Справа № 420/7236/21
02 серпня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 (1 прикордонного загону) (військова частина № НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (військова частина № НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок неотриманого протягом військової служби речового майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зазначеного в таблиці Довідки-розрахунку №48 від 09 червня 2020 року, з позицій 1 по позицію 56, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2016 року № 178 та розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 (1 прикордонному загоні), у липні 2020 року позивача звільнено зі служби за пп. «г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Однак, при звільненні позивач не отримав компенсацію за не отримане речове майно, у зв'язку з чим, звернувся до відповідача із заявою щодо виплати компенсації за не отримане речове майно. Листом відповідач повідомив, що нарахування грошової компенсації під час звільнення військовослужбовців нараховувалось на дату виникнення права на отримання речового майна.
Вважаючи бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виплати компенсації за не отримане речове майно протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
18.05.2021 року за вх. № ЕП/13486/21 від Донецького прикордонного загону надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2016 року № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року. Таким чином, у постанові № 178 немає чіткого визначення цінової політики здійснення нарахування, а тому, слід дійти до висновку, що законодавець делегував дані повноваження кожній структурі відповідно для відпрацювання чіткого алгоритму виплати грошової компенсації за речове майно, якими безпосередньо у Державній прикордонній службі України є розпорядження АДПСУ від 11.02.2017 №33, від 06.01.2018 №30, від 30.01.2019 №22 та від 17.02.2020 №41. На виконання вищезазначеної норми щодо розрахунку цін, керівним органом прикордонної служби - Адміністрацією Державної прикордонної служби України для підпорядкованих військових частин (прикордонних загонів) було видане розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.02.2017 №33 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився». Даним розпорядженням затверджується додаток - Вартість належних до видачі предметів речового майна.
29.07.2021 року за вх. № 41205/21 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві.
Заяви чи клопотань від сторін не надходили.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою суду від 11.05.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 (1 прикордонному загоні).
Відповідно до витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 29.04.2020 року № 405-ОС полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби за пп. «г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з витягом з наказу начальника 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполь від 29.05.2020 року № 285-ОС полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас.
Відповідно до витягу з наказу начальника 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполь від 12.08.2020 року № 446-ОС «Про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно звільненим у запас», ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно замість належних до видачі предметів речового майна під час проходження служби у розмірі 40 643,40 грн.
31.03.2021 року позивач звернувся до начальника Донецького прикордонного загону із запитом щодо перерахунку компенсації за не отримане речове майно у відповідності до постанови КМУ від 16.03.2016 року № 178 та здійснити донарахування відповідних коштів.
Листом івд 07.04.2021 року за № 3532 відповідач повідомив позивача, що розрахунок вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації, відповідно до норм забезпечення, під час звільнення військовослужбовців Державної прикордонної служби України нараховувалось згідно розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21, а саме на дату виникнення права на отримання речового майна.
Джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
22.03.2016 року набув чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок №178).
Як визначено пунктом 2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Відповідно до пункту 3 Порядку №178 звільнення з військової служби є однією з підстав виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення та здійснення виплати військовослужбовцям грошової компенсації.
Пунктом 4 Порядку №178 установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Формою довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, визначено включення до неї, зокрема, даних щодо: найменування речового майна, року і місяця виникнення права на отримання предметів речового майна, кількості предметів, вартість за одиницю, суми грошової компенсації.
Висновки суду.
З аналізу норм законодавства вбачається, що при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується, шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на поточний рік.
Суд зазначає, що наведені вище нормативно-правові акти не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, визначивши вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 1 січня поточного року тощо.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено, що проведене нарахування грошової компенсації за неотримане позивачем речове майно не відповідає порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, відповідачем було застосовано пропорцію часу, що минув з дня виникнення у позивача права на отримання речового майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Окрім того, вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року №21 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації). А також, відповідачем було оформлено довідку про вартість речового майна, що належить до видачі за формою, яка не відповідає визначеній постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178.
Відтак, вказані дії відповідача суд оцінює як такі, що не відповідають нормативному регулюванню даних правовідносин і не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України в сфері соціального захисту військовослужбовців.
Відповідач посилається на те, що нарахування компенсації по цінам за роками видачі речового майна здійснювалося, зокрема, відповідно до вимог Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132 (далі - Інструкція №1132), та з урахуванням розпоряджень Адміністрації Держприкордонслужби від 11.02.2017 №33, від 06.01.2018 №30, від 30.01.2019 №21.
З даного приводу суд зазначає, що Інструкція №1132 визначає, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби (пункт 10 Інструкції №1132).
При цьому, норми Інструкції не слід оцінювати як доповнюючі або конкретизуючі, оскільки, вони фактично звужують право особи на грошову компенсацію та зменшують розмір відповідних виплат.
Таким чином, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове слід керуватися відповідним належним актом вищої юридичної сили постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178. Норми ж Інструкції підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що саме Порядком №178, встановлено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони саме станом на 1 січня поточного року, відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні позивача компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 №21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» є протиправними.
Також при вирішенні даного спору суд враховує правову позицію викладену у пункті 54 Постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, у якій зазначено, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату, і аналогічні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 23.08.2019 по справі №2040/7697/18 та в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №809/1488/16.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
ЄСПЛ тлумачить поняття «якість закону» так: національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. аnd Others v. Bulgaria») від 24.07.2008, заява № 1365/07, п. 39, «Олександр Волков проти України» від 29.01.2013, заява № 21722/11, п. 170).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. А роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France») від 11.11.1996, заява № 17862/91, п. 31-32, «Вєренцов проти України» від 11.04.2013, заява № 20372/11, п. 65).
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 (1 прикордонного загону) (військова частина № НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсації за не отримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».
Зобов'язати Донецький прикордонний загін (1 прикордонного загону) (військова частина № НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок неотриманого протягом військової служби речового майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зазначеного в таблиці Довідки-розрахунку №48 від 09 червня 2020 року, з позицій 1 по позицію 56, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2016 року № 178 та розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Бутенко А.В.