Справа № 573/1161/21
Номер провадження 2/573/336/21
05 серпня 2021 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді Терещенко О.І.,
з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.
розглянув заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
14 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстрований її син ОСОБА_2 , який фактично не проживає у ній із лютого 2016 року, в добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку не має можливості, оскільки перебуває за кордоном. Його реєстрація в квартирі порушує права позивачки, як власника житла, користуватись, володіти та розпоряджатись своєю власністю. Тому вона звернулася з цим позовом до суду та просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
21 липня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження і судовий розгляд призначений на 05 серпня 2021 року.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, направила заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про день, час і місце розгляду справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в справі доказами та в заочному провадженні за згодою позивачки.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 квітня 2014 року, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 квітня 2014 року, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 265563719 від 13 липня 2021 року (а. с. 7, 9-10).
У належній позивачці на праві власності квартирі зареєстрований ОСОБА_2 , відповідач по справі, який фактично у вказаній квартирі не проживає з лютого 2016 року, що підтверджується довідкою депутата Білопільської міської ради ВО №1 Сегиди І.М. від 13 липня 2021 року (а. с. 11).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Аналогічне положення містить і ст. 150 ЖК України.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Вказаний вище закон є спеціальним актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 даного закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язана з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Обраний позивачкою спосіб захисту свого права шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користуватись житловим приміщенням, не суперечить положенням ст. 391 та ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_2 не є власником або наймачем квартири, яка належить на праві власності позивачці, не проживає в ній з лютого 2016 року.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач без поважних причин не проживає у спірній квартирі понад п'ять років, а тому його необхідно визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 908 грн на користь ОСОБА_1 .
Письмова заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Білопільського районного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене позивачем до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя