03 серпня 2021 року
м. Харків
Справа № 643/16872/20
Провадження № 22-ц/818/3272/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з рогляду цивільних справ:
Головуючого Хорошевський О.М.
суддів: Котелевець А.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря Колесникова О.О.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2021 року, ухвалену суддею Довготько Т.М.,
у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу про стягнення аліментів таким що не підлягає виконанню у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування зазначає, що 04.11.2020 року Московським районним судом м.Харкова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.10.2020 року та до досягнення дитиною повноліття. Вказує, що з жовтня 2018року по червень 2019 року дитина мешкала виключно із ним - батьком, а потім по черзі з кожним із батьків за своїм бажанням, що також вказано у рішенні суду про розірвання шлюбу. Хоча насправді син мешкає більше часу саме із батьком (де у нього своя кімната), ніж з матір'ю, яка винаймає квартиру. Утримує дитину також переважно він. Також просить врахувати, що він має багато хронічних захворювань та потребує лікування. Сплата аліментів, які він не повинен сплачувати може негативно відобразитися на його здоров'ї, оскільки не буде вистачати грошів на ліки. Отже, у зв'язку із тим, що дитина проживає переважно з батьком та знаходиться на його утриманні, відсутній обов'язок сплати аліментів на користь колишньої дружини, що є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю.
Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 12 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 30 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Московського районного суд м. Харкова від 12.03.2021, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Вважає, що оскаржувана ухвалу прийнята судом першої інстанції з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що на його думку, суд не з'ясував всіх обставин справи, не встановив з ким дійсно мешкає дитина. Наголошує, що висновки викладені судом в ухвалі є протирічливими та суперечать один одному. Зауважує, що він має багато хронічних захворювань, що потребує матеріальних затрат. Сплата аліментів дружині на користь дитини яка з нею не мешкає може завдати його здоров'ю шкоду.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення мотивовано тим, що судовий наказ відповідає вимогам визначеним ст. 168 ЦПК України, та відсутні підстави, визначені ч. 2 ст. 432 ЦПК України, для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Крім того, боржник в поясненнях суду зазначив про добровільну сплату грошових коштів на сина, тому наявність судового наказу не повинна викликати заперечення у ОСОБА_1 , а лише є захистом найвищих інтересів та базових потреб дітей.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає його законним, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 04.11.2020року Московським районним судом м. Харкова винесено судовий наказ по справі №643/16872/20 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.10.2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтвом про народження від 10.02.2007 року серії НОМЕР_1 .
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 04.12.2019року, шлюб, зареєстрований 08.02.1993року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний. Рішення набрало законної сили 08.01.2020року.
Відповідно до довідок про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх дитини ОСОБА_3 є квартира АДРЕСА_1 .
Заявником ОСОБА_1 на підтвердження утримання сина та його місця проживання надано копії квитанцій та виписок із Банків про переказ коштів, товарний чек та накладну на придбання одягу, а також фото кімнати сина у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, заявником надано медичну документацію на підтвердження факту викладеного у заяві щодо свого захворювання та потреби у лікуванні.
Стягувачем ОСОБА_2 на підтвердження утримання сина та його місця проживання надано копії квитанцій про переказ коштів на картковий рахунок сина ОСОБА_4 , чеки на придбання одягу та гарантійний талон на придбання техніки, в якому зазначено у якості покупця її цивільного чоловіка ОСОБА_5 , а також фото кімнати сина у квартирі яку вона орендує за адресою: АДРЕСА_3 зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_5 .
Як вбачається з копії Договору №715 оренди житлового приміщення від 30.10.2018року, ОСОБА_5 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , Договором передбачено проживання разом із ним: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, ОСОБА_5 було допитано в якості свідка. Він пояснив, що він є цивільним чоловіком ОСОБА_2 . Він проживає разом із ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_4 у квартирі яку вони орендують за адресою: АДРЕСА_3 . У ОСОБА_6 в квратирі є окрема кімната, яка облаштована всім необхідним для проживання та розвитку. Він придбав за кошти ОСОБА_2 комп'ютер для ОСОБА_6 . Дитина постійно проживає з матір'ю, однак вільно спілкуються з батьком.
ОСОБА_1 надано акт обстеження житлово побутових умов сім'ї від 04.02.2020 року складений державним інспектором Дорошенко В.О. Зі змісту акту вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_1 з сином. Стан квартири задовільний, ремонт 2000х, зі слів заявника ОСОБА_2 за даною адресою не мешкає.
Також, ОСОБА_2 надано акт обстеження умов проживання від 23.07.2021 року складений комісією Служби у справах дітей по Київському району. Зі змісту акту вбачається, що комісія була створена за заявою ОСОБА_2 з метою обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 .. Квартира АДРЕСА_4 . квартира в гарному стані, для дитини виділена окрема кімната. В квартирі мешкають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Стосунки в сім'ї доброзичливі.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
За змістом ч. 3ст. 431 ЦПК України судовий наказ є видом виконавчого документу. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В ч.ч.1,2ст. 432 ЦПК України вказано, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Норма ч. 2ст. 432 ЦПК України має чітку конструкцію й передбачає, що у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлені заявником підстави, за якими він просить визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню, не входять до переліку підстав визначених у ч. 2 ст. 432 ЦПК України.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11.
За правилами ч. ч. 1,5,6,7ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи встановлені обставини справи та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, видаючи судовий наказ від 04.11.2020про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не більше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно та до досягнення відповідною дитиною повноліття, суд першої інстанції надав правильну правову оцінку доказам по справі, боржником не надано суду належних та допустимих доказів на спростування вказаних висновків суду, а тому суд прийшов до правильного висновку про те, що вказані доводи заявника не є підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Посилання боржника в апеляційній скарзі не те, що судом першої інстанції не було взято до уваги його хронічні захворювання та майнові затрати в зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки ця інформація не є підставою для скасування судового наказу.
Твердження ОСОБА_1 про те, що син постійно мешкає з ним оскільки зареєстрован у його квартирі судова колегія відхиляє, оскільки факт реєстрації не підтверджує постійного мешкання у квартирі. Також в цій квартирі зареєстрована і ОСОБА_2 . Перебування дитини у батька на вихідні, святкові або інші дні не є постійним мешканням з батьком.
Посилання апелянта на відсутність доказів, що ОСОБА_5 дійсно є цивільним чоловіком ОСОБА_8 судова колегія не бере до уваги, оскільки вони жодним чином не стосуються предмета справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 12 березня 2021 року -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.М.Хорошевський
Судді А.В.Котелевець
Н.П.Пилипчук
Повний текст постанови
складено 04 серпня 2021 року