справа №756/15167/18
головуючий у суді І інстанції Жук М.В.
провадження №22-ц/824/9771/2021
3 серпня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Департаменту державної реєстрації та нотаріату про визнання зобов'язань припиненими та вилучення записів про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» та Департаменту державної реєстрації та нотаріату про визнання зобов'язань припиненими та вилучення записів про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна.
В обґрунтування позову зазначала, що 15 січня 2007 року вона уклала з АКБСР «Укрсоцбанк», яке в подальшому змінило назву на АТ «Укрсоцбанк», іпотечний договір №028/15-13 за умовами якого передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 у забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за укладеним 15 січня 2007 року з АКБСР «Укрсоцбанк» договором за № 028/25 про надання не відновлювальної кредитної лінії.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, про що 8 вересня 2015 року АТ «Укрсоцбанк» було повідомлено її сином ОСОБА_3 .
Однак 19 січня 2018 року вона дізналася, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Білан С.В. перебуває виконавчий напис, вчинений 4 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу №17817 про звернення стягнення на предмет іпотеки за укладеним між нею та банком договором іпотеки № 028/15-13, а саме квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 за період з 10 грудня 2014 року по 30 травня 2017 року у сумі 1 815 617 грн 76 коп.
Оскільки внаслідок смерті позичальника ОСОБА_2 та не пред'явлення банком у визначений законом шестимісячний строк вимог про погашення наявної заборгованості, а також відсутності у позичальника спадкоємців, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину після її смерті, що усуває можливість покладення на іпотекодавця обов'язку виконання зобов'язання за кредитним договором, що банком не визнається, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги (т. 1 а.с. 39-49), просить суд визнати припиненим з 17 березня 2016 року зобов'язання за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №028/25-8, укладеним 15 січня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 ; визнати припиненим з 17 березня 2016 року іпотечний договір № 028/15-13, укладений нею 15 січня 2007 року з АКБСР «Укрсоцбанк» про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 ; скасувати запис № 16790828 у Державному реєстрі речових на нерухоме майно про обтяження іпотекою нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ; скасувати запис №16790881 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та Департаменту державної реєстрації та нотаріату про визнання зобов'язань припиненими та вилучення записів про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна - відмовлено.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року у виді арешту квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1048736480000 - скасовано.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У доводах апеляційної скарги заперечує проти висновку суду щодо наявності у ОСОБА_2 спадкоємців, які прийняли спадщину і повинні відповідати за зобов'язаннями померлої позичальниці перед банком. Також у доводах апеляційної скарги заперечує проти наявності у банку права вимоги до спадкоємців ОСОБА_2 , оскільки банком пропущено строки звернення з відповідними вимогами.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України - Юлія Мусійчук просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що є недоведеним факт відсутності у спадкодавця ОСОБА_2 спадкоємців, які проживали на час відкриття спадщини разом з нею. Сам факт неподання її чоловіком та сином заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не виключає обставини фактичного проживання їх із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а відтак наявності у них права на спадкування після неї прав і обов'язків.
У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 - адвокати Кравець Р.Ю. та Пушок С.В. просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Представники відповідачів адвокати Ямборко В.В. та Півторак Т.О. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що смерть боржника у основному зобов'язанні не є підставою для припинення іпотеки з огляду на те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а під час розгляду справи установлено наявність у ОСОБА_2 спадкоємці першої черги: чоловіка ОСОБА_4 та сина ОСОБА_3 .
Чоловіка померлої суд вважав відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України таким, що прийняв спадщину, як спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем, а сина ОСОБА_3 , чоловіка позивачки ОСОБА_1 , який до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, однак суд вважав його спадкоємцем, який повідомив ПАТ «Укрсоцбанк» про смерть ОСОБА_2 .
Крім того, враховуючи звернення банка в межах шестимісячного строку після того, як йому стало відомо про смерть боржника до нотаріуса з вимогою до спадкоємців ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позову ОСОБА_1 про припинення договору іпотеки. При вирішенні спору суд виходив також з тих міркувань, що правове значення для додержання кредитором строку на пред'явлення вимог до боржника має дата пред'явлення такої вимоги, зокрема дата звернення до нотаріуса, а не дата заведення нотаріусом спадкової справи за такою заявою.
При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не є стороною договору кредиту № 028/15-13, укладеного 15 січня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , тому враховуючи можливість переходу спірних правовідносини у порядку правонаступництва до спадкоємців боржника, які не були залучені позивачкою до участі у справі, вимоги її позову про визнання цього кредитного договору припиненим, також визнав безпідставними.
У решті вимог позову ОСОБА_1 про скасування записів у Державному реєстрі речових на нерухоме майна судом було відмовлено як у похідних вимогах, задоволення яких повністю залежить від вирішення вимог про припинення основних договірних зобов'язань та забезпечувального зобов'язання.
Такі висновки суду першої інстанції в цілому є правильними, а наведені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для скасування рішення з огляду на наступне.
Судом установлено, що 15 січня 2007 року ОСОБА_1 укладено з ПАТ «Укрсоцбанк» іпотечний договір № 028/15-13, за умовам якого ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 у якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язання за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 028/25-8 від 15 січня 2007 року, а саме погашення кредиту, наданого в межах максимального ліміту заборгованості до 301 208 доларів США починаючи з 1 лютого 2008 року по 31 січня 2018 року в порядку платежів та нарахування процентів передбаченому договором.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15 листопада 2018 року в розділі Актуальної інформації про державну реєстрацію іпотеки міститься запис за №16790828, внесений державним реєстратором ДП «Сетам» Хибою А.В., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 31765181 від 7 жовтня 2016 року про внесення відомостей до Державного реєстру іпотек щодо виникнення іпотеки на підставі договору про внесення змін, серія та номер: 7045, укладеного 23 листопада 2011 року (т. 1 а.с. 26-30).
Крім того, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15 листопада 2018 року в розділі Актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень міститься запис за №16790681, внесений державним реєстратором ДП «Сетам» Хибою А.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 31765181 від 7 жовтня 2016 року щодо заборони на відчуження нерухомого майна на підставі договору іпотеки, серія та номер: №028/15-13, укладеного 15 січня 2007 року (т. 1 а.с. 26-30).
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 15 липня 2015 року Головним управлінням реєстрації населення у Натанії, держава Ізраїль, ОСОБА_2 , ім'я батька ОСОБА_6 , ім'я матері ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 14-17).
Доказів внесення відомостей про смерть ОСОБА_2 до Державного реєстру актів цивільного стану в Україні щодо смерті ОСОБА_2 сторонами суду не надано.
Згідно заяви ОСОБА_3 від 8 вересня 2015 року він повідомив ПАТ «Укрсоцбанк» про смерть ОСОБА_2 .
Як вбачається із опису вкладення до поштового відправлення, з відміткою відділення поштового зв'язку про прийняття поштового відправлення від 8 вересня 2015 року, на адресу Дарницького відділення ПАТ «Укрсоцбанк» направлялись: лист на 1 аркуші, копія свідоцтва про смерть на 2 аркушах, копія перекладу свідоцтва про смерть на 2 аркушах (т. 1 а.с. 18).
Оплата послуг зв'язку 8 вересня 2015 року за направлення цінного листа підтверджується фіскальним чеком за № 4544 (т. 1 а.с. 19).
Зі змісту вимоги (претензії) ПАТ «Укрсоцбанк» від 2 березня 2016 року за вих. №08.306-297/3290, поданої до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори 4 березня 2016 року, вбачається, що банку відповідно до заяви ОСОБА_8 від 8 вересня 2015 року стало відомо про смерть ОСОБА_2 , яка за життя виступала позичальником за договором кредиту №028/25-8 від 15 січня 2007 року та її заборгованість станом на 2 березня 2016 року становила у гривневому еквіваленті 1 815 617,76 грн, а тому банк просив долучити цю вимогу до матеріалів спадкової справи.
У подальшому листом від 25 березня 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» досилало до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори вимогу скріплену печаткою банку та повідомляло, що лист ОСОБА_3 одержаний банком 16 вересня 2018 року з метою усунення недоліків, на які було вказано нотаріусом.
31 березня 2016 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу за № 351/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за заявою кредитора ПАТ «Укрсоцбанк».
Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру спадкоємці ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини не зверталися.
При цьому судом встановлено з відміток у паспорті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що 17 серпня 1973 року між ним та ОСОБА_2 , 1953 року народження, укладений шлюб. Місце проживання ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 85-86).
Також відповідно до відміток у паспорті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що 17 серпня 1973 року між нею та ОСОБА_4 , укладений шлюб. Місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
За інформацією з Оболонського районного у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві від 26 вересня 2019 року актовий запис про розірвання шлюбу відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у Державному реєстрі актів цивільного стану відсутній.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 23 листопада 2002 року ВРАГС Оболонського РУЮ у м. Києві, між сином ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб.
За інформацією з Оболонського районного у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві від 25 червня 2019 року у актовому записі про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмітка про його розірвання відсутня.
Також у письмових поясненнях представником позивачки надані пояснення про те, що на квартиру, у якій були зареєстровані подружжя ОСОБА_2 було звернуто стягнення за зобов'язаннями перед ПАТ "Кредит Європа Банк" шляхом передачі права власності на цю квартиру іпотекодержателю.
Таким чином, подружжя втратило право користування указаною квартирою, тому, як указує сторона позивача, на час відкриття спадщини вони не були зареєстровані за указаною адресою, а відтак не проживали разом.
Однак суд правильно визнав такі доводи позову безпідставними, оскільки стороною позивача до матеріалів справи надані докази, які свідчать, що у подальшому подружжя були разом зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , а потім вибули разом з України до Ізраїлю (а.с. 112, Т. 1).
Доказів, що в країні Ізраїль подружжя проживали на час смерті ОСОБА_2 окремо матеріали справи не містять, як і не містять доказів відмови чоловіка померлої від прийняття спадщини.
Колегія апеляційного суду враховує також ту обставину, що хоча сам по собі факт повідомлення сином померлої кредитора про смерть боржника не є фактом визнання його спадкоємцем, що прийняв спадщину, однак будь-які докази щодо його місця проживання на час відкриття спадщини після смерті його матері матеріали справи також не містять. А тому лише факт неподання ним заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті його матері не є беззаперечним фактом неприйняття ним цієї спадщини.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже саме на стороні позивача лежить обов'язок доведення відсутності спадкоємців у боржника, які за законом набули прав і обов'язків спадкодавця.
Судом першої інстанції правильно застосовані норми права та відповідні висновки Верхового Суду у постанові від 28.02.2018 року у справі №441/1647/15, а саме наступне.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом (ч.1 ст.ст. 598, 599 ЦК).
При цьому, за правилами ч.1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
За змістом ст.ст.1218, 1219 ЦК України зобов'язання боржника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов'язано з його особою.
Згідно зі ст.1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Підстави припинення іпотеки визначено ст. 17 Закону України «Про іпотеку», зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; наявності інших підстав, передбачених цим законом.
За положеннями статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
За частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель має право звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 441/1647/15-ц, від 8 липня 2020 року у справі № 449/70/16.
Таким чином, відсутні такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, враховуючи те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво та позивачем не доведено відсутність правонаступників.
Судом також було правильно застосовано висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у цивільній справі №522/407/15-ц про наступне.
У пункті 55 указаної постанови Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України "Про іпотеку" регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою.
Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв'язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.
Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою.
Поняття "строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців'не тотожне поняттю "позовна давність". Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку"право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.
Як вбачається із матеріалів справи, із позовною заявою про припинення зобов'язань за основним та додатковим зобов'язанням ОСОБА_1 звернулась у листопаді 2018 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України (в редакції Закону № 2478-VIII від 3 липня 2018 року) кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-VIII від 3 липня 2018 року набрав чинності 4 листопада 2018 року.
Відповідно до п. 2 розділу II. Прикінцевих та перехідних положень цього Закону цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
Відтак положення указаного Закону, а саме ч. 2 ст. 1281 ЦК України у відповідній редакції підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які продовжують існувати.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що кредитор не мав можливості звернутись із вимогою до спадкоємців померлої ОСОБА_2 відразу, як ним було 16 вересня 2015 року отримане повідомлення від сина померлої про відкриття спадщини, оскільки із заявою до нотаріуса про відкриття спадщини її рідні, які відповідно до закону віднесені до спадкоємців першої черги, не звертались та доказів одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна кредитор не мав.
Аналогічно, за відсутності встановлених спадкоємців кредитор не мав відомостей щодо осіб, яких слід зазначити відповідачами при зверненні з позовом до суду.
Ураховуючи наведене спадкову справу було заведено за ініціативи кредитора. При цьому сам факт заведення державним нотаріусом спадкової справи 31 березня 2016 року до майна померлої ОСОБА_2 не спростовує того факту, що кредитор направив відповідну вимогу до нотаріуса 4 березня 2016 року, тобто у передбачений положеннями ст. 1281 ЦК України у попередній редакції шестимісячний строк від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини, а саме до 16 березня 2016 року . Положення ст. 1281 ЦК України у попередній редакції не зобов'язували кредитора вчиняти дії щодо відкриття спадщини щодо майна померлого боржника. Тому доводи апеляційної скарги стосовно відкриття спадщини за заявою кредитора після усунення ним недоліків, на які йому було вказано нотаріусом, можуть свідчити лише про недоліки стосовно оформлення відкриття спадкової справи, але не свідчать, що кредитор несвоєчасно направив нотаріусу вимогу до спадкоємців боржника.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, відтак дійшов законних та обґрунтованих висновків при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба