вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" серпня 2021 р. Справа№ 911/495/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
без виклику представників сторін
розглянувши апеляційну скаргу Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського
на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2021 року (повний текст рішення складено 24.05.2021 року
у справі № 911/495/21 (суддя: Грабець С.Ю.)
за позовом Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського
до Фізичної особи-підприємця Іванова Владислава Петровича
про стягнення боргу в сумі 164 000,00 грн,
Центральна спеціалізована бібліотека для сліпих ім. М. Островського (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванова Владислава Петровича (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 164 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №1607/01 від 16.07.2020 року. Так, відповідачем робота була виконана частково, містила недоліки та була виконана з порушенням встановлених умовами договору строків, тому, на думку представників позивача, відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в сумі 164000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2021 року відмовлено повністю у позові Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського до фізичної особи-підприємця Іванова Владислава Петровича про стягнення боргу в сумі 164000,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Центральна спеціалізована бібліотека для сліпих ім. М. Островського звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 99 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржник зазначив, що суд першої інстанції неправомірно не призначив експертизу для з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Також, за твердженням скаржника, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що документів, що підтверджували б звернення позивача до відповідача із заявою про виявлені у виконаній роботі недоліки, суду надано не було. Позивачем в якості доказу наявності претензій до відповідача було надано лист-претензію №147 від 30.12.2020 року, яка була надіслана відповідачу раніше, ніж акт приймання-передачі робіт №171220-01 від 21.12.2020 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/495/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2021 року у справі №911/495/21. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2021 року у справі №911/495/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників своєю ухвалою від 22.06.2021 року.
05.07.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції без змін.
Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що роботи позивачем були оплачені в повному обсязі, згідно п. 4.1 договору, що зважаючи на умови п. 4.2 договору (68% від суми, зазначеної у п. 4.1 договору сплачується протягом 3 робочих днів з моменту здачі належним чином виконаної роботи), що в свою чергу свідчить про прийняття позивачем результатів робіт за договором.
Також, представник відповідача наголосив, що над створенням вебсайту працювало безліч виконавців, за результатами діяльності яких відповідач не може нести жодної відповідальності, так як такі виконавці не наймались та не залучались, не фінансувались відповідачем. Матеріали справи не містять ніяких документів, що сааме через ніби неналежне виконання робіт саме відповідачем, Український культурний фонд має зауваження до позивача/скаржника у даній справі.
12.07.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення на відзив в якому відповідач, зокрема, зазначив, що факт несвоєчасного виконання умов договору підтверджується листом Українського культурного фонду №1469-02/02-08 від 14.12.2020 року, який суд першої інстанції не прийняв до уваги ,як доказ того, що роботи зі створення сайту виконані неналежним чином, хоча на час підписання цього листа роботи зі створення сайту мали б бути виконані у повному обсязі.
19.07.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив в якому позивач, зокрема, зазначив, що доводи та вимоги апеляційної скарги, відповіді (заперечення) на відзив являються безпідставними, вимоги скаржника не ґрунтуються на нормах права, рішення від 12.05.2021 року у господарській справі №911/495/21 Господарським судом Київської області було винесено законне та обґрунтоване, а отже, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2021 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 30.06.2020 року між Українським культурним фондом (фонд) та Центральною спеціалізованою бібліотекою для сліпих ім. М. Островського (Грантоотримувач) був укладений договір №3INC21-5201 про надання гранту (далі - договір №3INC21-5201), відповідно до умов якого Український культурний фонд зобов'язувався надати грант позивачу для реалізації культурно - мистецького проекту "Он-лайн бібліотека "Пізнай світ звуками", а позивач зобов'язувався вищевказаний проект реалізувати.
16.07.2020 року між Центральною спеціалізованою бібліотекою для сліпих ім. М. Островського (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Івановим Владиславом Петровичем (виконавець) був укладений договір №1607/01 (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався виконати роботи, а позивач зобов'язувався роботи прийняти та оплатити.
Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: розробку програмного забезпечення, призначеного для оформлення у вигляді веб - сайту (далі - сайт), відповідно до технічного завдання (додаток 1); розміщення сайту в Інтернеті за адресою: www.csbs.org.ua.
Згідно п. 2.1 договору, виконавець приступає до виконання робіт негайно з моменту зарахування передоплати на розрахунковий рахунок, або готівкою.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що термін виконання робіт становить 98 робочих днів (без урахування правок отриманих від позивача).
Відповідно до п. 2.3 договору, роботи проводяться і затверджуються позивачем в три етапи:
- Дизайн. Дизайн надається позивачу у вигляді графічного макету сторінок сайту (промальований зовнішній вигляд сторінок у форматі JPG або JPEG) згідно з технічним завданням (додаток 1). Правки і доопрацювання приймаються в рамках технічного завдання і не повинні кардинально змінюватись протягом розробки дизайну. Терміни на дизайн головної сторінки 10 робочих днів (без урахування правок). Терміни на промальовування інших сторінок сайту 10 робочих днів (без урахування правок). Терміни затвердження 3 (три) робочих дні на головну сторінку сайту, і 4 (чотири) робочі дні на інші сторінки сайту. Після отримання дизайну від відповідача, позивач в зазначений термін затвердження повинен вказати зауваження і пропозиції для внесення в дизайн або затвердити в повному обсязі наданий макет. У разі якщо позивач після отримання дизайну від відповідача протягом зазначеного терміну виділеного на затвердження не вказує правки і не затверджує в повному обсязі, дизайн вважається автоматично затвердженим. Всі додаткові правки і зміни в дизайні після затвердження, або які виходять за рамки технічного завдання обумовлюються і оплачуються окремо (п. 2.3.1 договору);
- Верстання. Верстання веб-сторінок - створення структури html-коду, яка розмішує елементи веб-сторінки (зображення, текст і т. д.) У вікні браузера, згідно з розробленим макету (дизайну), таким чином, щоб елементи дизайну виглядали аналогічно макету. Зверстана версія розміщується відповідачем на тестовому хостингу і надається позивачу на затвердження у вигляді інтернет-адреси. Терміни виконання верстання 10 робочих днів (без урахування правок). Терміни затвердження 4 (чотири) робочі дні на всі сторінки сайту. Після отримання від відповідача, позивач в зазначений термін затвердження повинен вказати зауваження і пропозиції для внесення в верстку або затвердити в повному обсязі. У разі якщо позивач після отримання зверстаної версії від відповідача протягом зазначеного терміну виділеного на затвердження не вказує правки і не затверджує в повному обсязі, зверстана версія вважається автоматично затвердженої. Всі додаткові правки і зміни в верстці після затвердження, або виходять за рамки технічного завдання обумовлюються і оплачуються окремо (п. 2.3.2 договору);
- CMS (система управління сайтом). Для управління сайтом (зміни / додавання контенту сайту) верстка встановлюється на framework Laravel. Весь функціонал сайту (функції, модулі, анімації і т.д.) створюються згідно з технічним завданням (додаток 1) і управляються за рахунок CMS. Після установки CMS сайт переноситься на хостинг за адресою зазначеному в п. 2.3. цього договору і вважається готовим (п. 2.3.3 договору).
Згідно п. 2.4 договору, готовий сайт здається "під ключ" на хостингу за адресою www.csbs.org.ua. з додатком коду передачі даних за протоколом ftp: логін, пароль і хост-адреса, доступи до CMS (система управління сайтом).
Відповідно до п. 2.5 договору протягом 3-х (трьох) робочих днів позивач зобов'язаний перевірити отриманий сайт на наявність смислових, орфографічних і граматичних помилок, непрацюючих гіперпосилань, які не завантажуються малюнків і повідомити зауваження відповідачу. Відповідач зобов'язаний усунути виявлені помилки протягом трьох робочих днів. При не надходженні зауважень від позивача в 3-х денний термін доручена відповідачем робота вважається виконаною.
Згідно з п. 2.6 договору, після надання відповідачем відкоригованої версії сайту в розпорядження позивача, сторони підписують акт про здачу-приймання роботи.
Відповідно до п. 3.1 договору, виконавець зобов'язується виконати роботи в терміни зазначені в п. 2.2. цього договору, а також у відповідності до вимог технічного завдання (додаток 1).
Пунктом 3.2 договору встановлено, що виконавець має право збільшити термін виконання робіт по п. 2.2. на кількість днів вимушеного простою до отримання відповідних вказівок від позивача.
Згідно з п. 3.3 договору, виконавець має право чи не приступати до роботи, а розпочату роботу призупинити у випадках, коли порушення позивачем своїх обов'язків за договором перешкоджає виконанню договору відповідачу.
Відповідно до п. 4.1 договору, вартість робіт згідно з цим договором встановляється в національній валюті та становить: 164 000,00 (сто шістдесят чотири тисячі) грн.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата робіт позивачем відповідачу проводиться в три етапи: - у формі попередньої оплати у розмірі 30 000,00 грн від суми, зазначеної в п. 4.1. договору - протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання договору, до початку виконання робіт; - 13% від суми, зазначеної в п. 4.1. договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту затвердження дизайну (відповідно до п. 2.3.1. договору); - 68% від суми, зазначеної в п. 4.1. договору протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту здачі належним чином виконаної роботи.
Згідно з п. 5.1 договору, приймання результатів роботи здійснюється відповідно до вимог, зазначених у додатку 1 цього договору.
Відповідно до п. 7.1 договору, права на сайт переходять до позивача після отримання від відповідача кодів передачі даних за протоколом ftp (логін, пароль і хост).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 10.1 договору).
Так, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по розробці та створенню інтернет сайту, а саме розробити програмне забезпечення, призначене для оформлення у вигляді веб - сайту, відповідно до технічного завдання, та розмістити сайт у мережі Інтернет за адресою: www.csbs.org.ua.
Перелік робіт по створенню інтернет сайту та умови до нього узгоджені сторонами у підписаному ними технічному завданню по створенню онлайн бібліотеки, яке є додатком №1 до договору (копія наявна в матеріалах справи).
За твердженням позивача, на виконання умов договору ним було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 164 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1074 від 20.07.2020 року, №1088 від 18.08.2020 року та №1074 від 21.09.2020 року (наявні в матеріалах справи).
Листом №1469-02/02-08 від 14.12.2020 року Український культурний фонд повідомив позивача про підсумки перевірки фінальної звітності щодо реалізації проекту, а також про те, що робота зі створення сайту виконана неналежним чином, у зв'язку з чим позивачу зменшено суму гранта та зобов'язано повернути Українському культурному фонду 119 894,97 грн.
Відповідачем робота була виконана частково, містила недоліки та була виконана з порушенням встановлених умовами договору строків, тому, на думку представників позивача, відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в сумі 164 000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №147 від 30.12.2020 року про повернення грошових коштів.
Відповідач в свою чергу направив на адресу позивача відповідь на вищевказану претензію, в якій повідомив позивача про те, що умови договору ним виконані в повному обсязі.
Згідно ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем виконані відповідачем роботи оплачені в повному обсязі.
11.01. 2021 року відповідач направив позивачу акт №171220-01 приймання - передачі робіт (послуг) до договору на виконання роботи 1607/01 від 17.07.2020 року від 21.12.2020 року, на суму 164 000,00 грн.
Згідно зі ст. 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Відповідно до ст. 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Відповідно до ч. 3. ст. 853 Цивільного кодексу України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Частиною 4 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підписаний акт №171220-01 приймання - передачі робіт (послуг) до договору на виконання роботи 1607/01 від 17.07.2020 року від 21.12.2020 року відповідачу не повернув.
Пунктом 2.5 договору встановлено, що протягом 3-х (трьох) робочих днів позивач зобов'язаний перевірити отриманий сайт на наявність смислових, орфографічних і граматичних помилок, непрацюючих гіперпосилань, які не завантажуються малюнків і повідомити зауваження відповідачу. Відповідач зобов'язаний усунути виявлені помилки протягом трьох робочих днів. При не надходженні зауважень від позивача в 3-х денний термін доручена відповідачем робота вважається виконаною.
Згідно з п. 2.6 договору, після надання відповідачем відкоригованої версії сайту в розпорядження позивача, сторони підписують акт про здачу-приймання роботи.
Вищевказані пункти договору є чинними, не визнані недійсними у встановленому законом порядку, а відтак повинні виконуватись сторонами договору.
Так, у випадках виявлення недоліків у виконаній відповідачем роботі, обов'язок негайно про них повідомити, договором покладається саме на позивача. Порядок та строки звернення про виявлені у роботах недоліки встановленні вищевказаними умовами договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).
17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, що підтверджували б звернення позивача до відповідача із заявою про виявлені у виконаній роботі недоліки.
Разом з цим, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що позивачем в якості доказу наявності претензій до відповідача було надано лист-претензію №147 від 30.12.2020 року, оскільки як зазначає сам скаржник лист-претензію №147 від 30.12.2020 року відповідачу було надіслано до того, як замовник отримав від відповідача примірники підписаних з боку відповідача, тобто за умовами п. 2.5 договору скаржник лише після отримання примірників актів-виконаних робіт мав би заявити про виявлені недоліки у виконаних роботах, якщо такі були б наявні.
При цьому, лист-претензія №147 від 30.12.2020 року не містить жодного переліку недоліків у виконаних роботах.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що згідно умов п. 2.5 договору при ненадходженні зауважень від замовника в 3-х денний термін, доручена виконавцем робота вважається виконаною.
Крім цього, колегія суддів приймає як належне твердження відповідача викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що роботи позивачем були оплачені в повному обсязі, згідно п. 4.1 договору, що зважаючи на умови п. 4.2 договору (68% від суми, зазначеної у п. 4.1 договору сплачується протягом 3 робочих днів з моменту здачі належним чином виконаної роботи), що свідчить про прийняття позивачем результатів робіт за договором.
Щодо твердження скаржника, що суд першої інстанції неправомірно не призначив експертизу для з'ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів відзначає наступне
Частиною 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Із сукупності наведених норм вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що для вирішення спору у даній справі відсутня потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, скаржник не заявляв в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідного клопотання.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не було доведено належними та допустимими в розумінні ст.ст. Господарського процесуального кодексу України доказами факт порушення відповідачем господарського зобов'язання, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 164 000,00 грн боргу є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2021 у справі № 911/495/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2021 року у справі №911/495/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №911/495/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк