04 серпня 2021 року
м. Харків
справа №639/8504/20
провадження №22/818/4427/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Хорошевського О.М.
суддів: Маміної О.В., Котелевець А.В.,
Учасники справи :
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 березня 2021 року, постановлене суддею Єрмоленко В.Б.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат, пов'язаних з оплатою навчання,
встановив:
У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути додаткові витрати, пов'язані з оплатою навчання неповнолітньої доньки у розмірі 8902,50 грн, а також додаткових витрат на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 62317,50 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що сторони перебували у шлюбі з 01.07.2000 по 27.06.2017, мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 . З 2017 сторони проживають окремо, ОСОБА_3 з донькою мешкає у м. Києві, хоча донька зареєстрована за місцем реєстрації відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 24.04.2018 з відповідача стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дочки у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 грн. щомісячно, починаючи з 21.11.2017 до досягнення дитиною повноліття.
Як вказує позивач, дочка постійно проживає з батьком, знаходиться на його повному уриманні. Відповідач не піклувалася про дитину, не цікавилася її успіхами, станом здоров'я, не піклувалась про її розвиток, матеріально не забезпечувала. Неповнолітня ОСОБА_3 є студенткою Київського національного лінгвістичного університету контрактної денної форми навчання на період з 21.09.20020 до 30.06.2024, загальна вартість навчання становить 142 440 грн., або 17805 грн. за семестр. 9.09.2020 позивачем було сплачено за 1 семестр 1 курсу. У добровільному порядку відповідач не бере участі у додаткових витратах на дитину, які полягають у її навчанні та не компенсує додаткові витрати на дочку, а тому вимушений був звернутися до суду.
З посиланням на норми ст. 185 СК України просив задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача половину вартості вже сплаченого за договором навчання у першому семестрі, а також подальші втрати, пов'язані з додатковими витратами на утримання неповнолітньої дочки, тобто 62317,50 грн., які складаються з половини вартості подальшого навчання до 30.06.2024.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 11 березня 2021 року у позові ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи. Надання додаткових витрат на дитину є не правом а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах. У відповідачки відсутні інші діти на утриманні, її старша донька та онук з нею не спілкуються, тому має можливість сплачувати додаткові витрати.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що позивачем не було доведено наявності особливих обставин щодо навчання саме у цьому навчальному закладі.
ОСОБА_3 подала письмові пояснення в яких зазначила, що з 2017 року почала постійно мешкати з батьком.у м.Києві. З матір'ю склалися дуже складні відносини. Зауважує, що безкоштовного лінгвістичного навчання не має.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Переглядаючи законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини, не навів мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з матір'ю дитини.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Розглядом справи встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 2000, мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 27.06.2017 шлюб між сторонами розірвано.
За інформацією про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Реєстру територіальної громади м.Харкова сторони та їх дочка ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 24.04.2018 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 грн. щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.11.2017 й до досягнення дитиною повноліття.
Надані відповідачем копій поштових переказів та квитанцій свідчить про те, що ОСОБА_2 свої зобов'язання по оплаті аліментів виконує, матеріальну допомогу перераховує.
Згідно з копією довідки № 556 від 08.12.2020, ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу факультету перекладознавства денної форми здобуття освіти Київського національного лінгвістичного університету.Студентка навчається за кошти фізичних та/або юридичних осіб, перший ( бакалаврський) рівень вищої освіти. Період навчання в Університету з 21.09.2020 по 30.06.2024.
Відповідно до п. 5.2 договору про надання освітніх послуг № 6311-0064 від 09.09.2020, укладеного між Київським національним лінгвістичним університетом і ОСОБА_3 , загальна вартість освітньої послуги за весь період навчання ( 3 роки 10 місяців) становить 142 400 грн. Вартість освітньої послуги за рік навчання складає 35610 грн. Плата вноситься щосеместрово у розмірі 17805 грн. у визначений в договорі строк.
19.09.2020 ОСОБА_3 за дублікатом квитанції 0.0.184.1950284.1 оплатив 17805 грн. за 1 семестр першого курсу навчання доньки ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_3 посилалася на те, що у зв'язку із навчанням дитини в Київському національному лінгвістичному університеті на контрактній денній формі навчання.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.
Крім того, позивач не довів існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти на безоплатній основі, не навів мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з матір'ю дитини.
ОСОБА_3 не надано доказів на підтвердження того, що між ним та відповідачкою були узгоджені питання щодо навчання доньки у Київському національному лінгвістичному університеті, який було обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачкою.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не доведено понесення додаткових витрат передбачених ст. 185 СК України.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді О.В. Маміна
А.В.Котелевець
Повний текст судового рішення складено 04.08.2021.