ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2021 року м. Київ №640/3828/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Свято-шинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в т.ч. на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога);
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу з 16.08.2018 грошову допомогу.
Підстави позову: у зв'язку з проведенням антитерористичної операції позивач разом з родиною у серпні 2016р. перемістились із м. Чистяково (Торез) Донецької області до м. Києва; позивача взято на облік внутрішньо переміщеною особою та призначено грошову допомогу згідно з Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 (далі - Порядок №505); у грудні 2016р. позивачу припинено виплату грошової допомоги згідно з п. 7 цього Порядку у зв'язку з не працевлаштуванням; після працевлаштування позивач звернулась до відповідача у серпні 2018р. щодо відновлення виплати грошової допомоги та у жовтні 2018р. щодо призначення грошової допомоги на наступні шість місяців; відповідач відмовив у задоволенні заяв позивача з тих підстав, що особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено згідно з п. 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається. Позивач вважає оспорювані відмови протиправними, які не відповідають вимогам п.п. 2, 3, 5, 6, 12 Порядку №505 та порушили її право на отримання грошової допомоги, адже не призначення цієї допомоги на наступні шість місяців стосується осіб, які залишились непрацевлаштованими і до яких позивач не відноситься. На думку позивача вона відповідає необхідним вимогам щодо призначення грошової допомоги і Порядок №505 не містить обмежень для повторного звернення за призначенням грошової допомоги.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що згідно з Порядком №505 грошова допомога не може бути призначена позивачу; з дня припинення її виплати на підставі п. 7 цього Порядку пройшов більший строк, ніж передбачений п. 12 цього Порядку. Зазначив, що позивач керується редакцією абз. 10 п. 3 Порядку №505, яка втратила чинність. Також зазначив, що виплату допомоги забезпечує Київський міський центр по нарахуванню та здійсненні соціальних виплат, тому просить залучити його співвідповідачем.
Позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що її право на отримання грошової допомоги визначається тим, що вона отримала постійне місце роботи і при цьому залишається у статусі внутрішньо переміщеної особи. Наголошує, що зверталась до відповідача із заявою не про поновлення призначеної допомоги, виплата якої припинено згідно з п. 7 Порядку №505, а про призначення грошової допомоги. Позивач зазначила про відсутність підстав для залучення співвідповідача, оскільки згідно з п. 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, обов'язок з виплати грошової допомоги покладено на Управління. Також позивач зазначила, що відзив відповідача не відповідає вимогам ст. 162 КАС України, оскільки підписано особою, повноваження якої не підтверджені.
Суд відхиляє доводи позивача про підписання відзиву неповноважною особою, оскільки згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприєм-ців та громадських формувань керівником Управління на дату відзиву (08.05.2019) керівником значилась ОСОБА_2 , тобто відзив підписано повноважною особою.
Суд враховує доводи позивача щодо відсутності підстав для залучення співвідповідача, а крім цього, оспорювані дії вчинені саме відповідачем, тому підстав для залучення співвідповідача немає.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
У серпні 2016р. позивача взято відповідачем на облік внутрішньо переміщеною особою.
Позивачу призначена грошова допомога у період з 11.08.2016 до 10.10.2016 у розмірі 442 грн., а з 11.10.2016 до 10.12.2016 у розмірі 221 грн.
Виплата грошової допомоги припинена 11.12.2016 згідно з п. 7 Порядку №505 та у зв'язку з не працевлаштуванням позивача.
Із квітня 2017р. по теперішній час позивач працевлаштована.
Позивач звернулась до відповідача із заявою від 16.08.2018, в якій зазначила про працевлаштування у квітні 2017р. і просила відновити виплату грошової допомоги.
Листом Управління від 30.08.2018 №13101/35-01/03 позивачу повідомлено про відсут-ність права на отримання грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, оскільки в період одержання цієї допомоги позивач не працевлаштувалася і виплата допомоги була припинена згідно з п. 7 цього Порядку.
Позивач звернулась до відповідача із уточнюючою заявою від 05.10.2018, в якій просила призначити та виплачувати їй з 16.08.2018 грошову допомогу. При цьому зазначила, що зверталась із заявою від 16.08.2018 не про поновлення призначеної грошової допомоги, виплата якої була припинена, а про призначення грошової допомоги на наступні шість місяців, а також про наявність у неї права на отримання такої допомоги, адже вона працевлаштувалась у травні 2018р., а її статус не суперечить п.п. 2, 3, 5, 6 Порядку №505.
Листом Управління від 16.10.2018 №16010/35-02/03 позивачу надана аналогічна попередній відповідь. Також повідомлено, що на засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, створеної при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації, 22.08.2018 протокол №30, прийнято рішення про призначення позивачу грошової допомоги на чоловіка та дитину на період з 20.08.2018 до 19.02.2019 у розмірі 1442 грн. по заяві від 16.08.2018.
Встановлені судом обставини визнаються сторонами і підтверджуються наявними у справі копіями: довідки Управління від 11.08.2016 №3008015534 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заяв позивача від 16.08.2018 (вх. №984) і від 05.10.2018 (вх. №1090), листів Управління від 30.08.2018 №13101/35-01/03 і від 16.10.2018 №16010/35-02/03, трудової книжки позивача (записи №№21-28).
Спірні правовідносини виникли у сфері соціального забезпечення і стосуються правомірності відмови відповідача у призначенні позивачу грошової допомоги.
Згідно з п. 2 Порядку №505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам <...> з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно з абз. 10 п. 3 Порядку №505 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №689 від 13.09.2017, чинної на час подання і розгляду заяви позивача від 16.08.2018) особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п. 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.
Згідно з абз. 10 п. 3 Порядку №505 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №548 від 11.07.2018, чинними на час подання і розгляду заяви позивача від 05.10.2018) особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п. 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.
Як вбачається, чинні положення абз. 10 п. 3 Порядку №505 встановлювали обмеження у призначенні грошової допомоги особам працездатного віку, виплата грошової допомоги яким була припинена відповідно до п. 7 цього Порядку.
Враховуючи, що позивачу було припинено з 11.12.2016 виплату грошової допомоги відповідно до п. 7 Порядку №505, то відповідач обґрунтовано та згідно з п. 3 Порядку №505 (у чинних редакціях) відмовив позивачу у призначенні грошової допомоги.
Доводи позивача не свідчать про протиправність дій відповідача і не є підставою для задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Твердження позивача про те, що абз. 10 п. 3 Порядку №505 поширюється лише на осіб, які залишились непрацевлаштованими, та/або лише щодо призначення грошової допомоги на наступний строк суперечать змісту наведених судом положень цього абзацу, тому відхиляються судом. При цьому попередня редакція абз. 10 п. 3 Порядку №505 (до прийняття постанови Кабінету Міністрів України №689 від 13.09.2017) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не була чинною на час подання і розгляду заяв позивача.
Твердження позивача про те, що Порядок №505 не обмежує особу повторно звертатись для призначення грошової допомоги загалом є вірними. Проте за обставин цієї справи і згідно з абз. 10 п. 3 Порядку №505 (у чинній редакції) позивач набуде право на призначення грошової допомоги у випадку втрати працездатності, однак такі обставини у справі відсутні.
Посилання позивача на п.п. 5, 6, 12 Порядку №505 суд відхиляє, оскільки вони не спростовують правомірність оспорюваних відмов відповідача:
- п. 5 визначає порядок подання заяви і необхідних документів, відкриття рахунків та ін. для отримання грошової допомоги, що не стосується суті спірних правовідносин і підстав відмови відповідача;
- п. 6 визначає випадки, за яких грошова допомога не призначається; даний перелік містить загальні підстави і не спростовує визначену абз. 10 п. 3 цього Порядку підставу та її застосування до позивача;
- п. 12 визначає підстави припинення виплати грошової допомоги і поновлення виплати, що також не стосується суті спірних правовідносин - рішення про припинення виплати грошової допомоги не є предметом оскарження у справі; про поновлення виплати грошової допомоги у місячний строк відповідно до п. 12 Порядку №505 позивач не зверталась.
Посилання позивача на рішення судів першої і апеляційної інстанцій суд не бере до уваги, оскільки згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України вони не є обов'язковими для суду. При цьому вказані позивачем рішення судів стосуються застосування попередньої редакції абз. 10 п. 3 Порядку №505, яка до позивача не застосовувалась.
Суд не враховує висновок Верховного Суду у постанові від 24.06.2020 у справі №639/1949/17 (позивач на неї не посилалась), оскільки він стосується правового застосування абз. 10 п. 3 Порядку №505 у попередній редакції, яка втратила чинність і до позивача не застосовувалась.
Розглянувши усі суттєві аргументи сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову. Відмовляючи у задоволенні заяв позивача, відповідач діяв відповідно до вимог Порядку №505, обґрунтовано і судом не встановлено інших порушень, які були б підставою для задоволення позовних вимог.
Отже, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем згідно з квитанцією від 01.03.2019 №19698317 судовий збір у сумі 768,40 грн. покладається на позивача і не підлягає стягненню з відповідача. Інших витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 257-263 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.
Суддя Д.А. Костенко