79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" серпня 2021 р. Справа №914/1442/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Мирутенко О.Л.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тек-Євровєктранс” б/н від 09.06.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/2067/21 від 17.06.2021)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 (суддя Ділай У.І.) про розстрочку виконання судового рішення
у справі № 914/1442/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тек-Євровєктранс” (надалі ТзОВ “Тек-Євровєктранс”), м. Київ
до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій” (надалі ДП МОУ “ЛЗЗК”), м. Львів
про стягнення 1 639 505,00 грн за договором поставки №П-22 від 13.03.2019
за участю учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 клопотання ДП МОУ “ЛЗЗК” задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Господарського суду Львівської області від 22.09.2020 у справі № 914/1442/20 за наступним графіком: до 24.06.2021 - 50000,00 грн, до 24.07.2021 - 100000,00 грн, до 24.08.2021 - 100000,00 грн, до 22.09.2021 - 1339505,00 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що боржником належними та допустимими доказами підтверджено обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розстрочення виконання рішення суду від 22.09.2020 у справі № 914/1442/20.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ТзОВ “Тек-Євровєктранс” подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконне судове рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні клопотання про розстрочення судового рішення повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що наявність дебіторської заборгованості є звичайним комерційним ризиком відповідача, як і будь-якого іншого підприємства і не може вважатися підставою для розстрочення виконання судового рішення. Більше того, боржник не надав жодного доказу вжиття ним заходів для судового чи досудового врегулювання заборгованостей, які, за твердженнями відповідача, наявні перед ним у його контрагентів. Також апелянт вважає, що подана відповідачем виписка з рахунку у АТ КБ “Приватбанк” не може свідчити про відсутність коштів у відповідача, адже згідно з постановою про арешт коштів боржника від 30.03.2021, винесеної державним виконавцем, у відповідача також наявні рахунки і в інших банках: АТ “Укрексімбанк”, АТ “Укргазбанк”.
Скаржник явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В даному випадку колегія суддів вважає, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка учасників справи не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для такого розгляду і без участі представників сторін.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.09.2020 у справі №914/1442/20 позов задоволено. Стягнуто з ДП МОУ “ЛЗЗК” на користь ТзОВ “Тек-Євровєктранс” 1 639 505,00 грн основного боргу та 24 592,60 грн судового збору (а.с. 157-162 том І).
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 914/1442/20 рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 68- 76 том ІІ). з
23.02.2021 на примусове виконання вищевказаного рішення суду видано наказ (а.с. 79 том ІІ).
29.03.2021 відкрито виконавче провадження (а.с. 98-99 том ІІ).
30.03.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 100-101 том ІІ).
14.05.2021 на адресу місцевого господарського суду від ДП МОУ «ЛЗЗК» надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення з графіком погашення:
червень 2021 року - 50 000,00 грн,
липень 2021 року - 100 000,00 грн,
серпень 2021 року - 100 000,00 грн,
до 22 вересня 2021 року 1580807,36грн (а.с. 1-3 том ІІІ).
На обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що станом на 31.03.2021 дебіторська заборгованість по розрахунках перед ДП МОУ «ЛЗЗК» становить 1 534 405,52 грн, на підтвердження чого долучено відомість дебіторської заборгованості станом на 31.03.2021 (а.с. 10-11 том ІІІ).
Водночас боржник зазначив про наявність кредиторської заборгованості в розмірі 15 640 498,93 грн. На підтвердження відповідач долучив відомість кредиторської заборгованості станом на 31.03.2021, яка в тому числі включає заборгованість по податках та зборах до бюджету в сумі 4 123 446,30 грн та заборгованість по заробітній платі в сумі 2 653 549,33 грн (а.с. 12-13 том ІІІ).
На підтвердження важкого фінансового становища ДП МОУ «ЛЗЗК» долучило Баланси (Звіти про фінансовий стан) станом на 31.12.2019 та станом на 31.12.2020 (а.с. 4-10 том ІІІ).
Також ДП МОУ «ЛЗЗК» повідомило, що наявна загроза банкрутства. З 19.03.2021 на підприємстві встановлено неповний робочий час.
Окрім того, боржник звернув увагу, що ДП МОУ «ЛЗЗК» віднесено до об'єктів державної власності, що задіяні у виконанні найбільш важливих функцій у рамках реформування сектору оборони, що дає надію на покращення фінансових показників підприємства у майбутній перспективі, адже ДП МОУ «ЛЗЗК» є одним із двох підприємств з проектування та виробництва залізобетонних виробів.
Згідно з ч.1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
При цьому, розстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, питання про розстрочку виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк останній не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Також слід враховувати, що довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 73-74 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання рішення суду боржник, зокрема зазначив, що він є діючим суб'єктом господарювання, який надає послуги з проектування та виробництва залізобетонних виробів. Долучені до клопотання фінансові звіти та відомості про заборгованість свідчать про тяжкий фінансовий стан боржника.
При цьому, на підставі заяви позивача (стягувача) про відкриття виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 23.02.2021 у справі №914/1442/20 та накладено арешт на грошові кошти боржника.
У зв'язку з цим господарська діяльність відповідача обмежена, а можливість здійснювати розрахунки відсутня.
Водночас на виконання рішення суду у даній справі боржник перерахував на користь стягувача грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується самим позивачем, і ця обставина свідчить, що відповідачем виконується рішення господарського у даній справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заявником доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі, а відтак висновок господарського суду про наявність правових підстав для відстрочення виконання рішення є обґрунтованим.
Доводи скаржника стосовно того, що відповідачем не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки висновки господарського суду про майновий стан відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга до задоволення не підлягає, тому понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись, ст.ст. 255, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ТзОВ “Тек-Євровєктранс” залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 у справі № 914/1442/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст складено 04.08.2021.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді О.Л. Мирутенко
О.С. Скрипчук