Справа №345/2487/21
Провадження № 2/345/819/2021
04.08.2021 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Кардаш О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних матері та батька,
Позивачі звернулися до суду з вищенаведеним позовом. Позов мотивують тим, що вони являються батьками відповідача і є непрацездатними особами - пенсіонерами. Вказують, що вони є особами похилого віку та потребують матеріальної допомоги для забезпечення нормального рівня життя та лікування, а відповідач є молодою працездатною особою, має заробіток, однак добровільно допомогу батькам не надає, а тому вони змушені звернутися до суду з вказаним позовом та просять суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 аліменти на їх користь в розмірі по ј частини всіх видів заробітку (доходів) на кожного з батьків.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
Позивачі подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
За клопотанням представника позивачів - адвоката Болонського М.А. 29.07.2021 було проведено судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку за участю останнього під час якого він пояснив, що батьки відповідача являються пенсіонерами та потребують додаткової матеріальної допомоги. Будь-які хронічні захворювання позивачі не мають, на тривалому лікуванні, що потребує значних витрат, не перебували. Однак зазначив, що розмір їх пенсії не є достатнім для забезпечення нормального рівня життя. Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що у відповідача на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей на які він сплачує аліменти згідно рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області. Позов просить задоволити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками відповідача ОСОБА_3 (а.с. 7).
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними особами, зокрема, є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є пенсіонерами за віком (а.с. 3).
Стаття 51 Конституції України визначає, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.
Як роз'яснено в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним.
З системного аналізу чинного законодавства України випливає, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:1) походження дитини від матері, батька 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних обставин.
З огляду на вищевикладене вбачається, що право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Позивачами не надано належних та достовірних доказів, в розумінні Цивільного процесуального кодексу України, в підтвердження необхідності в отриманні сторонньої допомоги з боку відповідача.
Натомість, позивачами надано довідки про нарахування пенсії відповідно до яких ОСОБА_2 за період з грудня 2020 по травень 2021 отримала надходження в сумі 21 773, 37 грн. (а.с. 8), а ОСОБА_1 в квітні 2021 отримав пенсійні виплати в сумі 2200,00 грн. в лютому 2021 та грудні 2020 - 2100, 00 грн. (а.с. 9-10).
При цьому, з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за загальним правилом мінімальний розмір пенсії за віком у 2021 в період з 01.01.2021 - 30.06.2021 становить 1769, 00 грн., а в період 01.07.2021 - 30.11.2021 - 1854, 00 грн.
Наведене свідчить про те, що позивачі отримують пенсію вищу, за законодавчо встановлений мінімум в державі, а тому, з врахуванням стану здоров'я та наявних в матеріалах справи доказів забезпечити нормальний рівень життя спроможні.
Факт непрацездатності позивчів та отримання ним пенсійних виплат, у незначній на їх думку сумі, не є підставою для стягнення аліментів на їх утримання.
З приводу посилань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що вони потребують матеріальної допомоги для придбання необхідних ліків, внаслідок необхідності лікування хронічних хвороб, то суд вважає за необхідне вказати на таке.
Представник позивачів пояснив, що останні хронічними захворюваннями не хворіють.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як наслідок, позивачами жодними належними та допустимими доказами факт захворювань та витрат на лікування не доведено.
Окрім цього, з наданих суду доказів суд позбавлений можливості встановити факт можливості надання матеріальної допомоги з боку відповідача, оскільки даних про його місце роботи, дохід, стан його здоров'я, наявність інших утриманців матеріали справи не містять.
Натомість, судом встановлено, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.12.2019 між відповідачем та ОСОБА_5 шлюб розірвано. Від вказано шлюбу є троє дітей, на яких рішенням цього ж суду від 24.03.2020 вирішено стягувати з ОСОБА_3 аліменти до повноліття дітей в загальній сумі 2888, 00 грн. (а.с. 30-34).
Наведене свідчить про те, що відповідач вже має обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей, які матеріальну допомогу потребують.
З приводу тверджень позивачів про те, що їх син - відповідач по справі не допомагає позивачам матеріально, не забезпечує їх суд оцінює критично оскільки сторони по справі проживають разом, пов'язані спільним побутом, а основне - від ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позову, що дає суду підстави вважати, що спір, як такий, є формальним.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На думку суду, з урахуванням конкретних обставин справи, законні підстави для задоволення позову відсутні.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладені доводи сторін, враховуючи надані сторонами суду докази з позиції їх належності та допустимості, враховуючи норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 202 Сімейного кодексу України, ст. ст. 141, 206, 263-265 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних матері та батька.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.