вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" серпня 2021 р. Справа№ 911/477/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Сітайло Л.Г.
Шапрана В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Вікторія"
на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2021 р. (повне рішення складено 07.05.2021 р.)
у справі № 911/477/21 (суддя - Конюх О.В.)
за позовом Фермерського господарства "Вікторія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех"
про стягнення 56058,59 грн
У лютому 2021 р. Фермерське господарства "Вікторія" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" про стягнення заборгованості у розмірі 56058,59 грн, з яких: 45415,25 грн основного боргу, 3467,73 грн 3% річних, 7175,61 грн інфляційних втрат.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що ним було здійснено попередню оплату за товар, проте, у зв'язку із технічною несумісністю компактомату Farmet K800PS з наявною технікою, позивач відмовився від придбання такого товару та просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі здійсненої передоплати. Одже, відповідач товар не поставив та вимогу позивача про повернення попередньої оплати не задовольнив.
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.04.2021 р. у справі № 911/477/21 позов Фермерського господарства "Вікторія" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" на користь Фермерського господарства "Вікторія" 45415,25 грн основного боргу, 618,36 грн 3% річних, 1703,07 грн інфляційних втрат, 4773,67 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фермерське господарство "Вікторія" у встановлений процесуальний строк подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині часткового задоволення заяви щодо стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
У поданій апеляційній скарзі позивач посилається на те, що місцевим судом було безпідставно зменшено розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки умовами укладеного між ним та адвокатом договору передбачена фіксована суму гонорару, яка не може бути зменшена.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 911/477/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/477/21, на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3329/21 від 04.08.2021 р. у зв'язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/477/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 911/477/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 р. справу № 911/477/21 було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
22.05.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (далі - продавець) та Фермерським господарством "Вікторія" (далі - покупець) було укладено договір № 22/05/18ZP купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (далі - договір).
Також, сторонами було складено та підписано додаток № 1 до вказаного договору (специфікація, ціна та умови поставки) та додаток №2 (гарантія та сервісна підтримка).
Відповідно до п. 1.1 договору, з урахуванням п. 1.1 додатку № 1, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, а саме сільськогосподарську техніку - Культиватор для поверхневої, передпосівної підготовки ґрунту Компактомат К800РS.
Згідно з п. 2.1 договору загальна ціна (вартість) товару за цим договором складає 911255,00 грн, що є еквівалентом 29500,00 євро, згідно з курсом продажу євро до гривні по даним ПАТ «Креді Агріколь Банк» станом на 22.05.2018 р., що дорівнює 30,89 грн.
За п. 2.7 договору покупець оплачує 5% від загальної вартості в розмірі 45562,75 грн, що є еквівалентом 1475 євро в термін до 23.05.2018 р., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставленого рахунку фактури та 95% від загальної вартості товару в розмірі 865692,25 грн, що є еквівалентом 28025 євро в термін до 01.07.2018 р., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставленого рахунку фактури.
У відповідності до п. 3.1 договору, з урахуванням п. 1.1 додатку № 1, продавець поставляє товар протягом 5 робочих днів з моменту повної оплати вартості, при виконанні п. 2.7 договору стосовно умов оплати, а у разі порушення термінів оплати, сторони додатково погоджують терміни поставки.
Як передбачено п. 3.3 договору, покупець переконаний, що замовлений ним товар є відповідним з точки зору технічних характеристик і вимог передбаченого використання.
Згідно з п. 3.4 договору, у випадку необґрунтованої відмови покупця, продавець повертає платіж після двостороннього погодження, про що сторони підписують додаткову угоду до даного договору.
Відповідно до п. 7.3 договору сторони зобов'язуються, що всі можливі претензії по даному договору будуть розглядатися сторонами сім робочих днів з моменту одержання претензії поштою чи факсом.
Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до моменту повного його виконання. Будь-які зміни або доповнення до цього договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані повноважними представниками обох сторін (п. п. 8.3, 8.6 договору).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, безпідставно не повернув позивачу суму сплаченого останнім авансового платежу.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На виконання умов укладеного договору відповідач виставив позивачу для оплати рахунок № 824 від 06.06.2018 р. на оплату Компактомату на суму 45415,25 грн.
06.06.2018 р. позивач здійснив авансовий платіж на загальну суму 45415,25 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 482.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відтак, отримавши кошти від позивача, відповідач був зобов'язаний зареєструвати податкову накладну відповідно до законодавства протягом п'ятнадцятиденного строку з дати зарахування коштів.
22.06.2018 р. на виконання своїх зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" здійснило реєстрацію податкової накладної № 7224 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ 45415,25 грн, ПДВ 7569,21 грн, база оподаткування 37846,04 грн, номенклатура товарів Компактомат К800РS ІІ/А), що підтверджується податковою накладної та квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.06.2018 р. № 9126722471.
20.07.2018 р. позивач направив на електронну пошту представника відповідача лист від 20.07.2018 р. № 322 про те, що у зв'язку із технічною несумісністю компактомату з наявною технікою ФГ "Вікторія" було прийняте рішення відмовитися від придбання компактомату. Вказаним листом позивач просив повернути сплачені кошти авансового платежу в розмірі 45415,25 грн на рахунок підприємства, а договір вважати недійсним.
Відповіді на вказаний лист відповідач не надав позивачу.
При цьому, позивач не звертався до відповідача із пропозицією розірвання договору та не направляв проекту додаткової угоди, як це передбачено ст.ст. 641 - 644, 651, 654 ЦК України.
Згідно з ч. ч. 2 та 4 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
У відповідності до п. 8.6 договору будь-які зміни або доповнення до цього договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані повноважними представниками обох сторін.
В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між сторонами договір було розірвано, тому зазначений договір залишився чинним та обов'язковим для виконання сторонами, однак зобов'язання обох сторін не були виконані.
Разом із цим, 08.07.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" здійснило реєстрацію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 06.06.2018 р. № 7224 (по контрагенту 22122778), яким виключив із суми раніше визначених податкових зобов'язань суму ПДВ 7569,208 грн та з обсягу постачання - бази оподаткування 37846,04 грн по номенклатурі товару Компактомат К800РS ІІ/А, натомість включив до податкових зобов'язань суму ПДВ загалом 7569,202 грн, до бази оподаткування загалом 37846,04 грн по номенклатурі товару Лапа (код за УКТ ЗЕД 8432900000), Стійка лапи (7326909890), Підшипник з корп. (8483303890), Ніж для рапса лев. (8208400000), що підтверджується розрахунком коригування та квитанціями про реєстрацію розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.07.2019 р. 10:14:30 за № 9145795113.
Таким чином, відповідач вчинив дії, що свідчать про погодження ним відсутності обов'язку поставляти компактомат та обов'язку позивача сплачувати за нього повну суму.
10.08.2020 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 363, у якому просив відповідача повернути Фермерському господарству "Вікторія" кошти у сумі 45415,25 грн.
Вказаний лист отриманий відповідачем 21.08.2020 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7130200211924.
Однак відповіді на вказаний лист відповідач не надав, суму авансового платежу позивачу не повернув.
У випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 910/12382/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 7.3 договору сторони домовились претензії розглядати протягом семи днів.
Таким чином, отримавши 21.08.2020 р. лист позивача від 10.08.2020 р. № 363, у відповідача виник обов'язок повернути кошти протягом 7 днів, а саме до 28.08.2020 р., а з 29.08.2020 р. настало прострочення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 45415,25 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних з 28.07.2018 р. по 10.02.2021 р. у розмірі 3467,73 грн та інфляційні втрати за період з серпня 2018 року по грудень 2020 року у розмірі 7175,61 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індекса інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Як було встановлено вище, відповідач повинен був повернути грошові кошти до 28.08.2020 р., а з 29.08.2020 р. настало прострочення.
Таким чином, при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем було неправильно визначено період нарахування.
Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 29.08.2020 р. по 10.02.2021 р. та інфляційних втрат за період з вересня по грудень 2020 року, колегія суддів погоджується з перерахунком місцевого суду, відповідно до якого задоволенню підлягають 3 % річних у розмірі 618,36 грн та інфляційні втрати у розмірі 1703,07 грн.
Також, у суді першої інстанції позивач просив відшкодувати йому 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
08.02.2021 р. між Фермерським господарством «Вікторія» (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Пшець Олександр" (далі - бюро) було укладено договір № 08/02/21 про надання правової допомоги, за умовами якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень; складання процесуальних документів, представництва і захисту інтересів клієнта у будь-яких органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях з будь-яких питань.
Додатковою угодою № 1 від 22.02.2021 р. сторонами було визначено розмір гонорару бюро за надання правової допомоги у справі № 911/477/21 за позовом Фермерського господарства "Вікторія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" у сумі 15000,00 грн.
01.04.2021 р. між сторонами було підписано акт № 1 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого клієнт зобов'язується сплатити суму гонорару у розмірі 15000,00 грн протягом трьох днів з моменту складання даного акту.
01.04.2021 р. бюро виставило клієнту рахунок № 1 на оплату 15000,00 грн на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 01.04.2021 р.
Платіжним дорученням від 02.04.2021 р. № 1456 Фермерське господарство "Вікторія" сплатило адвокатському бюро 15000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Задовольняючи частково вимогу позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4773,67 грн (10% від суми задоволених позовних вимог), місцевий суд виходив з того, що за своєю категорією, дана справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію та вартість послуг адвоката відповідно до додаткової угоди № 1 є неспівмірною із ціною позову.
Однак судова колегія не погоджується з таким висновком місцевого суду, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 до договору № 08/02/21 про надання правової допомоги від 08.02.2021 р. за надання правової допомоги в суді першої інстанції клієнт сплачує бюро гонорар у розмірі 15000,00 грн.
Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19.
Посилання відповідача на відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки розмір гонорару адвоката позивача встановлений у фіксованому розмірі та не залежить від обсягу та часу витраченого адвокатом, тому не потребує детального опису виконаних робіт.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р.
За змістом ст. 129 ГПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім цього, вбачається, що місцевим судом при здійсненні розподілу судового збору за подання позовної заяви було помилково покладено всю суму сплаченого позивачем судового збору тільки на відповідача.
Враховуючи викладене та беручи до уваги часткове задоволення позову, час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також те, що розмір винагороди визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, судова колегія дійшла висновку про стягнення з відповідача вартість витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 12773,24 грн та 1933,00 грн судового збору за подання позовної заяви, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені норми процесуального права в частині розподілу судових витрат, а тому рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2021 р. у справі № 911/477/21 підлягає зміні в цій частині.
У зв'язку з тим, що рішення суду першої інстанції оскаржено лише в частині витрат на професійну правничу допомогу адвоката, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, не розподіляються між сторонами.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Вікторія» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2021 р. у справі № 911/477/21 змінити в частині розподілу судових витрат.
3. Викласти резолютивну частину рішення у новій редакції:
« 1. Позов Фермерського господарства "Вікторія" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, буд.5, ідентифікаційний код 33870417) на користь Фермерського господарства "Вікторія" (71302, Запорізька область, Кам'янка-Дніпровський район, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Центральна, буд. 238, код 22122778) 45415 (сорок п'ять тисяч чотириста п'ятнадцять), 25 грн основного боргу, 618 (шістсот вісімнадцять),36 грн 3% річних, 1703 (одну тисячу сімсот три),07 грн інфляційних втрат.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, буд.5, ідентифікаційний код 33870417) на користь Фермерського господарства "Вікторія" (71302, Запорізька область, Кам'янка-Дніпровський район, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Центральна, буд. 238, код 22122778) 1933 (одну тисячу дев'ятсот тридцять три),00 грн судового збору за подання позовної заяви та 12773 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят три),24 грн витрат на професійну правничу допомогу».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді Л.Г. Сітайло
В.В. Шапран