№ справи:753/4148/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7955/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
29 липня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.
секретар - Лащевська Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сніцаренко Ганна Олексіївна про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, виключення частини спадкового майна,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року,
встановив:
у лютому 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та рухоме майно, яке в ній знаходиться (за переліком), визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаної квартири та виключити її зі спадкового майна.
Також позивач просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу КМНО Сніцаренко Г.О. вчиняти дії щодо оформлення спадщини на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 а саме Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року заяву було задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу вчиняти дії щодо оформлення спадщини на ім'я ОСОБА_2 щодо Ѕ частини спірної квартири.
Не погоджуючись із ухвалою, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач посилалась на те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач є сином померлого ОСОБА_4 та спадкоємцем першої черги за законом, може набути право власності на спірну квартиру, що призведе до утруднення виконання рішення суду.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року заяву було задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу КМНО Сніцаренко Г.О. вчиняти дії щодо оформлення спадщини на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 , а саме Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір щодо права власності на нерухоме майно, а обраний захід забезпечення позову є співмірним до заявлених вимог. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що позивачем не було належним чином обґрунтовано яким чином невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Виділені матеріали справи свідчать про те, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 є, зокрема, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину квартири, яка є спадковим майном після смерті ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_4 , факт проживання однією сім'єю з яким просить встановити позивач, та є спадкоємцем першої черги, що свідчить про можливість отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину, що призведе до ускладнення виконання рішення суду та ефективного захисту прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду у випадку задоволення позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину та вчиняти реєстраційні дії щодо спадкового майна є співмірним заявленим вимогам.
Доводи апеляційної скарги про те, що саме по собі зазначення про можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду не є підставою для забезпечення позову, є безпідставними, оскільки позивач при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову не зазначала про можливе ухилення відповідача від виконання рішення, тоді як зазначала, що набуття права власності відповідачем на спірну квартиру в порядку спадкування може призвести до істотного ускладнення виконання рішення суду, що відповідає встановленим обставинам.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вказане свідчить про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Враховуючи викладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, ухвала була постановлена судом першої інстанції при дотриманні норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 03 серпня 2021 року.
Головуючий
Судді