вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" липня 2021 р. Справа№ 910/21026/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Кривошея Д.А.
від прокуратури: Збарих С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Міністерства оборони України
на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 (повний текст складено 06.05.2021)
у справі № 910/21026/20 (суддя Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ»
до Міністерства оборони України
за участю Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону
про розірвання договорів та стягнення грошових коштів
Короткий зміст позовних вимог.
В грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про розірвання з 01.11.2019 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 02.10.2019 № 286/1/19/33, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» та Міністерством оборони України та стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» забезпечення виконання договору (договірне забезпечення) у розмірі 1 % від вартості договору, а саме 2 512 559, 99 грн.
Також, в грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про розірвання з 29.11.2019 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2019 № 286/1/19/34, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» та Міністерством оборони України та стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» забезпечення виконання договору у розмірі 6 963 710, 00 грн.
Зазначені позовні заяви обґрунтовані істотною зміною обставин, які унеможливлюють виконання позивачем умов укладених договорів, що є підставою для їх розірвання в порядку статті 652 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) та стягнення забезпечення виконання договорів.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 14.01.2021 та від 22.01.2021 позовні заяви прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справах №№910/21010/20, 910/21026/20.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2021 за клопотанням ТОВ «ТОРУМ» об'єднано в одне провадження справи №910/21026/20 та №910/21010/20; присвоєно об'єднаній справі №910/21026/20; постановлено об'єднану справу № 910/21026/20 розглядати за правилами загального позовного провадження.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2021 позов задоволено частково. Розірвано договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2019 № 286/1/19/34, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» та Міністерством оборони України. Розірвано договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 02.10.2019 № 286/1/19/33, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» та Міністерством оборони України. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» забезпечення виконання договору від 07.10.2019 № 286/1/19/34 у розмірі 6 963 710,00 грн, забезпечення виконання договору від 02.10.2019 №286/1/19/33 у розмірі 2 512 559,99 грн. та судовий збір у розмірі 146 348,05 грн.
Рішення суду мотивовано настанням істотної зміни обставин під час виконання договорів державних закупівель № 286/1/19/34 та № 286/1/19/33, що підтверджено висновками Київської торгово-промислової палати №1703-4/555 від 26.12.2019 та №1703-4/556 від 26.12.2019.
Суд першої інстанції дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо розірвання договору №286/1/19/33 та договору №286/1/19/34 з дати набрання рішенням законної сили, пославшись на положення частини п'ятої статті 188 ГК України, які пов'язують розірвання договору в судовому порядку і припинення зобов'язань за ним саме з моментом набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2021, Міністерство оборони України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Як на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірних договорів, позивач послався на обставини виникнення непередбачуваних обставин, а саме порушення його контрагентом (ТОВ «Ферст Груп») строків поставки йому складових (сировини), необхідних для виготовлення та поставки продукції за спірними договорами, що є предметом розгляду даного спору і ці обставини унеможливили для позивача виконання зобов'язань у визначений договорами строк.
Водночас, як зазначає скаржник, суд першої інстанції не взяв до уваги його доводів стосовно того, що позивач не вживав усіх заходів для пошуку інших співвиконавців (постачальників) продукції необхідної для повного та своєчасного виконання договору, укладеного для забезпечення потреб оборони, будь-які листи чи інші документи, які свідчили хоча б про намір позивача знайти іншого співвиконавця, у справі відсутні. Обставини, на які посилається позивач, не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язання постачальником товару. Судом також не враховано, що висновки Київської ТПП надані позивачу 26.12.2020, тобто після закінчення строків постачання продукції.
Договори позивача з його контрагентом, який не є монополістом на ринку нафтопродуктів (ТОВ «Ферст Груп»), а також зупинка діяльності такого співвиконавця відбулась задовго до укладення договору з відповідачем, тому встановити причинно-наслідковий зв'язок між порушенням зобов'язань контрагентом позивача та неможливістю своєчасного виконання зобов'язань перед відповідачем взагалі неможливо, а посилання суду першої інстанції на такі обставини є помилковими.
Щодо висновків ТПП відповідач зауважує на тому, що вони мають рекомендаційний характер і обставини, встановлені у цих висновках, не мають безумовного та невідворотного характеру і не можуть бути підставою для розірвання договорів поставки для потреб оборони.
Строк дії спірних договорів, а також зобов'язання за цими договорами, за посиланням скаржника, припинились 31.12.2019 і у позивача було достатньо можливостей для повного та своєчасного виконання своїх зобов'язань щодо постачання товару. Невиконання позивачем зобов'язання за договорами з поставки товару унеможливлює повернення сум забезпечення виконання цих договорів.
Отже, на думку скаржника, суд першої інстанції допустив невірне застосування норм матеріального, зокрема ст. 652 ЦК України, а також норм процесуального права.
Позиції інших учасників справи.
Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 07.06.2021 про відкриття апеляційного провадження у справі учасникам справи встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, копію якої позивач отримав 24.06.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке залучено до матеріалів справи.
Оскільки станом на 27.07.2021 строк для подання відзиву закінчився, поданий позивачем з порушенням встановленого процесуального строку відзив на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2021 справу № 910/21026/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/21026/20 та призначено її до розгляду на 28.07.2021.
У судове засідання 28.07.2021 з'явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
У судове засідання 28.07.2021 з'явився представник прокуратури, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Представник позивача у судове засідання 28.07.2021 не з'явився.
Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення учаснику справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Від позивача 27.07.2021 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю явки його представника в судове засідання, у зв'язку з його перебуванням у черговій відпустці за межами міста Києва.
Оскільки представник позивача не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності у нього поважних причин неявки в судове засідання, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, вказане клопотання залишено судом без задоволення у зв'язку з відсутністю передбачених ч. 2 ст. 202 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи. Водночас суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Представник позивача мав можливість за умови заявлення відповідного клопотання взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в порядку визначеному ст. 197 ГПК України. Проте відповідного клопотання заявлено не було.
Позивач, як юридична особа, не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, у тому числі безпосередньому керівнику, а нез'явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду у судовому засіданні (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Судом враховується й те, що ухвалу суду від 07.06.2021 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 28.07.2021 позивач отримав ще 24.06.2021, тобто позивача своєчасно та належним чином було повідомлено про розгляд справи і надано достатньо часу для підготовки до судового засідання.
Посилання заявника у клопотанні на висновок Європейського суду з прав людини у справі "Бартая проти Грузії" не є прийнятним, оскільки у вказаній справі зазначалося про розгляд національним судом справи без захисника, тоді як у господарській справі участь у судовому засіданні беруть представники учасників справи (ст. 56 ГПК України), а не захисники. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 914/240/18 та від 16.04.2019 у справі № 904/2217/18.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/19/33 від 02.10.2019, укладеного між Міноборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ», останнє взяло на себе зобов'язання постачити у 2019 році нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) (лот. 1 (09131000-6) авіаційний гас (паливо для реактивних двигунів РТ та/або паливо ТС-1 для реактивних двигунів та/або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1) (продукція) для потреб Міноборони України згідно специфікації, а міністерство як замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією.
Згідно з п. 4.1 договору № 286/1/19/33 розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міноборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.
Пунктом 5.2 договору № 286/1/19/33 встановлено, що постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міноборони України.
Договір № 286/1/19/33 вважається виконаним при умові постачання 100% продукції (п. 5.5 договору).
За положеннями п. 10.1 договору № 286/1/19/33 він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків до повного виконання.
Також, між Міноборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» укладено договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/19/34 від 07.10.2019 за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання постачити у 2019 році нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), а саме: паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5, клас 2) (продукція) для потреб Міноборони України згідно специфікації, а міністерство як замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією.
Строк дії договору №286/1/19/34 - з дати його підписання сторонами і до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків до повного виконання ( п. 10.1 договору).
Із додаткових умов договорів №286/1/19/33 від 02.10.2019, №286/1/19/34 від 07.10.2019 (п.11.1) вбачається, що постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договорами у розмірі 1% у грошовому вираженні від суми договору (платіжне доручення від 04.10.2019 № 512 на суму 6 963 710, 00 грн та платіжне доручення від 02.10.2019 № 552 на суму 2 512 559, 99 грн).
За умовами специфікації до договору № 286/1/19/33 позивач зобов'язався поставити паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 у кількості 8 730,00 тон вартістю 168 779 709,00 грн. до 01.11.2019 (включно) та у кількості 2 100,00 тон вартістю 40 599 930,00 грн. до 16.11.2019 (включно).
Згідно положень специфікації до договору №286/1/19/34 (в редакції додаткової угоди №1 від 07.10.2019) позивач зобов'язався поставити на користь відповідача паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5, клас 2) у кількості 25 416 тон вартістю 580 308 319,50 грн. до 29.11.2019 (включно).
Позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» договори поставки нафтопродуктів №16/10-а від 16.10.2018 та №01/06-д від 01.06.2019, за умовами яких ТОВ «Ферст Груп» зобов'язалося поставити нафтопродукти, а саме паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 та паливо дизельне ДП-Арк-В0 або паливо дизельне ДП-Арк-В0 (ДТ-З-К5, клас 2), а позивач - прийняти та оплатити такі нафтопродукти.
Пунктами 3.2 та 3.3 вказаних договорів передбачено, що конкретні умови поставки вказуються покупцем та зазначаються в тексті відповідної заявки на поставку партії товару. Покупець обов'язково зазначає місце призначення у заявці. Постачальник вважається таким, що належно виконав свої зобов'язання щодо постачання товару з моменту передачі товару покупцю (уповноваженому представнику покупця) за умови постачання 100% продукції.
Заявками від № 0210-1 02.10.2019 та № 0710-2 від 07.10.2019 позивач звернувся до ТОВ «Ферст Груп», в яких просив здійснити постачання продукції в обсягах, у строки та за адресами, наведеними в них.
У відповідь на вказані заявки ТОВ «Ферст Груп» листами від 10.10.2019 повідомило позивача про непередбачувані перешкоди у здійсненні господарської діяльності, внаслідок яких строк постачання нафтопродуктів на користь Товариства відтермінувався.
Зокрема, ТОВ «Ферст Груп» вказувало на те, що у період з червня по серпень 2019 року функціонування однієї із баз, які орендувались ТОВ «Ферст Груп» для виробництва власної продукції та зберігання імпортної, за результатами обшуку у приміщеннях виробничої бази, було унеможливлено, оскільки були вилучені документи, сировина, яка знаходилася на той час у резервуарах і належала декільком підприємствам, в тому числі і ТОВ «Ферст Груп». Внаслідок зазначених обставин господарська діяльність ТОВ «Ферст Груп» була призупинена на строк більш як 60 днів.
Внаслідок виникнення вказаних обставин, позивач звертався до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України з листами №0312-1 від 03.12.2019 та №2210-1 від 28.10.19 про продовження строків поставки нафтопродуктів за Договорами, проте жодних додаткових угод між сторонами в цій частині укладено не було.
Листом № 2912-1 від 29.12.2020 позивач звернувся до відповідача, в якому повідомив, що після підписання та укладення договорів № 286/1/19/33 та № 286/1/19/34 мала місце істотна зміна обставин, якими позивач керувався при прийнятті рішення щодо їх укладення, у зв'язку з чим запропоновував розірвати такі договори та повернути на його користь договірні забезпечення.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на вказані вище обставини, а також висновок Київської торгово-промислової палати щодо зміни істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні договорів № 286/1/19/33 та № 286/1/19/34.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 267 ГК України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що розірвання договору є можливим лише з дати набрання рішенням законної сили, враховуючи положення частини п'ятої статті 188 ГК України, які пов'язують розірвання договору в судовому порядку і припинення зобов'язань за ним саме з моментом набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору не з безпосередньою наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, що настають при такій істотній зміні обставин.
Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 904/9461/17, від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17.
Окрім того, за змістом наведених законодавчих положень розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач фактично вважає істотною зміною обставин невиконання його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» своїх зобов'язань за договорами поставки нафтопродуктів №16/10-а від 16.10.2018 та №01/06-д від 01.06.2019 із зупинкою діяльності контрагента позивача.
Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на те, що умовами спірних договорів не передбачено, що буде здійснюватись поставка нафтопродуктів, які попередньо закуповувались у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп», тобто, договори взагалі не містять посилань на вказане товариство.
В своєму рішенні суд першої інстанції не надав ніякої оцінки доречним доводам та аргументам відповідача у відзиві на позов, стосовно того, що позивач не вживав заходів для пошуку інших співвиконавців (постачальників) продукції необхідної для повного та своєчасного виконання договору, укладеного для забезпечення потреб оборони, у справі відсутні будь-які листи чи інші документи, які свідчили хоча б про намір позивача знайти іншого співвиконавця. Разом з тим, договори позивача з його контрагентом, який не є монополістом на ринку нафтопродуктів (ТОВ «Ферст Груп»), а також зупинка діяльності такого співвиконавця відбулась задовго до укладення договорів поставки з відповідачем, що вказує на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язань контрагентом позивача та неможливістю своєчасного виконання зобов'язань перед відповідачем. Позивач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з відповідачем договори на постачання продукції для державних потреб оборони, усвідомлювало, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у специфікації до договору, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Крім того, вирішуючи питання про те, чи зумовлена зміна обставин причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, суд апеляційної інстанції зважає на те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів звернення до інших постачальників палива з метою належного виконання своїх зобов'язань перед Міністерством оборони України за спірними договорами постачання.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обов'язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень.
Водночас, вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів.
До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19 та від 10.09.2020 у справі №910/13459/18.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідач у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі зазначав про те, що строк дії спірних договорів закінчився 31.12.2019.
У пункті 10.1. розділу Х «Строк дії договору» спірних договорів передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
З позовними заявами про розірвання договорів поставки та повернення сум забезпечення їх виконання, позивач звернувся до суду у грудні 2020 року, тобто після закінчення строку дії цих договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Аналогічний висновок викладений у постанові від 18.11.2019 у справі №910/16750/18 та постанові від 20.05.2020 у справі № 911/991/19.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності одночасно усіх чотирьох умов, визначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, що настають при такій істотній зміні обставин, а відтак, відсутні підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про розірвання договорів про постачання продукції для державних потреб.
Щодо позовних вимог про повернення (стягнення) сум грошового забезпечення виконання зобов'язань за цими договорами, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Пунктами 11.1.1, 11.1.2., 11.1.3. Розділу ХІ «Додаткові умови» договорів передбачено, що замовник зобов'язується повернути постачальнику забезпечення виконання договору не пізніше 5-ти банківських днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобов'язань; підставою для повернення забезпечення виконання цього договору є виконання постачальником всіх умов договору у повному обсязі стосовно асортименту, якості, кількості та у визначені строки (терміни) і виключно за ціною згідно положень цього договору; якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього договору та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, або постачання з порушенням встановлених строків забезпечення виконання договору не повертається.
Враховуючи наведені умови договорів та зважаючи на обставини невиконання позивачем договірних зобов'язань з постачання продукції для державних потреб, що визнається самим позивачем, підстави для повернення сум грошового забезпечення виконання зобов'язань за цими договорами, відсутні. Відповідно, позов в цій частині також задоволенню не підлягає.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 наведеної вище статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З врахуванням зазначеного вище, судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та ст.ст. 74, 76 ГПК України, а відтак, підлягає частковому скасуванню.
Складання повного рішення (постанови).
У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи (ч. 6 ст. 233 ГПК України).
Судові витрати.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/21026/20 скасувати в частині задоволених позовних вимог про:
- розірвання договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2019 № 286/1/19/34, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» та Міністерством оборони України;
- розірвання договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 02.10.2019 № 286/1/19/33, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» та Міністерством оборони України;
- стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» забезпечення виконання договору від 07.10.2019 № 286/1/19/34 у розмірі 6 963 710,00 грн та забезпечення виконання договору від 02.10.2019 № 286/1/19/33 у розмірі 2 512 559, 99 грн та судового збору у розмірі 146 348,05 грн.
У скасованій частині ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
В решті рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/21026/20 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 82-Г, оф. 4,5; ідентифікаційний код 41367994) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) 219 523, 50 грн (двісті дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять три гривні п'ятдесят копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/21026/20 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 04.08.2021.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко