Справа № 420/7156/21
05 серпня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Фермерського господарства «Марія.» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права постійного користування ФГ «Марія.» на земельну ділянку кадастровий номер 5121683200:01:004:0187 та земельну ділянку кадастровий номер 5121684200:01:001:0620.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2000 р. засновнику ФГ «Марія.» ОСОБА_1 для створення вказаного фермерського господарства як юридичної особи було передано на праві постійного користування дві земельні ділянки площею 27,5041 га, кадастровий номер 5121683200:01:004:0187, та площею 9,65 га, кадастровий номер 5121684200:01:001:0620. З метою реєстрації за ФГ «Марія.» прав на постійне користування вказаними земельними ділянками голова ФГ «Марія.» Канюка Є.С. 10.03.21 звернувся із заявою до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області через відділ надання адміністративних послуг Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (заява зареєстрована за вх. № 329/02-12), проте у відведений законодавством п'ятиденний строк державним реєстратором не прийнято жодного рішення з порушеного питання, чим допущено неправомірну бездіяльність. Також позивач вважає, що звернувся до відповідача зі всіма належними документами, необхідними для здійснення реєстраційних дій, у зв'язку із чим ефективним способом захисту порушених права є саме зобов'язання відповідача здійснити державу реєстрацію права постійного користування ФГ «Марія.» на земельні ділянки площею 27,5041, кадастровий номер 5121683200:01:004:0187, та площею 9,65 га, кадастровий номер 5121684200:01:001:0620.
Ухвалою судді від 05.05.21 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв'язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно відомостей ЄДРПОУ, 31.05.2000 зареєстровано юридичну особу ФГ «Марія» (25415883) (до зміни найменування СГ «Марія»), дата запису: 28.07.2014, номер запису: 15331200001000579. З 08.12.2016 керівником юридичної особи є Канюка Євген Сергійович.
З огляду на матеріали справи, 04.02.2000 ОСОБА_1 видані державні акти ІІ-ОД № 021636 на право постійного користування землею площею 27,50 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради народних депутатів. Землю надано для ведення селянського / фермерського / господарства та ОД-08-039 на право постійного користування землею площею 9,65 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради народних депутатів. Землю надано для ведення селянського / фермерського / господарства.
Відповідно до п. 7.1.4 Статуту ФГ «Марія.» землі Господарства можуть складатися з земельної ділянки площею 27,5041 га з кадастровим номером 5121683200:01:004:0187, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, розташованої на території Новопетрівської сільської ради народних депутатів, переданої засновнику Господарства - ОСОБА_1 на праві постійного користування для створення Господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування серії ІІ-ОД № 021636, виданого 04.02.2000, номер та дата запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право: 27567505 від 15.08.2018.
Згідно з п. 7.1.3 Статуту ФГ «Марія.» землі Господарства можуть складатися з земельної ділянки площею 9,65 га з кадастровим номером 5121684200:01:001:0620, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, розташованої на території Новопетрівської сільської ради народних депутатів, переданої засновнику Господарства - ОСОБА_1 на праві постійного користування для створення Господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування серії ОД № 08-039, номер та дата запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право: 27535247 від 13.08.2018
Відповідно до п. 7.2 Статуту ФГ «Марія.» з дня державної реєстрації Господарства відбулася заміна постійного землекористувача і Господарство повноважне зареєструвати за особою право постійного користування земельними ділянками, вказаними в пп. 7.1.5 та пп. 7.1.5 цього Статуту.
10.03.2021 голова ФГ «Марія.» Канюка Є.С. звернувся до голови Великомихайлівської селищної ради Чебан Л.А. із заявою № 1 від 10.03.2021, в якій просив «здійснити відповідні реєстраційні дії», навівши обґрунтування. Зокрема заявник вказав, що за ФГ «Марія.» має бути зареєстровано право постійного користування земельними ділянками площею 27,5041 га, кадастровий номер 5121683200:01:004:0187, та площею 9,65 га, кадастровий номер 5121684200:01:001:0620, які були надані засновнику ФГ «Марія.» ОСОБА_1 для створення вказаного ФГ «Марія.» як юридичної особи.
В обґрунтування заяви зазначено, що на момент надання земельних ділянок ОСОБА_1 земельні ділянки на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавались не як громадянину України, а як спеціальному суб'єкту - голові створюваного селянського (фермерського) господарства, відповідно до ст. 7, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 51 ЗК України від 18.12.1990 № 561-ХІІ.
За змістом норм ст. ст. 9, 29 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 № 2009-ХІІ (втратив чинність з прийняттям Закону України «Про фермерське господарство» № 973-ШV від 19.06.2003) на час створення ФР «Марія.» можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Більш того, право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (п. 3 ч. 1 ст. 27 ЗКУ від 18.12.1990), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (п. 2 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 № 2009-ХІІ).
До заяви додано засвідчений підписом керівника Статут ФГ «Марія.», копію державного акту на право постійного користування серії ІІ-ОД № 021636, виданого 04.02.2000, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 15.08.2018, копію державного акту на право постійного користування серії ОД № 08-039, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 13.08.2018, постанови Великої Палати Верховного суду від 23.06.2020 № 179/1043/16-ц, 23.06.2020 № 922/989/18, від 30.06.2020 № 927/79/19.
Однак у відповідь позивачем не отримано з боку відповідача жодної відповіді, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на час отримання земельних ділянок) в статті 2 "Поняття селянського (фермерського) господарства" передбачено, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, а на ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.
При цьому за змістом цього ж Закону встановлено, що:
право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір (частина перша статті 4);
земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди (частина друга статті 4);
рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії (частина перша статті 5);
після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку (частина перша статті 9).
В такий спосіб, системний аналіз зазначених норм дає можливості дійти висновку про те, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі N 922/989/18.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі N 615/2197/15-ц).
Згідно із статтею 50 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент видачі Державного акта - 2000 р.) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
За змістом статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Відповідно до частин першої та третьої статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України
При цьому, на момент видачі Державного акта економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні, у тому числі порядок отримання земель, визначалися Законом України "Про селянське (фермерське) господарство".
Так, за змістом частин першої, третьої статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент видачі Державних актів - 2000 р.) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
Поряд з цим, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент смерті засновника Позивача) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Таким чином, з комплексного аналізу наведених положень земельного законодавства убачається, що право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).
При цьому, земельне законодавство (як чинне на момент створення позивача, так й до сьогодні) не містить такої підстави припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства.
Правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб'єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об'єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб'єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.
У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення цього господарства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі N 179/1043/16-ц та від 23.06.2020 у справі N 922/989/18.
Право постійного користування земельною ділянкою отриманою засновником фермерського господарства для його створення виникає у такого господарства автоматично після його державної реєстрації саме на підставі норм законодавства та не потребує з боку фермерського господарства та уповноважених органів держави додаткових дій.
В такий спосіб зазначене право належить фермерському господарству та може захищатися ним, у тому числі у судовому порядку.
Поклавши в основу адміністративного позову вищенаведені правові висновки Верховного Суду, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом. В той же час, за встановлених судом обставин, звернення керівника ФГ «Марія.» не відповідає вимогам чинного законодавства для цілей проведення державної реєстрації прав.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За ст. 4 вказаного Закону державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, в т.ч. право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Відповідно до ст. 6 цього ж Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Відповідно до ст.16 Закону №1952-IV формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв. При прийнятті заяв у паперовій формі обов'язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.
Згідно з ст.20 Закону №1952-IV заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.
У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.
Заява на проведення реєстраційних дій у паперовій формі подається за умови встановлення особи заявника. Встановлення особи громадянина України здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
У разі подання заяви уповноваженою на те особою державним реєстратором встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.
Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження діяти від імені іншої особи, є документ, що підтверджує повноваження законного представника особи, нотаріально посвідчена довіреність або відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про особу, яка уповноважена діяти від імені юридичної особи.
За приписами ч.4 цієї статті, заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається в разі: відсутності документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг, або внесення відповідної плати не в повному обсязі; невстановлення особи заявника чи обсягу його повноважень на подання відповідної заяви; відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на земельну ділянку).
У разі подання заяви про проведення реєстраційних дій у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав проводиться в порядку черговості їх надходження (ч.5 ст.20 Закону №1952-IV).
Відповідно до п. 7 постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 р. № 1127 для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.
Згідно з п. 8 постанови КМУ № 1127 державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку. За бажанням заявника сплата адміністративного збору за державну реєстрацію прав може проводитися шляхом ініціювання державним реєстратором, у тому числі із застосуванням засобів ведення Державного реєстру прав, відповідної оплати з використанням програмних засобів Порталу Дія з формуванням платіжного документа.
За бажанням заявника сплата адміністративного збору за державну реєстрацію прав може проводитися шляхом ініціювання державним реєстратором, у тому числі із застосуванням засобів ведення Державного реєстру прав, відповідної оплати з використанням програмних засобів Порталу Дія з формуванням платіжного документа.
У разі коли суб'єкт речового права, обтяження звільнений від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав, заявник пред'являє документ, що підтверджує право на таке звільнення, з якого державним реєстратором виготовляється копія, що додається до відповідної заяви.
Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов'язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 86, ст. 3145).
За бажанням заявника у заяві зазначається інформація про здійснення з ним зв'язку (абонентський номер мобільного телефона та/або адреса електронної пошти).
У разі відсутності зауважень до відомостей, зазначених у заяві, заявник проставляє власний підпис на ній.
Аналізуючи наведені вище положення законодавства суд приходить до висновку, що заява про державну реєстрацію повинна подаватися до державного реєстратора з повним переліком документів, при цьому, обов'язковою є процедура встановлення особи заявника та перевірки всіх документів, повноти оплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав. В подальшому така заява формується у реєстраційній базі заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється підписом заявника, якому надається можливість викласти зауваження до відомостей, зазначених у заяві державним реєстратором.
Відповідно до ст.10 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).
Відповідно до ст.11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
З наявної у матеріалах справи копії заяви про проведення державної реєстрації № 1 від 10.03.2021 не вбачається, що остання була подана державному реєстратору, або, як стверджує позивач у позові, до Відділу надання адміністративних послуг Великомихайлівської селищної ради, позаяк, остання подана на ім'я голови селищної ради, що не відповідає нормам чинного законодавства. А тому вказані обставини не дають правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача - державного реєстратора прав на нерухоме майно Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області щодо неприйняття рішення про реєстрацію права постійного користування землею за позивачем, - за відсутності підстав для його прийняття.
Більш того, прохальна частина заяви за вих. № 1 від 10.03.2021 взагалі містить викладене на ім'я голови Великомихайлівської селищної ради Чебан Л.А. невизначене (неконкретне) прохання «здійснити відповідні реєстраційні дії» на підставі доданих до цього листа документів, що взагалі не узгоджується із формою звернення щодо проведення державної реєстрації прав, яка має бути викладена у чіткій та зрозумілій формі, що не дозволяє неоднозначного тлумачення.
Таким чином, керівник ФГ «Марія.» звернувся з листом № від 10.03.2021 до голови Великомихайлівської селищної ради Чебан Л.А., що за змістом та формою (прохання про сприяння реалізації закріплених чинним законодавством прав та інтересів) відповідає заяві (зверненню) в порядку Закону України «Про звернення громадян», та не є заявою заявника у розмінні Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яке здійснюється шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав та супроводжується певним алгоритмом дій державного реєстратора, який за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, зазначає відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141, а заявник, у разі відсутності зауважень до відомостей, зазначених у заяві, проставляє власний підпис на ній.
Водночас, позивачем не оскаржуються дії голови Великомихайлівської селищної ради Чебан Л.А. щодо виконання приписів ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» щодо пересилання його звернення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, тобто такі дії / бездіяльність голови селищної ради судом не оцінюються, так як в межах порушеного позивачем спору не є предметом спору.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу
Рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. При цьому за своєю правовою природою бездіяльність - це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Отже суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «Марія.» (67100, Одеська область, смт. Велика Михайлівка, вул. Садова, 8; ЄДРПОУ 25415883) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (67100, Одеська область, смт. Велика Михайлівка, вул. Карбишева, 10) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
.