вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" серпня 2021 р. Справа№ 910/3158/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
без виклику представників сторін
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року у справі № 910/3158/21 (суддя: Котков О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення грошових коштів
Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 33 995,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, відповідно до яких позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Citroen Berlingo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року закрито провадження у справі № 910/3158/21 за позовом № 675/8 від 26.02.2021 року Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 26 962,44 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" грошові кошти: страхового відшкодування - 7032,74 грн. та судовий збір - 2270,00 грн.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім того, скаржник зазначив, що виплата суми страхового відшкодування була здійснена на підставі та з врахуванням звіту про визначення вартості матеріального збитку за вих. №59/20 від 15.07.2020 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) завданого власнику автомобіля марки «Jaguar E-pace", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 28962,44 грн. Сума ж страхового відшкодування виплаченого в порядку суброгації позивачу відповідачем склала 26962,44 грн, з огляду на те, що поліс АО/2477643 передбачає франшизу в розмірі 2000, 00 грн.
Також, за твердженням скаржника, жодного доказу на підтвердження досягнення згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування між страховиком та потерпілою особою до суду першої інстанції надано не було.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/3158/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року у справі №910/3158/21. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року у справі №910/3158/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників своєю ухвалою від 03.06.2021 року.
22.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції без змін.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що останнім було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (майна), тому при врегулюванні страхового випадку до даних правовідносин застосовувались вимоги Закону України «Про страхування».
Також, представник позивача наголосив, що скаржником не наведено норми закону, яка б передбачала обов'язковість проведення оцінки для визначення збитків або розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.
Розглянувши апеляційну скаргу в строки з урахуванням карантинних обмежень у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 27.12.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією автотранспортного засобу № 45268 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом "Jaguar E-pace", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідний страховий випадок настав 04.07.2020 року в м. Києві на перехресті Брест-Литовського шосе та вул. Зв'язківців за участю застрахованого позивачем автомобіля "Jaguar E-pace", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Citroen Berlingo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .
Водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "Citroen Berlingo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції здійснив зіткнення з транспортним засобом "Jaguar E-pace", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно зі звітом № 59/20 від 15.07.2020 року "Про визначення вартості матеріального збитку" та ремонтної калькуляції № 59/20 від 04.07.2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Jaguar E-pace", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 28 962,44 грн.
Відповідно до рахунку № ПАсС-0012801 від 15.07.2020 року та акту виконаних робіт № ПАсСА-018063 від 27.10.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Пауер" вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Jaguar E-pace", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 35 995,18 грн.
Страховим актом № 1175/20/50/ТР25/00/2 від 31.07.2020 року затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 35 995,18 грн, яка підлягала виплаті у наступному порядку: 28 417,68 грн - на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Пауер" та 7577,50 грн - зарахувати в рахунок несплачених часток страхового платежу.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем було виплачено на користь страхувальника страхове відшкодування у розмірі 28417,68 грн згідно платіжного доручення № 1039 від 12.08.2020 року.
Згідно п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 28.07.2020 року у справі № 759/11915/20 (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3 б) 13.1. Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відносини між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", як страховиком та власником автомобіля "Citroen Berlingo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , як страхувальником врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2477643.
Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що до даних правовідносин повинні застосовуватися положення ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу "Citroen Berlingo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (п. 21.1. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ч. 2 пп 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зв'язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля "Citroen Berlingo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АО/2477643, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Citroen Berlingo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з метою отримання страхового відшкодування звернувся до відповідача із заявою № 3822/8 від 17.11.2020 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 33 995,18 грн, виплаченого позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.07.2020 року (а.с. 50, 51).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 19.03.2021 року відповідачем було сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 26 962,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 15740 від 19.03.2021 року (а.с. 26962,44 грн).
Тобто, на момент винесення рішення у даній справі спір щодо суми страхового відшкодування в частині 26962,44 грн відсутній.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 26962,44 грн припинив своє існування після звернення позивача до суду з даним позовом, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 26962,44 грн підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо твердження скаржника, що виплата суми страхового відшкодування була здійснена на підставі та з врахуванням звіту про визначення вартості матеріального збитку за вих. №59/20 від 15.07.2020 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) завданого власнику автомобіля марки «Jaguar E-pace", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 28962,44 грн. Сума ж страхового відшкодування виплаченого в порядку суброгації позивачу відповідачем склала 26962,44 грн, з огляду на те, що поліс АО/2477643 передбачає франшизу в розмірі 2000, 00 грн, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Так, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 911/482/17.
При визначенні розміру заподіяної шкоди суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля "Jaguar E-pace", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку № ПАсС-0012801 від 15.07.2020 року та акті виконаних робіт № ПАсСА-018063 від 27.10.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Пауер".
Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рахунок № ПАсС-0012801 від 15.07.2020 року та акт виконаних робіт № ПАсСА-018063 від 27.10.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Пауер" є достатнім в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 7032,74 грн (33995,18 грн (заявлена до стягнення сума страхового відшкодування) - 26962,44 грн (розмір виплаченого страхового відшкодування) = 7032,74 грн).
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника, що жодного доказу на підтвердження досягнення згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування між страховиком та потерпілою особою до суду першої інстанції надано не було, як безпідставне та таке, що не спростовує висновків суду.
Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі № 910/3158/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року у справі №910/3158/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/3158/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун