Справа №372/783/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3493/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
3 серпня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 8 липня 2021 року, якою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» до 6 вересня2021 року включно,
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 8 липня 2021 року обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , продовжено строк тримання під вартою до 6 вересня 2021 року включно.
Своє рішення суд мотивував тим, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки є підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , з метою уникнення покарання за вчиненні злочини, можуть переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених подала апеляційні скарги, в яких просить оскаржувану ухвалу змінити в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та застосувати щодо них запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала суду є незаконною. Вважає, що судом не враховано всі обставини при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, зокрема, не в повній мірі з'ясовано мотиви на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти ризикам. Крім того, захисник вказує на практику Європейського суду з прав людини та зазначає, що з часом ризики зменшуються, при цьому сама тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалого перебування під вартою. Апелянт вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишились характеризуючі дані обвинувачених.
Відповідно до ч.4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14.01.2021 року, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Перевіривши матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Як вбачається зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Положеннями ч. 3 ст.331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час розгляду клопотання суд першої інстанції встановив, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , з метою уникнення покарання за вчиненні злочини, можуть переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Перевіряючи підстави доцільності продовження строків тримання під вартою, суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованих злочинів, обставини його вчинення, дані про осіб обвинувачених.
Окрім того, суд врахував необхідність забезпечення своїм рішенням не тільки поваги до особистої свободи обвинувачених, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, на підставі чого суд дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційних скарг про те, що прокурор не довів існування ризиків, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою обвинувачених суд першої інстанції враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинувачених під вартою.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Доводи апеляційних скарг про те, що обвинувачені мають стійкі соціальні зв'язки на території України, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_8 одружені та мають на утриманні малолітніх дітей, самі по собі не можуть слугувати підтвердженням їх належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Посилання захисника в апеляційній скарзі щодо наявності хронічних захворювань у обвинуваченого ОСОБА_6 , також не можуть свідчити про зменшення встановлених судом ризиків чи можливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів та не унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, на думку колегії суддів, не свідчать про зменшення існуючих ризиків відсутність матеріальних претензій потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки така позиція потерпілих жодним чином не зменшує ризику незаконного впливу на потерпілих чи свідків, а також ризику знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вчинення обвинуваченими нових злочинів.
Крім того, твердження апелянта про необґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Щодо доводів захисника ОСОБА_9 про необхідність визначення розміру застави при продовженні строків тримання під вартою, то апеляційний суд звертає увагу, що обвинувачені серед іншого обвинувачуються у вчиненні злочину, із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а відтак відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, за вказаних обставин, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Обставини, які зазначені захисником в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд взяв до уваги дані про осібобвинувачених, тяжкість вчинених злочинів, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та правильно прийшов до переконання, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Доводів на спростування вищевказаних висновків суду першої інстанції захисником не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг захисника та вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення без змін.
Керуючись положеннями ст.ст. 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 8 липня 2021 року, якою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» до 6 вересня 2021 року включно- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя