19.07.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5319/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Абадей М.О.
представники сторін:
від боржника: Шевченко Віталій Євгенович, посвідчення №1231 від 24.04.2013 р., арбітражний керуючий,
від ПАТ "Страхова компанія "Інгострах": Волова Оксана Валентинівна, довіреність №08/01-19-1 від 08.01.2019 р., адвокат,
інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду та направлення ухвали суду на електронні пошти; представник скаржника повідомлений також в судовому засіданні 12.07.2021 року
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2021 року (повний текст складено 15.03.2021 року) у справі № 904/5319/20 (суддя Мартинюк С.В.)
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2", с. Шевченко, Дніпровський район, Дніпропетровська область
про визнання грошових вимог, -
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2021 року у справі № 904/5319/20 визнано грошові вимоги AT КБ "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2" (52053, Дніпровський район, с. Шевченко, вул. Дніпропетровська, 1, ідентифікаційний код 36395658), а саме:
- 4 204, 00 грн. (судовий збір) -1 черга задоволення вимог кредиторів,
- 3 507 575,53 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом - 4 черга задоволення вимог кредиторів.
Грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 22 990 910.86 грн., з яких 1 000 384,36 грн. - заборгованості з винагороди за кредитним договором № 301 від 28.02.2012 року та 21 990 526,50 грн. - заборгованості з винагороди за кредитним договором №П201Г/С від 05.07.2012 року - відхилено.
Ухвала мотивована тим, що:
- вимоги АТ "КБ "Приватбанк" подано до господарського суду в межах строку, визначеного приписами ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, частково вони є доведеними і тому у суду наявні підстави для визнання його конкурсним кредитором з грошовими вимогами до боржника;
- кредитором розраховано заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 3 507 575,53 грн., які є обґрунтованими та підлягають визнанню;
- положення кредитних договорів, які встановлюють обов'язок боржника сплачувати винагороду за користування кредитом, суперечать положенням ч. 1 ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства та є несправедливими умовами договору;
- нарахована банком сума винагороди за користування кредитом значна та договором не визначено, за які саме послуги банку встановлена винагорода, оскільки кредитним договором передбачено, що саме за користування кредитом боржник вже сплачує річні відсотки;
- нарахування/виплата такої винагороди не може бути передбачена ні за що інше, як надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання своїх обов'язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки вона не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, AT КБ "Приватбанк" оскаржило її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає на порушення господарським судом норм матеріального права.
Щодо заборгованості боржника з винагороди за кредитним договором № 301 від 28.02.2012 року, апелянт вказує, що:
- згідно з п. 4.7. кредитного договору № 301 (в редакції договору про внесення змін від 25.07.2016 року) ТОВ "Приват-Агро 2" зобов'язалося сплачувати АТ КБ "Приватбанк" винагороду за користування кредитом у розмірі згідно наведеної формули;
- відповідно до умов п. 1. договору про внесення змін від 25.07.2016 року до кредитного договору № 301, за згодою сторін з 07.08.2016 року за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за фіксованою процентною ставкою відповідно до умов пункту А.6, пункту А.7 договору;
- згідно з п. 2. договору про внесення змін від 25.07.2016 року до кредитного договору №301, боржник сплачує кредитору винагороду за користування кредитом за період з дати списання коштів з позичкового рахунку до 01.08.2016 року;
- розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в термін повернення кредиту (п. 1.2. договору) або строк дострокового повернення кредиту (п. 2.4.1. договору);
- в порушення зазначених умов кредитного договору №301 боржник, в тому числі, не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості з винагороди за п. 4.7. кредитного договору № 301 - в розмірі 1 000 384,36 грн.
Щодо заборгованості боржника за кредитним договором МП201Г/С від 05.07.2012 року апелянт також посилається на п. 4.7. кредитного договору № П201Г/С, згідно якого ТОВ "Приват-Агро 2" зобов'язалося сплачувати АТ КБ "Приватбанк" винагороду за користування кредитом у розмірі згідно з наведеною формулою. Також посилається на п.п.1,2 договору про внесення змін від 25.07.2016 року до кредитного договору № П201Г/С і невиконання вказаних умов боржником.
Скаржник вважає, що відмовляючи у грошових вимогах банку з винагороди за кредитними договорами №301 та МП201Г/С, судом першої інстанції було зроблено наступні хибні висновки:
- що до спірних правовідносин застосовуються умови Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168;
- що винагорода за користування кредитом за формулою, яка міститься в кредитному договорі та залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки;
- що кредитним договором не визначено, за які саме послуги банку встановлена спірна винагорода; умовами кредитних договорів фактично визначено додаткову плату, що створило ситуацію подвійної оплати за користування кредитом;
- що положення кредитних договорів, які встановлюють обов'язок боржника сплачувати винагороду за користування кредитом, суперечать положенням ч. 1 ст. ст. 1048, 1054, 1056- 1 ЦК України та принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства та є несправедливими умовами договору;
- що нарахування/виплата винагороди не може бути передбачена ні за -що інше, як надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання своїх обов'язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки вона не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами.
Апелянт вказує, що укладаючи кредитні договори з метою отримання кредитних коштів, боржник добровільно та без будь-якого примусу прийняв та погодився з умовами цих кредитних договорів, розуміючи їх суть та усвідомлюючи можливі ризики, і лише після невиконання зобов'язань за такими кредитними договорами та подання банком заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство позиція боржника змінилася і він почав вв'ажати відповідні обов'язки по сплаті процентів, пені та винагороди такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, що є спробами ухилення від виконання зобов'язань.
Просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області про результати розгляду заяви конкурсного кредитора АТ КБ "Приватбанк" про грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство ТОВ "Приват-Агро 2" від 10.03.2021 року № 904/5319/20 в частині відхилення кредиторських вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".
Прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (і.к. ЄДРЮОФОПГФ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. ІД, м.Київ, 01001) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2" (і.к. ЄДРЮОФОПГФ 36395658, місцезнаходження: 520^3, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище Шевченко, вул. Дніпропетровська, буд. 1) в розмірі 22 990 910, 86 грн. (4 черга задоволення).
В іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Від учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Присутні у судовому засіданні представники боржника та ПАТ "Страхова компанія "Інгострах" проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Представник АТ КБ "Приватбанк" не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в судовому засіданні 12.07.2021 року.
Інші учасники справи в судове засідання також не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду та направлення ухвали суду на електронні пошти.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи, що процесуальний строк розгляду апеляційної скарги станом на 19.07.2021 року скінчився, судом використані наявні можливості щодо повідомлення учасників справи про судове засідання, колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності апелянта та інших осіб, які явку своїх представників не забезпечили.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ "Приватбанк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 року відкрито провадження у справі №904/5319/20 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2" (52053, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Шевченко, вул. Дніпропетровська, 1, ідентифікаційний код 36395658) про визнання банкрутом. Призначено розпорядником майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2" арбітражного керуючого Шевченко Віталія Євгеновича (49000, м. Дніпро, вул. Короленко, 19, офіс 3), який діє на підставі свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1231 від 24.07.2013 року).
23.10.2020 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2", №65384.
24.11.2020 року до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява про визнання додаткових конкурсних кредиторських вимог до боржника у розмірі 21 990 526,50 грн. та судового збору у розмірі 4 204,00 грн.
01.12.2020 року до господарського суду надійшло повідомлення боржника про результати розгляду грошових вимог, за змістом якого боржник грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" не визнає.
07.12.2020 року до господарського суду надійшло повідомлення розпорядника майна про результати розгляду грошових вимог, за змістом якого грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" він визнає частково.
10.02.2021 року до господарського суду від кредитора АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява про відмову від забезпечення за договором застави №301/DZ1 від 28.11.2013 року. Вказаною заявою банк просить визнати грошові вимоги в розмірі 3 507 575,53 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 000 384,36 грн. заборгованості за винагородою та додаткові грошові вимоги в розмірі 21 990 526,50 грн. заборгованості за винагородою за кредитним договором №П201Г/С від 05.07.2012 року.
16.02.2021 року до господарського суду від розпорядника майна надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог, за змістом якого розпорядника майна визнає грошові вимоги в розмірі 70 224,00 грн. (витрати по сплаті судового збору та авансування витрат арбітражного керуючого) та 9 365 407,05грн. заборгованості.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В межах доводів апеляційної скарги слід встановити, чи є обґрунтованим висновок суду про відмову в визнанні грошових вимог скаржника до боржника зі сплати винагороди за кредитними договорами № 301 від 28.02.2012 року в розмірі 1 000 384,36 грн. та №П201Г/С від 05.07.2012 року в розмірі 21 990 526,50 грн.
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк") ((далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2" (далі - боржник) укладено кредитний договір № 301 від 28.02.2012 року (далі - кредитний договір № 301).
Згідно з п. 4.7. кредитного договору № 301 (в редакції договору про внесення змін від 25.07.2016 року) ТОВ "Приват-Агро 2" зобов'язалося сплачувати АТ КБ "Приватбанк" винагороду за користування кредитом у розмірі згідно наведеної формули.
Відповідно до умов п. 1. договору про внесення змін від 25.07.2016 року до кредитного договору № 301, сторони погодили, що з 07.08.2016 року за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за фіксованою процентною ставкою відповідно до умов пункту А.6, пункту А.7 договору.
Згідно з п. 2. договору про внесення змін від 25.07.2016 року до кредитного договору №301, боржник сплачує кредитору винагороду за користування кредитом за період з дати списання коштів з позичкового рахунку до 01.08.2016 року.
Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в термін повернення кредиту (п. 1.2. договору) або строк дострокового повернення кредиту (п. 2.4.1.договору).
Скаржник зазначав суду, що в порушення зазначених умов кредитного договору №301 боржник, в тому числі, не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості з винагороди за п. 4.7. кредитного договору № 301 в розмірі 1 000 384,36 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що між ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк") ((далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2" (далі - боржник) укладено кредитний договір № П201Г/С від 05.07.2012 року (далі - кредитний договір № П201Г/С ).
Відповідно до п. 4.7. кредитного договору № П20Г/С "Приват-Агро 2"
зобов'язалося сплачувати АТ КБ "Приватбанк" винагороду за користування кредитом у розмірі згідно з наведеною формулою.
Згідно п.2 договору про внесення змін від 25.07.2016 року до кредитного договору № П201Г/С боржник сплачує кредитору винагороду за користування кредитом за період з дати списання коштів з позичкового рахунку до 01.08.2016 року.
Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в термін повернення кредиту (п. 1.2. договору) або строк дострокового повернення кредиту (п. 2.4.1.договору).
Позивач стверджував, що в порушення зазначених умов кредитного договору №П201Г/С боржник, в тому числі, не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості з винагороди за п. 4.7. кредитного договору №П201Г/С в розмірі 21 990 526,50 грн.
Колегія суддів зауважує, що від боржника заперечень щодо розміру нарахованої позивачем винагороди за вказаними договорами суду не надано, як і не надано доказів її сплати.
На виконання вимог ст. 74 Господарського процессуального кодексу України в підтвердження заявлених грошових вимог з винагороди за кредитними договорами № 301 та № П201Г/С АТ КБ "ПриватБанк" було надано суду належні, допустимі, достовірні й вірогідні докази: кредитні договори №301 та №11201Г/С (зі змінами й доповненнями); виписки за рахунками, на яких обліковується заборгованість, в тому числі, й за винагородою; розрахунки заборгованості та деталізовані розрахунки винагороди із зазначенням нарахувань за кожною частиною формули п. 4.7. кредитних договорів.
Щодо правових підстав для задоволення заявлених вимог, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні кредитних договорів між кредитором та боржником було погоджено предмет, умови кредитування, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту відповідно до норм ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Укладаючи кредитні договори з метою отримання кредитних коштів, боржник добровільно та без будь-якого примусу прийняв та погодився з їх умовами. Відповідно, є підстави вважати, що боржник розумів їх суть та усвідомлював можливі ризики у разі невиконання зобов'язання.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, кредитними договорами № П201Г/С та № 301 передбачено обов'язок боржника сплатити АТ КБ "Приватбанк" винагороду за користування кредитом; в судовому порядку окремі положення договорів чи в цілому недійсними не визнавалися; заперечень та спростувань нарахованого позивачем розміру винагороди за кожним з договорів від боржника не надходило, вони повинні виконуватися і за відсутності доказів такого виконання вказані суми підлягають стягненню.
В даному випадку, враховуючи правовий статус боржника, слід визнати грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Приват-Агро 2" на зазначені в заяві конкурсного кредитора суми ( в загальному розмірі 22 990 910,86 грн.) та віднести їх до 4 черги задоволення.
В межах доводів апеляційної скарги колегія суддів погоджується з посиланням скаржника про необґрунтованість висновку оскаржуваної ухвали про те, що умовами обох кредитних договорів фактично визначено додаткову плату, що сторонами не визначено, за які послуги банку сплачується така винагорода, фактично створена ситуація подвійної оплати.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 року у справі №904/2073/19.
У вказаній постанові Верховним Судом було досліджено питання щодо правомірності вимог АТ КБ "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентоза ЛТД" про стягнення винагороди за користування кредитом у розмірі 14 025 253,01 грн.
Серед іншого, Верховний Суд зазначив:
- "Незгода позичальника з умовою договору про нарахування та сплату винагороди, на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання додаткових угод до договору, не є підставою для визначення умов договору такими що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства."
"У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню."
"Оскільки умови договору про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії № 4С09021И від 05.01.2009, за якими позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом за встановленою формулою (пункт А.10 кредитного договору) на час постановлення судами рішень у справі №904/2073/19 є чинними, у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з ТОВ "Сентоза ЛТД" винагороди за користування кредитом у розмірі 14 025 253,01 грн."
Таким чином, вимоги апелянта підтверджені і правовою позицією у вищезгаданій справі.
За наведеного апеляційну скаргу слід визнати обґрунтованою, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, вимоги банку задовольнити.
Колегія суддів вважає також необхідним зазначити, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Суду у справі “Трофимчук проти України” no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 280, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2021 року у справі № 904/5319/20 скасувати в частині відхилення кредиторських вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (і.к. ЄДРЮОФОПГФ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м.Київ, 01001) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2" (і.к. ЄДРЮОФОПГФ 36395658, місцезнаходження: 52053, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище Шевченко, вул. Дніпропетровська, буд. 1) в розмірі 22 990 910, 86 грн (4 черга задоволення).
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2021 року по справі № 904/5319/20 в іншій частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 05.08.2021 року.
Головуючийсуддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков