79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" серпня 2021 р. Справа №907/887/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.,
Суддів: Кордюк Г.Т.,
Кравчук Н.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 05.04.2021 (вх..№01-05/1243/21 від 09.04.2021)
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2021 (повний текст ухвали складено 22.03.2021) про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору
у справі № 907/887/20 (суддя Пригара Л.І. )
за позовом: ОСОБА_2 , с. Ракошино Мукачівського району
до відповідача: Комунальної установи “Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради”, м. Ужгород
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , с. Ракошино Мукачівського району
про скасування протоколу результату електронного аукціону та договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна,
В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2021 повернуто ОСОБА_1 позовну заяву б/н від 20.02.2021 року (вх. № 02.3.1-05/155/21 від 09.03.2021 року).
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржив ухвалу в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 09.04.2021.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що повернення позовної заяви третій особі свідчить про небажання суду розглядати позов третьої особи.
При цьому апелянт зазначає, що організація аукціону та продаж будівлі загальною площею 153,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 відбулися з порушенням норм чинного законодавства, зачіпає інтереси держави та безпосередньо інтереси апелянта.
Відтак, як стверджує апелянт, він має самостійні вимоги до КУ «Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради» про компенсацію витрачених коштів на придбання будівельних матеріалів (1988-1989 р.р.), капітальний ремонт будівлі, будівництво добудови площею 61 кв.м. і просить суд стягнути з КУ «Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради» 200 000 грн на користь ОСОБА_1 .
На переконання апелянта, позов ОСОБА_1 доцільно розглядати разом із позовом ОСОБА_2 , так як внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили остаточно те, що будували, ремонтували та вкладали власні кошти.
З огляду на вищенаведене, апелянт просить суд апеляційну скаргу задоволити, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2021 у справі №907/887/20 скасувати. Винести нову ухвалу про залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, і зобов'язати Господарський суд Закарпатської області розглядати позовну заяву ОСОБА_1 від 20.02.2021 про стягнення вартості добудови аптеки №44 - 200 000 грн.
ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить задоволити апеляційну скаргу ОСОБА_1 про залучення його в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у справі №907/887/20, та зазначає, що вважає за доцільне позов ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, розглядати разом з позовом про скасування протоколу аукціону та договору купівлі-продажу.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Згідно із п.6 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною 2 ст. 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2020 року фізична особа ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради» про скасування протоколу результату електронного аукціону UA-PS-20-20-04-10-0000-87-03 від 05.05.2020 та Договору №1 купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна від 02.06.2020.
Позов обґрунтований порушенням процедури проведення аукціону та порушенням норм чинного законодавства при його проведенні.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2021 позовну заяву ОСОБА_4 до «Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради» про скасування протоколу результату електронного аукціону та договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 11.02.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 .
09.03.2021 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1 про стягнення з «Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради» на користь ОСОБА_1 200 000 грн за добудову 61,1 кв.м.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2021 повернуто ОСОБА_1 позовну заяву б/н від 20.02.2021 року (вх. № 02.3.1-05/155/21 від 09.03.2021 року).
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2021 у справі №907/887/20, яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Згідно з ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом.
Статтею 49 ГПК України встановлено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Так, згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 180 ГПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Як вірно вказано судом першої інстанції, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем, третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їх належить право на предмет спору чи його частину.
При цьому, на відміну від зустрічного позову, який приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, вимогами позовної заяви, поданої на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, мають бути вимоги безпосередньо щодо предмету первісного позову, а не тільки пов'язані з ними. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.
Між тим, предметом спору у справі №907/887/20 за позовом ОСОБА_4 є скасування протоколу результату електронного аукціону UA-PS-20-20-04-10-0000-87-03 від 05.05.2020 та Договору №1 купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна від 02.06.2020.
Предметом спору за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_1 є стягнення з «Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради» на користь ОСОБА_1 200 000 грн за добудову 61,1 кв.м.
Таким чином, спори за позовом ОСОБА_4 та за позовом ОСОБА_1 мають різний предмет, а вимога за позовом ОСОБА_1 про стягнення з «Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради» на користь ОСОБА_1 200 000 грн за добудову 61,1 кв.м., не стосується предмету позову ОСОБА_4 про скасування протоколу результату електронного аукціону та договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, що виключає можливість вступу ОСОБА_1 у дану справу в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору та розгляд в межах даної справи позовної заяви останнього до «Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради» про стягнення 200 000 грн за добудову 61,1 кв.м.
За наведених обставин, позовна заява ОСОБА_1 до «Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради» про стягнення 200 000 грн за добудову 61,1 кв.м. підлягає поверненню заявнику відповідно до ч. 6 ст. 180 ГПК України, оскільки згідно з ст. 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу, а підстави для прийняття позову третьої особи для спільного розгляду з позовом позивача відсутні.
Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
За наведених обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржувана ухвала господарського суду відповідає чинному законодавству, тому підстави, передбачені ст.ст. 277, 280 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2021 у справі №907/887/20 відсутні.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").
У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , зміни чи скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2021 у справі №907/887/20. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, та на підставі ч.3 ст. 129 ГПК України апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апелянта звільнено від сплати судового збору, а відтак судовий збір, сплачений апелянтом компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 05.04.2021 (вх..№01-05/1243/21 від 09.04.2021) залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2021 у справі №907/887/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.