ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
04 серпня 2021 року м. Київ № 640/20469/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., ознайомившись з позовною заявою
за позовом ОСОБА_1
до третя особа Державної фіскальної служби України Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві в якому просив суд: визнати протиправним наказ ДФС України від 01.04.2021 року № 474-о про звільнення ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного забезпечення територіальних органів ДФС центральних регіонів України Головного управління внутрішньої безпеки Державної фіскальної служби України та податкової міліції у зв'язку зі скороченням штатів; зобов'язати Голову ДФС України або особу, яка виконує його обов'язки видати наказ про призначення ОСОБА_1 на рівнозначну або вищу посаду ніж ту, яку він обіймав до незаконного звільнення та врахувати період з 01.04.2021 року по день поновлення на посаді як вимушений прогул з врахуванням його у трудовий стаж; стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві за рахунок бюджетного утримання ДФС України середній заробіток на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 01.04.2021 по дату поновлення; зобов'язати Голову ДФС України або особу, яка виконує його обов'язки врахувати час участі в проведенні антитерористичної операції із розрахунку один місяць служби за три місяці, відповідно вимог абз. 6 пп. «а» п. З Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393; стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві за рахунок бюджетного фінансування ДФС України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Пунктом . 9 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Отже, з вище вказаного вбачається, що заявляти позовні вимоги можна виключно до відповідача по справі, а не до третьої особи, таким чином, позивачу слід уточнити зміст позовних вимог та склад учасників справи.
Згідно вимог ч.4 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Так, позивач звернувся із позовними вимогами до Державної фіскальної служби України, у той час, як пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України встановлено, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
У подальшому, розпорядженням № 682-р Кабінет Міністрів України погодився із пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 227 від 06.03.2019 затверджено положення про Державну податкову службу України, відповідно до п. 3 якого основними завданнями ДПС є: реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Отже, з вищевказаного слідує, що Державну фіскальну службу України ліквідовано як юридичну особу публічного права, у зв'язку з чим, суд позбавлений можливості самостійно визначити належного відповідача по справі.
Відповідно до вимог ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подано позовну заяву у строк установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з вимогами ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами
Частиною 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно п. 17 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує наказ ДФС України від 01.04.2021 № 474-о про звільнення ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного забезпечення територіальних органів ДФС центральних регіонів України Головного управління внутрішньої безпеки Державної фіскальної служби України та податкової міліції у зв'язку зі скороченням штатів, тобто спір пов'язаний із звільненням особи з публічної служби.
Судом встановлено, що позивач вже звертався із аналогічним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва 21.04.2021, ухвалою суду від 27.04.2021 залишено позовну заяву без руху та з метою дотримання процесуальних прав позивача надано строк для усунення недоліків позову. У зв'язку з тим, що недоліки позовної заяви позивачем в установлені строки усунуті не були, ухвалою суду від 08.07.2021 позовна заява була повернута заявнику без розгляду.
Крім того, звертаючись до суду повторно, позивач не врахував зауваження, які були викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 21.04.2021.
Також суд звертає увагу позивача, якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 908/828/17.
З аналізу позовної заяви та доданих до неї документів, суд приходить до висновку, що позивач міг знати про зміст порушеного права раніше, зокрема з моменту первісного звернення із позовом до суду, тобто 21.04.2021, що свідчить про пропуск строку на звернення до суду із даним позовом.
З урахуванням викладеного, суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведене вище у сукупності свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Вказані недоліки мають бути усунуті позивачем, шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України та подачі суду доказів про те, коли позивач отримав оскаржуваний наказ та дізнався про своє звільнення з посади.
Керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, -
1.Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху .
2.Встановити позивачу строк до 10 днів для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання даної ухвали суду.
3.Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч.4 ст. 169 КАСУ.
Ухвала, відповідно до змісту ч. 2 ст. 256 та п. 5 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена лише у випадку порушення правил підсудності
Суддя А.С. Мазур