Справа № 420/8232/21
04 серпня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Державної інспекції ядерного регулювання України (місцезнаходження: 01011, м. Київ-11, вул. Арсенальська, 9/11; код ЄДРПОУ 217221086) про визнання протиправними дії щодо відмови у задоволенні запиту та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної інспекції ядерного регулювання України, в якій позивач просить:
визнати дії Деатомрегулювання України щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 до публічної інформації щодо надання запитуваних копій документів протиправними;
зобов'язати Держатомрегулювання України надати ОСОБА_1 у встановлені Законом України "Про доступ до публічної інформації" терміни та у встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації" порядку запитувані копій запитуваних документів, а саме надати на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 копії переліків ДІВ (джерел іонізуючого випромінювання), які свого часу надавались разом з іншими матеріалами до Держатомрегулювання для отримання ліцензій на право впроваджувати діяльність з використання ДІВ, а саме:
КИЛИЙСЬКИЙ СУДНОБУДИВЕЛЬНО-СУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД (код ЄДРПОУ 01125011);
ДЕРЖАВНЕ ПИДПРИЄМСТВО ОДЕСЬКИЙ РЕГИОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦИИ, МЕТРОЛОГИИ ТА СЕРТИФИКАЦИИ (код ЄДРПОУ 04725970);
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВИДПОВИДАЛЬНИСТЮ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПИДПРИЄМСТВО БЛАСДОЗ (код ЄДРПОУ 33311685).
Ухвалою від 08.06.2021 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.01.2021 р. позивач надіслав на адресу відповідача запити до публічної інформації, в яких просив надати на його електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 копії переліків ДІВ (джерел іонізуючого випромінювання), які свого часу надавались разом з іншими матеріалами до Держатомрегулювання для отримання ліцензій на право впроваджувати діяльність з використання ДІВ (джерел іонізуючого випромінювання), проте листом Державної інспекції ядерного регулювання України від 15.01.2021р. № 28-16/561-05 позивачу відмовлено у задоволенні запиту до публічної інформації, а саме не надано копій запитуваних документів. Позивач вважає, що відповідачем порушено приписи Закону України "Про доступ до публічної інформації" та фактично відмовлено йому у доступі до публічної інформації, оскільки вказаний Закон передбачає, що розпорядник інформації не може відмовити у наданні копії документу. Доступ можна обмежити лише до інформації у цьому документі, якщо інформація з обмеженим доступом. Відмовляючи в наданні інформації, відповідач не обґрунтував свою відповідь належним чином, не застосував трискладовий тест щодо віднесення інформації до службової.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 38958/21 від 20.07.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач працював в Південній державній інспекції з ядерної та радіаційної безпеки Держатомрегулювання, що була міжрегіональним територіальним органом Держатомрегулювання, повноваження якої поширювалися на Одеську, Миколаївську та Херсонську області, з 2006 року по травень 2013 року, а протягом 2008-2013 років обіймав посаду заступника начальника цієї Інспекції - начальника відділу безпеки РАВ, перевезень та гарантій. 12.01.2021 р. позивач направив запит щодо надання копій переліків джерел іонізуючого випромінювання, які свого часу надавались разом з іншими матеріалами до Держатомрегулювання для отримання ліцензій на право впроваджувати діяльність з використання ДІВ (джерел іонізуючого випромінювання). Відповідач прийняв рішення про відмову у задоволенні запиту на публічну інформацію у межах повноважень та у спосіб, що визначенні Конституцією Україною та Законами України. Так, переліки ДІВ, які заявники (6 суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії) мають намір виготовляти або використовувати і які свого часу надавались для отримання ліцензії у сфері використання ядерної енергії, відносяться до інформації, що міститься в ліцензійних справах, а також до відомостей про місця використання, зберігання, класифікацію, категоризацію, інші характеристики радіонуклідних ДІВ, включаючи відкриті ДІВ, визначені в керівництві з безпеки МАГАТЕ "Регулюючий контроль за джерелами іонізуючого випромінювання" ( Regulatory Control of Radiation Sources. Safety Guide No. GS-G-1.5), і тому відповідно до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в Держатомрегулювання, затвердженого наказом від 23.01.2017 №16, належать до відомостей, що становлять службову інформацію у Держатомрегулювання.
За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
12.01.2021 р. ОСОБА_1 надіслав на адресу відповідача запит до публічної інформації, в якому просив надати на його електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 копії переліків ДІВ (джерел іонізуючого випромінювання), які свого часу надавались разом з іншими матеріалами до Держатомрегулювання для отримання ліцензій на право впроваджувати діяльність з використання ДІВ (джерел іонізуючого випромінювання), а саме:
КИЛИЙСЬКИЙ СУДНОБУДИВЕЛЬНО-СУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД (код ЄДРПОУ 01125011);
ДЕРЖАВНЕ ПИДПРИЄМСТВО ОДЕСЬКИЙ РЕГИОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦИИ, МЕТРОЛОГИИ ТА СЕРТИФИКАЦИИ (код ЄДРПОУ 04725970);
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВИДПОВИДАЛЬНИСТЮ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПИДПРИЄМСТВО БЛАСДОЗ (код ЄДРПОУ 33311685) (а.с. 5).
Листом Державної інспекції ядерного регулювання України від 15.01.2021р. № 28-16/561-05із позивачу відмовлено в отриманні інформації, що запитувалась (а.с. 5, звор. бік арк.).
Відповідач у листі зазначив, що запитувана інформація відповідно до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в Держатомрегулювання, затвердженого наказом №16 від 23.01.2017р., статтями 6, 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відноситься до службової інформації, є інформацією з обмеженим доступом.
05.04.2021р. Державною інспекцією ядерного регулювання України направлено позивачу лист № 09-17/5682-173К, в якому зазначено, що відповідно до Закону України "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання" ДІВ потребують фізичного захисту, в т.ч. оформлення допуску до особливих робіт, який видається на підставі висновку СБУ. Фізичний захист джерел іонізуючого випромінювання спрямований на захист інтересів національної безпеки, попередження та припинення диверсій, крадіжки або будь-якого іншого неправомірного вилучення радіоактивних матеріалів та зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Державна політика з фізичного захисту базується на засадах щодо забезпечення національної безпеки України. Створення умов для фізичного захисту інформації з обмеженим доступом є однією з умов досягнення цілей фізичного захисту (а.с. 8).
23.04.2021р. (вих. № 09-17/6868-63 із) Державною інспекцією ядерного регулювання України направлено позивачу копію наказу Державної інспекції ядерного регулювання України № 16 від 23.01.2017р. «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв, які містять відомості, що становлять службову інформацію, у Державній інспекції ядерного регулювання України» (а.с. 9-26).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно з ст.2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про інформацію" основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації.
Згідно з ч.2 ст.20 Закону України "Про інформацію" будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За частиною 1 ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Згідно з п.1 ч.1 ст.12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3)інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Як передбачено ч.1 ст.14 цього Закону розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно ч.4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно з ч.2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 363, одними з основних завдань Держатомрегулювання є: забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії та здійснення державного регулювання безпеки використання ядерної енергії.
Відповідно до ст.22 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" державне регулювання безпеки-використання ядерної енергії полягає у забезпеченні безпеки людини, навколишнього природного середовища, ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання та передбачає: -
встановлення нормативних критеріїв і вимог, що визначають умови використання ядерної енергії (нормування);
видачу документів дозвільного характеру на здійснення діяльності у сфері використання ядерної енергії (провадження дозвільної діяльності);
здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства, умов документів дозвільного характеру, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, вимог фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромйпрвання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання, включаючи примусові заходи (державний нагляд).
Відповідно до статті 24 вказаного Закону Держатомрегулювання визначає критерії та вимоги безпеки, додержання яких обов'язкове під час використання ядерної енергії, відповідно до яких розробляються та затверджуються норми, правила, стандарти з ядерної та радіаційної безпеки, норми, правила з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, нормативно- правові акти з обліку та контролю ядерних матеріалів, застосування гарантій нерозповсюдження ядерної зброї, вимоги щодо управління якістю діяльності з використання ядерної енергії в частині ядерної та радіаційної безпеки.
Закон України "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання" від 19.10.2000 №2064-ІІІ визначає основні засади діяльності фізичних та юридичних осіб з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.
Відповідно до преамбули даного Закону він спрямований на фізичний захист ядерних матеріалів, ядерних установок, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання спрямований на захист інтересів національної безпеки, попередження та припинення диверсій, крадіжки або будь-якого іншого незаконного вилучення ядерного матеріалу, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї.
Згідно з ст. 2 цього Закону цілями фізичного захисту є, зокрема, створення умов, спрямованих на мінімізацію можливості вчинення диверсії, крадіжки або будь-якого іншого неправомірного вилучення радіоактивних матеріалів та зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї, а статтею 3 Закону встановлено, що державна політика з фізичного захисту провадиться на і засадах, зокрема: визнання фізичного захисту одним з елементів забезпечення національної безпеки України та застосування всіма заінтересованими органами державної влади і юридичними особами єдиної, завчасно створеної системи протидії актам ядерного тероризму.
Стаття 18 Закону України "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання" відносить серед іншого до першочергових вимог фізичного захисту створення умов для захисту інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до вимог ст. 64 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" оформлення допуску до особливих робіт з ДІВ видається на підставі висновку Служби безпеки України.
Частина 15 ст. 12 Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" встановлено, що орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки формує ліцензійну справу. Відповідно до п.3 Положення про перелік та вимоги щодо форми і змісту документів, що подаються для отримання ліцензії на провадження окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії, затвердженого наказом Держатомрегулювання від 06.08.2012р. №1453/21765, для отримання ліцензії на провадження окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії суб'єкт діяльності у сфері використання ядерної енергії подає заяву.
Згідно з п.4 даного Положення до заяви додається, зокрема, перелік джерел іонізуючого випромінювання, який заявник буде використовувати або виготовляти.
Суд зазначає, що згідно матеріалів справи Державна інспекція ядерного регулювання України прийняла наказ від 15.01.2021 року № 16, згідно якого до відомостей, що становлять службову інформацію у Державній інспекції ядерного регулювання України відноситься інформація, що міститься в ліцензійних справах та справах про видачу інших документів дозвільного характеру.
На теперішній час наказ в цій частині є чинним, доказів протилежного позивачем суду не надано.
Відтак, на момент надання відповіді позивачу запитувана інформація була віднесена до службової інформації.
Отже з сукупного аналізу вказаних норм права суд погоджується з позицією відповідача, що держава гарантує фізичний захист ДІВ з метою зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї, протидії ядерному тероризму в інтересах національної безпеки України. Фізичний захист відповідно до ст.18 ЗУ "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання" серед іншого полягає у створенні умов для захисту інформації з обмеженим доступом, оскільки збирання інформації про ДІВ, що використовуються підприємствами та установами, особами, які не мають допуску до особливих робіт з цими ДІВ, особливо враховуючи ситуацію в Україні, суттєво збільшує потенційну загрозу потрапляння ДІВ у незаконний обіг та ризик потрапляння інформації про такі ДІВ до осіб, які потенційно можуть мати злочинні наміри, можливість виникнення аварії радіаційного забруднення території з тяжкими наслідками, потрапляння таких ДІВ у незаконний обіг (перепродаж, виготовлення "брудної бомби") тощо.
Також суд погоджується з аргументами відповідача, що відповідно до чинного законодавства перелік ДІВ є обов'язковим документом, що надається для отримання заявником ліцензії.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, а також враховуючи, що інформація про джерела іонізуючого випромінювання не відноситься до інформації доступ до якої не може бути обмежено згідно з Закону України "Про доступ до публічної інформації", суд вважає, що відповідач обґрунтовано своїм наказом від 15.01.2021 № 16 відніс інформацію, що міститься в ліцензійних справах, до відомостей, що становлять службову інформацію.
Крім того, суд зазначає, що відповідач, обмежуючи доступ до вказаної інформації, діяв в інтересах національної безпеки, оскільки розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам.
Позивач у позовній заяві жодним чином не зазначив, в чому полягає його інтерес або інтерес суспільства в отриманні такої інформації та яким чином він може переважати шкоду від оприлюднення такої інформації. Іншими словами, обмежуючи доступ до вказаного документу, відповідач діяв на підставі закону, переслідуючи легітимну мету та пропорційно, дотримуючись справедливої рівноваги між інтересом держави та інтересом позивача.
При цьому суд погоджується з доводом позивача, що доступ можна обмежити лише до інформації у документі, а не до документу в цілому. Проте, суд звертає увагу, що позивач просив надати документ - перелік ДІВ, що в даному випадку є документом, який є сам по собі в повному обсязі суцільною інформацією з обмеженим доступом, оскільки складається з відомостей про місця використання, зберігання, класифікацію, категоризацію, інші характеристики радіонуклідних ДІВ.
Таким чином враховуючи наведені приписи чинного законодавства, встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив у наданні інформації за запитом ОСОБА_1 від 12.01.2021 р., тому в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, а також те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для стягнення судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Державної інспекції ядерного регулювання України (місцезнаходження: 01011, м. Київ-11, вул. Арсенальська, 9/11; код ЄДРПОУ 217221086) про визнання протиправними дії щодо відмови у задоволенні запиту та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2021 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.