04 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3878/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
19.04.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області (далі - відповідач), про:
- визнання протиправним та скасування рішення 5 сесії 8 скликання від 11.02.2021 №67 Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області;
- зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність на території села Юрівка Фастівського району Київської області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
13.05.2021 позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, однак, на доданих графічних матеріалах із зазначенням бажаної земельної ділянки, вказано, що така ділянка має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства /а.с. 44-46/.
14.06.2021 до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача заперечував проти викладених у відзиві доводів /а.с. 58-29/.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення; для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
22.12.2020 позивач звернулася до Віто-Поштової сільської ради з клопотанням від 19.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, на території с. Юрівка, Києво-Святошенського району Київської області /а.с. 47/.
До вказаного клопотання позивачем надано наступні документи:
- паспорт громадянина України;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків;
- графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця розташування.
Рішенням п'ятої сесії VIII скликання Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 11.02.2021 № 67 відмовлено громадянці ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для ведення садівництва на території с. Юрівка Києво-Святошенського району Київської області /а.с. 48/.
Підставою відмови в даному рішенні зазначено, що заявлена ініціатива суперечить містобудівній документації, враховуючи висновок постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування, архітектури, капітального будівництва, агропромеслового комплексу, охорони навколишнього середовища та екології.
Позивач не погоджується з даним рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.
Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Згідно з вимогами статіі 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до вимог частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з вимогами частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.
Відповідно до вимог частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, рішенням п'ятої сесії VIII скликання Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 11.02.2021 № 67 відмовлено громадянці ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для ведення садівництва на території с. Юрівка Києво-Святошенського району Київської області. Підставою відмови в даному рішенні зазначено, що заявлена ініціатива суперечить містобудівній документації, враховуючи висновок постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування, архітектури, капітального будівництва, агропромеслового комплексу, охорони навколишнього середовища та екології.
Тому суд вважає, що визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідає положенням частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України. Зазначена обставина є цілком достатньою для скасування такого рішення відповідача.
Аналогічна позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі № 263/16220/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17.
Щодо доводів відповідача, що бажана земельна ділянка має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства суд зазначає, що вони не увійшли в оскаржуване рішення.
Таким чином вказана рішенням п'ятої сесії VIII скликання Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою та не передбачена приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення п'ятої сесії VIII скликання Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 11.02.2021 № 67.
Однак, зважаючи на те, що Гатненською сільською радою Фастівського району Київської області було прийнято рішення про відмову надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, суд, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Гатненську сільську раду Фастівського району Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, на території с. Юрівка, Києво-Святошенського району Київської області, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи повноваження та завдання суду, суд не вправі виходити за межі предмету доказування у справі та встановлювати чи існують інші та які саме підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а відтак, позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність на території села Юрівка Фастівського району Київської області задоволенню не підлягають.
Таким чином позов підлягає задоволенню частково.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати до суду у звіт про його виконання, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду. При цьому, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач добровільно не виконає рішення суду.
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
За приписами частини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено 908,00 грн /а.с.10/.
Враховуючи, що під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу проекту землеустрою без підстав встановлених Земельним кодексом України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат позивача на правничу допомогу, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відтак, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем залучено до матеріалів справи: ордер /а.с. 22/ та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю /а.с. 23/.
Разом із тим, доказів здійснення ОСОБА_1 оплати послуг, наданих адвокатом Загороднім В.С., (договір, розрахунок, акт виконаних робіт, квитанції, платіжні доручення, тощо), на суму 20000,00 грн матеріали справи не містять.
Отже, доказів фактичного понесення позивачем вищевказаних витрат суду не надано.
Відтак, не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу розподілу не підлягають.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.01.2019 у справі № 716/155/17.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 (с. Паніванівка, Семенівський район, Полтавська область, 38281, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області (вул. Київська, 138, с. Гатне, Києво-Святошинський район, Київська область, 08160, код ЄДРПОУ 04358508) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення п'ятої сесії VIII скликання Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 11.02.2021 № 67.
Зобов'язати Гатненську сільську раду Фастівського району Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, на території с. Юрівка, Києво-Святошенського району Київської області, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя Г.В. Костенко