Справа № 454/677/20 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Провадження № 22-ц/811/566/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія: 76
15 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
за участі секретаря: Савчук Г.Б.,
з участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства - Зджанської О.М., третьої особи директора Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства Лащука І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства, за участю третьої особи - директора Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства, за участю третьої особи - директора Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди
Позов мотивовано тим, що вона з 17 червня 1996 року працювала на посаді бухгалтера в Сокальському міському комунальному підприємстві Водопровідно-каналізаційного господарства.
02 лютого 2020 року її було звільнено з посади у зв'яку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці згідно ст.36 КЗпП.
Позивачка вважала дане звільнення безпідставним та таким, що зумовлене особистою неприязню керівництва до неї.
Зазначала, що наказом МКП «Сокальводоканал» від 29 жовтня 2019 року №136, з 01 скорочено посаду касира - 0,5 одиниці. Попереджено працівника, що 30 жовтня 2019 року про майбутню відмову доплати за суміщення вакантної посади.
Згідно наказу МКП «Сокальводоканал» №148 від 25 листопада 2019 року затверджено та введено в дію з 03 лютого 2020 року наступні посадові інструкції:
бухгалтера по оплаті праці ІІ категорії;
бухгалтера по реалізації ІІ категорії.
Визнано таким, що втратили чинність посадові інструкції затв. Наказом №33 від 24 березня 2006 року, зокрема бухгалтера по оплаті праці та бухгалтера по реалізації ІІ категорії.
З 01 січня 2020 року скорочено посаду касира - 0,5 одиниці.
Наказом від 25 листопада 2019 року введено в дію з 03 лютого 2020 року посадові інструкції бухгалтера оплати праці ІІ категорії та бухгалтера по реалізації ІІ категорії. Попередні посадові інструкції визнано такими, що втратили чинність.
Наказом від 28 січня 2020 року її звільнено з посади бухгалтера по оплаті праці ІІ категорії на підставі п.6 ст.36 КЗпП у зв'язку із відмовою продовжувати роботи внаслідок зміни істотних умов праці.
Згідно даного наказу вона відмовилась своєю заявою від 22 січня 2020 року виконувати роботу згідно нової посадової інструкції бухгалтера ІІ категорії, а саме п.2.8 та 2.9 Посадової інструкції в новій редакції.
У той же час, якщо порівняти посадові інструкції бухгалтера по оплаті праці, то вона відмовилася виконувати лише два пункти, а саме п.2.9 та 2.8 «подає до банківських установ погоджені з керівництвом платіжні доручення для перерахунку коштів згідно визначених податків та зборів, оплату матеріалів, товарів та інших послуг постачальників» зокрема цей пункт не стосується обов'язків бухгалтера по оплаті праці, так як він не стосується заробітної плати працівників.
Більше того, посадові обов'язки жодним чином не стосуються і роботи, яку виконував касир на підприємстві посаду якого скоротили, а тому збільшення її обов'язків в цій частині не пов'язане із скороченням посади касира, а тому відповідно і не може бути пов'язане із змінами в організації виробництва і праці.
Фактично на підприємстві і в роботі ОСОБА_1 ніяких істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою не відбулось, а лише збільшилось навантаження згідно посадової інструкції, з чим вона незгідна, а тому в роботодавця не було підстав звільняти її за п.6 ст.36 КЗпП.
З урахуванням зазначених обставин, позивачка на підставі ст.ст. 232,233,235 КЗпП України просила:
визнати незаконним та скасувати наказ Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства №12-к від 28 січня 2020 року про звільнення її з посади бухгалтера по оплаті праці ІІ категорії у зв'язку з відмовою продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці за п.6 ст.36 КЗпП;
поновити її на посаді бухгалтера по оплаті праці ІІ категорії Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства;
стягнути з Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 5000 гривень та витрати на правничу допомогу.
Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на те, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведено наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
Тому скорочення 0,5 ставки касира абсолютно не пов'язане із змінами істотних умов праці бухгалтера ІІ категорії по оплаті праці.
Фактично на підприємстві і в роботі ОСОБА_1 ніяких змін істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою не відбулось, а лише збільшилось навантаження згідно посадової інструкції, з чим вона не згідна, тому в роботодавця не було підстав її звільняти за п.6 ст.36 КЗпП України.
Зазначає, що 03 лютого 2020 року вона ще мала право подати письмову заяву про зміну свого рішення щодо пунктів 2.8 та 2.9 нової посадової інструкції, однак її було передчасно звільнено 02 лютого 2020 року у вихідний день.
Вважає, що наказ про її звільнення мав бути від 03 лютого 2020 року, однак вона не відмовлялась від продовження роботи в нових умовах.
Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства - Зджанської О.М., третьої особи директора Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства Лащука І.В. на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в Сокальському міському комунальному підприємстві Водопровідно-каналізаційного господарства відбулося скорочення штату працівників та перерозподіл обов'язків між працівниками, проведено раціональний розподіл праці та приведено посадові інструкції у відповідність до Довідник а кваліфікаційних характеристик працівників, зокрема: виведено з посади інженера технолога ІІ категорії, касира, слюсаря АРВ 4 розряду дільниці водопостачання та слюсаря - ремонтника 4 розряду дільниці водовідведення. Поряд з цим, введено посади: слюсаря АВР 3 розряду дільниці водопостачання та слюсаря ремонтника 3 розряду дільниці водовідведення.
Внаслідок зазначених змін, відбулася зміна істотних умов праці позивачки при продовженні роботи за тією ж спеціальністю та посадою, до посадової інструкції якої включено додаткові обов'язки: здійснювати нарахування та перерахування заробітних плат робітників і службовців, інших виплат та платежів, а також відраховувати кошти на матеріальне стимулювання працівників підприємства, виплачувати аванс ; подавати до банківських установ погоджені з керівництвом платіжні доручення для перерахування коштів згідно визначених податків та зборів, оплату матеріалів, товарів та інших послуг постачальників.
Зміни істотних умов праці позивачки відповідали вимогам Кодексу Законів про працю, оскільки зумовлені змінами в організації виробництва та праці підприємства.
Позивачка відмовилася продовжувати роботу на посаді бухгалтера по оплаті праці після зміни істотних умов праці, а тому її підставно звільнено за п.6 ст.36 КЗпП України.
З таким висновком суду погодитися не можна із наступних підстав.
Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Із аналізу частини третьої статті 32 КЗпП України слідує, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попереджені дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.
Частиною четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у випадку, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Виходячи зі змісту пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами і доповненнями) припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, в тому числі перехід на бригадну форму організації праці,і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).
Припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці, які не супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників.
Згідно ст.32 КЗпП, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 17 червня 1996 року працювала на посаді бухгалтера в Сокальському міському комунальному підприємстві Водопровідно-каналізаційного господарства.
Згідно наказу Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства №136 від 29 жовтня 2019 року з 01 січня 2020 року скорочено посаду касира - 0,5 одиниці. Попереджено працівника, що 30 жовтня 2019 року про майбутню відмову доплати за суміщення вакантної посади (а.с.51).
Наказом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства №148 від 25 листопада 2019 року затверджено та введено в дію із 03 лютого 2020 року наступні посадові інструкції:
бухгалтера по оплаті праці ІІ категорії;
бухгалтера по реалізації ІІ категорії.
Визнано такими, що втратили чинність посадові інструкції затверджені наказом №33 від 24 березня 2006 року, зокрема бухгалтера по оплаті праці та бухгалтера по реалізації ІІ категорії (а.с.45).
Згідно наказу Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства №167 від 26 грудня 2019 року визнано таким, що втратив чинність Штатний розпис для керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців затверджений наказом №94 від 07 серпня 2019 року та для робітників затверджений наказом №103 від 23 серпня 2019 року.
Внесено до штатного розпису такі зміни:
Виведено з 01 січня 2020 року посади:
«інженер - технолог ІІ категорії»- 1 штатна одиниця;
«касир»-0,5 штатної одиниці;
«слюсар АВР 4 розряду» дільниця водопостачання - 1 штатна одиниця;
«слюсар-ремонтник 4 розряду» дільниця водовідведення - 1 штатна одиниця;
Ввдено з 01 січня 2020 року посади:
«слюсар АВР 3 розряду» дільниця водовідведення - 1 штатна одиниця з погодинною тарифною ставкою 36,48 грн (а.с.50).
Наказом від 28 січня 2020 року ОСОБА_1 бухгалтера по оплаті праці ІІ категорії звільнено з 02 лютого 2020 року на підставі п.6 ст.36 КЗпП у зв2язку із відмовою продовжувати роботу внаслідок зміни істотних умов праці.
Згідно даного наказу ОСОБА_1 відмовилась своєю заявою від 22 січня 2020 року виконувати роботу згідно нової інструкції бухгалтера ІІ категорії, а саме: п.2.8 та 2.9 Посадової інструкції в новій редакції.
Згідно п.2.8 Нової редакції посадової інструкції бухгалтер по оплаті праці ІІ категорії:
здійснює нарахування та перерахування заробітних плат робітників і службовців, інших виплат та платежів, а також відрахування коштів на матеріальне стимулювання працівників підприємства, виплату авансу;
п.2.9 подає до банківських установ погоджені з керівництвом платіжні доручення для перерахування коштів згідно визначених податків і зборів, оплату матеріалів, товарів та інших послуг постачальників.
Тобто, внесення змін в посадову інструкцію бухгалтера по оплаті праці ІІ категорії, відповідачем мотивовано скороченням посади 0,5 ставки касира, з чим погодився суд першої інстанції.
Однак, якщо співставити посадову інструкцію касира та бухгалтера по оплаті праці ІІ категорії, то по жодних посадових обов'язках не має співпадіння, в тому числі і зокрема по спірних п.п.2.8 та 2.9, які касир не виконував згідно його посадової інструкції.
Таким чином, скорочення посади касира жодним чином не пов'язане із доповненням повноважень (трудових функцій) бухгалтеру ІІ категорії, зокрема і п.п.2.8; 2.9 Посадової інструкції.
А тому, на підприємстві і в роботі ОСОБА_1 ніяких змін істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою не відбулось, а лише збільшилось навантаження згідно нової посадової інструкції, тому в роботодавця не було підстав звільняти позивачку, за п.6 ст.36 КЗпП.
Як пояснили в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , раніше п.п.2.8.; 2.9. обов'язків бухгалтера на підприємстві (згідно нової посадової інструкції) за доплату виконувала економіст, касир даних обов'язків не виконувала ніколи, а внаслідок так званих змін істотних умов праці, дані обов'язки у навантаження і безоплатно поклали на ОСОБА_1 , що не можна вважати зміною істотних умов праці.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці. Таку правову позицію висловив і Верховний Суд у своїй постанові від 02 жовтня 2019 року справі №752/346/18, постанові від 18 січня 2018 року у справі №607/83/16-ц.
У своїй Постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №752/346/18 Верховний Суд вказав, «при зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тобто змін, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.
Зміна істотних умов праці не передбачає ліквідації трудової функції працівника та виведення посади зі штату. Водночас, зміна в організації виробництва і праці, наслідком яких є скорочення штату або чисельності працівників, означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису.
З цього випливає, що зміна істотних умов праці не зачіпає змін безпосередньо до трудової функції працівника (зменшення, збільшення повноважень).
У такому разі, коли такі зміни в організації виробництва і праці супроводжуються скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями може мати звільнення працівників дише за п.1 ст.40 КЗпП України.
У справі, що переглядається, встановлено, що скорочення 0,5 посади касира на підприємстві не пов'язане із змінами істотних умов праці бухгалтера ІІ категорії по оплаті праці.
Тому у відповідача і в роботі ОСОБА_1 змін істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою не відбулось, а лише збільшилось навантаження згідно посадової інструкції, тому в роботодавця не було підстав її звільняти, за п.6 ст.36 КЗпП.
З урахуванням вищезазначеного, підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 , щодо скасування наказу Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства №12-к від 28 січня 2020 року про звільнення її з посади бухгалтера по оплаті праці ІІ категорії на підставі п.6 ст.36 КЗпП та поновлення її на роботі.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині, одночасно на її користь належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 лютого 2020 року по 15 липня 2021 року який розраховується згідно п.11 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995р. № 100.
Згідно довідки КП «Сокальводоканал» від 07 лютого 2020 року №4 середній заробіток позивачки на час звільнення становив 10833,90 гривень, середньоденний - 515,90 гривень.
У березні 2020 року середня зарплата бухгалтера ІІ категорії збільшилась на 9,4% і становила 11851,30 гривень (середньоденний заробіток - 564,35 гривень).
В лютому 2020 року середня зарплата бухгалтера ІІ категорії збільшилась та становила 12192,80 гривень (середньоденна 609,64 гривень).
В березні 2021 року середня заробітна плата бухгалтера ІІ категорії була збільшена до 15363,00 гривень (середньоденний заробіток за день 731,55 гривень.
Розрахунок за час вимушеного прогулу за 345 днів:
20 днів (лютий 2020року) х515,90 =10318 гривень.
229 днів (березень 2021 року по 17 червня 2021 року)х564,35 гривень =129236,15 гривень.
20 днів (лютий 2021 року)х609,67 =12 193,40 гривень.
93 днів (березень 2021 року по 15 липня 2021 року)х731,55 грн.=68034,15 гривень.
Загальний розмір середнього заробітку за 345 днів становить: 10318,00 + 129 270,05+12192,80 +68034,15 =219 815,45 гривень .
Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 03 лютого 2020 року по 15 липня 2021 року включно, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки становить 219 815 грн. 45 коп., з якої належить відрахувати обов'язкові податки та утримання.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 5 000 грн.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. За змістом даної статті підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом апеляційної інстанції встановлено порушення прав позивача, як працівника, у сфері трудових відносин внаслідок незаконного звільнення, що є підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку ст.237-1 КЗпП України.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує рівень втрати нормальних життєвих зв'язків позивача та необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг душевних страждань, характер немайнових втрат, тривалості порушення трудових прав, і дійшов висновку, із врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, про стягнення моральної шкоду у розмірі 1000 грн.
Розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень є дещо завищеним належним чином не мотивований, тому в такому розмірі моральна шкода не може бути стягнута.
З урахуванням вищезазначеного апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства № 12-к від 28 січня 2020 року про звільнення бухгалтера по оплаті праці ІІ категорії ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера по оплаті праці ІІ категорії Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства з 03 лютого 2020 року.
Стягнути з Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 219 815 (двісті дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять ) гривень 45 копійок без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Сокальського міського комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства на користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної шкоди.
В решті вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 30 липня 2021 року.
Головуючий: Савуляк Р. В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.