Справа № 420/9230/21
04 серпня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості та сплатити, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивачки, ОСОБА_1 , до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладених в листі від 12.05.2021 про відмову у проведенні перерахунку заборгованості ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% -протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385 здійснити перерахунок заборгованості та сплатити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , заборгованість, виходячи з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90%.
Позивачка просила допустити рішення суду до негайного виконання, а також постановити окрему ухвалу.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивачки
Позивачка стверджувала, що відповідач протиправно зменшив суму заборгованості перед нею за недоплату довічного грошового утримання судді у відставці.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що незважаючи на численні рішення суду, відповідач систематично порушує її права, протиправно зменшуючи 90% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що призвело до зменшення суми заборгованості за період з 04.12.2018 по 08.12.2019.
Так, 23.03.2020 відповідач в черговий раз своїм розпорядженням провів перерахунок пенсії із розрахунку 64%, а потім 78% щомісячного грошового утримання, що зменшило суму заборгованості, яка виникла за невиплату в повному обсязі суми довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 08.12.2019.
Посилаючись на те, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2015 року, яким встановлено право позивачки на 90% щомісячного довічного грошового утримання, не скасоване, є обов'язковим для виконання, а також на те, що нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, позивачка вважає заявлені вимоги законними та обґрунтованими.
Крім того, на підсилення своєї позиції позивачка звертала увагу, що на сьогоднішній день також є чинним рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2021, яким суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90%.
(б) Позиція відповідача
22.06.2021 відповідач до суду надав відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначав, що він законно здійснив перерахунок пенсії на підставі чинної на момент здійснення перерахунку норми ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», яка встановлювала з урахуванням стажу відповідачки 78%. Законні підстави для перерахунку позивачці заборгованості щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% у відповідача відсутні.
Жодним законом чи нормативно-правовим актом не передбачений перерахунок з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Також, відповідач посилався на те, що здійснення перерахунку заборгованості з 04.12.2018 по 08.12.2019 є незаконним. При цьому він посилався на практику ВС, відповідно до якої Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення за умов відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди, оскільки це б порушило принцип правової визначеності.
(в) Відповідь позивачки на відзив
22.06.2021 позивачка надала до суду відповідь на відзив. Позивачка заперечуючи аргумент позивача про порушення нею строку звернення до суду з вимогами про здійснення перерахунку за минулі періоди, наголошувала на тому, що предмет її позовних вимог не пов'язаний з отриманням щомісячної пенсії, а стосується тільки спору щодо суми розрахунку заборгованості, про зменшення розміру якого, вона дізналася тільки 31.05.2021, коли отримала розрахунок від відповідача. Таким чином, строк звернення до суду позивачка не порушувала.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
07.06.2021 суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
IV. Обставини, встановлені судом
Постановою Верховної Ради України від 12.11.2105 у зв'язку з поданням заяви про відставку позивачку звільнено з посади судді Апеляційного суду Одеської області.
З 2015 року вона перебуває на обліку в УПФ у Малиновському районі м. Одеси, правонаступником якого є ГУПФ України в Одеській області, та отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, діючого на відповідній посаді судді, на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2015 року у справі №521/19018/15-а, яке є чинним.
07.11.2019 Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги позивача у справі 420/5894/19: визнав протиправною відмову Центрального об'єднаного управління ПФУ в м.Одесі у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від мінімальної заробітної плати.
В даному рішенні суд встановив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачки становить 90%. В мотивувальній частині рішення суд зробив висновок, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про розмір суддівської винагороди станом на 04.12.2018 та станом на 01.01.2019, у зв'язку з чим суд визнав протиправним рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 860438 від 08.04.2019 року про відмову у перерахуванні та виплаті позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді Одеського апеляційного суду у відставці в залежності від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року.
На виконання вказаного рішення суду відповідач зробив перерахунок з урахуванням 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді та відповідно встановив суму заборгованості через здійснення ним недоплати грошового утримання за період з 04.12.2018 по 08.12.2019 у розмірі 867710,47 грн.
11.12.2019 позивачка отримала з відділу перерахунку пенсій відповідача лист №1059. В листі відповідач повідомляв, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №420/5894/19 зроблений перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. Через дану обставину сума боргу за період з 04.12.2018 по 08.12.2019 складає 867710,47 грн. та буде включена до реєстру судових рішень (а.с.13).
Проте, пізніше відповідач відповідно до розпорядження від 23.03.2020 знову на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №420/5894/19 здійснив ще один перерахунок, яким зменшив суму заборгованості за період з 04.12.2018 по 08.12.2019 з 867710,47 грн. до 665030,92 грн. Зменшення суми заборгованості спричинило те, що перерахунок відповідач здійснив із розрахунку 64% суддівської винагороди .
Про здійснений перерахунок та зменшення суми боргу за невиплачені доплати з 04.12.2018 по 08.12.2019 відповідач повідомив позивачку листом від 12.05.2021 (а.с.15).
01.03.2021 Одеський окружний адміністративний суд виніс рішення у справі №420/1035/21, яким задовольнив позов позивачки: визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови, викладеної в листі від 07.12.2020 у проведенні перерахунку та виплаті щомісячного довічного утримання судді у відставці в розмірі 90% на підставі довідки Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язав здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% згідно з довідкою.
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Зміст даних спірних правовідносин становить вирішення питання щодо правомірності зменшення суми заборгованості відповідача перед позивачкою, яка утворилася внаслідок несплати в повному обсязі сум щомісячного грошового утримання судді у період з 04.12.2018 по 08.12.2019.
Частиною 3 статті 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (чинною на час виходу судді у відставку), встановлено, що щомісячне грошове утримання виплачується судді у розмірі 89% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.
Стаття 58 Конституції України закріплює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституції і законами України.
22.05.2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким "…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України : «Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом».
Повертаючись до фактів цієї справи, суд звертає увагу на висновок Малиновського районного суду м. Одеси у постанові від 10.12.2015 у справі №521/19018/15-а, про те, що, виходячи з принципу верховенства права згідно з яким при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, позивачка має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі , передбаченому ч.3 ст.1431 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015. Суд у вказаній справі встановив, що розмір довічного грошового утримання позивачки повинен складати 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.
Також у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №420/1035/21, суд виходив із того, що на законодавчому рівні визначено збереження стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення, обрання та зробив висновок про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачки повинен становити 90% (50% за 20 років + 41% за 21 повний рік) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Вказане рішення набрало законної сили.
Таким чином, суд робить висновок, що та обставина, що позивачка має право на щомісячне грошову утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, є встановленою рішеннями судів та не потребує доказування. Відповідно - застосування відповідачем 64% суддівської винагороди при зменшенні суми заборгованості є невірним. Відтак, зменшення відповідачем суми заборгованості, яка виникла за невиплату в повному обсязі суми довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 08.12.2019 до 665030,92 грн., є протиправним.
З огляду на листи від 11.12.2019 №1059; 19.06.2020; 27.04.2021 відповідач визнає існування в нього боргу по сумі доплат перед позивачем. Також проти існування заборгованості відповідач не заперечував у своєму відзиві. Отже обставина щодо існування у відповідача заборгованості по щомісячному довічному грошовому утриманню за період з 04.12.2018 по 08.12.2019 визнається сторонами та з урахуванням приписів ч.1 ст. 78 КАС України є такою, що не належить до доказування.
Крім того, суд зазначає, що у відзиві на позов відповідач посилався на пропуск звернення позивачкою строку звернення до суду. Проте відповідач не заявляв клопотання та не просив суд залишити з цих підстав позовну заяву без розгляду, а просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Суд не погоджується з аргументами відповідача, що звертаючись до суду з питанням щодо здійснення перерахунку заборгованості за минулі періоди з 04.12.2018 по 08.12.2019 позивач порушила принцип правової визначеності. Так, суд звертає увагу, що предметом спору даної адміністративної справи є вирішення питання щодо правомірності зменшення суми розрахунку заборгованості, про яке позивачка дізналася тільки 31.05.2021, коли отримала розрахунок від відповідача. Таким чином, суд робить висновок, що, звернувшись до суду 02.06.2021, встановлений ч. 2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду вона не порушувала.
Отже, на підставі викладеного суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення.
Щодо викладеної в прохальній частині позову заяви позивача про звернення до негайного виконання рішення в межах стягнення грошового утримання за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України, суд який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні суду звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Враховуючи, що в даному випадку судом не ухвалено рішення про стягнення певних сум з відповідача, відсутні підстави для звернення до негайного виконання цього рішення суду.
Також позивач в прохальній частині позову просить постановити окрему ухвалу щодо усунення причин і умов, що сприяли порушенню чинного законодавства.
З огляду на зміст ч.1 ст.249 КАС України постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, тому суд відмовляє у постановленні окремої ухвали.
VI. Судові витрати
При поданні позовної заяви до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 908 грн. Даний факт підтверджується квитанцією від 01.06.2021 (а.с. 17). З урахуванням висновку суду про задоволення позову, сплачений та документально підтверджений позивачкою судовий збір належить до стягнення на користь позивачки. Адже відповідно до ч.1 статті 139 КАС України: «При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладених в листі від 12.05.2021 про відмову у проведенні перерахунку заборгованості ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% -протиправними.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385 здійснити перерахунок заборгованості та виплатити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , заборгованість, виходячи з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90%.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 908 (дев'ятсот вісім), 00 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.Я. Бойко