості Товариства, зокрема, за Кредитним договором. Повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності надсилалося на адресу позивача.
Як вбачається зі змісту повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності (від 02.10.2018 №22/1986), на виконання пункту 8 частини першої статті 48, пункту 4 частини другої статті 37 та частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку від 18.07.2018 №109 затверджено акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в Договорах застави та застосовано наслідки нікчемності правочинів, у тому числі здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином.
Відповідно до рішення Фонду відбулися відкриті торги (аукціон) щодо реалізації (продажу) прав вимоги за лотом, до складу якого включені права вимоги Банку за кредитними договорами, позичальником за якими є Товариство (зокрема, за Кредитним Договором).
За результатами відкритих торгів, що були оформлені протоколом електронного аукціону від 09.01.2020 № UA-EA-2019-12-24-000006-b, переможцем стала Компанія.
30.01.2020 між Банком (первісний кредитор) та Компанією (новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги № 23, за яким Банк відступає новому кредитору, а останній набуває, зокрема, належні Банку права вимоги до позичальників (суб'єктів господарювання), у тому числі права вимоги за Кредитним договором до Товариства (заборгованість по тілу кредиту - 37 535 648,92 грн., заборгованість по відсотках 28 617 763,38 грн.). У пункті 4 вказаного договору сторони погодили, що за відступлення прав вимоги відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 7 249 920,33 грн. без ПДВ. Оплата новим кредитором ціни відступлення прав вимоги підтверджується платіжним дорученням від 27.01.2020 № 858.
Компанія надіслала на адресу позивача повідомлення-вимогу від 01.06.2020 № б/н, в якій просила Товариство протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання вимоги повернути кредит та сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом, зокрема, за Кредитним договором шляхом перерахування заборгованості на рахунок Компанії.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої і другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права; припинення правовідношення.
Згідно з частинами першою, другою і четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин першої і другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Абзацом першим частини першої і частиною третьою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, тому даний Закон підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин в співвідношенні з іншими законодавчими актами, що також випливає з пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.
Згідно з пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, та пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах (пункт 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
У силу вимог частин першої, другої і четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.
Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Фонд:
1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Згідно з частиною четвертою статті 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» НБУ мав право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Тобто, зобов'язання проведення розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок та заборона використання прямих кореспондентських рахунків не є тотожними поняттями.
Поняття консолідованого кореспондентського рахунку закріплено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 16.08.2006 №320.
Так, консолідований кореспондентський рахунок - це кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.
Тобто, з урахуванням обмежень, встановлених постановою правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ, саме з цього рахунку мали б списуватись кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на цьому рахунку кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження.
Розрахунки за усіма договорами (у тому числі і за Кредитним договором) мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку, відкритого в Банку, на кореспондентський рахунок Банку, з якого в подальшому кошти спрямовувалися на рахунок («Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами»), відкритого також у Банку, а далі, в свою чергу, на позичкові рахунки боржника.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженої постановою правління НБУ від 17.06.2004 №280, за дебетом балансового рахунку 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.
На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь Банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в НБУ, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак, за відсутності коштів у банку платника, такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок, у тому числі відкритий в цьому ж банку.
Так, погашення заборгованості за Кредитним договором відбувалося за рахунок депозитних коштів.
Перерахування коштів проводилося в межах Банку, в період очевидної неспроможності виконання ним своїх грошових зобов'язань, без залучення реальних коштів на оплату договору.
Отже, таким погашенням було порушено суть та мету встановлених постановою правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ обмежень щодо прийняття розрахунків за договорами виключно через кореспондентський рахунок НБУ.
Здійснення розрахунку за зазначеними договорами відбулося в межах Банку - як наслідок, не відбулося реального надходження коштів на рахунок банку, а відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.
Крім того, сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплаченим, в даному випадку навіть за наявності відмітки банку про проведення банківської операції без належного урахування наведеного.
З огляду на викладене комісією Фонду було належним чином виконано покладені на неї обов'язки щодо виявлення ознак нікчемності у перелічених в акті комісії правочинах.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02).
Стверджуючи про здійснення повного погашення кредитних зобов'язань за спірним кредитним договором, Товариство просить суд визнати припиненими правовідносини за Кредитним договором на підставі положень статті 598 та 599 ЦК України.
З системного аналізу наведених сторонами обставин, беручи до уваги всі доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги позивача є фактично вимогами про встановлення факту та не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. У свою чергу, встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а тому заявлені позивачем вимоги можуть бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення спору за Кредитним договором. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №910/14036/17 і від 27.02.2018 у справі №910/14539/17.
Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Конституція України закріпила рівність суб'єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов'язки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України).
Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (підпункт 5.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005).
Відтак, позовні вимоги Товариства задоволенню не підлягають.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2; ідентифікаційний код 32794511) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, офіс 111; ідентифікаційний код 41264766) та публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1; ідентифікаційний код 26549700), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код 21708016), про визнання припиненими зобов'язань
2. Витрати зі сплати судового збору покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2; ідентифікаційний код 32794511).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06.08.2021.
Суддя О.В. Марченко