4 серпня 2021 року
м. Чернівці
Справа № 716/2271/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Владичана А.І., Половінкіної Н.Ю.
секретар Собчук І.Ю.
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 травня 2021 року та додаткове рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2021 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Пухарєва О.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
Позивачка просила:
- змінити встановлений наказом Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18 грудня 2019 року у справі №716/2196/19 спосіб стягнення із ОСОБА_4 аліментів на утримання трьох дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 із 1/2 частки усіх заробітків ОСОБА_2 , але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини, на тверду грошову суму;
- стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 300 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття;
- стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3300 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття;
- стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_6 у розмірі 3300 гривень щомісячно до досягнення нею 23 років;
- стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пов'язані з оплатою навчання на першому курсі факультету іноземних мов Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича у розмірі 10 750 гривень.
Позов мотивований тим, що 12 січня 2002 року між позивачкою та відповідачем зареєстровано шлюб. Під час перебування сторін у шлюбі у них народилися троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 3 жовтня 2019 року у справі №716/1235/19 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з позивачкою.
Судовим наказом Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18 грудня 2019 року у справі №716/2196/19 вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох дітей у розмірі 1\2 частки всіх видів заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку до досягнення ними повноліття.
Незважаючи на наявність судового наказу, відповідач перестав приймати участь у матеріальному забезпеченні дітей, та виїхав на проживання за кордон в Німеччину.
Примусове виконання судового наказу щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей є неможливим, оскільки він приховує реальний розмір своїх доходів.
Щомісячно на утримання дітей, забезпечення їх духовного та фізичного розвитку позивачка витрачає 20 000 - 25 000 гривень.
Враховуючи забезпеченість відповідача своїм власним житлом та додаткове намагання в судовому порядку отримати ще право власності на 1/2 частку в квартирі, яка належить колишній дружині, перебування відповідача на роботі в Німеччині, та приймаючи до уваги навіть мінімальний розмір заробітку в Німеччині, позивач вважає, що загальний розмір аліментів у сумі близько 10 000 гривень (орієнтовно 300 Євро) на утримання трьох дітей не буде надмірним для відповідача.
Окрім того, оскільки старша донька ОСОБА_6 почала навчання в Чернівецькому національному університету імені Ю. Федьковича, відповідач повинен нести додаткові витрати на утримання дитини, пов'язані із навчанням у навчальному закладі у розмірі 1/2 частини вартості навчання, а також утримувати її до досягнення нею 23 років.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено встановлений судовим наказом Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18 грудня 2019 року у справі №716/2196/19 спосіб стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 1 200 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення кожною дитиною повноліття.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1200 гривень щомісячно, починаючи із 11 січня 2021 року (дати досягнення нею повноліття) і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 (двадцяти трьох) років.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд мотивував своє рішення тим, що позивачкою не надано доказів на підтвердження її реальних витрат на утримання дітей та доказів працевлаштування та отримання відповідачем заробітку в Німеччині орієнтовно 300 Євро, тобто достатнього доходу для сплати аліментів у заявленому позивачкою розмірі.
Також не підтвердженим є і факт належності ОСОБА_2 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
Однак заперечуючи неможливість сплати аліментів на утримання дітей в розмірі 3 300 гривень на кожну дитину, відповідачем не надано доказів щодо його стану здоров'я та розміру його доходу, проте надано докази про відсутність заборгованості по сплаті аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу від 18 грудня 2019 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання двох неповнолітніх доньок по 1200 гривень на кожну дитину щомісячно.
Оскільки найстарша донька сторін ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 досягла повноліття, позовна вимога ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів із відповідача в частині, що стосується ОСОБА_6 не підлягає до задоволення.
Встановивши, що донька ОСОБА_6 досягла повноліття, продовжує навчання, не отримує стипендію, перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері, яка забезпечує її одягом, продуктами харчування та всіма необхідними для навчання знаряддями, а також оплачує вартість навчання і проїзду до навчального закладу, суд виходить з того, що відповідач зобов'язаний та спроможний надавати матеріальну допомогу доньці, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1200 гривень щомісячно, починаючи із 11 січня 2021 року (дати досягнення нею повноліття) і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 (двадцяти трьох) років.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання доньки ОСОБА_6 , мотивував своє рішення тим, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, а тому такі витрати не є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України.
Додатковим рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 8 991 гривня 10 копійок.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , 15 вересня 2006 року змінити, визначивши цей розмір в сумі по 3 300 гривень на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
Рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінити, визначивши цей розмір в сумі 3 300 гривень до досягнення нею 23 (двадцяти трьох) років.
Рішення в частині відмови в позові ОСОБА_1 про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання доньки ОСОБА_6 скасувати та позов в цій частині задовольнити.
Додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на правничу допомогу скасувати та відмовити відповідачу у стягненні таких витрат.
Додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу скасувати та стягнути з відповідача на користь позивачки такі витрати.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивачка не повинна надавати докази на підтвердження її витрат на утримання дитини у справах про стягнення аліментів.
Призначаючи розмір аліментів на утримання дитини у мінімальній сумі 1 200 гривень, суд першої інстанції не правильно оцінив обставини справи, не розібрався з елементарними потребами дітей та прийняв рішення, яке суперечить інтересам дітей.
Враховуючи матеріальне становище відповідача та мінімальні суми заробітку у Німеччині, розмір аліментів на утримання трьох дітей в розмірі по 3 300 гривень на кожну дитину складатиме менш ніж 1/2 частина заробітку відповідача за кордоном, що відповідатиме тій сумі аліментів, яка була вже визначена судовим наказом від 18 грудня 2019 року.
Вступ на навчання відповідно до здібностей дитини та витрати на оплату такого навчання можуть бути віднесені до додаткових витрат на дитину.
Оплата за перший семестр навчання у розмірі 10 750 гривень була здійснена у період, коли ОСОБА_6 була неповнолітньою, а тому такі витрати можуть бути віднесені до додаткових витрат на утримання дитини, що пов'язані із розвитком особливих здібностей.
Апелянт також посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача надав суду відзиву на позовну заяву, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та детальний опис робіт з посиланням на конкретну кількість часу витраченого на кожну дію у даній справі.
Суд не взяв до уваги доводи позивачки щодо неспівмірності витрат, які були викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату правової допомоги.
Суд здійснив неправильний розрахунок щодо пропорційності задоволених позовних вимог.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші сторони відзив на апеляційну скаргу не подавали.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що сторони з 12 січня 2002 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Заставнівського районного суду від 3 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили 5 листопада 2019 року (а.с.12, 16-17).
В період шлюбу у них народилося троє спільних дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.13-15).
Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з позивачкою, що підтверджується довідкою Кострижівської селищної ради Заставнівського району Чернівецької області № 1139 від 25 листопада 2020 року (а.с.18).
Судовим наказом Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18 грудня 2019 року у справі № 716/2196/19 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох доньок у розмірі 1/2 всіх видів заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку до досягнення ними повноліття (а.с. 42).
З довідки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича № 6612 від 21 жовтня 2020 року вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є студенткою факультету іноземних мов вказаного університету, денної форми навчання (а.с.29).
Згідно копії договору про надання освітніх послуг №13/3881 від 10 вересня 2020 року, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 86 000 гривень, а розмір плати за один рік навчання становить 21 500 гривень (а.с.30)
ІНФОРМАЦІЯ_4 найстарша донька сторін ОСОБА_6 досягла повноліття.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Оскаржувані рішення та додаткове рішення не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Щодо позовних вимог про зміну розміру та способу стягнення аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
За положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому порядку з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі 1/2 всіх видів заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку до досягнення ними повноліття.
Звертаючись у грудні 2020 року з позовом про зміну розміру та способу стягнення зазначених аліментів, позивачка посилалась на збільшення витрат на утримання дітей та на те, що у відповідача покращився матеріальний стан, оскільки він з січня 2020 року працює за кордоном та відповідно отримує значну заробітну плату
Окрім того, у власності відповідача перебуває житловий будинок загальною площею 43 кв.м., який розташований по АДРЕСА_2 .
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд першої інстанції вважав безпідставними посилання позивачки про покращення матеріального стану відповідача, вказуючи при цьому на те, що нею не надано відомостей та доказів про джерела доходів відповідача, які судом могли бути встановлені та взяті до уваги при постановленні даного рішення, а тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 лише по 1 200 гривень на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
Водночас, при вирішенні цього спору суд першої інстанції не врахував усі істотні обставини, що могли вплинути на визначення розміру аліментів та не врахував інтереси дитини.
Визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі 1 200 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , суд першої інстанції надав перевагу посиланням відповідача на його матеріальне становище, при цьому залишив поза увагою інтереси його дітей, які мають право на достатній рівень матеріального забезпечення.
Визначений судом розмір аліментів для сплати у розмірі по 1 200 гривень є недостатнім для утримання неповнолітніх доньок сторін, які проживають разом із матір'ю.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Зважаючи на особу платника аліментів, який є працездатною, фізично здоровою особою, яка також має майно, та беручи до уваги вік дітей, 2006 та 2015 року народження, колегія суддів приходить до висновку, що сума аліментів у розмірі по 3 000 гривень на кожну дитину є необхідною та достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 16 червня 2021 року у справі №643/11949/19.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на утримання ОСОБА_6 .
Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 10 травня 2018 року у справі № 2-1161/2011 та від 30 березня 2021 року у справі № 521/16595/18.
Звертаючись до суду і вказаною вимогою, позивачка посилалася на те, що оскільки старша донька ОСОБА_6 почала навчання в Чернівецькому національному університету імені Ю. Федьковича, відповідач повинен нести додаткові витрати на утримання дитини, пов'язані із навчанням у навчальному закладі у розмірі 1/2 частини вартості навчання, а саме в розмірі 10750 гривень.
Відмовляючи у задоволенні вказаної вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 про те, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, а отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_6 , яка продовжує навчання
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Конструкція даної статті передбачає обов'язок батьків утримувати своїх дітей, які продовжують навчання та у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, надавати таку допомогу до досягнення ними двадцяти трьох років або до припинення навчання. Тобто нормами даної статті не передбачено обов'язку саме продовження навчання.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18.
На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що повнолітня донька відповідача, яка навчається у вищому навчальному закладі, перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері, потребує матеріальної допомоги, а тому стягнення аліментів з батька на її утримання є необхідним, оскільки обов'язок з утримання дитини покладається на обох батьків.
Проте колегія суддів, врахувавши те, що ОСОБА_2 є працездатною особою, яка може надавати матеріальну допомогу на утримання своєї повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує такої допомоги, оскільки позбавлена можливості у зв'язку із навчанням на денній формі працевлаштуватися та одержувати певний дохід, вважає за необхідне змінити визначений судом першої інстанції розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_6 , яка продовжує навчання, вважаючи обґрунтованим, достатнім та таким, що відповідає потребам повнолітньої доньки відповідача, розмір аліментів в сумі 3 000 гривень.
Щодо аргументів апеляційної скарги про незаконність та необгрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.
Помилковим є аргумент апеляційної скарги щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у даній справі.
Верховним Судом в постанові від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, зазначено про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Приймаючи до уваги те, що сума заявлених ОСОБА_2 витрат на правову допомогу становить 13 000 гривень, що складає 18,5 % від ціни позову( 70 150 гривень), підстав вважати завищеним такий розмір судових витрат апеляційним судом не вбачається.
На підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу його представник подала суду: копію розрахункової квитанції № 519510 від 25 травня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_2 сплатив адвокату 13 000 гривень, додаток № 3 до договору про надання правничої допомоги від 5 січня 2021 року,згідно якого передбачено сплату відповідачем адвокату гонорару у розмірі 1 000 гривень за кожну годину витраченого виконавцем часу для виконання послуг відповідно до договору та акт виконаних робіт № 3.
На підтвердження понесення позивачкою витрат на правничу допомогу її представником ОСОБА_3 було подано суду: договір про надання правової допомоги від 20 липня 2020 року, рахунок № 1 від 31 травня 2021, в якому міститься перелік наданих адвокатом послуг та квитанцію № 1 від 31 травня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила адвокату 10 000 гривень.
Колегія суддів, беручи до уваги задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 на 76,98%, вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 7698 гривень (10000х76,98%=7698), а з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню 2992 гривні 60 копійок (13000х23,02 %=2992,60) в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
Згідно частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 4705 гривень 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги (7698-2992,60=4705,40).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 травня 2021 року ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу на вказане рішення слід задовольнити частково, а рішення у частині визначення розміру аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та повнолітню ОСОБА_6 , яка продовжує навчання слід змінити, визначивши, що розмір стягуваних аліментів на кожну з дітей повинен становить по 3000 гривень.
В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Оскільки додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вказане додаткове рішення суду першої інстанції скасувати. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4705 гривень 40 копійок.
Щодо судових витрат
Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, N 3674-VI (далі - Закону) встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року, № 294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року 2102 гривні.
Згідно пункту 1, 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців; у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
З огляду на вказану норму ціна позову ціна позову у даній справі становить 70150 гривень ((3300+3300+3300)х6+10750=70150).
За подання до суду позову підлягав сплаті судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок (2102х0,4=840,80), оскільки 1 відсоток ціни позову у даній справі є менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
За подання до суду апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір в сумі 1261 гривні 20 копійок (840,80х150%=1261,20).
Позивачка на підставі пункту 3 статті 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про зміну рішення у частині визначення розміру аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та повнолітню ОСОБА_6 , яка продовжує навчання слід та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову на загальну суму 54 000 гривень (3000х3х6=54000), що становить 76,98% від ціни позову.
Отже, з ОСОБА_2 слід стягнути 1618 гривень 12 копійок судових витрат в дохід держави ((1261,20+840,80) х76,98%=1618,12).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 задовольнити частково.
Додаткове рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2021 року скасувати.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 травня 2021 року змінити у частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та повнолітню доньку ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по 3 000 (3 тисячі) гривень щомісячно до досягнення кожною дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 3000 гривень щомісячно до припинення ОСОБА_6 навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_6 двадцяти трьох років, починаючи з 11 січня 2021 року.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4705 ( чотири тисячі п'ять) гривень 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
Стягнути з ОСОБА_2 1618 (одну тисячу шістсот вісімнадцять) гривень 12 копійок судових витрат в дохід держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 5 серпня 2021 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: А.І. Владичан
Н.Ю. Половінкіна